Розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках читання

 

7.  Серед словосполучень знайдіть  і назвіть ті, які вжиті в  переносному значенні. Поясніть  свою думку.

 

Прагнучи виховати учнів високоосвіченими людьми, які вільно володіють усним і писемним мовленням, ми будували уроки читання у тісному зв'язку з уроками української мови. Важливим видом роботи над текстом було виконання вправ на розвиток орфографічної пильності, засвоєння теоретичних знань з мови, яке базується на читанні з граматичним завданням.

 

1.Знайти слово на задане правило.

 

2.Знайти словосполучення прикметник + іменник. Скласти словесний малюнок,  використавши знайдені словосполучення.

 

3.Знаходження слів, які передають  певні почуття (до чогось закликають).

 

4.  Читання і знаходження споріднених  слів.

 

5.  Читання з виписуванням  слів до практичного словника.

 

Вправи на визначення образної та смислової ролі слова і словосполучень практично переконували дітей в  тому, що в художніх творах випадкових слів не буває — кожне слово використане з певним смисловим художнім навантаженням. Вони мали значний великий вплив на розвиток у дітей образної уяви, асоціативного мислення, естетичного смаку, емоційного сприйняття прочитаного; збуджували інтерес до читання.

 

1. Знаходження в тексті епітетів, порівнянь, метафор (без уживання  термінів). Пояснення їх використання.

 

2.  Знайдіть і прочитайте опис. Назвіть у ньому слова, які  позначають ознаки предметів.  Яку роль вони відіграють в  описі?

 

3.  Прочитайте, які слова передають швидкість зміни подій. До якої частини мови належать ці слова?

 

4.Знаходження в реченні (тексті) слів, ужитих у переносному значенні. Пояснення необхідності використання  даного слова в прочитаному  уривку.

 

5.Заміна поданих висловів словами тексту.

 

6.Добір слів, близьких за значенням  до поданих. Як по-іншому можна  сказати? Чому саме таке слово  використав автор?

 

7.  Читання і знаходження слів, за допомогою яких автор показує  своє ставлення до зображуваного.

 

8.  Пояснення доцільності використання образного слова, вислову в словесній картині.

 

9.  Порівняння, образних висловів, використаних на початку і  в кінці твору, які описують  одне і те ж явище (предмет,  істоту).

 

10.Знаходження слова, яке найчастіше  повторюється у творі. Для чого  його використав автор?

 

11.Визначити, який настрій передають  дані слова. Що хотів підкреслити  цим автор?

 

12.Які слова передають любов  до людей (інші почуття)?

 

Роботу над словом можна було назвати ефективною, якщо учень використав його з таким значенням у власному мовленні, усному чи писемному.

 

Важливим напрямком збагачення словникового запасу молодших школярів була робота із пояснення походження (етимології) слів. Ми виходили з положення, що розуміти походження слова і вміти  його пояснювати — основа розвитку як пізнавального інтересу до рідної мови, так і зв'язного мовлення й навичок свідомого читання.

 

Вправи з етимології слів не передбачаються програмою, проте аналіз змісту підручників  з читання виявив значну кількість  лексики, походження якої можна легко  пояснити учням. Зрозуміло, що молодші школярі самостійно не можуть виконувати етимологічний аналіз слів, якщо у них не сформувати інтерес до таких завдань. При цьому, як засвідчує експериментальне дослідження, в початкових класах на уроках читання досить ефективно цю роботу вести за трьома напрямками:

 

1.Учитель розповідає про походження  певного слова, яке зустрічається  у змісті навчання на уроках  рідної мови, читання,інших навчальних  предметів.

 

2.В учнів тривалими вправами  виробляється уміння пояснювати  походження слів, у яких містяться «підказування» у допоміжному матеріалі з читання — малюнках, загадках, віршах, коротеньких описах, уривках з казок та легенд і т.п.

 

У процесі експериментального дослідження  ми використовували спеціально розроблений  тематичний словничок незнайомих чи малознайомих слів в системі вправ, які стимулюють пізнавальний інтерес під час уроків читання.

