Управлiння акцiонерним капiталом пiдприэмств в агропромисловому виробництвi

– обгрунтування доцільності використання в якості критеріїв оптимізації структури капіталу коефіцієнта збільшення ринкової вартості та показника приросту економічної доданої вартості підприємства, які дозволяють виявити зв’язок структури капіталу, його ціни, прибутковості та ринкової вартості підприємства (С.53-55, 182-188).

Практичне значення одержаних  результатів полягає в обґрунтуванні запропонованих автором методичних підходів та практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління акціонерним капіталом агропромислових підприємств і пропозицій щодо внесення змін до нормативно-законодавчих актів.

Запропоновані рекомендації теоретичного, методичного та практичного характеру прийняті до впровадження Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і використані при підготовці пропозицій щодо стратегічних напрямів розвитку фондового ринку та удосконалення державної політики у сфері корпоративного управління (довідка №11-31-01-08 від 21.01.2008р.), у ВАТ „Яготинський маслозавод” Київської області при плануванні  потреби в додаткових джерелах зовнішнього фінансування та оптимізації цільової структури капіталу, обґрунтуванні емісійної політики та проведенні емісії облігацій в 2007 році (довідка № 159 від 25.03.2008 р).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею автора. Висунуті на захист положення  теоретичного, методичного та практичного характеру щодо удосконалення управління капіталом акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві розроблені здобувачем особисто та викладені в одноосібних друкованих наукових працях.

Апробація результатів  дисертації. Результати та основні наукові положення, що виносяться на захист, доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м.Київ, Національний аграрний університет, 8–9 квітня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Проблемы развития финансовой системы Украины”, (м. Сімферополь, Таврійський  національний  університет ім. І. Вернадського, 15–17 березня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, Луганський національний аграрний університет, 11–12 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми сільськогоподарського виробництва в контексті забезпечення продовольчої безпеки держави”(м. Кам’янець-Подільський, Подільський державний аграрно-технічний університет, 18–19 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України (м. Київ, Національний аграрний університет, 5–6 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Напрямки реструктуризації АПК регіону в умовах ринку” (м. Вінниця, Вінницький державний університет, 16–17 жовтня 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України” (м. Харків,  Харківський   національний   аграрний   університет   ім. В.В. Докучаєва,

20-21 листопада 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 9 наукових працях загальним обсягом 2,35 друк. арк., в тому числі у фахових виданнях 7 одноосібних праць обсягом 2,1 друк. арк. і 2 у матеріалах конференцій обсягом 0,25 друк. арк..

Обсяг і структура  дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел, який включає 211 найменувань. Основний зміст дослідження викладено на 206 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 55 таблиць, 8 рисунків та 14 додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

 

 

1. Капітал як економічна та фінансова категорія

Капітал виступає економічною базою створення та розвитку підприємства і в процесі свого функціонування забезпечує доход його власнику.

Вважається, що поняття  «капітал» є однією з найдавніших  і, водночас, найскладніших  категорій  економічної і фінансової науки.  Його виникнення тісно пов’язано з економічними категоріями «товар», «гроші», «фінансові ресурси».

Поняття «капітал»  відноситься до фундаментальних економічних категорій, зародження якого пов’язано з появою та розвитком товарно-грошових відносин (ХП-ХШ століття). Розуміння сутності капіталу того часу було пов’язано з визначенням джерел багатства та шляхами його примноження.

За твердженням К.Маркса меркантилісти першими тлумачили категорію капіталу. Вони викривлено вбачали джерело багатства та нагромадження вартості в торгівлі, відображаючи процес створення капіталу як «Г-Г'», або гроші, які породжують гроші [107, с.157].

Значний внесок в поглиблення досліджень капіталу внесли представники класичної політекономії А. Сміт і Д. Рікардо. Свою фундаментальну працю «Дослідження про природу і причини багатства народів» А.Сміт присвятив проблемам нагромадження капіталу та природі його виникнення, а капітал визначив «…як запас, що використовується для господарських потреб та приносить доход» [158, с.56]. Д. Рікардо вважав капіталом «…частину  багатства, яка приймає участь у виробництві для приведення в дію праці» [142, с.9].

