Планування діяльності підприємства

– менеджери є агентами різноманітних  зацікавлених груп (найчастіше власників підприємства), вони не завжди виконують зобов'язання у відповідності з прийнятою стратегією підприємства або найбільш ефективним  способом.  Крім того,  право визначення зобов'язань розподіляється по різних рівнях менеджменту та в деяких випадках делегуються окремим особам або організаціями за межами даної фірми. Це викликає необхідність взаємоконтролю як між посередниками (особами, що зацікавлені а роботі підприємства) та керівництвом, так і між керівниками різноманітних рівнів (різними рівнями менеджменту);

– зобов'язання призводять до зміни цінностей підприємства, які реалізуються в матеріальній формі у вигляді грошових потоків. Готівка –"первинний ресурс" будь-якої організації. Готівка зазнає безпосередніх грошових змін та, за визначенням, є найбільш ліквідним фінансовим активом. Розуміння механізму руху готівки є ключем до вирішення проблеми добробуту підприємства та його подальшого життя;

– зобов'язання беруть керівники, що мають права на управління потенціалом підприємства. Завдання визначення цього потенціалу, підвищення його рівня і прийняття рішення про його найбільш ефективне використання є основною проблемою, яку вирішує керівництво підприємства.

На рисунку зображений "С-цикл", який дозволяє підтримувати підприємство в стійкому стані і нарощувати його потенціал. Потенціал підприємства визначає діапазон його альтернативних можливостей, які воно може використовувати. Разом з тим для прийняття рішення про їх використання потрібно визначити, чи призведуть прийняті зобов'язання до збільшення готівки. Після прийняття цих рішень необхідно контролювати та аналізувати результати (в залежності від успіху або невдачі). Тим самим створюються умови для наступного підвищення потенціалу.

Стратегічний облік  — це фінансовий аналіз проблем, що пов'язані з чотирма факторами: зобов'язаннями, контролем, готівкою (dbnhfnb) nf gjntywіfkjv (xjnbhb @C’ – commitent? cjntrol? cash (cjst)? capability)/

З теорії "С-циклу» випливають принципи, на основі яких можна розглядати фінансові проблеми підприємств різних форм власності та господарювання.

Потенціал

 

Аналіз      Альтернативні можливості

 

 

Контроль      Прийняття рішення

 

 

Зміна потоків готівки    Зобов'язання

Рисунок 1.2 – "С-цикл"

 

2 аналіз потенціалу підприємства

 

2.1 Мета і методи аналізу  взаємозв’язку: “витрати-обсяг-прибуток”

 

Кожен менеджер хоче знати  можливі наслідки власних рішень. Перед ним постійно постають запітання:

• який обсяг діяльності забезпечить відшкодування всіх витрат?
• яку кількість продукції слід реалізувати, для одержання бажаного прибутку?
• як вплине на прибуток зниження ціни продукції та збільшення обсягу реалізації?
• виплачувати персоналу, що займається збутом, оклад чи комісійні?
• чи поєднувати ці види оплат?
• якщо збільшити витрати на рекламу до 1 тис. грн. на місяць, то на скільки треба збільшити обсяг реалізації, щоб зберегти існуючий рівень прибутку?

Відповіді на ці та інші подібні запитання можна отримати за допомогою аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток".

Аналіз "витрати-обсяг-прибуток" – це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства заради визначення: обсягу реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величини прибутку при певному обсязі реалізації; впливу змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальної структури витрат.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також розрахунку точки беззбитковості, яка визначає критичний обсяг реалізації.

Точка беззбитковості –  це обсяг реалізації (діяльності), при  якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю.

Точку беззбитковості може бути виражено в натуральних одиницях (кількості продукції), грошових одиницях (виручка) або у відсотках до нормальної потужності. Точка беззбитковості розраховується наступним чином:

1. Розрахунок точки беззбитковості за допомогою рівняння

Точка беззбитковості у грошових одиницях може бути виведена з рівняння:

Дохід від  реалізації =

= Змінні витрати  + Постійні витрати + Прибуток  (2.1)

 

Оскільки прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, то відповідно:

 

    Точка беззбитковості = Змінні витрати + Постійні витрати  (2.2)

Виходячи з цього  рівняння, можна визначити точку  беззбитковості в натуральних одиницях:

Точка беззбитковості в натуральних  одиницях	=	Точка беззбитковості в грошових одиницях	(2.3)
		Ціна за одиницю

 

2. Розрахунок точки  беззбитковості за допомогою  показника маржинального доходу

Перетворимо рівняння 2.2 таким чином:

 

     (Ціна за  одиницю х Кількість одиниць  реалізованої продукції) =

       (Змінні витрати на одиницю х Кількість одиниць реалізованої продукції) + 

                                      +Загальні постійні витрати    (2.4)

 

       (Ціна  за одиницю х Кількість одиниць  реалізованої продукції) –

     –  (Змінні витрати на одиницю х Кількість одиниць реалізованої продукції) =

                                         = Загальні постійні витрати    (2.5)

 

Звідси:

                           Кількість одиниць реалізованої  продукції =

      = Постійні витрати: (Ціна за одиницю  – Змінні витрати на одиницю)   (2.6)

 

Оскільки знаменник  означає маржинальний дохід на одиницю реалізованої продукції, то:

 

                      Точка беззбитковості в натуральних  одиницях =

                       = Постійні витрати : Маржинальний дохід на одиницю  (2.7)

 

Для визначення формули  розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях за допомогою показника маржинального доходу використаємо формулу 2.6, в яку підставимо формулу 2.7:

 

          Постійні витрати: Маржинальний дохід на одиницю =

              = Точка беззбитковості в грошових одиницях / Ціна за одиницю (2.8)

 

Звідси:

                       Точка беззбитковості в грошових одиницях =

                     = (Постійні витрати : Маржинальний дохід на одиницю) х

                                                 х Ціна за одиницю     (2.9)

 

Або:

                   Точка беззбитковості в грошових одиницях =

                   = Постійні витрати : (Маржинальний дохід на одиницю :

                                             : Ціна за одиницю)             (2.10)

 

Знаменник цього дробу має назву коефіцієнту маржинального доходу.

