Управлiння акцiонерним капiталом пiдприэмств в агропромисловому виробництвi

Джерело: розраховано автором за даними : // www.smida.gov.ua

ризику до 1 і нижче  та збільшення коефіцієнту загальної  ліквідності до 1,5 і вище, що можливо  досягти тільки в результаті збільшення частки власного капіталу, тоді як зменшення  частки позик та кредиторської заборгованості зумовить скорочення фінансування.

Особливо  небезпечною є втрата фінансової незалежності невеликими та середніми  підприємствами, до яких можна віднести ВАТ «Бровари-молоко» та ВАТ «Ямпільський маслосирзавод», у зв’язку з чим  коефіцієнт фінансового ризику в  цих підприємствах не повинен перевищувати значення  0,75-1,0.

 Таким чином, можна  зазначити, що більшість із  досліджуваних підприємств здійснюють  агресивну фінансову політику  без належного обґрунтування,  що зумовлює  високі фінансові  ризики  та   при   негативному  ефекті фінансового важеля  знижує   рентабельність    власного  капіталу,  або генерує отримання збитків.  Це підтверджує той факт, що менеджмент капіталу на досліджуваних молокопереробних підприємствах або здійснюється на досить низькому професійному рівні, або взагалі не проводиться, в результаті чого зростає число збиткових, фінансово нестійких підприємств, погіршується  їх платоспроможність та знижується ринкова вартість. Отже, не досягається основна мета функціонування акціонерного  капіталу – отримання доходів його власниками. Неефективне управління капіталом  зумовлює низьку ліквідність акцій, що  перешкоджає їх вільному обігу та збільшенню курсової вартості, а відсутність здебільшого дивідендних виплат не дозволяє отримати поточного доходу від його функціонування. Капітал акціонерів не тільки не приносить необхідної норми прибутку, а також знецінюється внаслідок інфляції.

 

Висновки до розділу 2

Прийняття фінансових рішень з управління капіталом акціонерних  молокопереробних підприємств відбувається під впливом дії зовнішніх чинників, основними з яких виступають фактори функціонування товарного та фінансового ринку.

Зокрема, виявлені наступні галузеві особливості:

 – скорочення   виробництва   молочної продукції   з 1991 р.  по   окремих продуктах   від 2 до 5 разів зумовлене гострим дефіцитом сировини   для потреб переробки,  погіршенням її  якості, падінням  купівельної спроможності населення та несприятливими прогнозами світових цін на цю продукцію;

– орієнтація довготривалої  стратегії розвитку молочного підкомплексу на міжнародні  вимоги та стандарти в зв’язку з  вступом України до СОТ потребує створення високопродуктивного молочного стада на базі потужних тваринницьких комплексів, що дозволить підвищити якість сировини, та спрямування значних капіталовкладень в модернізацію виробничих потужностей молокопереробної галузі;

– перспективи розвитку галузі ґрунтуються на стабільності ринку молокопродукції, попит на яку має постійну тенденцію до зростання.

 Характерні особливості українського ринку цінних паперів, а, саме, як інформаційно неефективного в зв’язку з труднощами отримати інформацію про ринкові перспективи підприємства, відсутністю методик, здатних оцінити переваги менеджменту структури капіталу акціонерних підприємств; обмеження обігу акцій молокопереробних підприємств неорганізованим ринком в зв’язку з низьким рівнем їх ліквідності,  не сприяли залученню капіталу через механізм повторних емісій.

За останні п’ять  років активізувалась емісійна діяльність підприємств з переробці молока по випуску та розміщенню облігацій на відкритому ринку, що  сприяло формуванню їх позитивного кредитного іміджу.

Стан кредитного ринку 2005-2007 рр., що характеризувався збільшенням загального рівня кредитування економіки та частки  довгострокового кредитування до 65%,  зменшенням в середньому за п’ять років процентних ставок за наданими кредитами в 2,3 раза, зумовив суттєве збільшення використання  позикового капіталу в структурі джерел фінансування молокопереробних підприємств.

