Таким чином, ми провели порівняння між  членами кожної групи і зрозуміли, що хлопці першого курсу мають  високі показники комунікабельності (60%), незалежності (70 %) і вони приймають  боротьбу (80%), що свідчить про високий рівень конфліктності.

     Дівчата першого курсу у переважаючій більшості – комунікабельні (80%), приймають боротьбу (70 %), але вони залежні (60 %) – тому це свідчить про  середній рівень конфліктності.

     Хлопці  другого курсу також отримали показники, схожі на відповіді студентів-юнаків 1 курсу, у другокурсників зростає комунікабельність (70 %) та незалежність (80%), а прийняття боротьби зменшується (60%), тому можна вважати, що намітилася тенденція до зниження конфліктності.

     У дівчат-студенток 2-го курсу зростають показники незалежності (60 %) та зменшуються показники прийняття боротьби (50%), тому можна вважати, що у них переважає середній рівень конфліктності.

     Таким чином, ми  можемо зробити узагальнений висновок, що у студентів 1-го курсу високий рівень конфліктності, у студенток 1-го курсу середній рівень, у студентів-юнаків 2-го курсу – середній рівень конфліктності, а у дівчат 2-го курсу – також середній рівень конфліктності. Відобразимо ці показники у вигляді рисунку 2.1.

     Рис. 2.1. Рівні конфліктності студентів за методикою «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» 

     Проведення  наступної методики «Чи можете Ви знайти вихід із конфліктної ситуації»  (Опитувальник Томаса) дозволило нам  з’ясувати форми і стилі поведінки опитуваних у процесі вирішення конфліктів. Ми отримати такі результати (табл. 2.2):

     Таблиця 2.2

     Результати  опитування студентів  за методикою «Чи  можете Ви знайти вихід  із конфліктної ситуації» 

 

     Отже, ми помітили, що переважаючі показники, які набрали студенти у ході відповіді на питання методики, співвідносяться таким  чином:

1. Студенти 1-го курсу у більшості надають перевагу суперництву (40%) і компромісу (30%);
2. Студентки 1-го курсу здебільшого обирають компроміс (40 %) і пристосування (30 %) як шляхи вирішення конфліктів;
3. Юнаки-студенти 2-го курсу визначають компроміс (70 %) провідною стратегією вирішення конфліктної ситуації;
4. Дівчата-студентки 2-го курсу найчастіше обирали співробітництво (50%), компроміс (20 %) і пристосування (20%).

     Таким чином, можна уточнити, що студенти-юнаки  надають перевагу компромісу та суперництву  при вирішенні конфліктів, а студентки-дівчата обирають співробітництво, компроміс і пристосування. Можна простежити динаміку змін від 1-го до 2-го курсу – студенти-другокурсники обирають більш сприятливі шляхи вирішення конфліктів, вони здебільшого обирають компроміс (хлопці) і співробітництво (дівчата).

     Після проведення «Методики оцінки рівня  конфліктності» ми змогли виокремити такі результати (табл. 2.3): 

     Таблиця 2.3

     Результати  опитування студентів  за «Методикою оцінки рівня конфліктності»

 

     На  основі отриманих результатів можна  стверджувати, що у хлопців-першокурсників переважає високий рівень конфліктності (60 %), у дівчат-студенток 1-го курсу рівні показники середнього (40 %) і високого рівня (40 %) конфліктності. Студенти 2-го курсу мають приблизно однакові показники по всім трьом рівням: високий (40%), середній (30 %), низький (30%).  А у дівчат 2-курсу у більшості спостерігається зниження конфліктності до середнього рівня конфліктності (60%).

     Таким чином, на основі цих результатів  можна зрозуміти таку ситуацію –  з першого до другого курсу  відбувається зниження конфліктності  студентів і студенток, тому можливість, що конфлікти будуть вирішуватися гострими та супротивними шляхами також знижується. Представимо результати опитування за «Методикою оцінки рівня конфліктності» у вигляді рисунку 2.2.

     Рис. 2.2. Рівні конфліктності  студентів за «Методикою оцінки рівня конфліктності»

     Таким чином, ми дослідили особливості  конфліктності та конфліктної поведінки  студентів 1-го і 2-го курсу – хлопців  і дівчат. Ми помітили, що дівчата  володіють меншою конфліктністю, ніж  хлопці. А це значить, що у них зменшується вірогідність вирішення конфліктних ситуацій несприятливими способами, вони не будуть обирати гострих засобів конфліктування.