Французький економіст Ж.Б. Сей розглядає капітал, поряд з працею та землею,  одним з факторів виробництва.  Таким чином, більшість представників класичної політичної економії пов’язували своє розуміння капіталу з певною сумою матеріальних благ, які приносять доход  власнику. Одночасно, розуміння капіталу, як фактору виробництва, пов’язується з людським фактором, без якого неможливо було б забезпечити його кругооборот.

Найбільш глибокий аналіз капіталу було здійснено К. Марксом у фундаментальній праці «Капітал», в якій підтверджується теза, що вихідним моментом капіталу є товарно-грошові відносини, а гроші виступають початковою формою прояву капіталу. Щоб гроші функціонували як капітал, їх потрібно втілити (авансувати)  в засоби виробництва та робочу силу.

Причому К. Маркс зазначає, що кругооборот грошей як капіталу розпочинається купівлею і закінчується продажем, тобто гроші створюють початковий  і кінцевий пункт їх руху – «Г-Т-Г», в якому товар виступає посередником. Гроші в такому обороті не витрачаються, а авансуються, причому гроші, які вивільнюються з обороту, перевищують авансовану суму на величину додаткової вартості. Саме цей рух грошей перетворює їх в капітал і відображається К. Марксом як загальна формула капіталу «Г-Т-Г'», де «Г'= Г+∆Г». Гроші, які вилучаються з обороту, перестають бути капіталом і, навпаки, гроші, які вступають в новий оборот як капітал, збільшують його вартість і «…цей кругообіг капіталу не має меж» [107, с.163].

Причому, перебуваючи на різних стадіях кругообороту, капітал може одночасно приймати різні форми –  грошову, продуктивну або товарну. Загальна формула «Г-Т-Г'» відображає рух  промислового  та торгового капіталу, тоді як  кругооборот фінансового капіталу має спрощену форму руху «Г-Г'».

За К. Марксом  використання додаткової вартості як капіталу є процесом його нагромадження. В результаті процесу виробництва  авансований капітал повертається в розмірі, що перевищує початковий на величину прибутку. Проте не весь отриманий прибуток перетворюється на капітал, а лише та його частина, яка включається повторно  в процес виробництва і забезпечує розширене відтворення. К.Марксу належить поділ капіталу на початковий, що створюється його власником, та нарощений капітал, що виступає капіталізованою додатковою вартістю [107, с.163-166].

 

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

 

Бєлолепицький В. Г. стверджує, що  «…для фінансиста підприємства капітал є реальним об'єктом, на який він може постійно впливати з метою отримання нових доходів» [10, с.64]. Капітал він вважає перетвореною формою  частини фінансових ресурсів,  що включені підприємством в обіг з метою отримання доходу. Між фінансовими ресурсами і капіталом цей автор вбачає принципову різницю, яка полягає в тому, що фінансові ресурси більші  від капіталу на величину фінансових зобов’язань. Тим самим він обмежує суть капіталу лише власним капіталом. Таке визначення  капіталу  як фінансової категорії звужує його розуміння.

На думку О. Є. Гудзь  між фінансовими ресурсами і капіталом існує принципова різниця, яка полягає в знаходженні цих категорій в різних площинах, з чим можна  погодитися лише частково, тому що ці категорії мають не тільки відмінні риси, але й багато спільного [54, с.21].

Професор Г. Г. Кірейцев вважає, що «…теоретично фінансові ресурси на будь-який момент більші або дорівнюють капіталу, проте в реальному житті між ними не існує рівності» [179, с.17].

Нам більше імпонує думка В.М. Опаріна, який вважає поняття «капітал» і «фінансові ресурси» близькими за економічним змістом і, водночас, відмічає суттєві відмінності, які існують між ними. На його думку, «…не весь капітал виконує функції фінансових ресурсів, які пов’язані із забезпеченням виробничого процесу, та не всі фінансові ресурси набувають ознак капіталу» [124, с.26].

На наш погляд, з точки зору бухгалтерського обліку, в пасиві балансу відображається абстрактний капітал, який дає уяву про його економічний зміст, форми і джерела залучення, тоді як актив балансу – це реальний або конкретний капітал, втілений в оборотні і необоротні активи, інтелектуальні цінності, що виступає необхідною умовою для здійснення підприємницької та інвестиційної діяльності.