Молокопереробні  підприємств  виявилися привабливими для іноземних інвесторів   через  низьку вартість активів в порівнянні з Росією, значний потенціал сировинної бази, спеціалізацію на експортоорієнтованій продукції (тверді сири, сухе та згущене молоко, казеїн тощо), відомі торгові марки, які набули визнання як в Україні, так і серед країн СНД. Проте ефективність використання іноземного капіталу знаходиться поки що знаходиться на досить низькому рівні. Більшість іноземних інвесторів вкладають капітал в підготовку професійних фінансових менеджерів за кордоном  для працевлаштування їх на молокопереробних підприємствах, розміщених на території України.

Дослідження структури джерел капіталу акціонерних  молокопереробних підприємств Київської, Полтавської, Вінницької та Черкаської областей за 2000-2006 рр. виявили, що частка їх акціонерного капіталу зросла несуттєво, проте власного зменшилась майже в 2 раза за рахунок збільшення питомої ваги залученого капіталу та непокритого збитку.

Характерною особливістю  акціонерних підприємств в галузі переробки молока є в декілька разів менша вартість статутного капіталу, ніж чистих активів, що підтверджує неблизьку перспективу їх виходу на фондовий ринок.

Темпи економічного зростання  акціонерних молокопереробних підприємств  виявилися оптимальними 2001 р., що супроводжувалося  зростанням  найвищими темпами чистого  прибутку, а найнижчими –  акціонерного капіталу.  З 2002 р. по 2006 р. відбулося суттєве погіршення  ситуації зумовлене зростанням збитків найвищими темпами та значно нижчими темпами приросту чистого доходу, ніж активів.

Збільшення коефіцієнту фінансового ризику більше ніж в 5 разів свідчить про надзвичайно агресивну фінансову політику аналізованих підприємств; позитивним слід вважати співвідношення довгострокових та короткострокових   зобов’язань, яке склалося в останні роки  на рівні одиниці, що дозволило підвищити мультиплікаційний ефект власного капіталу в майже в 3 раза.

З 2002 р. встановилася негативна тенденція, пов’язана з відсутністю основного джерела самофінансування – нерозподіленого прибутку, причому частка непокритого збитку мала сталу тенденцію до зростання.  2006 р.  було отримано в середньому 40 коп. збитку на 1  грн акціонерного капіталу. Протягом періоду дослідження характерним був низький рівень виплат дивідендів (в окремі роки від одного до трьох із 36).

Показники ділової та ринкової активності досліджуваних  підприємств демонструють уповільнення оборотності всього капіталу  та прискорення  власного капіталу. Це пояснюється в 2 раза повільнішими темпами зростання власного капіталу відносно всього капіталу і дає підставу констатувати про погіршення інвестиційної привабливості акціонерних молокопереробних підприємств на початок 2007 року.

 Оцінка ефективності  використання капіталу здійснювалась  з врахуванням ціни його складових,  середньозваженої вартості та структури.  Запропоновано авторську методику розрахунку ціни власного та залученого функціонуючого капіталу, за якою власний капітал повинен забезпечувати мінімальну прибутковість капіталу, яку запропоновано прирівнювати до  депозитної ставки  в національній валюті, скоригованої на інфляційну премію. Застосування цієї методики дозволило обґрунтувати та визначити не менш важливий показник ефективності управління власним капіталом як різницю між рентабельністю та ціною власного капіталу, та запропоновано його використання для механізму матеріального стимулювання менеджерів.

При розрахунку ціни залученого капіталу запропоновано визначати середню ціну за користування залученим капіталом, як відношення  фінансових витрат, які відображені в формах № 2 або № 3 фінансової звітності до середньорічної суми залученого капіталу, залученого в розрахунковому періоді.

До найбільш вагомих  чинників впливу на рентабельність власного капіталу було виявлено рентабельність продажу, темпи приросту власного капіталу, коефіцієнт оборотності власного капіталу та диференціал фінансового важеля, що підтвердило гіпотезу про щільний зв’язок структури капіталу та ефективності його використання.

В процесі дослідження  встановлено, що 85% досліджуваних молокопереробних акціонерних підприємств неефективно використовують власний капітал, що  спричиняє зменшення його величини, завдає збитків його власникам,  і свідчить про незадовільний рівень фінансового менеджменту капіталу.

Результати проведеного  дослідження по розділу 2 опубліковані автором в наукових статтях [25; 27].

