Емоційний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами природи

Приводимо зміст  орієнтовного перспективного плану  роботи з дітьми старшого дошкільного віку на навчальний рік з емоційного розвитку засобами природи в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Орієнтовний перспективний  план роботи з дітьми старшого дошкільного віку на навчальний рік з емоційного розвитку засобами природи

 

Пора року	Захід
Осінь	1. Читання казок І.Прокопенко  «Як берізка листя роздарувала», В.Сухомлинського «Хом’ячкові турботи», «Та й поклала кладочку», «Дуб під вікном», «Краплина роси», «Як білочка дятла врятувала». 2. Заняття «Рибка кличе  на допомогу», «Надходить золота пора», «Осінній листопад», «Ліс рідного краю», «Чотириногі мешканці лісу». 3. Прогулянки: «Листопад», «Біля квіткової клумби», «Велика  лійка», «Де що росте», «Ми допоможемо»,  «Що нам осінь подарувала?»,  «Ласкаве цуценя Тишко», «Похід  до лісу», «Похмура осінь». 4. Психогімнастика «Я  – маленький листочок», «Я  – дощ». 5. Етюд на вираження: страждання і печалі «Острів плакс», на вираження гніву «Король Боровик», на вираження страху «Нічні звуки». 6. Драматизація казки  «Колосок». Театралізація однойменної казки Є.Шморгуна «Не коронована королева». 7. Свято: «У чарівному лісі».
Зима	1. Читання казок В.  Сухомлинського «Чого синичка  плаче», «Як здивувався Мурко», «Який музика Цвіркун!», «Як котові соромно стало», «Як зайчик грівся проти місяця», «Сонце і Сонечко». 2. Заняття «Зима», «Веселе свято новорічне», «Лісові справи», «Ліс завжди дивує нас». 3. Прогулянки: «Зима холодна», «Снігопад», «Птахи взимку»,
	Продовження таблиці 2.5
	«Морозна сонячна днина», «Помічники», «У гостях у нас Снігурка», «Кролик сіренький, зайчик біленький», «Екскурсія вулицею», «Зимові розваги», «Де спить ведмідь?». 4. Психогімнастика «Я  – сонечко», «Я – дерево». 5. Етюд на вираження: задоволення «Перший сніг», страждання і печалі «Північний полюс», огиди і презирства «Бридке каченя». 6. Драматизація казки  «Рукавичка». Театралізація твору  «У кого найкращій хвіст» 7. Свято: «Галявина козок».
Весна	1. Читання казок В.  Сухомлинського «Весняний вітер», «Лелеки прилетіли», «Щоб метелик не наколовся», «Гаряча квітка», «Метелик і квітка», «Клен зітхнув...». 2. Заняття «Бережіть  природу діти», «Весна красна», «Весна крокує по землі», «Пернаті друзі» «Працьовитий дятел». 3. Прогулянки: «Сонечко  пригріває», «Де чий будинок», «Навкруги  вода», «Веселі горобці», «Сонечка  на травці», «Жовті пухнасті», «Де моя мама», «М’ячики», «Дощик пісеньку співає», «Колобок». 4. Психогімнастика «Народження  квітки», «Я – хмарка». 5. Етюд на вираження: задоволення «Квітка», на вираження гніву «Гнівна гієна», на вираження провини «Мурчику соромно». 6. Сюжетно-рольва гра «Закликаймо весну». Театралізація твору А.Сахарова «Джерельце» 7. Свято: «У гості до лісових звірів».

На цьому  етапі провідним видом діяльності виступала комунікативна діяльність. Для формування емоційного розвитку дітей були створені такі психолого-педагогічні умови:

• підтримувати і розвивати потребу у спілкуванні з дорослими, допомагати у досягненні взаєморозуміння; вчити отримувати позитивні емоції від спілкування з природою; відчувати емоційні прояви інших за інтонацією, мімікою, рухами; формувати здатність передбачати можливу реакцію сторонніх на ті чи інші вчинки; розвивати вміння адекватно виявляти свої емоції, стримувати надмірність їх;
• використання наочності під час проведення індивідуальної роботи, тестування, бесід, а також створення позитивного емоційного стану в групі та живому куточку «Куток природи».

Переважаючі типи занять - фронтальні. Навчання в повсякденному житті проходило в індивідуальній та груповій формах роботи.

