Планування діяльності підприємства

зміст

вступ

 

Розвиток ринкових відносин значно впливає на процес реформування бухгалтерського обліку з урахуванням національних особливостей та набуття світового досвіду.

Законодавство України  примушує бухгалтерів по новому підходити  до питань організації обліку, керуючись  своєю професійною думкою, вміти використовувати облікові дані для планування, аналізу та ведення стратегічного обліку в залежності від характеру і сутності управлінських рішень.

Метою стратегічного обліку, як особливої  підсистеми обліку, є обробка інформації для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень.

Організація стратегічного  обліку на підприємстві є частиною антикризового управління, що дозволяє запобігати кризових ситуацій. На сучасному етапі розвитку облік повинен приймати до уваги стратегічні питання. Це можливо в межах стратегічного обліку, що являє собою глобальну модель інформаційної технології, яка з’єднує в межах єдиної системи фінансовий та управлінський облік та забезпечує керівників та спеціалістів підприємства інформацією для прийняття ефективних рішень.

Стратегічний облік, як учбова дисципліна, включає в себе вивчення таких  важливих проблем як аналіз поведінки  різних видів витрат, їх вплив на величину фінансових результатів, планування на тривалий період і на майбутній рік, застосування системи нормування витрат і аналіз відхилень.

Практична відсутність на українських  підприємствах системи стратегічного обліку на сучасному етапі ускладнює викладення цієї дисципліни.

Навчальний посібник містить десять основних тем курсу  і велику кількість вправ і задач, рішення яких допомагає досконально вивчити основи стратегічного обліку, як принципово нової і самостійної галузі знань.

 

 

 

 

1 стратегічний  облік,

сутність, основні елементи

 

1.1 Сутність стратегічного обліку

 

В умовах ринкової економіки значно ускладнився процес управління підприємством, у зв'язку з наданням останньому повної господарської та фінансової самостійності.

Господарська самостійність полягає  у вільному виборі організаційної форми  підприємства, виду діяльності, партнерів  по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо.

Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, виробленні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо.

Виходячи з цього ускладнюються  і завдання, що стоять перед системою бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік адміністративної системи сьогодні не в змозі задовольнити потреби сучасного "ринкового" підприємства. В цих умовах стало неминучим виникнення стратегічного обліку як самостійної галузі бухгалтерської діяльності. Бухгалтерський облік поділився на фінансовий, управлінський та стратегічний, що насамперед, пов'язано з потребами різних користувачів. На виході бухгалтерської інформаційної системи формуються звіти для:

1) зовнішніх користувачів  бухгалтерської інформації;

2) внутрішніх користувачів  бухгалтерської інформації;

3) цілей періодичного  планування і контролю;

4) прийняття рішень  в нестандартних ситуаціях і  виборі політики підприємства.

Прерогативою фінансового  обліку є складання звітів першої групи (фінансової звітності), користувачами яких можуть бути власники акцій і кредитори, постачальники, покупці, представники податкових та інших держаних служб і позабюджетних фондів, службовці підприємства.

Внутрішньогосподарський (стратегічний) облік – це система обробки  та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством та прийняття управлінських рішень.

Отже, завданням стратегічного  обліку є складання звітів другої та третьої груп, інформація яких призначена для власників підприємства (організації), де проводиться облік, і його керівників (менеджерів), тобто для внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації. У цих звітах повинна відображатись інформація не тільки про загальний фінансовий стан підприємства, але і про стан справ безпосередньо у виробництві. Зміст звітів може змінюватися залежно від їх цільового призначення і посади управлінця, для якого вони призначені. Наприклад, аналіз собівартості виробу – з метою визначення собівартості продукції; кошторис – для планування майбутніх операцій; поточні оперативні звіти центру відповідальності (виробничої дільниці) – для оцінки результатів його роботи; аналіз кошторису капітальних вкладень – для цілей довгострокового планування і т. д. Менеджери потребують інформації, яка допоможе їм у прийнятті рішень» контролю та регулюванні управлінської діяльності. До такої інформації можна віднести, наприклад, продажні ціни, витрати на виробництво, попит, конкурентноздатність, рентабельність товарів, які випускає підприємство.

