Ринок праці України: сучасний стан та тенденції розвитку

В результаті дослідження  особливостей формування пропозиції на ринку праці України та її регіонів правомірним є, на нашу думку, виділення наступних етапів розвитку ринку праці України та її регіонів за 1991—2003 рр.:

1. Початковий етап трансформації — 1991—1994 рр. — пропозиція праці скорочується, попит на працю скорочується в 6,4 рази швидше;
2. Проміжний етап трансформації — 1995—1999 рр. — попит на працю скорочується, пропозиція праці легалізується і підвищується в 7 разів швидше, ніж скорочується попит на працю;
3. Етап економічного зростання — 2000—2003 рр. — пропозиція праці продовжує підвищуватись, але попит на працю підвищується в 31,3 рази швидше (рис. 12.2).

Рис.2.1. 2. Періодизація розвитку ринку праці України 1991-2003р.р.

Отже, маючи значне скорочення попиту на працю на початковому етапі дослідження, на вихідному етапі дослідження ринок праці України вже характеризується високими темпами приросту попиту на працю. Пропозиція праці продовжує легалізовуватись і зростати. Попит на працю вперше за роки незалежного розвитку України також зростає. При цьому зростання попиту на працю перевищує зростання пропозиції праці в 31,3 рази.

2.2. Сучасний стан розвитку ринку  праці в Україні.

Ринок праці  в Україні являє собою складну  систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється. Впродовж останніх років ситуація на національному ринку праці формувалась під впливом позитивної динаміки макроекономічних показників, вона є наслідком послідовного здійснення заходів державного регулювання зайнятості та характеризується зростанням зайнятості населення та адекватним зменшенням безробіття.

Економічне  зростання в Україні в 2000–2008 рр. викликало збільшення попиту на робочу силу, забезпечило поступове збільшення зайнятості населення, зниження рівня  безробіття, скорочення його тривалості, покращення соціального захисту  безробітних. Навіть у кризу зафіксований рівень безробіття в Україні (8,6%) виявився значно нижчим, ніж в Іспанії (17,7%), Литві (16,2%), Естонії (13,2%), Ірландії (11,7%), Словаччині (11,1%),Угорщині (9,6%) і в  цілому в Євросоюзі (8,8%) [5, с. 11 Галицький В. Ринок праці України під впливом антикризових заходів : доп. На  міжнар. конференції 26– 27 січ. 2010 р. / В. Галицький. – К. : Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2010. – 25 с.]. Відбулося скорочення не лише рівня, а й довготривалого безробіття (більше одного року) з 63,5% до 20,6% від загальної чисельності безробітних (у Росії воно перевищує 40%; у Вірменії і Грузії – понад 70%) [7, с. 20 Неспорова А. Распространение достойного труда в странах Восточной Европы, Центральной Азии и в Турции / А. Неспорова, Вильям Неро В. – Женева : Региональное бюро МОТ, 2009. – 50 с.]. Зросла функціональна ефективність державної служби зайнятості. Якщо у 1999 р. за сприяння центрів зайнятості було працевлаштовано близько 19% зареєстрованих безробітних, то у 2008 р. – понад 43% [7, с. 26Неспорова А. Распространение достойного труда в странах Восточной Европы, Центральной Азии и в Турции / А. Неспорова, Вильям Неро В. – Женева : Региональное бюро МОТ, 2009. – 50 с.].  

Економічна  криза, яка розпочалася наприкінці 2008 року, все ж призвела до загострення  ситуації на ринку праці у 2009 році. Однією з найбільш серйозних проблем  є скорочення обсягів зайнятості та зростання безробіття населення. За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2009р., порівняно з 2008р., зменшилась на 1,1% і становила 22,2 млн. осіб, з яких 20,2 млн.осіб або 91,2% були зайняті економічною діяльністю, а решта 2,0 млн.осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні. Кількість економічно активного населення працездатного віку за цей період зменшилась на 1,7% та становила відповідно 20,3 млн. осіб або 91,7% від зазначеної категорії населення віком 15–70 років.

За 2009 р. на обліку в центрах зайнятості перебувало 2 млн. незайнятих громадян, з яких майже 700 тис. знайшли роботу за сприяння служби, понад 240 тис. були залучені до оплачуваних  громадських робіт, 160 тис. пройшли  професійне навчання; завдяки виплаті  допомоги по частковому безробіттю вдалося  зберегти від звільнення 12 000 працівників. У 2008 р. середньомісячний розмір допомоги по безробіттю збільшився по відношенню до 2007 р. у півтора рази [5, с. 10 Галицький В. Ринок праці України під впливом антикризових заходів : доп. На міжнар. конференції 26– 27 січ. 2010 р.  В. Галицький. – К. : Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2010. – 25 с.].