Корисним для дошкільнят буде поступове введення у їхнє життя 
психогімнастичних ігор, які сприятимуть корекції емоційного розвитку, 
розвиткові здатності розуміти емоційний стан іншої людини, адекватно 
проявляти свої емоційні переживання. Зміст ігрових етюдів (Додаток В) природної спрямованості емоційно переказується дітям, і вони імпровізують на запропоновану тему. Тут, однак, слід зважати на індивідуальні можливості дітей. Так, наприклад, сором'язливій дитині не варто пропонувати роль, спрямовану на розвиток саме цього почуття, боязкій грати боягуза тощо.

Доцільно доручити відтворювати таку поведінку, яка протилежна його реальній поведінці. Тому уявна ситуація значно полегшуватиме виконання тих чи інших дій і буде своєрідним психологічним тренінгом.

Отже, у дитячому садку треба створювати атмосферу доброзичливості, забезпечувати дітям спокійну, стабільну обстановку, створювати умови для повноцінної ігрової діяльності, розвитку ігрових умінь, розширенню спілкування, одержання різноманітних вражень і позитивних емоцій в природі.

 

 

 

2.3 Порівняльна характеристика рівнів емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи

На прикінцевому етапі  дослідження здійснювався порівняльний аналіз експериментальних даних констатувальних та контрольних зрізів та давалась оцінка рівнів емоційного розвитку дітей засобами природи.

Розуміючи під ефективністю емоційного розвитку ступінь відповідальності цього реального результату на вихідному етапі емоційного розвитку, у процесі дослідно – експериментальної роботи ми намагалися реалізувати такі важливі умови емоційного розвитку, які сприяли формуванню у дошкільників єдиної системи знань і практичних навичок та вмінь в досліджувальному напрямку.

Ефективність процесу  емоційного розвитку старших дошкільників забезпечувалась також структурною чіткою та змістовно насиченою організацією навчально – виховної роботи засобами природи. Вона передбачала органічну єдність різних форм навчання, логічний взаємозв’язок різних видів занять, їх співвідношення з ігровою діяльністю.

На етапі контрольного зрізу дітям експериментальних  і контрольних груп було запропоновано  виконати аналогічні завдання до тих, що використовувалися на констатувальному етапі: з’ясувати рівні емоційного розвитку  дітей старшого дошкільного віку виконавши низку завдань за кожним означеним критерієм (когнітивний, оцінно-рефлексивний).

Когнітивний критерій

Показник: вміння будувати взаємовідносини з однолітками.

Завдання 1. «Допомога ведмедику»

Метод: бесіда

Мета: з’ясувати вміння будувати взаємовідносини з однолітками, уміння вільно виражати свої емоції, проявляти співчуття, надавати допомогу.

Матеріал: іграшковий ведмедик

Інструкція: «Діти, до нас на гостини прийшов  маленький Ведмедик. Послухайте, що він мені розповів: «Зі мною трапилася одна дивна історія, яку я ніяк не можу зрозуміти. У мене є друг Їжачок, ми з ним справжні друзі. Одного разу Їжачок вдарився лапкою і лікар наказав йому цілий тиждень сидіти вдома, я кілька разів кликав друга гратися на галявину, але він сказав, що не може. Прийшов тиждень і їжачок вийшов на галявину, але чомусь не хоче зі мною розмовляти. Сказав тільки, що я поганий друг, бо друзів так не поводяться. Діти, скажіть, як повинні поводити себе справжні друзі? Що таке дружба? Кого називають другом? Що таке доброта? Як це бути добрим?»»

Завдання 2. «Як друзі зайчику допомагали»

Метод: бесіда

Мета: з’ясувати вміння будувати взаємовідносини з однолітками, уміння вільно виражати свої емоції, проявляти співчуття, надавати допомогу.

Матеріал: лісові звірята: зайчик, ведмедик, вовчик.

Інструкція: «Одного разу в казковому лісі була злива, яка знесла хатку Зайчика. Він попросив Вовчика і Ведмедика  допомогти йому відбудувати хатку, Ведмедик погодивсь, а Вовчик сказав, що йому ніколи. Побудували Зайчику хатку, він подякував Ведмедику і, у свою чергу, допоміг Ведмедику огорожу полагодити. Вовчика теж кликали, але він і до Ведмедика на допомогу не прийшов. Одного дня Вовчик заходився нову хату будувати і покликав Зайчика і Ведмедика допомогти, але ті не прийшли, відмовились». Як ви думаєте, чому відмовилися Ведмедик і зайчик допомагати Вовчикові? Що таке взаємодопомога? А ви допомагаєте один одному.

