Ринок праці України: сучасний стан та тенденції розвитку

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у  професійно-кваліфікаційному та територіальному  розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого  безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого  безробіття спостерігався в Полтавській  області (4,1%), а найнижчий – у  м. Києві (0,4%) [1.     Державний комітет статистики України// www.ukrstat.gov.ua.].

  Серед головних тенденцій розвитку ринку праці в наступному році можна виділити: як і в нинішньому, в 2012 році правила гри на ринку праці буде диктувати роботодавець. На ринку з'являються вакансії, проте їх не так багато, щоб шукачі роботи могли істотно впливати на ситуацію на ринку.

Багато  міжнародних компаній у зв'язку з  очікуванням другої хвилі кризи  зайняли вичікувальну позицію та зараз перебувають в очікування прийняття бюджетів на наступний  рік. До кінця невідомо, що буде в  наступному рік. Проте з упевненістю  можна сказати, що невелике скорочення у великих міжнародних компаніях  все-таки матиме місце. 
Не для кого не секрет, що ситуація на ринку праці безпосередньо пов'язана з політичною та економічною ситуацією в державі. Ще на початку 2011 року окремі експерти вважали, що 2012 рік стане роком повернення в Україну іноземних інвесторів. Це повинно було означати появу нових робочих місць. На жаль, очікування не виправдалися та про зростання іноземних інвестицій говорити не доводиться.

При цьому  найбільшу активність щодо залучення  нових співробітників у 2012 році проявлять  компанії, які працюють у сфері  виробництва та продажу товарів  народного споживання (FMCG), інформаційних  технологій і послуг, фармацевтиці. Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках. 
 Найбільший попит буде на менеджерів у сфері прямих продажів. Окремим попитом будуть користуватися банківські фахівці, які готові себе проявити у розвитку банківського рітейлу (відкриття нових відділень).

Напередодні та в період проведення Євро-2012 роботодавці  будуть особливо зацікавлені у фахівцях сфери послуг, перекладачів.

У 2012 роботодавці  будуть активно залучати фахівців, які займаються просуванням digital і  маркетингом. Роботодавці готові пропонувати  цим фахівцям високі зарплати та перекуповувати їх один в одного.

Продовжитися  тенденція переїзду українських  топ-менеджерів і кваліфікованих фахівців за кордон. В українських кадрах зацікавлені, у першу чергу, Казахстан  і Росія.( http://jobs.km.ua/news/view_news.php?id=1536)

Отже, стабілізації на ринку робочої сили будуть сприяти: участь населення у підготовці та проведенні в Україні Євро-2012, розвиток промисловості України, зміна структури  зайнятості, деталізація трудової міграції, а також посилення відповідальності органів виконавчої влади й соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості.

2.3. Гендерна нерівність на ринку  праці України.

Рівність  жінок і чоловіків у світі  праці є основною цінністю міжнародної  спільноти та одним з основних прав людини. За останні десятиріччя  досягнуто значного прогресу в просуванні ґендерної рівності  у світі  праці. Як визнано у Резолюції  МОП 2009 р. «Ґендерна рівність – основа гідної праці», у багатьох країнах  значно покращилася національна  політично-правова база, а також  поліпшилося дотримання законів. Стан ґендерних відносин у сфері зайнятості в Україні регульований низкою законодавчих актів.  

По-перше,  Конституція України у Розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" ст. 24 ґарантує громадянам рівні конституційні права і  свободи, "не може бути привілеїв  чи обмежень за ознаками раси, кольору  шкіри, політичних, релігійних та інших  переконань, статі, етнічного та соціального  походження, майнового стану, місця  проживання, за мовними або іншими ознаками" [Конституція України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.]. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується "наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей… упраці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці…" .

По-друге, у Кодексі законів про працю  України у ст. 2-1 держава "забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального  і майнового стану, расової та національної приналежності, статі,

мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин" [Кодекс законів  про працю України від 10.12.71 ВВР N 322-VIII [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 

Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua. ].

По-третє, в Україні прийняті окремі законодавчі  акти стосовно саме сфери забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків  і жінок, які також регулюють  і економічну сферу життя суспільства: Закон України "Про

забезпечення  рівних прав та можливостей жінок  і чоловіків" (від 8 вересня 2005 р.) [Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і

чоловіків" від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV [Електронний  ресурс] / Верховна Рада України. – Режим  доступу: http://portal.rada.gov.ua. ].У Законі України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" у Розділі IV "Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у соціально-економічній сфері" врегульовано ґендерні аспекти надання рівних прав і можливостей та ринку праці. Зокрема, варто звернути увагу на ст. 17 даного Закону України, яка розпочинається зі слів "жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці" [Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.]. Таким чином, нормативно-правова база України існує на засадах рівності прав та можливостей чоловіків і жінок в усіх сферах діяльності загалом, і стосовно трудової діяльності зокрема.