Ситуація  на ринку праці України в 2010-2011р.р. дещо стабілізувалася. У листопаді 2011 року на ринку праці спостерігалося традиційне для цього періоду зростання рівня безробіття та погіршення збалансованості між пропозицією робочої сили та попитом на неї. Головною причиною цих змін було сезонне закінчення сільськогосподарських робіт.

Після восьми місяців скорочення кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, у  листопаді спостерігалося її зростання  на 10.5% до попереднього місяця. Водночас потреба підприємств у працівниках  на заміщення вільних робочих  місць та посад скоротилася за місяць на 10.8%, що посилило напругу на зареєстрованому ринку праці. Рівень навантаження на 10 вільних робочих  місць істотно зріс і на кінець листопада становив 60 осіб порівняно  з 48 особами в жовтні. Рівень безробіття збільшився на 0.1 процентного пункту до 1.5% чисельності населення працездатного  віку на 1 грудня 2011 року. Середня заробітна плата в листопаді становила 2 727 грн. Порівняно з жовтнем відбулося її зменшення як у номінальному (на 0.1%), так і в реальному вираженні (на 0.2%). У річному обчисленні темпи приросту як номінальної, так і реальної заробітної плати уповільнилися (до 15.9% та 10.1% відповідно порівняно з 17.5% та 11.4% у жовтні).

Табл. 2.2.1 Показники ринку праці та доходів  населення.

  

 

Чисельність зареєстрованих безробітних за 10 місяців  проаналізованих в таблиці 2.2.1. в  листопаді 2011 в порівнянні до такого самого базового періоду 2010 знизилася  на 8,1%. Рівень номінальної заробітної плати за цей період зріс на 374 грн., і становить 2727 грн.. Позитивна тенденція  на протязі всього періоду спостерігалася в заборгованості із виплат заробітної плати, даний показник скоротився, і  ставить 1105,5 млн. грн..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Табл.2.2.2.Офіційний  рівень безробіття та навантаження незайнятого  населення на 10 вільних робочих  місць.

На даному графіку показано, що офіційний рівень безробіття за 2009-2011р.р. щомісячно змінювався, найбільший рівень безробіття був зафіксований на початку 2009р., в наступні 2 роки даний  показник знижувався і тільки на початку 2011р. перетнув позначку 2%(у %до населення  працездатного віку). Навантаження незайнятого населення на 10 вільних  робочих місць зменшувалася відповідно до зміни рівня безробіття. Нижчий рівень цього показника спостерігається  в період ІІ-го півріччя кожного  року, що пояснюється сезонністю деяких видів робіт.

Одним з  основних регуляторів ринку праці  є заробітна плата. Рівень середньомісячної заробітної плати в 2011р. за даними держкомстату України зріс на кінець року на 33% в  порівнянні до січня цього ж року. Щомісячні коливання середньої  заробітної плати можна побачити на графіку 2.2.3.

Діаграма  2.2.3. Середньомісячна заробітна плата в Україні за 2011р..

                 

 

Порівняння  показників середньомісячної заробітної плати за 2010-2011 роки можна побачити на діаграмі 2.2.4.

Діаграма 2.2.4. Порівняння середньомісячної заробітної плати в 2010-2011р.р.

 

       

Як видно  з діаграми середній рівень заробітної плати загалом по Україні в 2011р. зріс у порівнянні до 2010р.  та станом на грудень 2011р. склав 3054 грн.

 Протягом  І півріччя 2011р. спостерігалася  тенденція зростання рівня заробітної  плати. Середньомісячна номінальна  заробітна плата штатного працівника  у І півріччі 2011р. порівняно  з відповідним періодом 2010р. зросла  на 18,4% і становила 2495 грн., що у  2,6 раза вище рівня мінімальної  заробітної плати та прожиткового  мінімуму на одну працездатну  особу (960 грн.). Динаміку номінальної  заробітної плати найманих працівників  у І півріччі 2009–2011рр. характеризують  дані наведені нижче.(рис.2.2.5)

 

 

 

 

 

Рис.2.2.5. Динаміка середньомісячної заробітної плати.

Графік 2.2.5. Порівняння середньої заробітної плати в Україні за 2010-2011р.р., грн.

Слід  відзначити також зміну показника  реальної заробітної плати. Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату.

Заробітна плата має тенденцію до диференціації  по країнам, регіонам, різним видам  діяльності і індивідуумам. Ставки заробітної плати диференційовані  по статі і расовим ознакам.( Конспект лекцій з курсу «МІКРОЕКОНОМІКА» доц.Шинкар В.А., стр. 46. – 63с.)

