Методичні розробки уроків з екологічного виховання учнів засобами позакласної роботи

Виховання – процес творчий. О. Вишневський мав рацію, порівнюючи процес виховання з роботою художника, який малює всю картину одночасно – спочатку весь сюжет штрихами, а відтак через деталізацію домагається очікуваного результату. Зусилля  вихователя завжди зорієнтовані на всю систему цінностей. Можливо, саме тому спрямовуючи їх на систему екологічних цінностей, ми автоматично впливаємо на моральні пріоритети учнів. Одним із загальних методів виховання є визначення цінностей. Серед кодексу цінностей сучасного українського виховання ми не знайдемо окремо екологічних, але,  якщо добре поміркувати, екологічність в широкому розумінні цього слова є в будь-якій цінності сучасного виховання.

Форми організації  навчального процесу – це зовнішній вияв узгодженої діяльності вчителя та учнів, яка відбувається у відповідній послідовності та режиму [13; с.34]. З огляду на специфіку еколого-виховного процесу розрізняють такі форми екологічного виховання: еколого-психологічний тренінг, усний журнал, екологічний вечір, екологічні ігри, екологічні екскурсії еколого-туристичні походи, літній екологічний табір, екологічні акції, тиждень екології, клубні форми роботи та інші.

Еколого-психологічний  тренінг – це комплексна форма екологічного виховання, основана на методології соціально-психологічного тренінгу і спрямована на корекцію  екологічної свідомості особистості. Як засіб в екологічному вихованні можна також використовувати структурні вправи та елементи тренінгу, які підбирає вчитель відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповнюваності заняття. Пропонуються два варіанти тренінгових вправ згідно  з їхньою спрямованістю: співпереживання та самоусвідомлення причетності до природи і актуалізація готовності до розв’язання екологічних проблем [10].

Однією з найефективніших форм екологічного виховання є екологічні ігри. У них розв’язують і реалізують цілий ряд різних проблем комплексного навчання на та виховання. Ігри – чудове доповнення до навчально - виховного процесу, вони спрямовані на розвиток різних видів діяльності особистості: фізичної, психічної й інтелектуальної. Залежно від мети, яку ставить перед собою педагог, ігри можуть бути різноманітними: імітаційними, на увагу і спостережливість, на швидкість реакції і  координацію рухів, для розвитку творчих здібностей  та ін. За характером пізнавальної діяльності учнів розрізняють репродуктивні, проблемно – пошукові та творчі ігри. Їх доцільно об’єднувати в три основні групи : динамічні, або рухливі, інтелектуальні  та духовно – естетичні. Динамічні ігри сприяють фізичному розвитку, інтелектуальні розвивають мислення, духовно – естетичні розкривають внутрішній світ дитини, її емоційно –творчу сферу.

Головна мета екологічних ігор: розвинути потребу в спілкуванні з природою, оволодіти нормами екологічно грамотної поведінки, усвідомити багатогранну цінність природи, сформувати потребу в природоохоронній діяльності , відчути себе частинкою природи, Землі і Всесвіту [15] .

Усний журнал – одна з форм масової художньо – пропагандистської роботи з охорони природи. Його підготовка ґрунтується на ініціативі й самодіяльності колективу з моменту зародження задуму. Не варто перетворювати журнал  на набір коротких лекцій, доповідей або монтаж з віршів і пісень. Добре, якщо кожна сторінка журналу буде представлена окремим жанром. Спілкування учасників заходу, зміст виступів повинні мати характер імпровізацій.

Важливою вимогою до організації усного журналу є обов’язкова художня ілюстрація кожної рубрики, сторінки. Набір засобів має бути різноманітнім : музичні твори, номери художньої самодіяльності, інсценівки, кінофрагменти, діафільми, фотоматеріали тощо. Цікавими формами проведення усного журналу є інтерв’ю,  репортажі, бесіди, записані на магнітну плівку, плакати, карикатури, розповідь – естафета з музичним супроводом, телепередача, живі малюнки тощо[15].

Екологічний вечір – класична форма екологічного виховання. Готуючи сценарій вечора, до нього можна включити елементи народознавства або повністю присвятити захід обрядам, які тісно пов’язані за своїм змістом з природою. Саме така форма сприяє формуванню національної свідомості майбутнього громадянина нашої держави.

