Планування діяльності підприємства

• перспективний баланс;
• директивний баланс;
• проектований баланс.

Похідні балансові звіти  в ринковій економіці можуть використовуватися для:

• стратегічного планування: стратегічний проектований баланс;
• оперативного планування: оперативний перспективний баланс;
• бюджетного планування: плановий (директивний) баланс.

Фірми у своїх розрахунках  повинні прогнозувати на майбутнє ціни, рівень заробітної плати, величини дебіторської і кредиторської заборгованостей, прибуток, собівартість, податки, зовнішні фактори макросередовища.

Проектований  баланс – самий перспективний із трьох перерахованих вище видів похідних балансів. Саме цей тип балансу особливо коштовний тим, що в його основі повинна лежати не звичайна дескриптивна модель, а оптимізаційна. Тільки в цьому випадку, даний тип балансу може бути повноцінно використаним при прийнятті управлінських рішень.

Проектування балансу  по прогнозуванню розміру необхідних фондів базується на прогнозувань усіх статей на визначену дату в майбутньому і включає чотири основних етапи:

1) прогнозування чистої  загальної суми, по кожному з  активів;

2) прогнозування кредиторської  заборгованості:

а) може бути розрахований без мінімальних виплат, таких  як торгові кредити і податки,

б) розраховується та заборгованість, що може бути встановлена, наприклад, банківським овердрафтом;

3) оцінка очікуваного  прибутку за визначений період  за винятком виплати дивідендів.

Загальні передбачувані  активи, пасиви і акціонерний капітал  повинні розглядатися з позиції, чи не будуть обрані суми надлишковими чи недостатніми.

У ринкових умовах використовується наступна методика складання прогнозних балансових звітів:

1. Проектування балансового  звіту в рамках бюджетного  планування підприємства. Складанню  фінансового кошторису в цьому  випадку передує систематичне нагромадження інформації про положення підприємства і його діяльності за минулий період, включаючи такі показники як:

• виторг від реалізації в цілому і в розрізі звичайних видів діяльності, а також у розрізі основних видів виробленої продукції, вироблених послуг, виконаних робіт;
• виробничі запаси і запаси готової продукції – середній термін зберігань і частка в активах підприємства;
• співвідношення доходів і витрат;
• продажні ціни;
• грошові потоки;
• склад покупців і умови розрахунків з ними;
• склад постачальників і умови розрахунків з ними;
• дані по бартерних операціях;
• дані про вексельні операції;
• співвідношення і структура поточних і довгострокових активів;
• стан власного капіталу і його можливий ріст;
• структура позикових засобів і ін.

Перед складанням прогнозного балансу  необхідно визначити основні  фактори зовнішнього макросередовища, що обмежують масштаби діяльності підприємства, наприклад ринковий попит на продукцію, що випускається. У цьому випадку для складання прогнозного балансу використовуються бюджети продажів, постачання, запасів готової продукції, витрат звертання, інших витрат, собівартість проданих товарів, інвестиційних, фінансового, коштів і прогнозованого результату. При складанні кошторису надходження і витрати коштів, варто врахувати, що на підприємстві можуть мати місце бартерні операції. У зв'язку з цим необхідно скласти кошторис приходу і витрати всіх платіжних засобів.

2. Прогнозування статей  активів і пасивів, виходячи  із планованих продажів і надходженню  коштів, швидкості обороту статей дебіторської і кредиторської заборгованостей і прогнозованого фінансового результату.

3) Прогнозування балансового  звіту, виходячи з касового  бюджету і прогнозних показників  реалізації, запасів і інфляції.

Метод складання проектованого балансу дозволяє керівникам оцінювати альтернативні варіанти розвитку фірми, простежити зміни вартості підприємства, робити визначені допущення щодо інвестицій і фінансових результатів, і саме головне, можливості уникнути банкрутства. Використання планових балансів у ринковій економіці дозволяє організувати керування власністю, фінансовими потоками, прибутком і рентабельністю.

У процесі складання  похідного проектного балансу необхідно:

1. вивчити і врахувати плановану облікову політику й у разі потреби коректування даних бухгалтерської звітності;
2. оцінити вірогідність бухгалтерської звітності й у випадку її невірогідності зробити необхідні коректування;
3. врахувати зовнішні фактори макросередовища (наприклад, економічну ситуацію в країні (регіоні) у цілому, галузеві особливості, можливі ризики і вибір методу обліку ризику при проектуванні балансу;
4. здійснити вибір методу оцінки активів і пасивів фірми відповідно до цілями прогнозування;
5. розробити систему внутрішнього контролю за підготовкою прогнозної фінансової інформації;
6. здійснити вибір методів підготовки прогнозної фінансової інформації (математичні, комп'ютерні);
7. здійснити вибір методів оцінки і добору допущень;
8. вивчити наявність і причини відхилень фактичних даних про діяльність економічного суб'єкта від даних прогнозної фінансової інформації, підготовленої в попередні періоди.