  Табл. 2.2.6.Реальна заробітна плата та заборгованість із виплат заробітної плати.

(Бюлетень Національного банку України, електронне видання, листопад 2011)

 

З таблиці 2.2.6. видно, що значне скорочення заборгованості із виплат заробітної плати відбулося в кінці 2010 р., така тенденція продовжувалася і на протязі всього 2011р. В той час рівень заробітної плати в 2011р. порівняно з 2009р. суттєво зріс.

Рівень  економічної активності населення віком 15–70 років у цілому по Україні не змінився та становив в 2011р. 64,5%, що зумовлено скороченням чисельності населення зазначеного віку. Серед населення працездатного віку цей показник зріс з 72,0% до 72,9%.

Найвищий  рівень економічної активності був  характерним для осіб віком 30 - 49 років, найнижчий – для молоді віком 15–24 років та осіб віком 60 – 70 років.

Кількість економічно неактивного населення віком 15-70 років у І півріччі 2011р. складала 12,3 млн. або більше третини всього населення цього віку. Із зазначеної кількості кожен другий був пенсіонером, кожен четвертий - учнем або студентом денної форми навчання, кожен п'ятий – виконував домашні (сімейні) обов'язки. До вищезазначеної категорії осіб також включаються незайняті особи, які припинили активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за І півріччя 2010р. ця категорія осіб працездатного віку зменшилась на 19,1% та становила 140,3 тис. осіб.

Водночас  збільшилась кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, переконаних у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у І півріччі 2011р. складала 114,0 тис. осіб, або 1,5% економічно неактивного  населення працездатного віку (у  І півріччі 2010р. відповідно – 102,1 тис. осіб, або 1,3%). Остання категорія  громадян, як і ті особи, які зневірились  у пошуках роботи, за умови сприятливої  кон'юктури могли б запропонувати  свою робочу силу на ринку праці, а  отже, є потенціалом поповнення лав  безробітних. З урахуванням таких  громадян рівень безробіття населення  працездатного віку (за методологією МОП) становив би 10,1%, проти 8,9% (у І  півріччі 2010р. – 10,4% та 9,2% відповідно)

 

За даними Держкомстату, кількість зайнятого населення віком 15–70 років у І півріччі 2011р., порівняно з І півріччям 2010р., збільшилась на 34,1 тис. осіб, або на 0,2% та становила 20,2 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Загалом за весь 2011р. кількість зайнятих становила 18590 тис. осіб, а рівень зайнятості 66,8%, що на 0,8% більше ніж в попередньому році.  Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30–49 років, а найнижчий – у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років (рис.2.2.2.)

Рис.2.2.2 Рівень  зайнятості населення  за статтю,місцем проживання та віковими групами.

 

Збільшення  рівня зайнятості населення відбулося  у всіх регіонах країни. Найбільше  зростання зазначеного показника  зафіксовано у Сумській, Донецькій  та Рівненській областях. Максимальне  значення цього показника в І  півріччі 2011р. було у м.Києві (64,1%), а  мінімальне – у Івано-Франківській (52,9%) області. Серед зайнятого населення віком 15-70 років, кожен п'ятий працівник був зайнятий у сільському господарстві або промисловості, шостий – в торгівлі.

Кількість безробітних (за методологією МОП) у  віці 15–70 років у І півріччі 2011р., порівняно з відповідним періодом 2010р., зменшилася на 58,6 тис. осіб, або  на 3,1% та становила 1,8 млн. осіб. Серед  безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1266,8 тис. осіб), решту – сільські жителі (543,7 тис. осіб). Зменшення кількості  безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 59,6 тис. осіб, або на 3,2%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні знизився на 0,3 в.п. та становив 8,2% економічно активного населення зазначеного віку (серед населення працездатного віку – 8,9%). Зменшення цього показника було зафіксовано у міських поселеннях на відміну від сільської місцевості, де рівень безробіття зріс порівняно з І півріччям 2010р.

На показники  безробіття населення значною мірою  впливала сезонність. У поточному  році, як і в минулому, спостерігалося суттєве зменшення рівня безробіття населення (за методологією МОП) у ІІ кварталі порівняно з І кварталом.(табл..2.2.7.)

Табл. 2.2.7. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2010-2011рр.

      (у % до економічно активного  населення відповідного віку)

 

Найвищий  рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий – серед  осіб віком 50–59 років. Загальний же рівень безробіття в Україні за 2011 р. склав 483 тис. осіб, що у відсотках  до працездатного населення становить 1,8%. А середній розмір допомоги по безробіттю склав 879 грн., що на 99 грн. більше ніж  у минулому році.