 

1. Вправи, розраховані на пояснення  походження слів учителем. Виконуючи  такі вправи, ми намагалися доступно  й цікаво пояснити походження слів. Розповідь не була тривалою. Щоб зацікавити учнів, ми використовували загадки, ілюстрації, предмети, про які йдеться.

 

Наприклад: 1

 

Велосипед.

 

—Діти! Відгадаймо загадку:

 

Натискаю на педалі —

 

їду далі, далі, далі.

 

Іду швидко я вперед,

 

Мчиться мій... (велосипед).

 

А чи знаєте ви, що слова швидкий  і велосипед родичі? Слово велосипед  утворилось від латинського велокс, що означає швидкий, і педис —  нога. Разом — швидконіг. Отже, це складне слово, у якому поєднано два поняття.

 

2.Дятел.

 

—Діти, спробуйте відгадати ще одну загадку:

 

Вірно людям я служу —

 

їм дерева стережу.

 

Дзьоб міцний і гострий маю,

 

Шкідників ним добуваю.

 

—Хто ж це такий?

 

—Так, це дятел.

 

А назва його походить від слов'янського слова, яке означало той, що довбає. А чому його так називають, ви, певно, вже здогадалися. Птах тому так зветься, що він довбає кору дерев — знищує шкідливих комах.

 

3.Ящірка.

 

—Подивіться на малюнок і скажіть, що це за тварина. Де можна її побачити?

 

Слово ящірка означає та, що швидко утікає. Як ви вважаєте, чи правильно її назвали ?

 

4. Маргаритки.

 

—Довідатись, чому квіти звуться  маргаритками, ви зможете самі, коли послухаєте віршик:

 

Запитала в мами Ритка:

 

« Чому зветься маргаритка

 

Ця маленька ніжна квітка,

 

На пелюсточці росинка,

 

II. Вправи на розуміння етимології слів за допоміжним матеріалом.

 

Цей тип вправ містить підказку в самому матеріалі. Тут ми використовували  віршовані тексти, бо, як відомо, діти люблять їх читати. Невеличкі віршовані  рядки легко завчалися, і учні краще запам'ятовували походження певного слова. Інший варіант був розрахований на пояснення походження слова шляхом аналізу його окремих частин.

 

Такі вправи ми часто проводили  у формі змагань: хто швидше розкриє  таємницю походження слова. Звичайно, слушним було і використання загадок, ілюстрацій, прислів'їв. Наприклад;

 

1. Редиска.

 

—Про який овоч йдеться в загадці:

 

Я кругленька, червоненька.

 

З хвостиком тоненьким.

 

На городі мене рвуть.

 

Мене ріжуть, мене труть

 

І до столу подають.

 

Як мене з народі звуть? (Редиска).

 

Послухайте, що розповіла про себе редиска: Я у Франції вродилась, В цілім світі полюбилась. Означаю — корінець.

 

Ось і загадці кінець.

 

2.Соняшник.

 

—Серед українських назв рослин слова настільки прозорі, що коли дібрати до них споріднені, то дуже легко можна встановити походження їх назви.

 

Спробуйте відгадати загадку. Яка  рослина так про себе говорить?

 

На сонечко я схожий і сонечко  люблю.

 

До сонця повертаю голівоньку свою.

 

Стою стрункий, високий, в зелених  шатах я.

 

І золотом убрана голівонька моя. (С  оняшник).

 

3.Січень.

 

—Діти, як називається перший місяць року ?

 

—Так, січень. Про цей місяць складено багато прислів'їв. Послухайте одне з  них:

 

Січень січе, ще й морозить, господар з лісу дрова возить.

 

А ось чому цей місяць назвали  січнем, я вам розповім. Назва  походить від старовинного слов'янського слова сікти. В цю пору давні слов'яни вирубував ліс, чагарник, готуючи землю для посіву зерна. Від основи дієслова сікти й утворився іменник січень.

 

Важливою умовою збагачення словникового запасу і мовленнєвого розвитку молодших школярів була робота, спрямована на формування умінь граматично правильно і лексично виправдано застосовувати у власному мовленні слова різних лексико-граматичних розрядів для побудови зв'язних висловлювань певного типу (розповіді, описів, міркування).

