Емоційний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами природи

4. Уявлення в життєвій  ситуації самого себе, використання  свого досвіду спілкування з  мамою. 

5. Виявлення емпатії, співчуття.

6. Домислювання ситуації, особливо при негативній емоціогенній  ситуації.

Результати аналізу: визначається рівень розуміння кожною дитиною емоціогенної ситуації, що зумовила певний емоційний стан людини:    неадекватний — діти не розуміють емоційного стану людини або грубо помиляються; ситуативно-конкретний —діти розуміють емоційний стан лише після підказування, пригадують конкретну життєву ситуацію; розуміють емоційний стан і самостійно описують життєву ситуацію, частково узагальнюють; розуміють емоційний стан, описують життєву ситуацію, домислюють її, послуговуються своїм досвідом спілкування, виявляють емпатію.

Примітка: на рівень розуміння дитиною емоціогенної життєвої ситуації впливають досвід спілкування і життя в емоційному мікрокліматі родини. Такий досвід дитина набуває стихійно, проте спеціально організоване навчання допоможе дитині помічати, глибше розуміти емоційний стан людей.

Завдання 2. Вивчення здатності дитини розуміти ситуацію, що зумовила емоційний стан персонажу казки (оповідання).

Метод:   бесіда, добір   схематично   зображеної   емоції   до   вербального   опису емоційного стану персонажу (Додаток А).

Мета: виявити вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями, переживаннями та виразом обличчя.

Інструкція: «Зараз я розповім тобі казочку «Пан Коцький», але трохи по-іншому, ніж ти знаєш. Я буду називати почуття, які Пан Коцький переживав, коли щось робив. А потім покажу тобі малюнки дітей про Пана Коцького, де він переживає різні почуття.

Твоє завдання: визначити, які почуття переживає  Коцький на малюнках? Сказати, як ти про це дізнався (Послухай казочку, і коли я буду говорити про почуття Пана Коцького, ти підбирай відповідний малюнок. А тепер розкажи казочку за малюнками, які ти виклав(ла)».

Показники для аналізу.

1. Дитина підбирає малюнки Пана Коцького (Додаток А) відповідно до емоціогенної ситуації, що є у казці.
2. Дитина називає слова-ознаки емоції, що зображена на схемі.

3. Дитина розрізняє елементи експресії на схематичному зображенні. 
Обробка отриманих даних: підраховується кількість правильно названих

емоцій,    зображених    на    схематичному    малюнку:    визначається    частота впізнавання   емоцій   за   окремими   ознаками   (губи,   очі,   брови)   та   за   їх сукупністю; встановлюється залежність знаку (позитивного чи негативного) та модальності емоції від розуміння емоціогенної ситуації.

Примітка: обробка  отриманих даних допоможе з'ясувати, в якому напрямі навчати дитину сприймання та розуміння експресивних ознак.

Результати виконаних  завдань оцінно-рефлексивний критерій наведені в таблиці 2.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.2

 

Результати виконання  завдань оцінно-рефлексивний критерій

 

Група	Завдання
	1			2
	В	Ч	Н	В	Ч	Н
ЕГ	20	40	40	10	50	40
КГ	10	40	50	20	50	30

Як бачимо с таблиці, перше завдання оцінно-рефлексивного  критерію  дітей ЕГ виконали повністю – 20%, частково – 40%, не виконали - 40%. Друге завдання виконали повність – 10%, частково – 50% і не виконали - 40%.

Діти КГ виконали перше  завдання повністю – 10%, не виконали – 50%, частково впорались 40%. Діти КГ виконали друге завдання повністю – 20%, не виконали – 30%, частково виконали - 50%.

За результатом виконання  дітьми серії завдань за кожним показником у межах кожного критерію було виявлено загальні вихідні рівні емоційного розвитку дітей на констатувальному етапі експерименту: високий, середній, низький (Таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Результати виконання  завдань

(констатуючий етап експерименту)

Критерії	Рівень виконання знань	ЕГ	КГ
Когнітивний	В	15	25
	Ч	45	35
	Н	40	40
Оцінно-рефлексивний	В	15	15
	Ч	45	45
	Н	40	40

З таблиці бачимо, що з  завданнями когнітивного критерію повністю справилось більше діти КГ (25%), а менше  ЕГ (15%), відсоток дітей, що не справились із завданнями, однаковий у КГ і ЕГ (40%).

Завдання оцінно-рефлексивного критерію справились однаково дві групи дітей (ЕГ, КГ): виконали завдання 15% дітей, частково виконали - 45%, не виконали 40%.

Охарактеризуємо зміст рівневої характеристики емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Високий рівень – характеризується тим, що дитина яскраво виражає позитивні естетичні емоції (радість, здивування, захоплення) за допомогою виразної міміки, жестів, рухів, мотивованих висловів. Діти цього рівня здатні співпереживати з іншим у реальній або уявній ситуації (у нормі дитина ототожнює себе з персонажами казки і переживає разом з ними усі колізії),  зберігає в пам’яті чуттєво – емоційний образ об’єкта, що справив враження, відчуває потребу в співпереживанні естетичних емоцій з боку дорослий або однолітків, прагне привернути увагу до об’єкта, запросити до розмови, за допомогою слів, рухів, жестів. Діти чутливі до емоційного настрою художнього образу, вміють висловлювати емоції за допомогою рухів під музичні твори, емоції реагують на них. Вони із задоволенням беруть участь у всіх видах діяльності, здатні виконувати головні ролі.

