Особенности проявления дислалии у детей дошкольного возраста при аномалиях строения органов артикуляционного аппарата

       - нейтральний однобічний бічний відкритий прикус - це нейтральний прикус з відсутністю змикання бічних зубів з однієї сторони;

       - нейтральний глибокий прикус - це нейтральний прикус, при якому верхні різці перекривають нижні більш ніж на 1/3 коронки.

       2. Дистальний прикус - заднє положення нижньої щелепи щодо верхньої, при цьому бічні зуби знаходяться в бугровом змиканні (передньо-    щечный бугор І верхнього моляра зміщається вперед щодо поперечної фиссуры І нижнього моляра).

       - дистальний прикус із протрузією верхніх різців - дистальний прикус, при якому у фронтальному відділі верхні різці можуть бути відхилені вперед і між верхніми і нижніми різцями в горизонтальній (або трансверзальной) площині - у передньо-задньому напрямку - з'являється сагиттальная щілина;

       - дистальний відкритий прикус - дистальний прикус з відсутністю змикання фронтальних або бічних зубів, тобто утворюється щілина у вертикальному (верхньо-нижньому) напрямку;

       - дистальний глибокий прикус - дистальний прикус, при якому верхні різці перекривають нижні більш ніж на 1/3 коронки;

       - дистальній прикус з ретрузією верхніх різців - дистальний прикус, при якому верхні різці у фронтальному відділі можуть бути відхилені в глиб ротової порожнини (може спостерігатися змикання верхніх і нижніх різців).

       3. Мезіальний прикус - переднє положення нижньої щелепи щодо верхньої, при цьому у фронтальному відділі мається зворотне перекриття між верхніми і нижніми різцями; передній-щічний бугор І верхнього моляра зміщений назад від поперечної фиссуры І нижнього моляра (порушене змикання бічних зубів щодо норми); при порушенні змикання між верхніми і нижніми різцями в горизонтальному напрямку при зворотному перекритті з'являється сагиттальная щілина.

       - мезіальний відкритий прикус - мезіальний прикус з відсутністю змикання фронтальних або бічних зубів у вертикальному напрямку.

       4. Прямий прикус - прикус, при якому відсутнє перекриття верхніми різцями нижніх і спостерігається крайове змикання фронтальних зубів.

       5. Відкритий прикус - щелепно-зубна аномалія, при якій утворюється вертикальна щілина між зубами (у верхньо-нижньому напрямку) при змиканні зубних рядів: а) у фронтальному відділі - передній фронтальний відкритий прикус; б) у бічному відділі - одне- або двосторонній бічний відкритий прикус.

       До морфологічних ознак відкритого прикусу відносяться відсутність контакту між зубними рядами і наявність між ними вертикальної щілини при зімкнутих зубних рядах у центральній оклюзії.

       6. Глибокий прикус - збільшення перекриття верхніми різцями нижніх у вертикальному напрямку, при цьому змикання між різцями може бути збережено, а може бути відсутнім, у цьому випадку нижні різці можуть упиратися в слизувату оболонку ясен або піднебіння - глибокий травмуючий  прикус.

       7. Перехресний прикус - зовнішнє або внутрішнє відхилення зубів нижньої зубної дуги щодо верхньої в бічному напрямку (або в горизонтальній площині).

       - однобічний або двосторонній;

       - зі зсувом або без зсуву нижньої щелепи.

       Слід звернути увагу на такі вади у будові щелеп, як прогнатія та прогенія та більш детально розглянути їх морфологічні ознаки. Прогнатія - верхня щелепа висунута вперед; прогенія - нижня щелепа висунута вперед.

       Морфологічні ознаки прогенії характеризуються такими особливостями, а саме: 1) контакт верхнього першого моляра з однойменним зубом нижньої щелепи та з заді стоячим; 2) передні горбки верхнього першого маляра розташовані кзади від поперечної фиссуры нижнього першого моляра; 3) передні зуби нижньої щелепи розташовані перед верхніми.

       У клініці частіше зустрічається прогенічне змикання тільки передніх зубів, а в області бічних - визначається нормальне змикання.

