Планування діяльності підприємства

 

Наведені дані свідчать, що ЗАТ "М'ясо" не слід підвищувати ціни, оскільки це призведе до зниження прибутків на 20250 грн.

Якби ЗАТ "М'ясо" одночасно зі скороченням обсягу реалізації знайшло можливість скоротити постійні витрати на 10 %, то результат був би зовсім іншим.

2. Диференційний аналіз

Диференційний аналіз ситуації, яка розглядається, здійснюється в такій послідовності:

а) розраховується зменшення  доходу від реалізації внаслідок  скорочення обсягу реалізації:

 

90000 кг. х 0,10 = 9000кг.

90000 кг. х 15 грн. = 135000 грн.

 

б) розраховується зменшення  доходу від реалізації в результаті збільшення ціни продукції:

 

(90000 – 9000) х  (15,75 – 15) = 60750 грн.

 

в) визначається зменшення  величини змінних витрат внаслідок  зміни обсягу реалізації:

9000 кг х  6 грн. = 54000 грн.

або

540000 х 10 % : 100 % = 54000 грн.

 

Наведені підрахунки дозволяють скласти Диференційний  звіт про прибуток (таблиця 2.7).

 

Таблиця 2.7 – Диференційний  звіт про прибуток ЗАТ "М'ясо", грн.

Показник	Сума
Диференційний дохід від реалізації (60750 – 135000)	– 74250
Диференційні витрати	54000
Диференційний прибуток	– 20250

Ситуація 3. Зміна величини змінних  витрат

У разі зміни змінних  витрат на виробництво одиниці продукції, відповідно змінюється маржинальний дохід на одиницю та коефіцієнт маржинального доходу.

При цьому слід враховувати, що компенсаційна зміна ціни, яка повинна зберегти існуючий маржинальний дохід, призведе до зміни коефіцієнта маржинального доходу і навпаки, бажання зберегти коефіцієнт маржинального доходу призведе до зміни його суми.

Припустимо, що змінні витрати  на одиницю продукції зросли на 10%, тобто склали 6,6 грн., але ЗАТ "М'ясо" хоче зберегти існуючий коефіцієнт маржинального доходу (0,6 %). Яка має бути ціна І кг продукції за цих умов?

Оскільки існуючий коефіцієнт змінних витрат складає 0,4%, то нова ціна повинна дорівнювати 16,5 грн. (6,6 : 0,4).

Але в такому випадку  новий маржинальний дохід на одиницю  буде 9,9 грн. (16,5 – 6,6), тоді як існуючий маржинальний дохід на одиницю дорівнює 9 грн. (15 – 6). Таким чином, щоб зберегти існуючий маржинальний дохід, нова ціна реалізації повинна бути 15,6 грн., але коефіцієнт маржинального доходу в цьому разі знизиться до 0,5769%,

Наведені приклади свідчать, що характер реагування прибутку на зміни  в діяльності підприємства залежить від структури його витрат.

Структура витрат – це співвідношення постійних і змінних витрат підприємства.

Щоб визначити, яка структура  витрат є оптимального, розглянемо такий приклад.

Приклад 2.6

ТзОВ "Орбіта" та ЗАТ "Крок" виготовляють взуття, але  мають різний рівень автоматизації  виробництва (таблиця 2.8).

 

Таблиця 2.8 – Структура  витрат підприємств з різним рівнем автоматизації виробництва

Показник	ТзОВ “Орбіта” (ручна система праці)		ЗАТ “Крок” (автоматизована система праці)
	Сума, грн.	%	Сума, грн.	%
Дохід від реалізації	250000	100	250000	100
Змінні витрати	200000	80	25000	10
Маржинальний дохід	50000	20	225000	90
Постійні витрати	25000	10	200000	80
Прибуток	25000	10	25000	10

 

Відповідь на питання, яке  з двох підприємств має найкращу структуру витрат, залежить від багатьох факторів і, насамперед, від тенденції зміни обсягу реалізації.

Якщо обсяг реалізації має тенденцію постійного зростання, то найкращу структуру витрат має ЗАТ "Крок", оскільки більший коефіцієнт маржинального доходу забезпечує і більший відсоток зростання прибутку.

Припустимо, що обсяг реалізації збільшився на 10 % або на 25000 грн.

Розрахунок збільшення прибутку кожного підприємства внаслідок  збільшення обсягу реалізації наведено в таблиці 2.9.

 

Таблиця 2.9 – Вплив  збільшення обсягу реалізації на прибуток підприємств

Підприємство	Збільшення обсягу реалізації	Коефіцієнт маржинального доходу	Збільшення прибутку
			Сума, грн.	%
ТзОВ “Орбіта”	+ 25000	0,2	+ 500	20
ЗАТ “Крок”	+ 25000	0,9	+ 22500	90

 

Коефіцієнт маржинального  доходу

Збільшення прибутку

Але, якщо має місце  тенденція скорочення обсягу реалізації, то ЗАТ "Крок" швидше втрачатиме маржинальний дохід, ніж ТзОВ "Орбіта" і матиме проблему з покриттям постійних витрат. Тому при такій тенденції, найкращою можна вважати структуру витрат ТзОВ "Орбіта", яке матиме менші витрати при зниженні обсягу реалізації.

Більша питома вага постійних  витрат у структурі витрат підприємства забезпечує більший вплив на прибуток при зміні обсягу реалізації. Ступінь використання постійних витрат у структурі витрат підприємства має назву операційного важелю.