Жодне підприємство не може знаходитися  в стійкої рівноваги. Якщо підприємство не розвивається, то воно зазнає краху. Це емпіричний здогад, який важко (якщо взагалі можливо) заперечити. Практика показала, що з усіх новостворених  фірм через п'ять років виживає менше однієї шостої їх частини.

Серйозний менеджер повинен  постійно приділяти увагу деталям, уникати, як правило, достатньо ризикованих  рішень, поглиблено аналізувати сприятливі можливості та чітко підтримувати баланс різних факторів, що впливають на діяльність підприємства.

Існує зовсім небагато фірм, які можуть ефективно протистояти  ринковим або економічним факторам. Тільки досить великі підприємства можуть здійснювати істотний вплив на ринки, але сьогодні таких підприємств небагато. Найкращим виходом є пошук способів "виживання" в проблемному ринковому середовищі та використання ринкових факторів для отримання максимального прибутку.

Одні підприємства банкрутують, бо не можуть протистояти тиску конкурентів  та зміні умов ринку, інші – через  внутрішні протиріччя або недоліки керівництва. Відомо із фізики, що замкнуті системи, тобто системи, які не мають можливості взаємодіяти з оточуючим середовищем, поступово стають хаотичними і невпорядкованими (дезорганізованими). Відкриті системи, такі як підприємства бізнесу, також поступово стають більш дезорганізованими, якщо не впливати на них, стримуючи цей процес. Для підприємства роль такого процесу відіграє менеджмент (керівництво). Основним завданням управління є пошук сприятливих можливостей, які дають змогу працювати підприємству, а також координація та управління цією роботою найбільш ефективними способами. Для виконання цього завдання керівництву необхідна інформація не тільки про поточну діяльність підприємства, але й про його можливості.

Все сказане нами вище досить вдало сформульовано Б. Райаном в першому законі фінансового менеджменту:

Перший закон фінансового  менеджменту. Критичний фінансовий фактор успіху: Підприємство не виживає, якщо. використовуючи свій базовий потенціал та діючи найбільш ефективним способом, воно не може отримувати прибуток, достатній для покриття затрат на підтримання цього потенціалу.

Загальноприйняті відмінності  між "фінансовим" та "управлінським" обліком стають менш істотними в  бізнесі. Професіоналізація обліку за останні п'ятдесят років породила розмежування та певну ступінь спеціалізації, що набагато ускладнило задачі фінансового менеджменту організацій.

Стратегія управління полягає  у виборі та обґрунтуванні політики залучення та ефективного розміщення ресурсів (в тому числі фінансових засобів) підприємства, тактика управління – у конкретизації поставлених цілей у вигляді системи планів та їх ресурсного забезпечення за різноманітними параметрами (часовим, матеріально-технічним, кадровим). Роль фінансових ресурсів є важливою на всіх рівнях управління – стратегічному, тактичному та оперативному, але найбільше значення вона має в плані стратегії розвитку підприємства.

Від менеджерів підприємств, які часто знаходяться в умовах "сильного тиску", вимагають розробки стратегій, які дозволяють планувати майбутні можливості, а також пошуку шляхів найбільш ефективного виробництва продукції, яке відповідає вимогам часу та якості, що визначаються покупцями.

Бухгалтерський облік  є лише однією із частин структури  управління будь-якого підприємства. Він повинен бути організований відповідно до потреб ефективного прийняття управлінських рішень. Стандартизація облікових процедур поступається місцем найбільш гнучким системам обліку, які зорієнтовані на аналіз можливостей підприємства. Крім того, завдання обліку і звітності по "прибутках" і "доходах", не втрачаючи своєї значимості тепер вважаються неосновними, які відносяться до "презентаційних" питань, а управління і оптимізація грошовими потоками розглядається як ключовий засіб для довгострокової успішної діяльності підприємства.

Система обліку будь–якої  організації утворює одну з частин ЇЇ загальної інформаційної системи. Значимість цієї системи, з точки зору керівництва, залежить від цілого ряду факторів, таких як:

– місце, яке вони відводять обліковій інформації як складовій частині загальної інформації, що використовується для прийняття управлінських рішень;

– в якій мірі стимулювання керівництва впливає на ефективність господарської діяльності даного підприємства;

– ступінь довіри менеджерів різних рівнів до облікової інформації, яку вони отримують.

 

1.2 Стратегічний облік як частина  облікової системи підприємства

 

Облік і фінанси складають  основу ефективної діяльності будь-якого  підприємства.

