Емоційний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами природи

5. Бути прикладом активної життєвої позиції з розвиненим почуттям відповідальності й совісті, спроможним власним прикладом і організаторськими здібностями надихати й активізувати дітей на екологічно доцільну і природоохоронну діяльність. Бути гуманним і компетентним, уміти переконувати, а не пригнічувати, знаходитись не над дитиною, а поруч із нею.

6. Бути тямущим і кмітливим, виявляти почуття гумору, гідно виходити з різноманітних проблемних ситуацій, не ніяковіючи від нетипових запитань дітей, адекватно і тактовно реагувати на різні прояви життєдіяльності дитини (намочив штанці, гикавка напала…).

7. Вміти передавати мімікою, жестами, пластикою тіла, тембром і силою голосу найтонші нюанси емоційної сфери і навчати цього дітей [6, с. 85].

Н.Лисенко, визначаючи умови  позитивного емоційного ставлення дошкільників до природного довкілля, зазначає, що на результати цілеспрямованих педагогічних заходів впливають:

• рівень розвитку пізнавальних інтересів дітей,
• співвідношення особистісних потреб кожної дитини у збагаченні знаннями, вміннями і навичками з потребами всіх вихованців групи,
• необхідність організовувати спілкування дітей з об’єктами природи у натуральному, а не  штучно створеному середовищі,
• подання конкретних знань поряд із конкретними прикладами їх застосування, що дає змогу дітям глибше увійти в їхню сутність [53, с. 56].

Г. Тарасенко формулює умови емоційного розвитку дошкільників у зв’язку з природою, зокрема:

1) Процес емоційно-естетичного сприйняття залежить від культури сенсорної. Тому потрібно вчасно турбуватися про активізацію чуттєвих аналізаторів дитини, забезпечувати належну гостроту кольорового зору, слуху, тонку диференціацію запахів, тактильних та смакових відчуттів.

2) Дитина відчуває природу в русі. Отже, потрібно забезпечити необхідний діапазон видів діяльності та достатній рівень рухливості дошкільників у природі (музичні та пластичні імпровізації «Уяви: ти – соняшник», «Таночок осіннього листя», словотворчість, робота з природним матеріалом), а також цікаві форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу (ігри, змагання, конкурси, трудові справи та інше).

3) Налагоджуючи безпосередній контакт із природою, необхідно підносити сприймання на належний емоційно-образний рівень та організовувати оцінну діяльність дітей. Умовою для цього є експресивність слова вихователя, виразність пантомімічних реакцій, а також вдалий добір та доречне застосування художніх активізаторів: пейзажної лірики, загадок, казок, пісень тощо [24, с. 143]

Отже, узагальнюючи погляди науковців, зазначимо, що для емоційного розвитку старших дошкільників засобами природи необхідні такі умови:

1. Професійна майстерність вихователя, його організаторські здібності, власний приклад і ставлення до природи.
2. Організація пошуково-дослідницької діяльності дітей безпосередньо в природі.
3. Спільна і взаємодоповнююча робота вихователів і батьків.
4. Щирі й дружні стосунки в дитячому колективі.
5. Наявність базових знань у сфері природознавства і природоохоронної діяльності, постійне їх поповнення, узагальнення і систематизація.
6. Вдалий вибір та доречне застосування творів усної народної творчості, лірики, творів образотворчого мистецтва, музики.
7. Естетично оформлені приміщення дитячого садочка, прибрана і безпечна для здоров’я дітей прилегла територія.
8. Урахування індивідуальних особливостей дітей, визнання їх власної гідності, переважно позитивна оцінка і використання гумору для створення емоційного комфорту дитини.

К.Ушинський зазначав, що ніякі устрої і програми, якими  б гарними вони не були, ніколи не замінять «живого джерела впливу»  самого педагога. Перед дорослим стоїть важливе завдання створити для дитини атмосферу емоційної захопленості, насиченої свідомою спрямованістю до праці [105, с. 32].

Оточуюча природа приваблює дитину, впливає на її емоційний розвиток, спонукає до роздумів, пошуків відповідей на численні запитання. І дуже важливо, щоб у цей період педагог знаходився поруч з дитиною. Роль вихователя полягає в тому, щоб навчити малюка розуміти мову довкілля, відчувати себе його часточкою, ставитися до природного оточення з любов'ю і бережливістю.