 Середній рівень − діти здатні самостійно виражати позитивні емоції за завданням дорослого, у процесі сприймання об'єкта непомітно виражає позитивні емоції, в окремих випадках відчуває потребу у співпереживанні з боку іншої особи, не висловлює бажання переживати разом з персонажами казок, але якщо запропонують, не відмовляється, вони краще сприймають ті об'єкти, які справили на них враження, до спілкування вступають тільки після того, як їм запропонують, не висловлюють бажання брати участь у всіх видах діяльності. Іноді ці діти прагнуть привернути увагу батьків до їхнього емоційного стану.

Низький рівень емоційного розвитку характеризується слабкими проявами вираження емоційного стану. Дитина не вміє самостійно відгукуватися на емоційний стан об'єкта. Дітям важко працювати із різними видами художніх творів. Вони відчувають труднощі під час передавання емоційного стану героя, майже не в змозі стримувати свої емоційні прояви, робити їх адекватними ситуації. Їм важко сприймати нову інформацію, вони не виявляють зацікавленості, здатності співпереживати іншим у реальній або явній ситуації. Позитивні емоції виникають лише після яскравої демонстрації дорослого свого позитивного ставлення до об'єкта.

Кількісні дані рівнів емоційного розвитку дітей ЕГ та КГ на − констатувальному етапі експерименту подано в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Констатувальний етап експерименту

Рівні	Група
	ЕГ	КГ
Високий	15	20
Середній	45	40
Низький	40	40

Як свідчить таблиця, на високому рівні емоційного розвитоку були тільки окремі діти: 15% - ЕГ та 20% КГ. Середнього рівня досягли 45% дітей ЕГ та 40% - КГ. Однакова кількість дітей з низьким рівнем емоційного розвитку виявилось в ЕГ, КГ (40%).

Відтак, стверджуємо, що кількісні данні констатуючого  етапу експерименту засвідчили недостатній  рівень емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку. Однією зі структурних причин слабкого рівня емоційного розвитку є недостатня систематична активізація емоційного розвитку дітей старшогоо дошкільного віку. Другою, не менш суттєвою причиною низьких показників є недостатність психологічної роботи з дітьми під час виховного процесу в дошкільному закладі. Таким чином у зв'язку з виявленням причин низьких показників наше подальше дослідження було спрямоване на пошук шляхів усунення цих недоліків.

Отже, проведений експеримент  підтвердив, що одним із актуальних завдань виховання, які випливають із зазначених особливостей емоційного розвитку дітей дошкільного віку, є забезпечення психологічного комфорту малюків, стабілізації їх позитивного емоційного стану. Ефективним шляхом вирішення цієї проблеми є залучення дошкільників до таких видів діяльності, які виконують функцію позитивно − емоційного збагачення, викликають емоції радості, захоплення, натхнення, що сприяє витісненню тривожності, напруги, почуття безпорадності. В дошкільному закладі до таких видів діяльності належать когнітивна діяльність, театралізована.

 

2.2 Дидактична модель формування емоційного розвитку старших дошкільників засобами природи

Метою формувального  експерименту став пошук ефективних шляхів емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи.

Завдання  дослідження на формувальному етапі були такими: визначити психологічні умови емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку; виявити залежність емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку від впливу засобів природи.

Формувальний експеримент  проводився в три етапи. На першому етапі нами було визначено психологічні умови емоційного розвитку старших дошкільників. На другому етапі проводилась розробка і апробація комплексу вправ та занять для емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку. На третьому етапі здійснювався порівняльний аналіз отриманих результатів експерименту.

Нами було розроблено дидактичну модель емоційного розвитку дітей засобами природи (Див. схему 2.1).

Як відомо, модель виконує  дві функції − пояснювальну та прогностичну. При цьому пояснювальна функція моделі виявляється у її використанні в педагогічних цілях. Модель − це мовленнєва, знакова, або уявна система, що відтворює принцип внутрішньої організації та функціонування, а також певні

Схема 2.1

Дидактична модель емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку засобами природи

 

 

 

 

 

властивості, ознаки чи характеристики об'єкта дослідження.

Експериментальне моделювання  передбачає сукупність суттєво важливих складових навчально-виховного процесу ДНЗ, а саме: мету реалізації експериментального дослідження; його зміст та необхідні  психологічні умови емоційного розвитку старших дошкільників; організацію діяльності, що передбачає як керівну функцію з боку вихователя, так і активність самих дітей; психологічне забезпечення (рекомендації психологів, розробки завдань, тестів,

наочність); системи оцінювання емоційного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Ефективність експериментальної  роботи забезпечувалась опорою на специфічні принципи організації театралізованої, ігрової, мовленнєвої діяльності, визначені у процесі пошукового експерименту:

- принцип системності і послідовності в організації роботи спрямований на емоційний розвиток дітей на занятті та впродовж дня;

- принцип емоційного розвитку дітей з ініціативи й самодіяльності вихованців у поєднанні з педагогічним керівництвом;

- принцип максимального емоційного задоволення інтересів вихованців.

У розробленій моделі емоційний розвиток дітей здійснювався через комунікативну, театралізовану та ігрову діяльність.

Організація експериментального розвитку передбачала  систематичне використання психогімнастики (Додаток Б), під час занять, індивідуальній роботі бесіди різних видів в, дидактичні ігри, вправи, хвилинки релаксації під звуки природи, тестування на початку та в кінці навчального року, тематичні заняття та розваги. Складено орієнтовний перспективний план роботи з дітьми, що відобразив систематичне використання художніх творів, вправ, ігор, індивідуальну роботу для регулярного емоційного розвитку дітей. У ньому відображено формування емоційного розвитку дітей по порах року. Зазначені казки для читання, психогімнастика, драматизації, заняття, прогулянки, свята.