     Також на основі дослідження обраних форм поведінки у вирішенні конфлікту  виявилося, що дівчата обирають найчастіше співробітництво та компроміс, в той час як хлопці обирають протистояння (на 1-му курсі) і компроміс (на 2-му курсі).

     Ми  помічаємо більшу адекватність поведінки  у дівчат-студенток і 1-го і 2-го курсу  у порівнянні із студентами обох курсів. Тобто дівчата краще поводяться при вирішенні конфліктів. Хоча, звичайно, рівень конфліктності студентів все одно знаходиться на високому рівні, і тільки до другого курсу він дещо знижується у хлопців, і помітно знижується (від високого до середнього) у дівчат.

     Середні показники конфліктності є гарними показниками, адже людина не може жити у нашому суспільстві, весь час уникаючи чи погоджуючись із конфліктами. Їй також варто турбуватися і свої інтереси, відстоювати свої цілі.

     На  основі проведеного дослідження  ми виявили необхідність провести із опитаними студентами психологічне заняття, під час якого вони змогли б познайомитися із феноменом конфлікту та з’ясувати оптимальні варіанти поведінки для його вирішення.

     Таким заходом став тренінг «Конфлікт і способи його вирішення», який ми провели із студентами 1-го і 2-го курсу. Студенти гарно сприйняли матеріал. Тренінг їм сподобався, під час його проведення студенти активно приймали участь у всіх вправах. Дівчата відзначити відзначили вправу, коли їм потрібно було скласти правила безконфліктного спілкування. В ході рефлексії заняття було обговорено, як важливо бути доброзичливим та товариським з оточуючими. Вважаємо, що дане заняття сприяло формуванню у студентів 1-го і 2-го курсу позитивних рис характеру, виробленню правил безконфліктної поведінки, знаходженню правильних шляхів для вирішення конфлікту.

     Таким чином, варто наголосити, що робота практичного психолога повинна  бути звернена також і на студентів, він має формувати у них  правильне світобачення та вміння вирішувати будь-які життєві ситуації.

 

Висновки

 

     Однією  з головних потреб людини є потреба  у спілкуванні, у визнанні, потреба  бути зрозумілим для оточуючих. Спілкування  здійснюється за допомогою міжособистісної  взаємодії як між окремими людьми, так і між індивідом і групою, чи між групами людей. Зазвичай спілкування потребує дотримання певних правил поведінки, етичних принципів, бажання розуміти точку зору співрозмовника. Але часом невміння правильно спілкуватися, небажання прислухатися до думки іншого призводить до конфліктної ситуації. 

     Досліджуючи конфлікт як психологічний феномен, ми вияснили його основні ознаки: наявність  протиріччя, яке є непримиримим хоча б однієї з сторін; зміна характеру  спілкування в напрямі негативної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін; активність сторін, прагнення до перемоги;  підвищений емоційний фон, загострення негативних емоцій.

     Також ми з'ясували, що в процесі свого  перебігу конфлікт проходить чотири стадії розвитку:  виникнення конфліктної  ситуації; усвідомлення конфлікту; зовнішній вияв конфлікту, відкрите зіткнення протилежних сторін; вирішення, завершення конфлікту.

     Ми  дослідили особливості спілкування  чоловіків і жінок. Вказали на важливість спілкування для кожного  з них. Розкрили особливості їх поведінки  у конфлікті, з’ясували, які засоби та прийоми вони використовують під час вирішення конфліктних ситуацій.

     Відповідно  до мети та завдань курсової роботи ми провели дослідження гендерних  особливостей поведінки студентів 1-го і 2-го курсу у конфліктній  ситуації. Для опитуванні ми обрали три методики: «Ваша думка про себе самого або Чи конфліктна Ви людина» (Додаток 1),  «Чи можете Ви знайти вхід з конфліктної ситуації» (Додаток 2), Методика оцінки рівня конфліктності (Додаток 3) та розглянули особливості їх застосування.

     Для проведення дослідження ми обрали вибірку  із 40 студентів, з яких 20 студентів 1-го курсу і 20 студентів – 2-го курсу. У зв’язку із тематикою дослідження  студенти були обрані за гендерною  ознакою у строгій відповідності, тобто ми отримали чотири групи – студенти і студентки 1-го і 2-го курсу окремо по 10 чоловік у кожній групі.

