Ціноутворення питання

Постачальницько-збутова (оптова) націнка або знижка — це ціна на послугу оптового торговельного підприємства. Як будь-яка ціна, вона повинна компенсувати витрати постачальницько-збутових або оптових організацій і забезпечити їм цільовий прибуток, необхідний для нормальної діяльності торговельного підприємства та здійснення відрахувань податків і зборів до бюджету.

Якщо підприємства-виробники  продають продукцію за вільною відпускною ціною, то постачальницько-збутові  націнки також встановлюються самостійно суб'єктами оптової ланки торгівлі. На розмір

збутової націнки, крім витрат торговця і його прибутку, впливають сформований попит і пропозиція на відповідному товарному ринку, а також якість і споживчі властивості самих товарів.

31. Включення умов  поставки (франко) в  ціну. Міжнародна  система франкування продукції ІНКОТЕРМС.

Ціни  з різними видами «франко» — ціни зовнішньоекономічних контрактів. Вони охоплюють різні види базових умов постачання, що називаються «франко», і регламентуються «Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС».

Вид «франко» (термін означає «вільно») вказує на те, до якої ланки транспортування всі витрати за базовими умовами відшкодовує продавець і які включаються в ціну продажу. Всі інші витрати і ризики, не включені в базову умову, несе покупець продукції, тобто покупець вільний від усіх ризиків і витрат, що включені в узгоджений контрактом вид «франко».

Умови ІНКОТЕРМС  поділяють «франко» на чотири групи, що відрізняються повнотою охоплення переліку базових умов постачання. Відповідно до такого розподілу передбачено такі види «франко».

Група Е — продавець тримає готовий до відправки товар у себе на складі і його зобов’язання закінчуються після передачі товару покупцеві на самому підприємстві (франко «з заводу»). Покупець сам вивозить товар і несе щодо нього всі ризики.

Група F — продавець має доставити товар до вказаних покупцем засобів перевезення. Зобов’язання продавця закінчуються з передачею вантажу перевізникові. В обов’язок продавця входить також вибір

перевізника й  укладання контракту на перевезення  та експедирування товару. Покупець сам  оплачує цей договір перевезення, вказує пункт призначення вантажу і несе всі ризики після передачі вантажу

перевізникові. Група F містить три конкретні  ситуації передачі відповідальності і, відповідно, ризиків:

• FCA («франко%перевізник» (перевізник%залізниця) означає, що ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця в момент передачі товару в домовленому місці;

• FAS (франко «вільно вздовж борту судна») означає, що відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту;

• FOB (франко «вільно на судні») означає, що продавець знімає із себе відповідальність після вивантаження товару з борту судна.

Група С — продавець укладає договір на основний фрахт, але не несе відповідальності за втрату або псування вантажу та інші витрати. Обов’язки продавця закінчуються з передачею вантажу перевізникові, але в ціну включено всі транспортні витрати, можливе також включення витрат на страхування вантажу під час перевезення. Група С передбачає ситуації, коли продавець укладає з покупцем договір на транспортування, але не бере на себе ризику:

• CFR (франко «вартість та фрахт») означає, що продавець сплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за збереження товару й додаткові витрати бере

на себе покупець;

• CIF ( франко «вартість, фрахт та страхування») означає, що крім обов’язків, як у випадку CFR, продавець забезпечує й оплачує страхування ризиків під час транспортування;

• СРТ (франко «перевезення оплачено до ...») означає, що продавець і покупець ділять між собою ризики і відповідальність. У певний момент (зазвичай це якийсь проміжний пункт транспортування) ризики цілком переходять від продавця до покупця;

• CIP (франко «перевезення та страхування оплачено до ...») означає, що ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але, крім цього, продавець забезпечує та оплачує вартість страхування вантажу.

Група D — продавець зобов’язаний доставити вантаж до пункту призначення з усіма ризиками та витратами. Обов’язки продавця закінчуються прямою передачею товару покупцеві, тобто в контрактну ціну включені всі витрати, пов’язані з переміщенням вантажу, і повний обсяг страхування ризиків. У цій групі вирізняють:

• DAF (франко «поставка до кордону експортера (або імпортера)») означає, що продавець бере на себе ризики до державного кордону експортера або імпортера. Далі ризики бере на себе покупець;

• DЕS (франко «поставка з судна») означає, що передача ризиків продавцем покупцеві відбувається на борту судна;

• DEQ (франко «поставка з причалу») означає, що передача ризиків відбувається в момент прибуття товару в порт завантаження;

• DDU (франко «поставка без сплати мита») означає, що продавець бере на себе транспортні ризики до визначеного договором місця (найчастіше це склад) на території покупця;

• DDP (франко «поставка із сплатою мита») означає, що продавець відповідає за транспортні ризики до певного місця на території покупця, але покупець оплачує ризики сам.

32. Визначення мінімального  та оптимального  обсягів виробництва при фіксованій структурі ціни. Графік беззбитковості.

