Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання

 

Має солодкий, смачний сік. (Кавун).

 

Поряд із загадками, багатим матеріалом хтя збагачення словника учнів були вірші, в яких був наявний образний опис предмета (явища). Віршовані рядки активізували діяльність на уроці, сприяли естетичному розвитку дітей, засвоєнню образної лексики.

 

Ефективними в розвитку словника учнів були вправи на впізнавання предметів за поданими ознаками. Вони давали змогу сформувати уміння учнів систематизувати подані ознаки і знаходити предмет, який відповідає такій загальній характеристиці. Наприклад:

 

Великий просторий світлий чистий —... (клас).

 

Червона легенька гумова —... (кулька).

 

Золоте яскраве гаряче —... (сонце).

 

Збагаченню словника школярів, розвитку вмінь описувати предмети, влучно висловлюватись сприяли вправи, які  передбачали добір ознак до предметів. Такі завдання були підготовчими до створення різноманітних описів. Наприклад:

 

1.Виберіть з поданих слів  лише ті ознаки, за допомогою  яких можна описати ялинку. Поясніть, чому саме ці слова ви обрали?

 

Вічнозелена, кругла, пухнаста, смачна, струнка, солодка, новорічна, весела, лісова, зимова, квітуча.

 

2.  Доберіть до слів берізка,  сонце ознаки, які б допомогли  уявити ці предмети.

 

3.  Порівняйте предмети за  їх ознаками.

 

Лимон кислий, а груша.... (солодка). Крейда біла, а вугілля...

 

Ефективним засобом виховання у молодших школярів любові до мови, почуття прекрасного, а загалом і розвитку мовленнєвих умінь учнів були зразки високохудожніх описів. З самого початку експерименту ми ознайомлювали учнів з такими зразками мовлення:

 

Лілія

 

У теплій прозорій воді, оточена лискучими зеленими листками, білою зіркою розпустилася лілія. Чисті білі пелюстки, ніжна золота серединка — все аж світилося вродою. Від тієї краси й саме плесо здавалося казковим, таємничим. А може, то сама водяна царівна обернулася квіткою? (Г.Симанович).

 

Прослуховування таких описів позитивно  впливало на збагачення словника учнів, виховувало у них любов до слова, формувало уміння аналізувати лексичні засоби, вибирати для опису відповідні слова у їх лексичному різноманітті.

 

Наступний етап роботи був націлений на усвідомлення учнями умінь лексично виправдано та граматично правильно використовувати слова у власному мовленні. Особливу увагу ми приділяли вправам., які допомагали учням усвідомити роль певних слів у побудові висловлювань. Пропонувалися завдання, які викликали мотивацію необхідності залучення даних слів у мовлення. Наприклад;

 

Прослухайте текст. Здогадайтесь, кого описано у цьому тексті

 

Під кущем притаїлося... звірятко. У  нього... вуха,... хвіст. Тулуб вкритий.... шерстю. Воно має... зуби.

 

Прослухавши текст, учні можуть дати різні варіанти відповідей (білочка, зайчик, мишка та ін.), оскільки з  поданого тексту було важко дізнатися, про кого йдеться. Далі вчитель пропонував дібрати ознаки, які б характеризували  зайчика. У ході колективної роботи з'явилися такі прикметники: маленьке, сіре, довгі, короткий, м'якою, гострі, міцні.

 

Подібна аналітико-синтетична робота допомагала зрозуміти визначальну  роль слів-ознак у побудові висловлювань різних типів.

 

У художніх творах виявлялася образна  функція слів. Для її усвідомлення учням ми пропонували тексти, багаті яскравими лексичними формами. Обов'язковою вимогою до таких текстів була їх художня цінність, естетична та образна насиченість. Наприклад:

 

Ромашка

 

У зеленому затишному храмі, вся  переплетена золотими нитями сонця, на високому гінкому стебельці росла лугова цариця — ромашка. Це, мабуть, була найпрекрасніша в світі квіточка: рівна, висока, з сумно нахиленою набік яскраво-жовтою, в білих, ніжних прозорих пелюсточках голівкою, ще й зверху прикроплена дрібною, як вістря стальної голки, росичкою. (Г.Тютюнник)

 

У процесі аналізу цього тексту ми звертали увагу школярів на наявні у ньому прикметникові форми, за допомогою яких автор образно  і досить поширено змалював ромашку. Для того, щоб переконати учнів у виражальних можливостях прикметників, ми пропонували молодшим школярам додаткові завдання:

 

1.Вилучити з літературного тексту  всі прикметники, а потім

 порівняти одержаний текст  з першоджерелом.