Отже, коефіцієнт маржинального доходу – це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.

Виходячи з цього:

                Точка беззбитковості е грошових  одиницях =

                   Постійні витрати : Коефіцієнт маржинального доходу         (2.11)

 

Розрахунок точки беззбитковості є важливим елементом аналізу, але  на практиці менеджера більше цікавить обсяг та ціна реалізації, які забезпечать отримання бажаного прибутку.

Обсяг реалізації в грошових одиницях, необхідний для отримання бажаного прибутку, може бути розрахований за допомогою рівняння:

 

                                  Дохід від реалізації =

              = Змінні витрати + Постійні витрати  + Бажаний прибуток       (2.12)

 

Або:

 

                      Дохід від реалізації =(Постійні витрати +

                  + Бажаний прибуток) : Коефіцієнт маржинального доходу       (2.13)

 

Відповідно обсяг реалізації у натуральних одиницях може бути розрахований за формулою:

 

        Обсяг реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток) :

                                        : Маржинальний дохід на одиницю          (2.14)

 

Для визначення прибутку при певному обсязі реалізації можна  застосувати рівняння 2.12:

 

                                                  Прибуток =

               = Дохід від реалізації – (Змінні  витрати + Постійні витрати)     (2.15)

 

або перетворити  формули 2.13 та 2.14

 

Прибуток = (Дохід від  реалізації х Коефіцієнт маржинального доходу) –

                                                      – Постійні витрати           (2.16)

 

Прибуток = (Обсяг реалізації х Маржинальний дохід на одиницю) – 

                                                – постійні витрати            (2.17)

 

Для ілюстрації практичного  застосовування наведених вище формул розглянемо такий приклад.

 

Приклад 2.1

ТзОВ "Яна" виробляє один вид продукції – радіотелефони, з ціною реалізації 200 грн. за одиницю. Витрати підприємства на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю – 140 грн., загальні постійні витрати – 2400 грн. Керівництво бажає знати, який обсяг реалізації дозволить:

а) досягти беззбитковості;

б) отримати прибуток 600 грн.;

в) визначити прибуток буде від реалізації 1300 телефонів.

Для розрахунку точки  беззбитковості застосовуємо формули 2.7 та 2.11.

Маржинальний  дохід на одиницю = 200 – 140 = 60 грн.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях = 3400 : 60 = 800 шт.

Коефіцієнт  маржинального доходу = 60 : 200 = 0,3.

Точка беззбитковості е грошових одиниця: 2400 : 0,3 = 8000 грн.

 

Обсяг реалізації для отримання прибутку 600 грн. знайдемо за допомогою формул 2.13 та 2.14.

 

(2400 + 600): 0.3 = 10000 шт.

(2400 + 600): 60 = 50 грн.

 

Прибуток при обсязі реалізації 1300 шт. знайдемо за формулою 2.17.

 

(1300 х 60) –  2400 = 49600 грн.

 

2.2 Аналіз на основі прибутку після оподаткування

      (чистого прибутку)

 

Бажаний прибуток, який було розглянуто й розраховано вище –  це прибуток до оподаткування. Але менеджера може цікавити прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток.

Якщо  позначити  ставку податку  на  прибуток  як  t,  то  Прибуток х (1 – t ) = Чистий прибуток.

Виходячи з цього:

 

Прибуток = Чистий прибуток : (1 – t)         (2.18)

 

Якщо підставимо це рівняння у формулу 2.12, то одержимо:

 

            Дохід від реалізації = Зміни і витрати + Постійні витрати +

                                               + (Чистий прибуток : (1 – t))           (2.19)

 

Приклад 2.2

ТзОВ "Яна", що сплачує податок  на прибуток у розмірі 30 %, бажає отримати чистий прибуток 105 грн. Позначимо обсяг реалізації телефонів через Х і використає формулу 2.19.

 

200X – 140Х + 2400 + 105 : (1 –  0,30);

60Х = 2550;

Х = 42,5 = 43 шт.

2.3 Графічний спосіб проведення  аналізу взаємозв'язку витрат,     обсягу діяльності та прибутку

 

Аналіз взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток" може бути здійснений за допомогою графіків:

1) беззбитковості;

2) взаємозв'язку "прибутки-обсяг";

3) маржинального доходу.

На графіку беззбитковості по вісі абсцис відображають обсяг діяльності (реалізації) у грошових або в натуральних одиницях виміру, або відсоток використання виробничої потужності. По вісі ординат відображають витрати (з розподілом їх на змінні та постійні) та дохід від реалізації.

Точка перетину лінії  загальних витрат на лінії доходу від реалізації є точкою беззбитковості.

Графік взаємозв'язку "прибуток-обсяг" Ілюструє залежність прибутку від обсягу реалізації в натуральних або у грошових одиницях.

На відміну від графіка  беззбитковості, на графіку маржинального  доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, до якої потім додаються постійні витрати. Це забезпечує можливість ілюстрації величини маржинального доходу, зона якого знаходиться між лініями доходу від реалізації та змінних витрат.