Створення і функціонування в школі екологічного патруля є ще однією формою екологічного виховання. Робота екопатруля в школі спрямована на доведення кожному учневі важливості екологічних знань та дотримання норм екологічно грамотної поведінки не тільки в природі, а й у школі, на вулиці, вдома. Протягом певного часу екологічний  патруль збирає інформацію про різні види негативної поведінки й діяльності учнів у  школі (наприклад, про дотримання учнями  санітарно – гігієнічних  умов навчання, їхнє ставлення до уроків фізичної культури та ін. ). Результатом таких спостережень може буті випуск агітаційних листівок, бюлетенів, газет, дружніх шаржів тощо. Для повнішого висвітлення своєї роботи члени екопатруля із залученням інших учнів школи створюють агітбригади. З допомогою дорослих вони готують свої виступи, які повинні бути емоційними і театралізованими, щоб змусити кожного учня замислитися над своєю поведінкою, екологічними проблемами, усвідомити необхідність збереження власного здоров’я  і стану навколишнього середовища.

Екологічні  екскурсії  - одна з форм вивчення предмету екології. Разом з тим їх можна розглядати як урок у живій природі. Проводять такі екскурсії з різною метою і в різних біоценозах  :  у лісі, парку, на луках, біля боліт і озер. Об’єктами вивчення при цьому є рослинний і тваринний світ, абіотичні умови природного середовища. Під час екскурсії учні вчаться спостерігати за об’єктами  і явищами, аналізувати їх, робити висновки й узагальнення. Кожна екскурсія планується заздалегідь. Для того, щоб її провести, педагог сам повинен добре знати особливості вибраного ландшафту: його географічне розташування, кліматичні умови, експозицію і рельєф, ґрунти, характерних представників флори і фауни, пристосування їх до умов існування тощо. Знаючи це, учитель розробляє інструктивні картки – завдання для окремих учнів і цілих груп. За такими інструкціями учні краще орієнтуються на місцевості, ефективніше виконують завдання і пізнають навколишні світ. [11,35] .

Однією з форм екологічного виховання, спрямованого а пізнання природи і розуміння її законів, є еколого-туристичні  походи [11]. Під час походу створюються сприятливі умови для учнів, які прагнуть пізнати краще рідний край, вивчити його багатство, зрозуміти красу природи, а також для школярів, які в стінах школи не можуть проявити свої таланти і яскраві риси характеру. Саме такі діти розкриваються під час проведення туристичних походів, мають позитивний вплив на інших і допомагають учителю.

Літній екологічний  табір – форма екологічного виховання учнів, мета якого – розвинути у дітей і підлітків здатність чуйно ставитися до природи, передбачувати наслідки своїх дій, розуміти взаємозв’язок різних явищ у природі.

Над програмою табору варто працювати задовго до його відкриття. Вона має бути складена так, щоб доцільно використати  увесь  вільний час дітей. У програмі слід урахувати такі основні моменти: місце розташування табору та вік учасників, а також варто скласти повний перелік сценаріїв табірної зміни, з розкладом заходів по днях і , у разі потреби, по годинах. Під час підготовки можна закласти  загальну концепцію табору, на основі якої слід підібрати всі режими роботи. Ідеї можуть бути найрізноманітнішими: «Барви веселки» (щодня одна із барв веселки з  відповідним кольором одягу, їжі, тощо), «Індіанці» (коли всі жителі є членами індійського племені), «Квіти», «Тварини», тощо. Бажано, щоб табірна рада збиралася щовечора і обговорювала події минулого та наступного днів. Після закінчення зміни табірна рада підбиває підсумки, аналізує і враховує на майбутнє  всі помилки і невдачі у втіленні програми.

Клубні форми  роботи в екологічному виховані, як свідчить педагогічна практика е ефективними в старшому шкільному віці. Технології для об’єднань  можуть бути різноманітними: зустрічі з цікавими людьми; вікторини; демонстрація кінофільмів на певну тематику; обговорення журнальних та газетних статей; розв’язування спеціальних завдань і обговорення життєвих ситуацій; відвідування державних керівних  органів тощо. Клуб повинен мати статут, в якому викладено основні положення, мета та завдання клубу. Клуб може мати кілька секцій (наприклад , наукова, театральна тощо) .

Крім того, серед нетрадиційних  форм екологічного виховання досить поширеними є екологічна естафета, екологічний турнір, екологічний бумеранг, екологічна вікторина.

Серед засобів екологічного виховання учнів слід називати структурні вправи тренінгу як самостійні одиниці , що можуть бути використані в структурі інших форм екологічного виховання, зазначених вище.

Прикладом тренінгових  вправ є екологічні казки. Учням пропонують згадати в своєму житті якісь факти або події, пов’язані з природою ( асоціації можуть бути як позитивні, так і негативні), які вразили їх настільки, що залишились у пам’яті. Приблизно через 10 хв. роздумів   можна починати слухати « екологічні казки». Для допомоги учням можна запропонувати папір, олівці або фломастери.

Серед інших дієвих засобів  екологічного виховання можна виділити такі:

Творча терапія – відображення  людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва. Досить широко можуть бути використані засоби образотворчого мистецтва, ліплення (глина, пластилін)  моделювання природними матеріалами, музика. Доцільно використовувати творчу «терапію» в структурі екопсихологічного тренінгу після вправ на емпатію (співпереживання) та ідентифікацію з природними об’єктами. В структурі уроку творча «терапія» вдало інтегрується на   будь – якому етапі його залежно від інформації, яку подає вчитель.