Крім  законодавчих актів гендерній рівності сприяють роботодавці, групи роботодавців, профспілки та їхні організації. Багато роботодавців і груп роботодавців добровільно просувають ґендерну рівність у ширшому масштабі, ніж того потребують вимоги законодавства. Підвищився рівень обізнаності про права працівників на рівні можливості та рівне ставлення. Уряди багатьох країн прийняли активну політику на ринку праці, яка спрямована на усунення ґендерної нерівності в рамках ширших завдань щодо економічного зростання з одночасним збільшенням кількості робочих місць, а також забезпечення повної

зайнятості, гідної праці та сталості підприємств. Ґендерна рівність зараз сприймається в усьому світі як передумова сталого  розвитку та скорочення бідності серед  жінок і чоловіків, а також  підвищення рівня життя для всіх.

Разом з  тим, залишаються серйозні проблеми. Жінки – це різноманітна група, що включає працівниць у неформальній економіці, жінок, які мешкають у  сільській місцевості, жінок-мігрантів, представниць корінного населення, представниць меншин та молодих жінок, і в кожної з цих категорій  є особливі потреби. Бідність дедалі більше фемінізується; зберігається ґендерний  розрив в оплаті праці; має місце  відсутність роботи в усіх її формах, зокрема роботи на умовах повного  робочого часу. Трапляється дискримінація, пов’язана з вагітністю та материнством; на ринку праці продовжується  горизонтальна й вертикальна  сегрегація. Жінки переважають серед  тих, хто примусово працює на умовах неповного робочого часу. Впродовж життя жінки перехідні етапи  також, як правило, створюють особливі проблеми. Незважаючи на підвищення

освітнього  рівня, жінки надмірно представлені на низькооплачуваних роботах;

водночас  вони недостатньо представлені на керівних, управлінських і технічних посадах; багато жінок потерпають від поганих  умов праці; на всіх етапах життя жінок  існує ґендерне насильство; у деяких ситуаціях оплачувана надомна робота залишається одним із небагатьох можливих варіантів для жінок, зокрема  жінок-мігрантів; дедалі більше молодих  бідних жінок уражає ВІЛ/СНІД. У неформальній економіці, де дефіцит гідної праці  найгостріший, працює більше жінок, ніж  чоловіків. Відсутність соціального  забезпечення, ґендерний розрив в  оплаті праці, низький рівень оплати в цілому, неналежні умови праці, експлуатація та погане поводження, зокрема  сексуальні домагання, та відсутність можливості заявити свою думку та представництва – все це для жінок проявляється гостріше, тому що вони мають додаткові обов’язки через свою репродуктивну роль, а доступу до ресурсів і доступних за ціною послуг їм бракує. ( Резолюція МОП «Ґендерна рівність – основа гідної праці», Женева, червень 2009 р. (ILC98-PR\3-2009-06-0323-1))6

Глобалізація  спричинила істотні зміни, що впливають  на життя всіх чоловіків і жінок, провіщаючи швидке зростання й трансформації  у деяких країнах, зокрема щодо нових  технологій. З одного боку, цей прогрес  зменшив перешкоди для жінок, створюючи більше можливостей зайнятості. З іншого боку, деякі з нових  робочих місць часто знаходяться  у сфері ненадійної та неформальної зайнятості, що не є гідною працею, та характеризуються низьким рівнем оплати праці, обмеженим доступом (або взагалі  відсутністю доступу) до соціального  забезпечення, соціального захисту  й соціального діалогу, а також  відсутністю повномасштабного дотримання прав працюючих.

 Утвердження  в Україні конкурентних за  своєю суттю засад демократії, ринкової економіки, культурного  плюралізму з необхідністю передбачає  рівномірний, без суттєвих диспропорцій, розподіл економічних, політичних  та соціальних ресурсів між  різними соціальними групами,  окремими індивідами, і, насамперед  – між чоловіками та жінками. 

Аналіз реальної ситуації в Україні  свідчить про наявність нерівності можливостей чоловіків та жінок  в усіх сферах життя суспільства - на ринку праці, у сфері розподілу  та реалізації владних повноважень, невизнання виробничою працю жінок  у домашньому господарстві тощо. Як правило, жінки частіше ніж чоловіки зайняті на роботах, які характеризуються невисокою заробітною платнею і  нестабільністю з точки зору зайнятості. Так, за статистичними даними співвідношення заробітної платні жінок і чоловіків  у 2011 р. в Україні показало,що жінки  отримують заробітну плату більш  ніж на 8% менше від чоловіків.[http://www.rbc.ua/ukr/top/show/minsotspolitiki-zarplata-zhenshchin-v-ukraine-v-proshlom-godu-06032012142700].