Метод «розрахунок ціни на основі аналізу  беззбитковості і

забезпечення  цільового прибутку»

Використовується  методика розрахунку точки беззбитковості з використанням поділу собівартості на змінні та постійні витрати. Метод ґрунтується на тому, що прибутковість виробника починається з обсягу продажу, який перевищує мінімальний обсяг виробництва, що є більшим за точку беззбитковості. Для визначення оптимального обсягу виробництва до мінімального його обсягу додається обсяг випуску, що забезпечує одержання цільового прибутку. Оскільки розмір маси прибутку є критерієм правильності встановлення ціни, то будь-яке відхилення від закладеного в ціну обсягу збуту веде до відхилення від запланованого прибутку. Зв'язок обсягу продажів, ціни і прибутку використовується для розрахунку ціни, що забезпечить цільовий прибуток при заданих обсягах продажів і різних варіантах ціни. На основі вибору варіантів ціни й обсягу виробництва виходять на

плановий обсяг  виробництва, що забезпечить необхідний розмір прибутку.

33. Включення в ціну  умов поставки  товару.

Інкоте́рмс — це комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Ці міжнародні правила торгівлі є стандартними умовами договорів купівлі-продажу, які регламентують момент передачі права власності на товар і всіх пов'язаних із цим ризиків.

Інкоте́рмс встановлюють правила, які регулюють питання  пов'язані з доставкою товарів  від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.

34. Види контрактних  цін. Ступінчасті  та змінні ціни.

Контрактна  ціна — ціна, зафіксована в контракті при його укладанні, яка діє на весь період реалізації контракту.

Види контрактних цін:

• ціна контракту у валюті, якою може бути валюта країни-експортера, імпортера або валюта третьої країни;

• базисна ціна товару із зафіксованою у контракті якістю, яка узгоджена між покупцем та продавцем. Ціна контракту фактична визначається в момент реалізації контракту і виходить з базової ціни, скоригованої на якість фактично поставленого товару;

• фактурна ціна (ціна купівлі%продажу), визначена як сума відпускної ціни виробника та витрат за умовами поставки («франко»);

• залежно від терміну виконання контракту в ньому вказується тверда, змінна, ковзаюча або ступінчаста ціна.

Ступінчасті ціни — ціни, які послідовно змінюються (збільшуються або зменшуються) відповідно до змісту контракту.

35. Види цін за  ознакою сфери  обігу продукції.

Відповідно  до сфери товарного  обігу, яку обслуговують ціни, їх розрізняють залежно від того, на якій стадії руху товарів вони формуються і класифікуються. Відповідно виокремлюють ціни оптового

і роздрібного товарообігу.

Оптові  ціни на продукцію промисловості — це ціни, за якими у сфері оптового обороту реалізується й закуповується продукція підприємств промисловості незалежно від форм власності.

Роздрібні ціни — ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній торговельній мережі населенню, підприємствам та організаціям. Вони є кінцевими і називаються ще цінами кінцевого споживання. За цими цінами товари вибувають зі сфери обороту і споживаються домашніми господарствами або у виробництві. Різновидом роздрібних цін є аукціонна ціна.

36. Види цін за географічним принципом класифікації.

Існує декілька різноманітних підходів до ціноутворення. Один з них – встановлення цін  за географічним принципом. Цей підхід пропонує прийняття рішення про  встановлення фірмою різних цін для  споживачів в різних частинах країни і світу.

1.Становлення  єдиної ціни з включеними витритами  по доставці.Фірма зазвичай призначує  єдину ціну, незалежно від віддаленості  клієнта; оплата за перевезення  в цьому випадку дорівнює середній  сумі транспортних витрат.

2.Free on board. Фірма доставляє товар на транспортний засіб, а потім права і відповідальність за товар переходять до замовника.

3.Встановлення  зональних цін. Фірма для себе  встановлює кілька зон. В межах  окремої зони встановлюється  єдина ціна.

37. Необхідність державного  регулювання цін.

Державне  регулювання цін  як складова державного регулювання економіки — це законодавчий, адміністративний і бюджетнофінансовий вплив на систему цін з метою стабілізації розвитку економіки.

Регулювання цін  державою здійснюється у таких формах:

• розмежування прав у галузі регулювання цін між органами виконавчої влади всіх рівнів. За кожним рівнем виконавчої влади закріплена номенклатура продукції, у межах якої цей рівень влади може регулювати ціни;

• антимонопольне регулювання цін і тарифів;

• декларування цін монополістами.

38. Цілі, завдання та  сфери державного  регулювання цін.

У процесі регулювання  сукупного попиту та пропозиції в  галузі ціноутворення держава вирішує такі завдання:

• оптимізація регулювання цін державою в напрямку розширення зони вільного ринкового ціноутворення, що зближує рівень внутрішніх цін зі світовими цінами, перешкоджаючи дефіцитності внутрішнього ринку;

• створення рівних умов і стимулів господарювання усім виробникам, водночас вирішуючи завдання вирівнювання рівня економічного розвитку регіонів країни і формуючи найбільш ефективну структуру народного господарства інструментами цінової політики на макрорівні;

• захист митною політикою національних виробників від несумлінної конкуренції;

• забезпечення, у міру можливості, еквівалентності обміну між сільським господарством і промисловістю методами оподатковування і залученням фінансових ресурсів бюджетної системи;

• боротьба з монополізмом у сфері виробництва і послуг населенню, спрямована на захист споживачів;

• підвищення якості продукції національних виробників;

• надання соціальних гарантій малозабезпеченим верствам населення.

Мета  державного регулювання  цін:

• підтримка ринкової саморегуляції створенням конкуренції на ринку, яка орієнтується на досягнення науково-технічного прогресу, що в остаточному підсумку сприяє розвитку науково-технічного прогресу;