     Проаналізувавши результати опитування, ми з’ясували, що більшість першокурсників є висококонфліктними та обирають протистояння як головну  стратегію поведінки у конфлікті. Другокурсники мають дещо нижчу конфліктність та за головну форму поведінки у конфліктній ситуації вважають компроміс.

     Ситуація  з студентками дещо інша – на 1-му курсі у них середня конфліктність  та головні форми поведінки у  конфлікті – це компроміс і  пристосування. У другокурсниць збільшується відсоток середнього рівня конфліктності та головною стратегією поведінки у конфлікті стає співробітництво.

     Отже, можна говорити, що дівчата краще  та гуманніше себе поводять, а у  випадку конфлікту намагаються  вирішити його найбільш сприятливим шляхом.

     Хлопці  ж відрізняються більшою конфліктністю, що може призвести до виникнення більшої  кількості гострих ситуацій та вирішують  конфлікти за методом «ти –  мені, я – тобі», тобто навіть компроміс у цьому випадку  не є найкращим варіантом вирішення конфліктної ситуації.

     На  основі аналізу результатів опитування ми виявили необхідність проведення психологічного тренінгу із студентами, який подаємо у додатку 4. Під час  проведення  тренінгу студенти отримали знання про конфлікт, його перебіг, форми і стилі вирішення конфліктних ситуацій і набули навики безконфліктного спілкування.

     Також варто вказати, що важливим є бажання  мирно розв’язати конфлікт на початковій стадій, вчасно знайти слова, які б  не образили опонента, прийти до розумного рішення, до компромісу.

 

Список  використаних джерел

 

1. Андреева  Г. М. Социальная психология. –  М., 1999. – 348 с.
2. Бандурка A. M., Друзь В. А Конфликтология. — Харьков, 2006. – 336 с.
3. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1992. – 453 с.
4. Бойко В.В. и др. Социально–психологический климат коллектива и личность/В.В. Бойко, А.Г. Ковалев, В.Н. Панферов. – М., 2004. – 386 с.
5. Водолазский Б.Ф., Гутерман M.П. Конфликты и стрессы. — Омск, 2004. – 396 с.
6. Ворожейкин И.Е., Захаров Д.К. Конфликтология. – М., 2000. – 448 с.
7. Гендер и язык/ Московский гос. Лингвистический ун–т; Лаборатория гендерных исследований. – М.: Языки славянской культуры, 2005. – 184 с.
8. Голод С.И. Личная жизнь: любовь, отношение полов. – М., 2000. – 204 с.
9. Горелов К.Н. Управление конфликтом в организации. – М., 2002. – 228 с.
10. Еремеева В.Д., Хризман Т.П. Девочки и мальчики – два разных мира. – СПб.: Тускарора, 2001. – 254 с.
11. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.
12. Ішмуратов К. І. Конфлікт і згода. — К., 2005. – 328 с.
13. Калабихина И. Социальный пол и проблемы населения. – М., 2005. – 342 с.
14. Конфліктологія: Навч. посіб. / За заг. ред. В.М. Петюха, Л.В. Торгової. – К.: КНЕУ, 2005. – 315 с.
15. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Навч. посібник. – К., 1995. – 464 с.
16. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: брачно–семейные отношения. – СПб.: Питер, 2000. – 338 с.
17. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. – К, 2000. – 318 с.
18. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 495 с.
19. Нагаєв В.М. Конфлiктологiя.Навч. посібник– К., 2004. – 336 с.
20. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4–е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 608 с.
21. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990 – 328 с.
22. Орбан–Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 576с.
23. Орбан–Лембрик Л.Е. Спілкування як соціально–психологічний феномен // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано–Франківськ, 2003. – Вип. 8.  – Ч. 2. – С. 148–154.
24. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / Под ред. Лавриненко В.Н. – 3–е изд., перераб. и доп. – М., 2000. – 334 с.
25. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 442 с.
26. Репина Т.А. Особенности общения мальчиков и девочек // Вопросы психологии. – 1994. – № 4. – С. 63–69.
27. Скотт Д. Г. Конфликты: пути их преодоления. — К, 1991. – 228 с.
28. Степанов О.М. Основи психології: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2005. – 356 c.
29. Фридан Б. Загадка женственности. – М.: Прогресс, 2004. – 292 с.
30. Шумилин А.Н. Управление конфликтом. – М., 1996. – 336 с.
31. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – Казань, 2001. – 248 с.