 

Розширення й збагачення запасу слів і використання їх в усному мовленні сприяло розширенню і конкретизації  словника молодших школярів, надавало висловлюванням точності та виразності. Проаналізуємо дані особливості  на прикладі збагачення словника молодших школярів прикметниками. Учні найчастіше вживають якісні ознаки на позначення розмірів, внутрішніх та зовнішніх ознак предмета та особи. На другому місці в словнику дітей знаходяться присвійні прикметники (лисячий, ведмежий). Відносні ж прикметники з мовленні молодших школярів нерідко замінюються іменниками в родовому відмінку з прийменником (дерев'яний будинок — будинок з дерева).

 

Як показали спостереження, обмежена наявність прикметників у мовленні дітей зберігається навіть після  ознайомлення з цією частиною мови та пояснюється невмінням використовувати їх багатозначність та синоніміку, несвідомим ставленням учнів до вибору найбільш вдалої ознаки для певного висловлювання. Так, у експериментальних дослідженнях О.Хорошковської знаходимо дані про те, що «більше 80% учнів 3—4 класів вмінням вживати прикметники у мовленні володіють ще на інтуїтивному рівні» [75; С. 15-16]. Отже, ми на кожному етапі вивчення прикметника передбачали такі завдання, які б забезпечували підвищення рівня володіння школярами нормативними і комунікативними вміннями — від інтуїтивного та аналітико-синтетичного (конструктивного) рівня до творчого.

 

Роботу над мовленнєвим розвитком  в молодших класах ми спрямовували головним чином на усвідомлення учнями значеннєвих відтінків, переносних значень, емоційного забарвлення, зображувальної ролі слова, що дало змогу не тільки збагатити, а й уточнити та активізувати словник молодших школярів.

 

Уже з самого початку експериментального дослідження ми систематично спрямовували роботу на збагачення словника учнів, на вироблення вмінь правильно вживати їх у мовленні. Програмою з рідної мови в цей період передбачено практичне ознайомлення дітей зі словами-ознаками, словами-діями, словами-назвами предметів, формування уміння використовувати їх у мовленні Кількість даних слів достатня для спілкування, однак не повною мірою сприяє підготовці учнів до побудови власних образних висловлювань. Адже, описуючи той чи інший об'єкт, діти повинні вміти визначити його ознаки за різними параметрами (розмір, колір, форма, запах, смак, матеріал тощо). Така робота сприяла розвитку у школярів спостережливості, формуванню вміння логічно мислити.

 

Отже, завдання вчителя полягало у  створенні мовленнєвих ситуацій, які вимагали добору різноманітної  лексики для опису предметів та явищ. Зокрема, для опису яблука ми пропонували такі слова-ознаки: червоне, жовте, зелене (за кольором); кругле, продовгувате (за формою); велике, мале, невеличке (за розміром), солодке, кисле, кисло-солодке (за смаком); запашне, ароматне (за запахом); лісове, садове (за приналежністю) тощо, В ході аналізу пропонованої лексики учні вибирають лише ті прикметники, які характеризують саме те яблуко, яке демонструє вчитель. У цілому ж виконання подібних завдань сприятиме збагаченню словника молодших школярів, бо передбачає аналіз різноманітної лексики.

 

Ефективним засобом збагачення словника учнів на уроках читання  були загадки. Робота над загадками  була корисна як для розвитку мислення, так і для засвоєння нових  слів та вироблення вмінь доцільно та влучно їх використовувати у власному мовленні.

 

Для аналізу ми добирали загадки, в  яких були чітко виражені істотні  зовнішні та внутрішні ознаки предмета, явища. Наприклад:

 

Я блискуча, гостренька, маю вічко  маленьке,

 

За собою несу довгу-довгу косу. (Голка).

 

Учням ми пропонували запитання, які спрямовували їх на виділення слів, що створюють уявлення про предмет.

 

—Які слова допомогли відгадати  загадку? Назвіть їх.

 

—Які ознаки ще варто дібрати  для опису голки?

 

Наявність різноманітних ознак  дозволяла створити повну картину того чи іншого предмета в уяві дітей. Це було можливо, коли у загадці використовувалися яскраві та точні ознаки, як приміром:

 

Круглий, смугастий,

 

До того.ж — ще й хвостатий.

 

Червоне серце, зелений бік,