 

2.Описати будь-яку іншу квітку, не вживаючи слова-ознаки. Однією з важливих функцій нового слова є їх здатність конкретизувати значення того слова, з яким воно уживається, Для усвідомлення цієї функціональної властивості ми використовували таку вправу:

 

Порівняйте значення окремого слова  і словосполучення. Вкажіть, у якому випадку значення точніше? Чому?

 

Молоко — гаряче молоко; спорт  — зимовий спорт; телевізор —  кольоровий телевізор; капелюх —  солом'яний капелюх.

 

У ході аналізу учні розуміли, що наявність  більшої кількості у словосполученні  й реченні дає можливість уявити, про який саме предмет йде мова У процесі виконання цього завдання додатково можуть бути утворені нові словосполучення: кип'ячене молоко, кисле молоко, автомобільний спорт, фетровий капелюх.

 

Для мовленнєвого розвитку молодших школярів важливим було вміння добирати синоніми та антоніми до виучуваного слова, доцільно вживати їх у текстах різних стилів та тематики. Систематична робота по добору ознак, близьких та протилежних за значенням, збагачувала словниковий запас учнів, привчала до точного слововживання. Сформованість уміння розрізняти відтінки в значенні слів забезпечувала правильне їх використання їх у текстах різних стилів. Виконуючи вправи із синонімами на матеріалі різних словосполучень, школярі вчилися правильно вживати їх у зв'язних висловлюваннях. Наведемо приклад вправи:

 

До поданих ознак доберіть схожі  слова.

 

Міцний (сон. дружба, організм, людини.).

 

На початковому етапі ми додатково  пропонували слова для довідок  та зразок, як наприклад:

 

Сон (який?) міцний — сон (який?) глибокий.

 

Слова для довідок: здоровий, глибокий, вірний, дужий, сильний.

 

У ході виконання вправи вчитель  звертав увагу дітей на різноманітність  синонімічних пар (залежно від змісту словосполучень):

 

міцна дружба — вірна дружба;

 

міцний організм — здоровий організм;

 

міцна людина — сильна (дужа) людина.

 

У подальшій роботі по формуванню мовленнєвих умінь і навичок  учнів виконання подібних вправ  відбувалося без залучення довідкового  словника, що змушувало школярів самостійно добирати ознаки, синонімічні до даних. Це активізувало словник учнів, сприяло розвитку уміння осмислено добирати ознаки.

 

Позбутися одноманітності в передачі думок допомагали вправи із застосуванням  слів, ужитих у прямому та переносному  значенні. Вправи ми планували у  такий спосіб, щоб вчити дітей добирати найвлучніші вислови у власному мовленні,

 

Робота, спрямована на розвиток мовленнєвої  діяльності молодших школярів, не вичерпувалася  наведеними прикладами. Вона потребує постійної уваги вчителя, урізноманітнення дидактичного матеріалу та прийомів її організації.

 

У системі вправ із збагачення й  уточнення словника найважливіше місце  належало словниково-стилістичним. Сюди входили завдання на уточнення слів шляхом встановлення зв'язку їх з відповідними поняттями (показ малюнків, пояснення, аналіз, читання текстів, які допомагали краще розуміти слова): робота з синонімами, антонімами, багатозначність слів (без називання термінів), аналіз засобів виразності мови.

 

Значне місце відводилося також  вправам, які допомагали розширити  й уточнити словник-дітей. Значення невідомих слів, що траплялися в текстах, обов'язково пояснювалися, причому робилося це й на інших уроках.

 

Для досягнення кінцевої мети — розвитку образного усного мовлення — ми розв’язували такі навчальні завдання: розширити і поглибити знання учнів про слова-назви, слова-ознаки, слова-дії — викликати інтерес до роботи над словом, почуття гордості за рідну мову; формувати ініціативу й самостійність, оперувати словом у мовленнєвій діяльності; розвивати дитячу уяву, фантазію; виховувати вольові якості, вміння долати труднощі під час опрацювання слів, прагнення вдосконалювати образну літературну мову, спостережливість, кмітливість; формувати навички приязного, ввічливого спілкування з ровесниками; удосконалювати вміння переносити знання, здобуті на уроці, в нові умови; застосовувати на уроці знання, набуті самостійно.

 

Вирішуючи ці питання на уроках читання, ми збагачували мовлення учнів кількісно, тобто поповнювали їхній активний словник. При цьому вдосконалювали його і якісно, дбаючи про найточніше вживання слів, виразність думки.