Традиційно фінансовий облік був пов'язаний із забезпеченням  інформацією зовнішніх користувачів, особливо акціонерів (які вклали капітал в підприємство), кредиторів – банків та інших фінансових установ, кредиторів (які забезпечили підприємство товарами та послугами в кредит), замовників (покупців товарів та послуг підприємства), робітників підприємства та їх агентів, таких як професійні союзи та організації, податкові органи, державні органи статистики тощо.

Разом з тим, фінансовий облік використовується також керівництвом як найбільш важливий засіб звітності перед акціонерами фірми.

Управлінський облік  повинен надавати інформацію, що базується  на фінансових даних, для прийняття  управлінських рішень. Проте на великих  підприємствах служби фінансового  та управлінського обліку частково перекриваються за своїми функціями (рисунок 1.1), адже системи фінансової звітності та інформаційні системи управлінського обліку настільки дублюють один одного, що немає реальних шляхів їх розумного розподілу. На малих підприємствах система фінансової звітності часто виконує функції системи управлінського обліку та використовується керівництвом для управління підприємством на підставі обліку прибутків та збитків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 – Взаємодія облікових та фінансових функцій

всередині підприємства

 

В стратегічному обліку ці дві області розглядаються  як єдине ціле. Але для цього  потрібен підхід, "орієнтований на прийняття  рішень", що, в свою чергу, накладає критерій "потрібності" на усю  інформацію, яка створюється підприємством.

Облікова діяльність впливає не тільки на поведінку окремих  співробітників, а також на їх спілкування та взаємовідносини один з одним. Тут стає досить важливим вплив цієї складової "поведінки" на управлінський облік.

За останні роки керівники підприємств проявляють все більший інтерес до питань підвищення ефективності традиційних процедур бухгалтерського обліку. А саме, формальний розподіл функцій управлінського та фінансового обліку став менш помітним, бо в окремих випадках інформація звичайно надходить з спільних інформаційних систем менеджменту. Крім того, жодна з цих видів інформації у ізольованій (традиційній) формі не може слугувати ефективною підставою для прийняття довгострокових або короткострокових рішень організації. Сферою стратегічного обліку є саме область перетину різних фінансових функцій.

 

1.3 Види управлінських рішень

 

Довгострокові рішення  потребують придбання основних засобів  та їх експлуатації у визначеному  процесі або діяльності. Наприклад, залучення довгострокових фінансових засобів, вкладення коштів в будівлі та обладнання, створення спільного підприємства та відкриття ринку нових продуктів – все це потребує довгострокових вкладень праці та ресурсів. Крім того, у більшості випадків прийняття (або відміна) подібних рішень призводить до зміни структури виробництва та нестійкості становища підприємства протягом кількох років.

Короткострокові рішення, як правило, не потребують змін структури  основних засобів фірми та (у більшості  практичних ситуацій) не мають тривалого  впливу на діяльність фірми – час змін не перевищує одного звітного періоду (зазвичай рік). Звичайно, в цілому короткострокові управлінські рішення виходять з будь-якого довгострокового рішення. Час є критичним фактором, у тому числі і при прийнятті рішень.

Прийняття довгострокового рішення реалізується через послідовне прийняття відповідних короткострокових рішень. В процесі прийняття довгострокових рішень потрібно пам'ятати про вже прийняті рішення, що обмежують варіанти вибору для того, хто приймає рішення.

 

1.4 С-цикл

 

Стратегічним обліком називається  певний спосіб відображення фінансових і облікових проблем підприємства. Стратегічний облік фокусується на певних ключових елементах діяльності підприємства, яка дає можливість створювати економічні цінності і називається "С-циклом". Модель "С-цикл" концентрується на чотирьох основних елементах стратегічного обліку: зобов'язаннях, потенційних можливостях (потенціалі), витратах і контролі.

Теорія стратегічного обліку зосереджує увагу на зобов'язаннях підприємства та альтернативних можливостях:

– підприємства беруть на себе ряд  ділових зобов'язань, які призводять до обміну економічними цінностями в результаті господарських операцій. Досліджуючи ці зобов'язання, можна зрозуміти, як змінюється ціна підприємства за визначений період часу та ступінь його схильності до ризику. Проблема полягає в тому, щоб оцінити фінансові наслідки прийнятих зобов'язань;