Результати виконаних  завдань когнітивних критерій наведені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Результати виконання  завдань до когнітивного критерію

Група	Етапи експериментального дослідження	Завдання
		1			2
		В	Ч	Н	В	Ч	Н
ЕГ	Констатувальний	10	80	10	20	40	40
	Прикінцевий	30	65	5	35	40	25
Продовження таблиці 2.6
КГ	Констатувальний	20	50	30	30	20	50
	Прикінцевий	25	50	25	25	30	45

Основні показники: В  – виконали завдання повністю

     Ч – виконали  частково

     Н – не  виконали

Результати виконання  завдання у КГ виявилися гіршими, ніж у ЕГ. Порівнюючи прикінцевий і констатувальний етап у КГ результат покращився на незначний відсоток, так, виконуючи перше завдання, відсоток дітей, що виконали завдання повністю, збільшився на 5%, а тих, хто не виконали − на 5% знизився, відсоток дітей, що виконали завдання частково, не змінився (50%). Друге завдання виконали повністю 25%, що становить на 5% менше, ніж у констатувальному етапі. На 10% збільшилась чисельність дітей, що частково виконали завдання, а відсоток тих, хто не виконали завдання зменшився 5%.

Результати в ЕГ помітно відрізняються. Виконуючи перше завдання, прикінцевий результат дітей, що виконали завдання повністю, покращився на відміну від констатувального на 20%, в два рази зменшився відсоток дітей, що не виконали завдання, відсоток дітей, що виконали завдання частково, становить 65%. Відсоток дітей, що виконали друге завдання частково, не змінився (40%), виконали повністю 35%, не виконали 25%.

Оцінно-рефлексивний критерій

Показник: вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями життя, переживаннями та виразом обличчя людини.

Завдання 1. Вивчення здатності дитини розуміти життєву ситуацію, що зумовила емоційний стан.

Метод: оцінювання емоційного стану людини.

Мета: з’ясувати вміння дитини розуміти зв'язок між емоцією та життєвими ситуаціями, що зумовили ці переживання.   

Матеріал: малюнки дорослої людини (жінки) у різному емоційному стані.

Інструкція: «Зараз я  покажу тобі малюнок жінки. Уяви собі, що на малюнку твоя мама. Подивись уважно і скажи, яке почуття вона переживає? Коли саме твоя мама переживає таке почуття?»

Показники для аналізу:

1. Тип сприймання емоційного  стану. 

2. Емоційність сприймання  виразу обличчя на малюнку. 

3. Уміння характеризувати  емоційний стан через конкретну  життєву ситуацію.

4. Уявлення в життєвій  ситуації самого себе, використання свого досвіду спілкування з мамою.

5. Виявлення емпатії, співчуття.

6. Домислювання ситуації, особливо при негативній емоціогенній  ситуації.

Результати аналізу: визначається рівень розуміння кожною дитиною  емоціогенної ситуації, що зумовила певний емоційний стан людини:    неадекватний — діти не розуміють емоційного стану людини або грубо помиляються; ситуативно-конкретний —діти розуміють емоційний стан лише після підказування, пригадують конкретну життєву ситуацію; розуміють емоційний стан і самостійно описують життєву ситуацію, частково узагальнюють; розуміють емоційний стан, описують життєву ситуацію, домислюють її, послуговуються своїм досвідом спілкування, виявляють емпатію.

Примітка: на рівень розуміння  дитиною емоціогенної життєвої ситуації впливають досвід спілкування і життя в емоційному мікрокліматі родини. Такий досвід дитина набуває стихійно, проте спеціально організоване навчання допоможе дитині помічати, глибше розуміти емоційний стан людей.

Завдання 2. Вивчення здатності дитини розуміти ситуацію, що зумовила емоційний стан персонажу казки (оповідання).

Метод:   бесіда, добір   схематично   зображеної   емоції   до   вербального   опису емоційного стану персонажу (Додаток А).

Мета: виявити вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями, переживаннями та виразом обличчя.

Інструкція: «Зараз я розповім тобі казочку «Пан Коцький», але трохи по-іншому, ніж ти знаєш. Я буду називати почуття, які Пан Коцький переживав, коли щось робив. А потім покажу тобі малюнки дітей про Пана Коцького, де він переживає різні почуття.