Роль вихователя в  тому, щоб показати природу як могутній      пізнавальний чинник, як невичерпне джерело  активних вражень, радісних переживань і глибоких почуттів. Без цього  неможливий гармонійний розвиток особистості. Вчити помічати прекрасне навколо, знаходити в природі те, що змальовується в поетичному творі, відповідає певному музичному настрою або сюжету картини художника, −  надзвичайно важливе завдання для вихователя.

Отже, специфіка емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку полягає в тому, що діти вчаться опановувати свої переживання завдяки формуванню волі.

Висновки з  розділу І

Проблема емоційного розвитку дошкільника одна з найголовніших проблем педагогіки та психології. Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії і практиці дошкільного виховання були обрані напрямки подальшого дослідження.

Перш за все, проаналізовано психолого - педагогічну літературу з даної проблеми. Великі педагоги (Я. Коменський, М. Монтессорі, І.Песталоцци, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинський, В. Бєлінський, Е.Водовозова, Є.Тихеєва й ін.) особливо підкреслювали необхідність виховання почуттів дітей засобами природи. Виступали за спілкування дітей із природою з метою формування їхнього світогляду. Ці педагоги розглядали й позитивний вплив наукових знань про природу на формування моральних якостей особистості, які визначають поводження дітей у природі. Спілкування із природою викликає у дітей емоційний відгук, прояв симпатії до світу, прагнення наблизити його до себе, пізнати, зрозуміти.

Також визначені основні поняття дослідження, такі як емоційний розвиток, емоції, почуття.

Нами були виокремленні особливості емоційного розвитку старших дошкільників. Старший дошкільник вчиться опановувати свої переживання завдяки формуванню волі: стримувати їх зовнішній вияв або розряджати їх (особливо негативні емоції — гніву, наприклад) в необразливій формі для оточуючих.

Завдяки сформованим  «внутрішнім етичним інстанціям»  дитина стає здатною керувати своїми діями відповідно до поставленої мети, яка допомагає переборювати труднощі, докладати зусилля. Формуються вольові риси особистості: наполегливість, самостійність, цілеспрямованість, здатність до саморегулювання та ін. Внутрішніми спонуками до цих виявів стають соціальні мотиви, власні обіцянки, почуття обов'язку тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ЕМОЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

2.1. Визначення  рівнів емоційного розвитку дітей  старшого дошкільного віку

Безпосередня експериментальна робота з дітьми відбувалася за трьома етапами: констатувальний, формувальний і прикінцевий.

Метою констатувального експерименту було з’ясувати рівень емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

В експериментальній частині взяли участь 100 дітей, з них: 50 дітей експериментальної групи (ЕГ) відвідують ДНЗ № та 50 дітей контрольної групи (КГ) відвідують ДНЗ         

Слід зазначити, що однією із визначальних ознак емоційного розвитку дитини є вміння будувати взаємовідносини з однолітками, вільно виражати свої емоції, проявляти співчуття, надавати допомогу, бути наполегливим у досягненні мети, використовувати засоби спілкування та вміння запросити в гру. Тому для нас було необхідним з’ясувати емоційний стан старших дошкільників.

Наступним завданням  констатувального експерименту виступило виявлення рівнів емоційного розвитку старших дошкільників:

• вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями життя в природі, переживаннями та виразом обличчя людини;
• вміння розрізняти і називати різні емоційні стани (радість, сум, подив, гнів);
• вміння будувати взаємодію з однолітками.

Нами виділені наступні критерії: когнітивний, оцінно-рефлексивний.

Показником когнітивного критерію є вміння будувати взаємовідносини з однолітками.

Показником оцінно-рефлексивного критерію є вміння встановлювати причинно − наслідкові зв'язки між подіями життя в природі та виразом обличчя людини.

З метою діагностики  вихідного рівня емоційного розвитку старших дошкільників було дібрано  низку завдань за кожним із критеріїв.

Опишемо тестові завдання дослідження.