 

                                                                                                                                               

 

Таблиця 2.26

Вплив основних чинників на зміну рентабельності власного капіталу

акціонерних молокопереробних підприємств

Молокопереробні підприємства	Рентабельність власного капіталу, Рвк, %		Абсолютне відхилення 2006 р. до 2005 р.	Зміна Рвк за рахунок чинників
	2005 р.	2006р.		мультипліка- тора капіталу, D Мк	коефіцієнта оборотності активів,D Коа	рентабельності продажу,  Рпр,
ВАТ «Галактон»	4,2	0,3	-3,9	0,1	-0,1	-3,9
АТЗТ «Обухівський молокозавод «Лукавиця»	10,2	11,3	1,1	-0,2	-0,7	2,0
ВАТ «Бровари-молоко»	13,3	13,5	0,3	0,4	-1,8	1,7
ВАТ «Яготинський маслозавод»	16,0	48,8	32,8	-1,8	-1,5	36,1
ЗАТ «Перший КМЗ»	60,0	20,5	-39,6	-40,0	13,9	-13,5
ВАТ «Лубенський молокозавод»	37,5	33,1	-4,4	-30,2	26,6	-0,8
ВАТ «Глобинський маслозавод»	13,8	10,0	-3,8	4,2	-7,4	-0,6
ВАТ «Могилів-Подільський молокозавод»	27,4	38,8	11,4	-8,7	-3,5	23,6
ВАТ «Шаргородський маслозавод»	-5,9	2,4	8,3	-0,5	1,3	7,5
ЗАТ «Юрія», м.Черкаси	0,7	0,9	0,2	0,2	0,2	-0,2

            Джерело: розраховано автором за даними : // www.smida.gov.ua

 

РОЗДІЛ 3

 НАПРЯМИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ  АКЦІОНЕРНИХ МОЛОКОПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

3.1. Концептуальні підходи до формування емісійної політики молокопереробних підприємств 

 

Управління формуванням  капіталу акціонерних товариств передбачає застосування особливого фінансового інструменту – емісії цінних паперів та розміщення їх серед інвесторів та кредиторів.

Збільшення акціонерного капіталу шляхом додаткової емісії забезпечує реальний приплив капіталу, збільшуючи розмір власного капіталу акціонерного товариства. Додатковий випуск акцій пов’язаний з понесенням емісійних витрат підприємством, а також впливає на зміну структури власників, може призвести до втрати впливу стратегічного інвестора. На збільшення  акціонерного капіталу впливає дивідендна політика за умов виплати дивідендів у формі акцій (реінвестиції прибутку)  та  податкова політика, яка стимулює  інвестування прибутку шляхом випуску нових акцій.

Емісійна політика є  особливим інструментом  управління капіталом, яка підпорядковується  цілям і завданням фінансового  менеджменту як складової корпоративного та стратегічного управління.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Тому здебільшого емітенти країн СНД використовують Лондонську фондову біржу (LSE), яка представлена основним ринком і спеціалізованою секцією – Ринком альтернативних інвестицій (AIM), який називають молодшим ринком («junior market»), створеним у 1995 році для сприяння малим, середнім та зростаючим підприємствам, що надає можливість доступу до ринку капіталів навіть на початковому етапі їх розвитку. Саме останній ринок характеризується найбільшою кількістю проведених у світі первинних розміщень акцій – понад 1300 [59, с.243]. Його привабливість зумовлюється відсутністю вимог щодо мінімального обсягу акцій, що знаходяться у вільному обігу, та  щодо мінімального рівня капіталізації (на отримання інвестицій можуть претендувати підприємства з капіталом до 150 млн. дол.), щодо надання результатів аудиторських перевірок за попередні роки,  значно простішими правилами для включення до лістингу, відсутністю  жорстких умов перевірки документів. Експертиза цінних паперів не здійснюється, розміщенням займається призначений радник (номад), який проводить аналіз господарської діяльності емітента (due diligence) і робить висновок про можливість включення його до лістингу. Підприємство, що розміщує цінні папери, сплачує вступний внесок і вносить щорічну плату, які є нижчими на два порядки, ніж на основному ринку LSE.