Процес моделювання  перспектив розвитку підприємства не повинен зводитися до прогнозування окремих показників фірми (прибуток, виторг, собівартість). Він повинний охопити всі найважливіші показники фірми. При цьому процес прогнозування повинний йти від прогнозування показників форми № 2 до прогнозного балансу.

При оцінці перспектив розвитку фірми доцільно спиратися на футуристичну оцінку, а не на оцінку по собівартості. тому що в П(С)БО 2 активи визначаються як економічна вигода (прибуток), що у майбутньому одержить фірма і яка обумовлена минулими діями і подіями. Сутність активу полягає в його здатності приносити прибуток власнику. Оцінюючи актив, доцільно враховувати забезпечувану їм економічну вигоду. Така оцінка іноді називається «оцінкою активу у використанні».

З іншої сторони футуристична оцінка невизначена і багатоваріантна, оскільки можливі різні прогнози економічної вигоди від експлуатації об'єкта. Крім того, просте арифметичне підсумовування передбачуваного прибутку дає дуже грубий, приблизний результат, тому що гроші, що ми припускаємо одержати в майбутньому, згодом утрачають свою цінність.

На  першому етапі моделювання проектованого балансу необхідно проаналізувати діючу облікову політику і змоделювати її на прогнозовану перспективу. Якщо облікову політику планується істотно змінити, то необхідно оцінити дані зміни у виді конкретних коректувань до статей балансу.

На другому  етапі необхідно провести інвентаризацію статей балансу і виявити основні помилки при їхньому відображенні, оцінити їхній вплив як у цілому на звітність, так і на окремі статті балансу. На даному етапі доцільно залучити аудит, що дозволяє більш повно скласти думка про вірогідність бухгалтерської звітності.

На третьому етапі поряд з основними видами діяльності повинні бути зпрогнозовані найважливіші показники підприємства, такі як номенклатура й асортимент продукції, товарів, робіт, послуг, прогнозовані ціни на продукцію, товари, послуги, собівартість продукції, робіт, послуг, об'ємні показники випуску продукції, надання робіт, послуг.. Слід зазначити, що прогноз даних, показників повинний, здійснюється фінансово-господарськими службами на основі прогнозної фінансової інформації, що включає в себе такі фактори якісного аналізу як галузеві характеристики, з урахуванням можливих ризиків.

Ці показники є базовими для визначення:

• виторгу від реалізації продукції, робіт, послуг;
• собівартості, робіт, послуг;
• податків;
• балансового прибутку.

Дані показники будуть служити відправною крапкою для прогнозування форми № 2. На їхній основі буде здійснено прогнозування найважливіших статей активу і пасиву балансу.

На  четвертому етапі необхідно здійснити вибір оцінки активів. Найбільше доцільно орієнтуватися на дисконтовану ринкову вартість активів. Це випливає з положення, що активи – це прибутки економічні, майбутні, ті що припускаються, отримані чи контрольовані відповідними економічними одиницями в результаті господарських операцій чи минулих подій.

На цьому етапі виробляється вибір основних джерел інформації, на підставі яких оцінюється ринкова вартість активів фірми.

На п'ятому  етапі розробляється система внутрішнього контролю за підготовкою прогнозної фінансової інформації і здійснюється вибір методів підготовки й оцінки прогнозної фінансової інформації, а також і добір допущень.

Проектування балансу може здійснюватися  різними методами і за допомогою  різних типів моделей. Найбільш застосовуваними  є метод нульового балансу і метод «пробки».

При побудові прогнозного балансу  на практиці досить часто використовується метод «пробки». У його основі лежить неможливість забезпечити рівність між прогнозними значеннями активів і сумою власного капіталу і зобов'язань. Традиційна рівність, що існує в рамках балансу, порушується в результаті, того, що збільшення активів, зобов'язань, капіталу прогнозуються незалежно друг від друга й імовірність того, що ріст їх буде однаково дуже малим. Якщо спрогнозовані активи менше спрогнозованих зобов'язань і власного капіталу, це свідчить про необхідність зовнішнього фінансування (чи боргу, чи капіталу). Якщо спрогнозовані активи менше спрогнозованих зобов'язань і власного капіталу, то підприємство має надлишок капіталу.