Когнітивний критерій

Показник: вміння будувати взаємовідносини з однолітками.

Завдання 1. «Допомога ведмедику»

Метод: бесіда

Мета: з’ясувати вміння будувати взаємовідносини з однолітками, уміння вільно виражати свої емоції, проявляти співчуття, надавати допомогу.

Матеріал: іграшковий ведмедик

Інструкція: «Діти, до нас  на гостини прийшов маленький  Ведмедик. Послухайте, що він мені розповів: «Зі мною трапилася одна дивна  історія, яку я ніяк не можу зрозуміти. У мене є друг Їжачок, ми з ним справжні друзі. Одного разу Їжачок вдарився лапкою і лікар наказав йому цілий тиждень сидіти вдома, я кілька разів кликав друга гратися на галявину, але він сказав, що не може. Прийшов тиждень і їжачок вийшов на галявину, але чомусь не хоче зі мною розмовляти. Сказав тільки, що я поганий друг, бо друзів так не поводяться. Діти, скажіть, як повинні поводити себе справжні друзі? Що таке дружба? Кого називають другом? Що таке доброта? Як це бути добрим?»»

Завдання 2. «Як друзі зайчику допомагали»

Метод: бесіда

Мета: з’ясувати вміння будувати взаємовідносини з однолітками, уміння вільно виражати свої емоції, проявляти співчуття, надавати допомогу.

Матеріал: лісові звірята: зайчик, ведмедик, вовчик.

Інструкція: «Одного разу в казковому лісі була злива, яка знесла хатку Зайчика. Він попросив Вовчика і Ведмедика допомогти йому відбудувати хатку, Ведмедик погодивсь, а Вовчик сказав, що йому ніколи. Побудували Зайчику хатку, він подякував Ведмедику і, у свою чергу, допоміг Ведмедику огорожу полагодити. Вовчика теж кликали, але він і до Ведмедика на допомогу не прийшов. Одного дня Вовчик заходився нову хату будувати і покликав Зайчика і Ведмедика допомогти, але ті не прийшли, відмовились». Як ви думаєте, чому відмовилися Ведмедик і зайчик допомагати Вовчикові? Що таке взаємодопомога? А ви допомагаєте один одному.

Результати виконаних  завдань когнітивних критерій наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Результати виконання  завдань когнітивних критерій

Група	Завдання
	1			2
	В	Ч	Н	В	Ч	Н
ЕГ	10	80	10	20	40	40
КГ	20	50	30	30	20	50

Основні показники: В – виконали завдання повністю

     Ч – виконали  частково

     Н – не  виконали

Як бачимо с таблиці, перше завдання більша частин дітей  ЕГ виконали частково – 80%, виконали повністю і не виконали по 10%. Друге завдання виконали частково і не виконали по 40% дітей, виконали повність 20%.

Діти КГ виконали перше завдання повністю – 20%, не виконали – 30%, що становить порівняно з результатами ЕГ більший відсоток дітей. Частково впорались 50%. Порівнюючи результати другого завдання бачимо таке ж відсоткове співвідношення. Діти КГ виконали друге завдання повністю – 30%, не виконали – 50%, що становить порівняно з результатами ЕГ більший відсоток дітей. Частково виконали 20%.

Оцінно-рефлексивний критерій

Показник: вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями життя, переживаннями та виразом обличчя людини.

Завдання 1. Вивчення здатності дитини розуміти життєву ситуацію, що зумовила емоційний стан.

Метод: оцінювання емоційного стану людини.

Мета: з’ясувати вміння розуміння дитиною зв'язку між емоцією та життєвими ситуаціями, що зумовили ці переживання.   

Матеріал: малюнки дорослої людини (жінки) у різному емоційному стані.

Інструкція: «Зараз я  покажу тобі малюнок жінки. Уяви собі, що на малюнку твоя мама. Подивись уважно і скажи, яке почуття вона переживає? Коли саме твоя мама переживає таке почуття?»

Показники для аналізу:

1. Тип сприймання емоційного  стану. 

2. Емоційність сприймання  виразу обличчя на малюнку. 

3. Уміння характеризувати  емоційний стан через конкретну  життєву ситуацію.