       Морфологічні ознаки прогнатії характеризуються такими особливостями, а саме: 1) шостий зуб верхньої щелепи контактує з однойменним і перед стоячим; 2) передні щічні горбки шостого верхнього моляра розташовуються перед від поперечної фиссуры першого нижнього моляра (шостого зуба нижньої щелепи); 3) передні верхні зуби виступають вперед і не контактують з нижніми; 4) утворюється сагіттальна щілина між зубними рядами верхньої і нижньої щелепи.

       До недоліків будови щелепно-зубної системи відносяться вади у будові зубного ряду. Це ще одна з причин механічної дислалії. До аномалій зубної системи відносять:

       1. Зубні аномалії:

       - аномалії форми зубів (конусоподібні, шиповидные коронки зубів);

       - аномалії величини зубів (макродентія - надмірно великі зуби; мікродентія - надмірно маленькі зуби);

       - аномалії числа зубів (часткова або повна адентія - відсутність окремих або практично всіх зубів; надкомплектні зуби).

       2. Аномалії положення зубів у зубному ряді.

       В результаті неправильного положення зубів можуть спостерігатися патології в трансверзальному, сагіттальному, вертикальному напрямках. Розглянемо більш детально ці патологіі.

       У трансверсальному напрямку відбувається зсув передніх зубів до середньої лінії (центру) - медіальне положення зубів або від середньої лінії - латеральне положення зубів; при латеральному зсуві різців утворюється діастема - щілина між центральними різцями або треми - проміжки між зубами; вестибулярне (щічне) або оральне (піднебінно-язичне) відхилення бічних зубів.

       У сагіттальному напрямку відбувається відхилення передніх зубів убік  губ (протрузія) або убік  піднебіння або язика (ретрузія); мезіальне (зсув назад) або дистальне (зсув уперед) положення бічних зубів.

       У вертикальному напрямку: положення, при якому зуби не досягають окклюзіоної площини (площини змикання зубів) - супрапозиція верхніх зубів і інфрапозиція нижніх зубів; положення, при якому зуби перетинають окклюзіоную площину - інфрапозиція верхніх зубів і супрапозиція нижніх зубів.

       3. Аномалії зубних дуг (у трансверсальному напрямку - розширення або звуження зубних дуг; у сагіттальному напрямку - подовження або укорочення зубних дуг; у вертикальному напрямку - зубоальвеолярне укорочення або подовження).

       До аномалій органів артикуляційного апарату відносяться аномалії ротової порожнини.

       1. Патології будівлі тіла і вуздечки язика:

       - макроглосія - надмірно великий язик;

       - мікроглосія - надмірно маленький язик;

       - аглосія - відсутність язика;

       - укорочена вуздечка язика або прикріплення її близько до кінчика язика (обмежуючі рухливість і пластичність язика).

       В залежності від форми, щільності вуздечки й особливостей з'єднання її волокон з м'язами язика розрізняють такі типи патологічної будови вуздечки язика, а саме:

       1) тонка, напівпрозора вуздечка, нормально прикріплена до язика, але обмежуюча його рухливість у зв'язку з її незначною довжиною;

       2) тонка, напівпрозора вуздечка прикріплена близько до кінчика язика та має незначну довжину;

       3) вуздечка, що представляє щільний, короткий тяж, що виділяється, прикріплена близько до кінчика язика;

       4) вуздечка, що представляє щільний, короткий тяж, що виділяється, але зрощена з м'язами мови;

       5) вуздечка, що представляє малопомітний тяж, волокна якого переплітаються з м'язами язика й обмежують її рухливість.

       2. Патологічна будова вуздечки верхньої губи - укорочена або низьке її прикріплення, що обмежує рухливість верхньої губи.

       При укороченої вуздечки затруднені рухи язика, тому що „занадто коротка вуздечка не дає йому можливості високо підніматися (при верхніх звуках). „Дислалія може бути викликана і тим, що язик або занадто великий, що ледь уміщається в роті і від цього неповороткий, або занадто маленький і вузький, що також утрудняє правильну артикуляцію" [22, с. 33]. 

