Ціноутворення питання

5. Динаміка курсу  валют впливає на ціни зовнішньої  торгівлі побічно через динаміку прибутку від зовнішньоторговельних операцій. Експортер при падаючому курсі національної валюти має збільшений виторг у національній валюті і тому він може здійснювати валютний демпінг, тобто може здешевити свій товар у валюті експорту, чим підвищити конкурентність власної продукції.

6. Рівень економічного  розвитку країни%експортера впливає  на загальний рівень цін у  країні. Виходячи з цього, при  встановленні експортної ціни слід враховувати, що високорозвинені країни мають вищий загальний рівень цін і, крім того, там сильний державний протекціонізм національному бізнесу. Тому набагато вигідніше мати справу з країнами менш розвиненими, у яких державний протекціонізм значно слабший. Тобто, приймаючи рішення про вихід на зовнішній ринок, при пошуку країни експорту необхідно врахувати розбіжності у загальному рівні цін у різних країнах.

87. Структура експортної  ціни.

Структура зовнішньоторговельної  ціни експорту (від продавцяекспортера до покупця%імпортера) залежить від контрактних умов постачання, але в найповнішому вигляді вона складається з чотирьох розділів.

Елементи експортної ціни товару охоплюють такі види витрат:

І. Ціна виробника

1. Виробнича  собівартість.

2. Позавиробничі  (комерційні) витрати (пакування  і маркування товару тощо).

3. Прибуток виробника.

II. Витрати в країні  експортера

1. Навантаження  на складі продавця.

2. Перевезення  від складу продавця до основних  транспортних засобів (потяг,  судно, літак).

3. Вивантаження  на станції (у порту).

4. Складування  в пункті перевалки вантажів (на  станції, у порту).

5. Навантаження  на основний транспортний засіб.

6. Перевезення  товару до кордону експортера (крім основного виду транспорту).

7. Страхування товару до кордону експортера.

8. Інші витрати  в країні експортера (комісійні  посередникові, реклама, просування  товару).

9. Експортні  формальності (митне оформлення, експортне  мито, сертифікат проходження товару, сертифікат якості, ліцензія).

10. Перевезення товару до кордону імпортера (якщо кордон не є спільним з країною%експортером).

III. Витрати на основне  транспортування  (фрахт)

1. Транспортування  товару від пункту перевалки  в країні експортера до пункту  перевалки в країні імпортера  (фрахт).

2. Страхування товару від пункту перевалки в країні експортера до пункту перевалки в країні імпортера (здійснюється сторонами самостійно, крім випадку, коли це передбачено умовами поставки —

«транспортування  і страхування оплачені до»).

ІV. Витрати в країні імпортера

1. Імпортні формальності (митне оформлення, ліцензія, імпортне мито, ПДВ, акциз).

2. Вивантаження  товару з основного транспорту  в пункті перевалки вантажів.

3. Складування  товару в пункті перевалки.

4. Навантаження  товару в пункті перевалки  на транспортний засіб.

5. Перевезення  товару від основного транспортного  засобу до складу покупця.

6. Страхування  товару в країні імпортера  (здійснюється сторонами самостійно, крім випадку, коли це передбачено  умовами поставки — «транспортування і страхування оплачені до»).

7. Вивантаження  товару на складі покупця.

88. Специфіка ціноутворення  на експортну продукцію:  інформаційна основа  ціноутворення.

Рівень експортної ціни складається:

• при витратному підході — з відпускної ціни виробника з витратами на доставку, відкоригованої поправками на умови ринку тієї країни, що купує товар;

• при ціннісному підході — виходячи з ціни товару%аналога на ринку країни ввезення товару, відкоригованої поправками на порівняння якості. В цьому випадку розрахунок зовнішньоторговельної відпускної ціни за схемою витрат виробництва плюс витрати на доставку товару використовується при визначенні ефективності експортних операцій.

Методичні підходи  до ціноутворення на експортовані товари використовуються як при експорті продукції, так і при імпорті з метою аналізу ціни купленого в іншій країні товару.

Ціноутворення на продукцію зовнішньої торгівлі може використовувати поправки двома методами:

• поправками проект експортної ціни можна довести до порівнянного рівня з ціною товару%аналога в країні, куди товар експортується;

• поправки можуть застосовуватися до конкурентних матеріалів за товаром%аналогом і тим самим ціна аналога доводиться до порівнянного розміру з проектною експортною ціною.

89. Сутність і методи  цінової і нецінової  конкуренції.

Нецінова конкуренція — це суперництво поза маневруванням цінами створенням переваг за якістю продукції, сервісом, технологією споживання товару, можливостями кооперації та іншими привабливими для покупця умовами купівлі і використання товару. Нецінова конкуренція останніми роками набуває дедалі ширшого розмаху і від цього виграють як самі виробники, у яких збільшуються продажі, так і покупці, у яких поліпшується якість споживання без додаткових фінансових вкладень.

Цінова  конкуренція — це суперництво товаровиробників у завоюванні ринку збуту найбільш привабливою для покупця ціною. Зазвичай цінова конкуренція підприємств проявляється у зниженні ціни окремими виробниками з метою збільшення обсягів продажу. Існування підприємства на ринку завжди супроводжується ціновою конкуренцією, тому що ціни продукції у всіх виробників завжди розрізняються хоча б через зміну витрат виробництва, що об'єктивно створює різні рівні цін. Для підприємства з нижчою, ніж у конкурентів, собівартістю природно скористатися можливістю встановити ціни трохи нижчі за середні ринкові і реалізувати свою конкурентну перевагу.

Цінова конкуренція  для підприємства має два напрямки дій: відповідь на дії конкурентів, коли ті змінюють ціну, і врахування відповіді конкурентів на зміну  ціни самим підприємством.

Методи цінової  конкуренції. Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби конкурентів  є ціна. ЇЇ використання грунтується  на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова  ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба зе скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково – технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності.

Методи нецінової  конкуренції. У ринковій економіці  існує ще нецінова конкуренція. Вона застосовує такі способи.

1. Поліпшення  якості продукції. Відомо, що одна  продукція може мати різну  якість на різних підприємствах.  Причиною цього є в основному  порушення технології виробництва.  Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.

2. Використання  реклами. Усі рекламні заходи  розраховані на те, щоб привернути  увагу покупців, надати їм відповідну  інформацію про споживчі властивості  товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві про існування того чи іншого товару.

Реклама формує уявлення про особливості якості товару, хоча його споживна вартість при  цьому часто залишається без  змін. У рекламі акцентується увага  на торговельних знаках і фірмових клеймах.

3. Умови, що  пов’язані з продажем товару. Фірма зоборв’язується здійснювати  ремонт виробу, надавати запасні  частини, проводити безоплатні  консультації щодо використання  свого товару.

90. Конкурентний лист  на однотипну продукцію:  призначення, зміст, зіставлення цін.

КОНКУРЕНТНИЙ  ЛИСТ — документ, що узагальнювальнює інформацію про техніко-економічні показники, якість, ціни і комерційні умови при реалізації товару. Використовується при укладанні контрактів, в цілях  реклами.

Складання конкурентного листа:

1. Зіставлення цін по комерційних параметрах - по комплектності, валюті, часу, умовам кредитування і постачання (розміру, базисним умовам постачання)
2. Визначення функціональної залежності ціни від техніко-економічних параметрів та якісних характеристик сировинних матеріалів
3. Калькуляція средньоринкової ціни для даного товару
4. Рішення по встановленню ціни