Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання

 

Теоретичних відомостей з лексики  учні початкових класів не одержують (це програмовий матеріал наступних  класів), а словник збагачують практичними  вправами у зв'язку з засвоєнням знань за програмою 1—4 класів. Тому словникова робота має пов'язуватися з усією системою навчання дітей у школі. Розрізняють пасивний та активний словники. Активний — це слова, які учень вживає у мовленні, пасивний — слова, значення яких дитина розуміє, але не використовує [18; С. 18].

 

Класовод має сприяти тому, щоб  вихованці за допомогою різних вправ з читання переводили слова з пасивного до активного словника.

 

Основними джерелами збагачення його є підручники, книжки для позакласного читання, навчальні посібники, газети, журнали, кіно, театр, телебачення, радіо, екскурсії, спостереження за навколишнім світом, мова батьків, учителя, близьких, в оточенні яких перебувають діти.

 

Учитель повинен допомогти розібратись  у значенні цих слів, перевести  їх до активного словника учнів [5; С. 34].

 

Важливу роль у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому й повинна бути не лише правильною щодо побудови, а й багатою, змістовною, різноманітною за своїм словниковим складом. Таким чином, мова вчителя — важливе джерело збагачення словника учня початкових класів.

 

На уроках читання діти ознайомлюються і з деякими не літературними, діалектними чи жаргонними словами. Тому треба боротися з тим, щоб  діти не засвоювали жаргонних слів, переконливо доводити їм, що цим  псується, засмічується мова [51; С. 16].

 

Значне місце на уроках читання  відводиться вправам, які допомагають  розширити й уточнити словник  дітей. Значення невідомих слів, що трапляються в текстах, обов'язково слід пояснювати, формуючи в учнів  відповідні уявлення й поняття. Також  слід виробляти в учнів уміння добирати ті слова, якими можна найточніше, найяскравіше, образно висловити думку. З перших днів навчання дитини у школі необхідно повсякденно працювати над словом, пояснювати різні його значення, добирати синоніми, вводити слова в речення, виявляти синоніми в ілюстративному матеріалі і т. ін.

 

Для досягнення кінцевої мети — розвитку образного усного мовлення — необхідно  розв'язувати такі навчальні завдання:

 

■ розширювати і поглиблювати знання учнів про слова-назви, слова-ознаки, слова-дії викликати інтерес до роботи над словом, почуття гордості за рідну мову;

 

■ поступово вводити дітей у  світ краси мови;

 

■формувати ініціативу і самостійність, здатність оперувати словом у  мовленнєвій діяльності;

 

■розвивати дитячу уяву, фантазію;

 

виховувати вміння долати труднощі під час опрацювання слів, прагнення вдосконалювати літературну мову, спостережливість, кмітливість;

 

■ формувати навички точного  вживання слів у спілкуванні з  ровесниками;

 

■удосконалювати вміння переносити знання, здобуті на уроці, в нові умови;

 

■застосовувати на уроці знання, набуті самостійно [66; С. 125-136].

 

Вирішуючи ці завдання на уроках читання, вчитель збагачує мовлення учнів  кількісно, тобто поповнює їхній  активний словник. При цьому вдосконалює  його і якісно, дбаючи про найточніше вживання слів, виразність думки.

 

Матеріалом для розширення словникового запасу молодших школярів на уроках читання  служать синоніми, наведені у тексті для читання [13; С. 37-38]. Синоніми (слова, близькі за змістом) збагачують словниковий  запас учнів, допомагають уникати повторення одного й того ж слова в реченні, роблять мовлення більш точним, виразним, емоційно забарвленим. Тому в словниковій роботі на уроках читання значне місце мають займати вправи з синонімами (без повідомлення цього терміна учням початкових класів).

 

Методисти рекомендують такі вправи:

 

1.  Відшукування синонімічних  груп у тексті.

 

2.  Добір слів, близьких за  значенням.

 

3.  Пояснення синонімів.

 

4.  Аналіз емоційних синонімічних  слів.

 

5.  Вписування в речення синонімів,  доданих у кінці вправи

 

6.  Складання речень з поданими  синонімами.

 

7. Заміна невдалих, невідповідних  для певного тексту слів або тих, що повторюються [38; С. 14-15].