 

Перед тим, як засвоювати синоніми, ми аналізували лексику підручників  з читання, враховуючи дидактичні принципи навчання. Учні усвідомлювали, що синоніми (слова, близькі за змістом) збагачували  словниковий запас учнів, допомагали уникати повторення одного й того ж слова в реченні, робили мовлення більш точним, виразним, емоційно забарвленим. Тому в словниковій роботі на уроках читання значне місце займали вправи з синонімами (без повідомлення цього терміна учням початкових класів). Ми використовували такі типи вправ:

 

1.  Відшукування синонімічних  груп у тексті.

 

2.  Добір слів, близьких за  значенням.

 

3.  Пояснення синонімів.

 

4- Аналіз емоційних синонімічних  слів.

 

5.  Вписування в речення синонімів,  доданих у кінці вправи

 

6.  Складання речень з поданими  синонімами.

 

7.  Заміна невдалих, невідповідних  для певного тексту слів або  тих, що повторюються.

 

Програма з української мови для початкових класів передбачає вивчення й антонімів — слів, що мають  протилежні значення (легкий — важкий, низький — високий, початок — кінець). У зв'язку з цим на уроках читання ми використовували такі вправи:

 

1.  До поданих слів добирати  інші з протилежним значенням.

 

2.  З поданих дібрати слова  з протилежним значенням. Найефективнішими  виявилися вправи на вживання антонімів у роботі над зв'язним текстом. Так, працюючи над оповіданням Ю.Збанацького «Щедра осінь», ми пропонували учням знайти в оповіданні слова з протилежним значенням: вечори — ранки, день — ніч.

 

Зацікавлене спостереження над  мовою в художніх творах, добір образних слів викликають у дітей бажання опанувати словникове багатство мови.

 

Ще одним видом роботи з розвитку мовлення були логічні вправи, що сприяли  розвиткові мислення, збагачення й  систематизації дитячого словника. Вони широко застосовуються в усіх початкових класах.

 

Тематика логічних вправ залежала переважно від матеріалу читанки. Крім того, використовувалися натуральні предмети і сюжетні малюнки, таблиці, картки зі словами чи зв'язним текстом.

 

Найбільш вживаними були такі види словниково-логічних вправ:

 

1.Називання предметів: хто це ?що це ?

 

2.Називання ознак їх за кольором  розміром, матеріалом, формою.

 

3.Називання предметів за властивими  їм діями:...щебече, «...цвірінькає (соловей,  горобець).

 

4.Називання предметів за властивими їм ознаками:...солодкий, кислий (цукор, оцет).

 

5.Групування предметів за загальними  родовими ознаками: свійські й  дикі тварини, риби, квіти, одяг, взуття, меблі тощо.

 

6.   Добір до назв однорідних  предметів слова, яке означає  родове поняття: ластівка, горобець, сорока, синиця - це (птахи).

 

7.   Добір слів, що означають  вид поняття, до узагальнювальних: меблі – стіл, диван...; посуд –  чашка....

 

8.   Поділ предмета на складові  частини: дерево: корінь, стовбур,  листя...: будинок: двері, стіни, вікна...

 

9.   Складання елементарних  логічних визначень: мак —  це квітка: яблуня - фруктове дерево.

 

Виконуючи такі завдання, школярі  навчалися елементарної класифікації (групування) слів, порівняння предметів  і явища, встановлювати на основі цього схожість і різницю, ніж ними. Логічні вправи допомагали дітям правильні співвідносити родові і видові поняття, визначати правильний зв'язок між предметом і словом, яке позначає його.

 

Програма з української мови передбачає в кожному класі вивчення слів, вимову і правопис яких слід пам'ятати. До кожного з них ми розробили методичний комплекс, який складався з малюнка і картки. Передусім показувалося і називалося зображення, пояснювалося лексичне значення слова, а потім зосереджувалася на ньому увагу дітей. Пропонувалося чітко повторити його хором, двом-трьом учням окремо, вимову запам'ятати. На спеціальній дошці («Запам'ятай правопис цих слів») прикріплювався малюнок, під ним робився напис, ставився знак наголосу. На уроках рідної мови зверталася увага школярів на правопис. Малюнок і напис на деякий час залишався на дошці, щоб діти краще запам'ятали. Після цього вони успішно створювали і практично використовували словосполучення з новим словом, наприклад, заєць сіренький, заєць маленький, довговухий заєць та ін.