       2.2. Порушення звуковимови при аномаліях будови органів артикуляційного апарату

       Вимовні розлади сполучаються з деформаціями будови органів артикуляції. Таким чином, аномалії будови органів артикуляції, у тому числі й аномалії прикусів ведуть до порушення звуковимови. „Основними причинами порушення звуковимови у дітей є порушення слухової диференціації звуків мови, порушення анатомічної будови артикуляційного апарату, порушення нормальної іннервації лицевих м'язів, неправильна вимова оточуючих дитину людей" [21, с. 5].  Кожен звук має свою артикуляцію і в разі порушення хоча б одного із артикуляційних укладів призводить до неправильної вимови звуків. У зв'язку з цим виділяють шість видів сигматизму: губно-зубний, призубний, шиплячий, свистячий, міжзубний, бічний, носовий. „Сигматизм - це недоліки вимови свистячих і шиплячих звуків" [10, с. 61]. Нижче наведені види порушення звуковимови при різних аномаліях щелепно-зубної системи.

       Вивчаючи відповідну літературу до теми курсової роботи, ми визначили, які види прикусу до яких недоліків вимови свистячих і шиплячих звуків призводять.

       Таким чином, нейтральний прикус із протрузією верхніх різців, нейтральний фронтальний відкритий прикус, дистальний прикус із протрузією верхніх різців, дистальний фронтальний відкритий прикус, мезіальний фронтальний відкритий прикус приводять до міжзубної вимови звуків (Т, Т', Д, Д', Н, Н'), міжзубному сигматизму груп свистячих і шиплячих звуків.

       Міжзубний сигматизм характеризується тим, що при вимові свистячих або шиплячих звуків „кінчик язика займає положення між зубами" [10, с. 67]. Для міжзубного сигматизма характерна поява шепелявого відтінку звука. 

       Однобічний або двосторонній нейтральний бічний відкритий прикус, однобічний або двосторонній дистальний бічний відкритий прикус, однобічний або двосторонній мезіальний бічний відкритий прикус, однобічний або двосторонній перехресний прикус приводять до бічного сигматизму груп свистячих і шиплячих звуків.

       При бічному сигматизмі свистячі і шиплячі звуки можуть вимовлятися такими способами: 1) кінчик мови впирається в альвеоли, язик лягає ребром; один з його країв піднімається до внутрішньої сторони корінних зубів, пропускаючи видихуване повітря по бічних краях язика, унаслідок чого утворюється „хлюпаючий" звук; 2) кінчик язика впирається у верхні альвеоли, пропускаючи повітря з боків, як при звуці л [Филичева,       с. 57].

       Глибокий прикус у сполученні з нейтральним, дистальним або мезіальним прикусом; прямий прикус у сполученні з нейтральним, дистальним або мезіальним прикусом приводять до призубного сигматизму груп свистячих і шиплячих звуків.

       При вимові свистячих звуків „кінчик язика впирається в краї верхніх і нижніх різців, створюючи перешкоду для проходження повітряного потоку через зубну щілину" [10, с. 66]. Відсутній характерний для цих звуків свист і замість звуків с, з чуються звуки т, д.

       Дистальний прикус із протрузією верхніх зубів приводить до губно-зубного сигматизму груп свистячих і шиплячих звуків. При цьому недоліку вимови свистячі і шиплячі звуки вимовляються подібно звукам ф і в, тобто  нижня губа піднята до верхніх різців, утворюється звуження, через яке проходить видихуваний струмінь повітря, а язик знаходиться у положенні звуку с [22, с. 56].

       Мезіальний прикус і його різновиди приводять до шиплячого сигматизму групи свистячих звуків, а також до свистячого сигматизму групи шиплячих звуків. Свистячий сигматизм при даній аномалії щелепно-зубної системи частіше зустрічається при порушенні фонематичного сприйняття.

       При шиплячому сигматизмі „кінчик язика відтягнутий від нижніх різців у глиб ротової порожнини, спинка різко вигнута в напрямку до твердого піднебіння, замість свисту чується пом'якшені ш або ж"               [22, с. 56-57].