 

Програма з рідної мови для початкових класів передбачає вивчення й антонімів  — слів, що мають протилежні значення (легкий — важкий, низький — високий, початок — кінець). Під час  словникової роботи як один з методів пояснення нових чи незрозумілих слів використовується наведення протилежного слова. Рекомендуються такі вправи:

 

1.  До поданих слів добирати  інші з протилежним значенням.

 

2.  З поданих дібрати слова  з протилежним значенням, розмістити  їх парами [66; С. 46].

 

Проте краще проводити вправи на вживання антонімів у роботі над  зв'язним текстом. Так, працюючи над  оповіданням Ю. Збанацького «Щедра осінь», можна запропонувати учням  знайти в оповіданні слова з протилежним  значенням, вечори — ранки, день — ніч; в оповідання «Відліт птахів» у реченнях «Старі й бувалі птахи вчили молодих; Дні стали короткі, а ночі довгі» підкреслити антонімічні пари.

 

Молодші школярі практично ознайомлюються із багатозначними словами з читанок (легка сумка, легка задача, легка  хода). Основний методичний прийом роботи над різними значеннями одного слова  — це спостереження за ним у  різних реченнях. Для цього використовуються тексти оповідань, які є в підручниках, а також спеціально дібрані тексти.

 

Одним із способів ознайомлення з  багатозначністю слів є виконання  вправ на вживання їх у прямому  й переносному значенні.

 

1.  Пояснення прямого й переносного  значення слів: залізний цвях — залізна людина; солодкі цукерки — солодкі слова; гарячий чай — гаряче серце; світла ніч — світлий погляд.

 

2.  Добір із тексту слів  з переносним значенням і вживання  їх у прямому (Хвилі грають  — грають у м'яча).

 

3.Складання попарно речень зі  словами, вжитими в прямому й переносному значенні : гірка цибуля- гірка доля; тепла вода- тепла розмова.

 

Молодшим школярам доступні елементи образної мови: епітети, метафори, порівняння (без уживання термінів). Користуватись  образними словами учні привчаються під час роботи над художніми творами на уроках читання.

 

Зацікавлене спостереження над  мовою в художніх творах, добір  образних слів викликають у дітей  бажання опанувати словникове багатство  мови. Проводячи підготовчу роботу до читання нового твору, доцільно використати такі прийоми

 

1.  Добір образних слів до  предметів, зображених на ілюстрації  до тексту.

 

2.  Додавання до певної частини  речення порівняння: міцний, як дуб:

 в нього очі, наче волошки  в житі тошо [27; С. 76].

 

Ще одним видом роботи є логічні вправи, що сприяють розвиткові мислення, збагачення й систематизації дитячого словника. Вони широко застосовуються в усіх початкових класах. Тематика логічних вправ залежить переважно від матеріалу читанки. Крім того, доцільно використовувати натуральні предмети і сюжетні малюнки, таблиці, картки зі словами чи зв'язним текстом.

 

Найпоширенішими є такі види словниково-логічних вправ:

 

1.  Називання предметів: хто  це? що це?

 

2.  Називання ознак їх за  кольором розміром, матеріалом, формою  і т.д.

 

3.  Називання предметів за властивими їм діями:...щебече,...цвірінькає (соловей, горобець).

 

4.  Називання предметів за  властивими їм ознаками:...солодкий, …кислий (цукор, оцет).

 

5.  Групування предметів за  загальними родовими ознаками: свійські  й дикі тварини, риби, квіти, одяг, взуття, меблі тощо.

 

6.  Добір до назв однорідних  предметів слова, яке означає  родове поняття: ластівка, горобець, сорока, синиця - це... (птахи) [36; С. 108].

 

7. Добір слів, що означають вид  поняття, до узагальнюючих: меблі-стіл, диван…; посуд-чашка,тарілка...

 

8. Поділ предмета на складові  частини: дерево: корінь, стовбур,  листя…; будинок: двері, стеля,  вікна….

 

9. Складання елементарних логічних  визначень: мак-це квітка; яблуня-фруктове  дерево.[54, с.64]

 

Виконуючи такі завдання, школярі навчаються елементарної класифікації ( групування ) слів, порівнювати предмети і явища, встановлювати на основі цього схожість і різницю, між ними. Логічні вправи допомагають дітям правильно співвідносити родові і видові поняття, визначати правильний зв’язок між предметом і словом, яке позначає його.