Ці та інші факти мають місце  у сучасному українському суспільстві  через відсутність ефективного  механізму соціального контролю за дотриманням ґендерної рівності відповідно до чинного законодавства.

Не зважаючи на те, що проблемам  ґендерної нерівності присвячені численні теоретичні та прикладні дослідження  як вітчизняних, так і закордонних  науковців, невиправдано мало уваги  приділяється ґендерним дослідженням проблем молоді, зокрема її становища  на ринку праці, можливостей кар’єрного просування, доступу до сфер прийняття  управлінських рішень та ін. Адже саме молодь, вступаючи у доросле життя  з певними стереотипами щодо характеру  взаємовідносин чоловіків і жінок, у подальшому стає не тільки об’єктом, а й суб’єктом ґендерної нерівності у суспільстві.

Під ґендерною  нерівністю розуміють таку характеристику соціального устрою, згідно з якою різні соціальні групи (в даному випадку – чоловіки і жінки) мають  стійкі відмінності, які і спричиняють  для цих груп нерівні можливості в суспільстві [Словарь гендерных терминов / Под ред. А.А. Денисова, 2002 // http://www.owl.ru/gender/index.htm]. Загальна точка зору дослідників полягає в тому, що до ґендерної нерівності призводить широке розповсюдження традиційного погляду на розподіл соціальних ролей між чоловіком і жінкою як у сфері зайнятості, так і в сім’ї. Це підтверджує тезу про те, що ґендерна нерівність на вітчизняному ринку праці є не виключно економічним, а радше соціально сконструйованим феноменом, в основі якої лежать соціальні стереотипи, засновані на прийнятих в суспільстві уявленнях про існуюче становище чоловіків та жінок, норми їхньої поведінки, мотиви та потреби.

Явище ґендерної  нерівності на ринку праці можна  аналізувати, базуючись на статистичних показниках, але, водночас, важливим є  дослідження ґендерних стереотипів  свідомості. Ми припускаємо, що такі стереотипи стосовно рівності можливостей, професійних  здібностей спеціалістів, соціальних ролей чоловіків та жінок та інші є наявними у випускників вищих  навчальних закладів. Для більш глибокого аналізу і дослідження зазначеної проблеми було проведено конкретно- соціологічне дослідження1, результати якого підтвердили гіпотезу про те, що молоде покоління у своїх оцінках підтверджує існування ґендерної нерівності на вітчизняному ринку праці.

Так, оцінюючи соціальний статус чоловіків  та жінок в сучасному українському суспільстві, 43% респондентів визначили  статус чоловіка та жінки як однаковий, а 35% вказали на те, що статус чоловіка є вищим за статус жінки.

Результати соціологічного дослідження  свідчать про те, що молодим людям, які знаходяться на стартових  позиціях у “доросле” самостійне життя, властивий ґендерний паритет  в установках щодо ділової активності і в готовності досягнути успіху в житті. Так, 29% респондентів після  здобуття диплому про вищу освіту планують самостійно розпочати пошуки роботи за фахом, яка б відповідала  усім їхнім вимогам, 22% студентів  сподіваються скористатися допомогою  батьків щодо можливостей працевлаштування, 11% очікуватимуть отримання бажаної  пропозиції щодо працевлаштування (від  кадрової агенції, від знайомих тощо). Розпочати власний бізнес планують 14 % респондентів, з них до підприємницької  діяльності більше готові юнаки (20%), ніж  дівчата (8%). Лише 4% дівчат планують створити сім’ю та доглядати дітей після  отримання диплому про вищу освіту.

Оцінюючи шанси знайти роботу за фахом випускникам вищих навчальних закладів, 52% респонденти зазначили, що вони для представників різної статі є однаковими, 16% студентів  вважають, що у чоловіків таких  шансів є більше, і лише 5% притримуються  думки про те, що у жінок більше шансів знайти роботу за фахом.

У свідомості випускників Національного  лісотехнічного університету України  і дещо різні критерії життєвого  успіху. Так, результати опитування вказують на те, що дівчата в основному  спрямовані на створення сім’ї, а  юнаки – на реалізацію професійних  інтересів. (Відповіді проранжовані за вибором). Для дівчат: міцне здоров’я, взаєморозуміння з коханою людиною, наявність власної сім’ї, фінансова  незалежність, можливість займатися  улюбленою справою, керівна посада. Для юнаків: власний бізнес, високі доходи, керівна посада, взаєморозуміння з коханою людиною, наявність власної сім’ї, фінансова незалежність.