Соціально-виховна робота

Особливої уваги заслуговує друга група задач. Неможливо у дитини сформувати ненасильницьке ставлення до інших людей, якщо в основному педагогіка продовжує дотримуватись авторитарних позицій. Вчителі, вихователі свідомо і несвідомо  використовують широкий спектр методів і прийомів, основаних на прихованому і відкритому примушенні. Тому важливо, щоб був гуманізований сам навчально-виховний процес, починаючи з дошкільних закладів і закінчуючи вищою школою. Гуманізація передбачає переорієнтацію з навчально-дисциплінарної моделі педагогічної взаємодії на особистісно-орієнтовану модель.

Для того щоб мета та задачі педагогіки ненасилля могли бути реалізовані в освітньому процесі, необхідні загальні педагогічні умови, які б сприяли цьому.

В відповідності до двох виділених блоків задач доцільно визначити і дві відповідні педагогічні умови, які б сприяли їх вирішенню.

Перша умова – орієнтованість педагогів на особистісну модель взаєморозуміння з дітьми дошкільного віку, школярами та студентами.

Друга умова передбачає створення серії специфічних передумов для організації життєдіяльності всіх, хто навчається на ненасильницькій основі таформування в них позиції ненасилля на різних вікових етапах онтогенетичного розвитку.

Якщо спробувати визначити  різні ознаки позиції примушення і позиції ненасилля, то вони будуть виглядати наступним чином:

Таким чином, педагог, сформувавши в собі позицію ненасилля, - це людина, яка здатна не дратуватися, не ображатися, емоційно врівноважена, впевнена у собі, якій властива позитивна відвертість, що успішно долає власний егоцентризм, усвідомлює свій психологічний захист, яка вміє стримувати свою агресивність та формувати в свідомості наміри іншого плану – пов’язані з ненасильницькими діями, добрий організатор, орієнтований на  узгодження цілей і задач інших людей (дітей, учнів) з особистими, що надає пріоритет активним формам реагування, позитивно оцінює дітей, зменшуючи в них рівень напруги, тривоги і страху.

Процес формування позиції ненасилля тривалий і складний, пов’язаний з актуалізацією  здібностей педагога до особистісного росту, вміння розібратися в собі,  оцінити свої якості і інше.

Організація життєдіяльності дошкільнят і школярів на ненасильницькій основі включає: забезпечення можливостей для здійснення дітьми вільного вибору, насичення різних видів діяльності ненасильницьким змістом, забезпечення пріоритетів для здійснення позитивної діяльності оцінювання, активне привертання уваги батьків до проблем розвитку як у них самих, так і у дітей, здатності до ненасильницької взаємодії і інше.

3. Акмеологічні технології

На початку ХХІ століття при виникненні глобально-кризових проблем (екологічних, демографічних, соціальних) особливої гостроти набуває пошук нових можливостей і ресурсів для їхнього раціонального рішення. Один з конструктивних шляхів пов’язаний зі створенням високих інноваційних технологій,  причому не тільки в традиційній виробничій області, але й в інших сферах людської діяльності, досліджуваних, зокрема, акмеологією.

Високий професіоналізм і творча майстерність фахівців – один з найважливіших власне людських ресурсів, що стає фактором оптимального вирішення насущних глобально-кризових проблем. У цьому соціокультурному контексті особливого значення набуває нова інтегративно-комплексна наука акмеологія ( греч. акме - вершина, розквіт, логос - слово, навчання). Тому що саме вона вивчає закономірності і технології розвитку професіоналізму і творчості як акме-форм оптимального здійснення усіляких видів професійної діяльності.

Акмеологія – наука, що виникла на стику природних, суспільних і гуманітарних дисциплін і яка вивчає феноменологію, закономірності і механізми розвитку людини на ступіні його зрілості й особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку.