Тому операційний важіль більший  у підприємств, що мають більшу питому вагу постійних витрат і, як результат, більший коефіцієнт маржинального доходу.

Операційний важіль – це співвідношення постійних та змінних  витрат, яке забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу реалізації.

Кількісним показником операційного важеля є його фактор, що розраховується за формулою:

 

Фактор операційного важеля = Маржинальний дохід : Прибуток    (2.23)

 

2.6 Аналіз взаємозв’язку: “витрати-обсяг-прибуток”

       в умовах багатопродуктного виробництва

 

На практиці підприємства, як правило, виробляють декілька видів продукції (послуг).

В таких випадках аналіз співвідношення "витрати-обсяг-прибуток" ускладнюється  і базується на комбінації продажу.

Комбінація продажу  – це співвідношення окремих видів  продукції в загальному обсязі реалізації.

Це співвідношення може бути показане у відсотках або в пропорції  виробів (наприклад 1 до 2).

Для визначення точки беззбитковості кожного виду продукції необхідно визначити величину маржинального доходу на одну зведену (умовну) одиницю.

Маржинальний дохід  на зведену одиницю – це сума величин маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації їх продажу.

Тобто:

           (2.24)

 

де, WCM – середньозважений маржинальний дохід;

См_і – маржинальний дохід на одиницю і-го виробу;

SМ_і – питома вага і-го виробу в загальному доході від реалізації.

Слід зазначити, що є  інший шлях розрахунку середньозваженого  маржинального доходу:

 

Середньозважений  Загальний  Загальна

    маржинальний       =         маржинальний     :  кількість         (2.25)

           дохід        дохід  продукції

Приклад 2.7

ПП "Майстер" виготовляє два види продукції: елементи живлення і кишенькові ліхтарики. Є такі дані про ці вироби за звітний період (таблиця 2.10).

 

Таблиця 2.10 – вироби за звітний період ПП "Майстер"

Показник	Блок живлення	Кишеньковий ліхтарик	Разом
Обсяг реалізації, штук	600	400	100000
Ціна за одиницю, грн.	10	8	х
Змінні витрати на одиницю, грн.	7	6	х
Загальні постійні витрати, грн.	х	х	182000

 

З наведених даних видно, що ПП "Майстер" мас таку комбінацію продажу: 60 % загального обсягу реалізації складають блоки  живлення, а решту 40 % – кишенькові ліхтарі.

Для розрахунку середньозваженого маржинального доходу використовуємо дані таблиці 2.11.

 

Таблиця 2.11 – Розрахунок маржинального доходу на одиницю  продукції, грн.

№ п/п	Вид продукції	Ціна за одиницю	Змінні витрати на одиницю	Маржинальний дохід на одиницю
1	Блок живлення	10	7	3
2	Ліхтар	8	6	2

 

Використовуючи формулу (2.24), розрахуємо середньозважений маржинальний дохід: WСМ =(3 х 0,6) + (2 х 0,4) = 2,6.

Знаючи середньозважений маржинальний дохід та загальні постійні витрати  підприємства, можемо розрахувати точку беззбитковості. Точка беззбитковості = 1820 : 2,6 = 700 шт.

Отже, для відшкодування всіх витрат підприємство повинно реалізувати 700 одиниць продукції. Але якої саме?

Для відповіді на це запитання слід використати комбінацію продажу.

Точка беззбитковості:

1) для блоків живлення: 700 х 0,6 = 420 штук;

2) для кишенькових  ліхтарів: 700 х 0,4 = 280 штук.

Розглянутий підхід до аналізу  взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" в умовах багатопродуктного виробництва  припускає, що всі постійні витрати є непрямими щодо конкретних видів продукції. На практиці більшість постійних витрат мають саме такий характер.

Але, якщо окремі види постійних  витрат (наприклад, амортизація спеціального устаткування) пов'язані з виробництвом певного виду продукції, то слід застосовувати аналіз щодо кожної окремої виробничої лінії, а не для виробництва в цілому.

Припущення, покладені  в основу аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток"

Застосовуючи аналіз "витрати-обсяг-прибуток", слід враховувати  припущення, покладені в його основу:

• аналіз припускає, що головним фактором витрат є обсяг діяльності (обсяг реалізації), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються протягом періоду, що аналізується;
• аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів у комбінації їх продажу. Тому, якщо мають місце зміни в комбінації продажу, слід внести відповідні корективи в результати первинних розрахунків;
• аналіз базується на методі калькулювання змінних витрат. В умовах використання методу калькулювання повних витрат такий аналіз може бути застосований тільки за умови, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;
• слід пам'ятати, що лінійний зв'язок між змінними витратами на одиницю, ціною та обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються тільки в умовах релевантного діапазону діяльності підприємства. Застосування аналізу щодо діяльності за межами цього діапазону може призвести до хибних результатів;
• оскільки в основі аналізу лежать розподіл витрат на змінні та постійні, то точність аналізу залежить від того, чи правильно визначена функція витрат.

Наведені припущення певною мірою  обмежують можливості аналізу "витрати-обсяг-прибуток". Проте обмежене застосування такого аналізу дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття поточних рішень.

 

 

3 Бюджети: види, значення, порядок  складання

і контроль виконання

 

3.1 Планування як функція управління

 

Планування – це особливий  тип процесу прийняття рішень, який стосується не однієї події, а охоплює діяльність всього підприємства.

Планування  є однією з функцій управління та представляє собою процес визначення дій, які повинні бути виконані в  майбутньому.