Таким чином, розглянувши різні  теоретичні підходи до визначення капіталу як економічної та фінансової категорії і враховуючи двоїстий характер капіталу, пропонуємо трактувати капітал, що виступає об’єктом фінансового менеджменту як частину фінансових ресурсів, залучених для підприємницької діяльності з різних джерел (акціонерний, пайовий, борговий) і включених в економічний кругообіг в товарній, грошовій або інтелектуальній формах з метою постійного збільшення та нагромадження шляхом реінвестування чистого  прибутку, що забезпечується ефективним фінансовим менеджментом.

Ґрунтовне вивчення сутності  капіталу як економічної категорії та об’єкту фінансового менеджменту створює фундамент для пошуку найбільш оптимальних форм, структури його формування та ефективного використання, які забезпечують його приріст та нагромадження в інтересах власників.

 

 

2. Економічна сутність акціонерного капіталу

 

Пошук ефективних методів  і способів  управління акціонерним  капіталом з метою задоволення  інтересів різних груп акціонерів, доцільно розпочати з визначення його суті, структури, характерних ознак  і функціональних особливостей.

«Великий економічний  словник» тлумачить «…акціонерний  капітал як такий, що формується за рахунок випуску різних видів  акцій, які надають їх власнику право  на частку прибутку і повноваження у вирішенні справ компанії» [21, с.315]. Таке трактування, на нашу думку, не повністю розкриває природу функціонування акціонерного капіталу.

Вырезано.

Для доставки полной версии работы перейдите по ссылке.

Таким чином, фіктивний  капітал теоретично дає змогу отримувати, крім дивідендів, доход від курсової різниці акцій, яка впливає на ринкову ціну підприємства. Практично для реалізації цього необхідні певні умови – акції підприємства повинні мати високу ліквідність, здійснювати вільний обіг на фондовій біржі, що значною мірою визначається ефективним менеджментом управлінців. Ця обставина ще раз підтверджує важливість вкладень в інтелектуальний  капітал.

Отже, узагальнюючи сутнісні ознаки акціонерного капіталу вважаємо, що він виступає матеріальним носієм відносин власності та джерелом фінансових ресурсів, залучених шляхом випуску і розміщення акцій та включених їх власниками в економічний оборот на невизначений термін. Володіння капіталом дає право його власникам на отримання доходів від результатів діяльності та від обігу акцій, що забезпечується ефективним фінансовим менеджментом.

Серед найважливіших  функцій акціонерного капіталу науковці виділяють нагромаджувальну, гарантійну, стартову, структурну  та функцію  концентрації капіталу. Як зазначає І. Бондар «…гарантійна функція реалізується через законодавчо визначений мінімальний розмір статутного фонду, який забезпечує інтереси власників. Стартова функція – це наявність реального капіталу, яка дозволяє зайняти відповідну нішу на ринку; через структурну функцію реалізується вплив на  політику управління акціонерним товариством» [23, с.16].

На наш погляд, до вище перелічених можна додати ще дві  важливі функції акціонерного капіталу – емісійну та інтеграційну, які  не притаманні  іншим формам капіталу.

Підсумовуючи викладене, можна зазначити, що акціонерний  капітал за формою залучення має  певні особливості, які відрізняють  його від інших форм капіталу. До основних переваг слід віднести можливість отримання доходу від реального  та фіктивного капіталу, обіг акцій, їх ринкову привабливість, можливість концентрації та інтеграції інвестиційних ресурсів підприємств різних галузей. Серед основних недоліків слід відмітити складну систему управління, досить непросту процедуру, пов’язану з емісією та розміщенням цінних паперів, а також додаткові накладні витрати, що супроводжують цей процес.

Не поділяємо думку  тих вчених, які ототожнюють поняття  власного і акціонерного капіталу, тоді як це залишається справедливим лише на стадії створення підприємства [12; 30]. В процесі функціонування, якщо підприємство забезпечує прибуткову діяльність, акціонерний капітал виступатиме складовою частиною власного капіталу акціонерного товариства, за умов збиткової діяльності може складатися ситуація, коли акціонерний перевищить власний капітал. В першому випадку матиме місце високий рівень капіталізації підприємства, розширення обсягів його діяльності, в другому – відбувається «проїдання» капіталу, що виступає реальною загрозою банкрутства. Збільшення власного капіталу не завжди супроводжується збільшенням акціонерного капіталу, причому якщо власний капітал може зростати,  то акціонерний тривалий час  може залишатися незмінним. При збільшенні акціонерного капіталу за рахунок внутрішніх джерел, розмір власного капіталу не змінюється.