Звернемо увагу на те, що акмеологія вивчає розвиток саме зрілої особистості. З акмеологічної точки зору зрілість особистості – більш масштабна категорія, що припускає переважаючий розвиток моральних якостей, гуманістичної спрямованості особистості, нормативності поведінки і відносин. Зріла особистість відрізняється високою відповідальністю, турботою про інших людей, соціальною активністю, що має гуманістичну спрямованість, а не тільки високими професійними досягненнями й ефективною самореалізацією.

Не всяку дорослу людину можна назвати по-справжньому зрілою особистістю. Саме тому в акмеологічному  розумінні ступінь зрілості, а тим більше вершина зрілості – АКМЕ – розглядається як багатомірна характеристика стану дорослої людини, що охоплює визначений період його прогресивного розвитку, зв’язаного з великими професійними, особистісними і соціальними досягненнями. Тому акмеологія як наука покликана і дозволяє усебічно вивчати особливості найважливішого етапу розвитку людини в період зрілості.

Спрямованість і масштабність прояву АКМЕ в різних людей істотно відрізняється. Це природно, люди від народження не однакові по своїх задатках і здібностях. У них різні можливості розвитку.

Виділимо чотири шляхи розвитку, що складають методологічний принцип вивчення людини:

1) “пік” у прогресивному розвитку людини як індивіда;

2) найвищі досягнення в особистісному розвитку;

3) видатні результати в праці (тобто зв’язані з розвитком людини як суб’єкта діяльності);

4) досягнення вершин у розвитку людини як індивідуальності.

Дані напрямки зв’язані між собою.

На сучасному етапі акмеологію визначають як:

1. Наука про закономірності і механізми розвитку людини на ступені зрілості.

2. Наука про шляхи самореалізації людиною своїх можливостей творчого потенціалу.

3. Наука про досягнення вершин професіоналізму і способів його реалізації.

Найбільш інтенсивний розвиток одержали саме ті напрямки акмеології, що зв’язані головним чином із професійними досягненнями зрілої особистості, із прогресивним індивідуально-професійним розвитком людини як суб’єкта діяльності. Це цілком природно: особистісні досягнення стають помітними в основному в професійній діяльності, особливо тій, котра має високу соціальну значимість.

Метою акмеології є удосконалювання людини, допомога в досягненні нею вершин у фізичному, духовно-моральному і професійному розвитку, гуманізація даного розвитку. Об’єктом акмеології є зріла особистість, що прогресивно розвивається, що самореалізується головним чином у професійній діяльності і досягає вершини у своєму розвитку.

Предметом у широкому розумінні є процеси, закономірності і механізми удосконалювання людини як індивіда, індивідуальності, суб’єкта праці й особистості в життєдіяльності, професії, спілкуванні, що приводять до оптимальних шляхів самореалізації, досягнення вершин у розвитку.

Формування людини як громадянина і професіонала відбувається під впливом природних і соціальних мікро- і макро- факторів. Мікроакме - провісники досягнень на ранніх етапах. Макроакме - провісники досягнення зрілості.

До основних понять предмету акмеології відносяться:

1. Професія - постійна спеціальність, рід діяльності, занять, що служить джерелом існування.

2. Професіонал - людина, що обрала що-небудь постійним, основним своїм заняттям, що перетворила це заняття в професію.

3. Індивід - окремий представник людської спільності, що використовує знаряддя, знаки і через них оволодівання власною поведінкою і психічними процесами.

4. Особистість - індивід, як суб’єкт соціальних відносин і творчої діяльності. 

5. Розвиток особистості - процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання.

6. Творчість - діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Творчість має особистісний, процесуальний і результативний аспекти. Вона реалізується у виробництві, науці, мистецтві, політиці, педагогіці.

7. Самореалізація - прагнення до більш повного втілення своїх задумів, досягнення поставлених цілей, прояву своїх схильностей і здібностей.

8. Зрілість - період у житті людини від самостійного вибору професії і навчального закладу до самостійного планування ритму і режиму роботи, самостійної організації свого часу і способів досягнення результатів. Це найбільш тривалий період індивідуального розвитку, що характеризується тенденцією до вищих досягнень у розвитку фізичних, інтелектуальних, духовних можливостей людини. Хронологічні рамки цього періоду досить умовні - завершення юності і початок старіння.