Мозковий штурм – форма колективної роботи, яка характеризується    спільною спрямованістю мислення та має на меті розробку ідей і підходів до вирішення певної проблеми, але не їх оцінку.

На дошці або на великому аркуші паперу пишуть питання, щодо якого проводиться мозковий штурм, а всі висловлені думки  записують нижче. У штурмі беруть участь усі, і чим вище його темп, тим краще, тому що найоригінальніші  та найсміливіші думки виникають, коли немає паузи. Є також правила мозкового штурму : говорити вголос все, що виникає у ваших думках щодо цієї теми; не пояснювати свої думок  і не захищати їх; не обговорювати тане критикувати ідей інших. Оцінка та аналіз – це частина аналітичної роботи, яку можна провести пізніше.

Мозковий штурм досить ефективно використовується для  визначення глобальних понять. Результати  мозкового штурму свідчать про неповторність  відображення навколишнього світу учнями. Рівень відображення перш за все залежить від рівня та спрямованості їхньої свідомості.

Пошук відповіді на питання  – як вчити – виводити на категорію  методів навчання. Без методів  неможливо досягти мети, реалізувати  зміст, наповнити навчально – виховний процес пізнавальною діяльністю роль методу в системі мета – зміст –методи – форми – засоби навчання є визначальною.

Метод  навчання  та виховання – це впорядкована діяльність педагога та учнів, спрямована на досягнення поставленої мети навчання та виховання.

В екологічному виховані та освіті діють, зокрема, ті самі традиційні й не нетрадиційні методи, загальноприйняті в методиці викладання біології Але  з огляду на специфіку даного напрямку виховання та акценти, які розставляє сучасність, доцільно розглянути психолого – педагогічні методи екологічного виховання, запропоновані В. А. Ясвіним та Дерябо [21] .

Метод екологічної  турботи – полягає в педагогічній актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги і сприяння благу природних об’єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримка, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об’єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності – до оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь – якому  природному об’єкту , слід знати і вміти,  що і як потрібно зробити.

Метод екологічних  експектацій (від англ. очікування) полягає в педагогічній актуалізації емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи.

Наприклад, перед екскурсію  до лісу педагог налаштовує учнів  на те, що вони  «йдуть у гості  до лісу». Адже, коли збираються  в гості, відповідно одягаються, не смітять тощо.

Найефективніше реалізація цих методів відбувається  в  умовах еколого – психологічного тренінгу, спрямованого на корекцію екологічної  свідомості його учасників.

Таким чином, для виховання  справжньої людини, яка, крім всіх інших  якостей, мала б сформований екологічний світогляд, необхідно шукати у позакласній роботі зі школярами творчі шляхи, залучаючи мистецтво, туризм, відроджуючи традиції створюючи дискусійні клуби тощо.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

Підсумовуючи вище зазначене, можна зробити такі висновки, що фундамент екологічної культури закладається в дитинстві, де першочергова роль належить сім’ї . Проте особливе місце у формуванні екологічного світогляду, екологічної культур, екологічної свідомості відводиться саме загальноосвітній школі  в зв’язку з тим, що екологічна освіта і виховання в школі реалізуються безперервно і послідовно. Тому ефективним засобом екологічної культури є екологізація шкільної освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, які пов’язані з основним матеріалом, до складу практично всіх дисциплін.  

Проблемами екологічного виховання розроблені в дослідженнях         В. Вербицького, І. Звєрєва, О. Захлєбного, Н. Мамедова, Л.Салеєвої та інших.

На думку В. Сергеєвої  та О. Семенюк, за своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки, що лежить в основі екологічної діяльності. Екологічну культуру складають екологічні знання, пізнавальні та морально-естетичні почуття та переживання, зумовлені взаємодією з природою, екологічно доцільна поведінка у довкіллі, Е. Маркарян підкреслює, що екологічна культура є компонентом культури суспільства в цілому і включає осмислення засобів, завдяки яким здійснюється безпосередній вплив людини на природу та її духовно-практичне освоєння (знання, культурні традиції, ціннісні установки і т. ін.). При такому підході екологічна культура притаманна будь-якому суспільству як спосіб його адаптації. Тобто, у кожного вченого своє трактування. І кожен висвітлює її різними значенями.

На формування екологічної  культури  дуже великий вплив  має позакласна робота. Позакласну роботу краще всього проводити безперервно  на всіх рівнях організації навчально  – виховного процесу, базуючись  на принципах нероздільного зв’язку  теорії з практикою, науковості, між предметності та індивідуального підходу.