 

Особливо велике значення для збагачення словникового запасу учнів мають  вправи на словотворення. В результаті такої роботи діти не лише оволодівають навичками словотворчого аналізу, а й починають розуміти залежність лексичного значення слова від його словотворчих елементів, усвідомлюють різноманітність, багатство засобів творення нових слів.

 

Програма з рідної мови [ 70 ] передбачає в кожному класі вивчення слів, вимову яких слід запам’ятати. До кожного  з них доцільно мати малюнок і картку. Передусім слід показати і назвати зображення, пояснити лексичне значення цього слова. а потім зосередити на ньому увагу дітей. Можна запропонівати чітко повторити його хором. Двом-трьом дітям окремо, вимову запам’ятати. Потім учні складають з цим словом речення. Виучуване слово підкреслюють, далі записують до словничка, а вдома добирають малюнок. Застосовуючи картки з кольоровими зображеннями, вчитель має змогу викликати у дітей інтерес до навчання. Таким чином, словникова робота є одним з найефективніших засобів збагачення, уточнення, активізації і розвитку загалом мовлення школярів, підвищення їхньої грамотності. Якщо проводити її систематично, цілеспрямовано і послідовно - можна досягти хороших результатів.

 

 

Розділ 2. Експериментальне дослідження розвитку мовленнєвої діяльності на уроках читання у початковій школі

 

 

 

2.1 Організація і зміст експериментального  дослідження

 

Експериментальне дослідження  розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у три етапи. На першому (теоретичному) етапі (2006-2007 навчальний рік) була визначена галузь і проблема дослідження, вивчалася педагогічна і методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися гіпотеза і завдання дослідження. II етап (2007-2008 навчальний рік) – констатувально-формувальний передбачав вивчення реального стану методики проведення уроків читання як засобу розвитку мовлення учнів та запровадження в їх зміст спеціальних вправ для реалізації поставлених завдань. Третій етап ( контрольно-перевірний, 2008-2009 н. р. був спрямований на визначення ефективності запропонованої системи роботи із формування мовленнєвих умінь і навичок учнів на уроках читання в початкових класах.

 

Експериментальне навчання за пропонованими  нами науковими та методичними положеннями  здійснювалося на формувальному  та перевірялось на теоретико-узагальнюючому етапах дослідження, де основна увага  була звернена на аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з'ясування подальших перспектив пропонованої системи роботи.

 

Експериментальним дослідженням було охоплено 30 учнів експериментального і 26 учні контрольного класів відповідно НВК школи-садка №94 м. Львова та Львівської середньої школи №38.

 

При визначенні й формуванні системи  експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей з лексики  учні початкових класів не одержують (це програмовий матеріал наступних  класів), а мовленнєві уміння розвивають за допомогою практичних вправ у зв'язку з засвоєнням знань за програмою 1—4 класів з усіх дисциплін, а особливо з читання. Тому мовленнєва діяльність пов'язувалася з усією системою навчання дітей у школі.

 

Ми сприяли тому, щоб вихованці  за допомогою різних вправ, переводили слова з пасивного до активного словника. Основними джерелами збагачення його були підручники з читання, книжки для позакласного читання, навчальні посібники, газети, журнали, кіно, театр,телебачення, радіо, екскурсії, спостереження за навколишнім світом, мова батьків, учителя, близьких, в оточенні яких перебувають діти.

 

Виходячи із завдання збагачення активного  словника учнів, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати  їх у своєму мовленні, на пропедевтичну  й узагальнену роботу що до знань з лексики, у ході словникової роботи ми працювали і над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчили дитину логічно мислити. Виходячи із завдань словникової роботи, ми пропонували дітям такі вправи:

 

1.  Прочитайте колонки слів, знайдіть  пари близьких за значенням  слів.

 

2.  Прочитайте слово. Як сказати  по-іншому?

 

3.  Прочитайте слово 3 яких  слів воно утворене?

 

4.  Прочитайте словосполучення.  Утворіть з його слів нове  слово.

 

5.  Серед слів знайдіть прикметник (іншу частину мови). Яке слово  сховалось у цьому прикметнику? (Наприклад: пухнастий).

 

6.  Прочитайте слова. Поділіть їх на дві групи. Поясніть, чому так поділили. Полічіть слова на групи, аналізуючи їх значення.