Акмеологічність можна розглядати в синхронічному плані у вигляді самовдосконалення людини, а дихронічно - у виді його професійної соціалізації. Затребуваність акмеології в сучасній Україні в умовах переходу до ринкових відносин, державотворення і демократичного суспільства набуває особливої актуальності. Для цього необхідні активні люди, високі професіонали, що володіють ініціативою, діловитістю, організованістю і творчим потенціалом.

Сучасні акмеологічні технології і розробки покликані реалізувати в соціальній практиці: загальнолюдські цінності і національні традиції; гуманістичні і культурні ідеали; позитивні принципи здорового глузду й економічної ефективності; цивілізованої правосвідомості і раціональної організації; екологічної доцільності і естетичної гармонії; творчого самовдосконалення; щирості спілкування і волі самовираження; глибини проживання різноманітного індивідуального досвіду і знаходження взаєморозуміння в процесі конструктивної взаємодії людей і їх творчої професійної діяльності.

Завдяки суспільно-гуманітарній природі і своєму аксиологічно-гносеологічному статусу акмеологія тісно пов’язана з  педагогікою.                                                                         Центральною лінією у цій взаємодії служить соціально-культурний простір суспільного виховання людини  як особистості і його професійно-екзистенціальної самореалізації в обраній сфері діяльності, що протікає в динамічно мінливому екологічному й економічному оточенні і здійснюється у взаємодії з партнерами по сімейному і діловому життю, людському спілкуванню, трудовій діяльності і сфері дозвілля, науки і мистецтва. Саме категорія творчої, культурно осмисленої  праці - основна у взаємодії акмеології з суспільними науками, вона визначає різні соціальні аспекти трактування її ключових понять - діяльності, професіоналізму, організації і управління.

Становлення творчості в сфері управління, освіти, науки, техніки й інші галузях соціальної практики багато в чому пов’язане з подоланням об’єктивних протиріч професійної діяльності і виникаючих у ході її суб’єктивних конфліктів. Тому одна з передумов розробки акмеологічних   технологій розвитку професіоналізму кадрів управління – розгляд взаємозв’язку акмеології і конфліктології.

Розглянемо взаємодію акмеології і конфліктології у вивченні і розвитку професійної творчості і виховання.

Конфліктологія займається вивченням ролі усередині і міжособистісних конфліктів у різних сферах людської діяльності, а також розробкою способів оволодіння ними з метою розвитку професійної творчості. Як комплексна науково-практична дисципліна конфліктологія виникла порівняно недавно на стику ряду гуманітарних наук: соціології, політології, права, педагогіки, психіатрії, психології. Істотна особливість конфліктології - те, що вона розглядає конфліктні процеси і включених у них людей у конкретних ситуаціях різного типу: від міжнаціональних і соціальних до групових і особистісних.

Акмеологія вивчає діахронічний аспект буття людини, акцентуючи увагу на продуктивності його професійної діяльності (у виді творчих досягнень, соціального визнання, особистого успіху і т.п.) на різних вікових етапах життя. Одним із ключових питань для акмеології є проблема становлення і розвитку творчого потенціалу людини в різних видах професійної діяльності в сфері управління, науки і винахідництва, підприємництва, освіти і виховання.

Чим же пояснити той інтерес, що проявився лише в кінці XX століття  до психології розвитку людини в цілому і до вивчення її  зрілості зокрема акмеологією? Саме в цей період особливої гостроти набуває    соціальна потреба у фахівцях різного профілю в сфері управління, менеджменту, соціальної роботи з високим рівнем професіоналізму і майстерності, що вивчає акмеологія. Тому недостатньо забезпечувати одержання дітьми загальної освіти, її необхідно розглядати і як професійно-передстартове навчання, тобто в контексті не тільки вікового й освітнього розвитку, але і соціального і професійного.