Проблеми, зв'язані зі складанням похідних балансів для аналізу  перспектив оцінки бізнесу, є надзвичайно актуальними в сучасних умовах. Не випадково виникає безліч різновидів балансів, основною метою яких є надання інформації для прийняття стратегічних рішень. На їх базі можуть бути побудовані різноманітні моделі, що дозволяють оцінити вартість підприємства в сьогоденні й у майбутньому. Вартість підприємства, визначена на їх основі, може бути орієнтиром для визначення ринкової вартості і при продажі і покупці підприємств як єдиного майнового комплексу, про продаж окремих бізнес-ліній, підрозділів і інших об'єктів власності відповідно до здійснюваної стратегії і в залежності від фази життєвого циклу.

 

заключення

 

У навчальному  посібнику на основі узагальнення літературних джерел і практичного досвіду роботи авторами розроблена загальна концепція стратегічного обліку як функціональної частини системи стратегічного управління, яка дозволяє досліджувати різні сутності фінансово-господарських явищ, що мають місце в діяльності підприємства на довгострокову перспективу.

В основу розроблених  теоретичних і методологічних досліджень покладені наукові праці таких авторів як, Баканов М.І., Берсуцький Я.Г., Бернстайн Л.А., Богатин Ю.В., Фатхудинов Р.А., Стоун Д., Стоянова Є., Карлоф. Б., Акофф Р., Шеремет А.Д., Ковальов В.В., Райан Б. та інших.

Визначені сутність та елементи стратегічного обліку в управлінні операційною, виробничою, збутовою, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства. Розглянуті методи стратегічного обліку та аналізу потенціалу и власності підприємства, згідно яких усі сторони діяльності підприємства вивчаються з позицій стратегічного обліку кінцевих фінансових результатів.

В навчальному  посібнику висвітлені питання стратегічного  обліку грошових потоків і інвестицій, а також проблеми використання ресурсів при наявності обмежень, розроблена стратегія і моделі ціноутворення.

У заключних  розділах навчального посібника  розглянуті питання аналізу процесу  створення та збереження вартості підприємства та управління власністю на основі стратегічного обліку.

Навчальний  посібник ставить задачу виробити у студентів вміння на основі стратегічного обліку оцінювати фінансово-господарську діяльність підприємства на довгострокову перспективу в умовах ринку.

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Абрютина М.С. Экспресс-анализ бухгалтерской отчетности: Методика. Практические рекомендации. – М.: Дело и Сервис, 1999. – 190 с.
2. Акофф Р. Планирование будущего корпорации / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1985. – 327 с.
3. Альфред М. Кинг Тотальное управление деньгами / Пер. с англ. – СПб.: Полигон, 1999. – 448 с.
4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ.  под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 1999. – 416 с.
5. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
6. Берсуцкий я.Г., Лепа Н.Н. Стратегическое управление: модели и методы: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2001. – 141с.
7. Берсуцький Я.г., Дугинський Б.Л., Коваль Г.В. Бухгалтерський облік і прийняття рішень: Навч. посіб. – Донецьк: ДІЕГП, 2001. – 227 с.
8. Берсуцкий Я.Г., Дугинская И.А., Дугинский Б.Л. Анализ хозяйственной деятельности предприятия (задачи, тесты, ситуации): Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2001. – 133 с.
9. Берсуцкий Я.Г., Дугинский Б.Л. Словарь бухгалтера-экономиста: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП. – 157 с.
10. Берсуцкий Я.Г., Дугинская И.А., Дугинский Б.Л. Анализ хозяйственной деятельности: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2000. – 181 с.
11. Берсуцкий Я.Г., Дугинский Б.Л. Управленческий учет: Учеб. пособ. – Донецк: ДИЭХП, 2000. – 70 с.
12. Боб Райан Стратегический учет для руководителя. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 616 с.
13. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация / Пер. с англ.  науч. ред. И.И. Елисеева, гл. ред. серии Я.В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1966.
14. Бетге Й. Балансоведение. – М.: Изд-во «Бухгалтерский учет», 2000. – 454 с.
15. Богатин Ю.В., Швандер В.А. Производство прибыли: Учеб. пособ. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 256 с.
16. Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятий и корпораций. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 144 с.
17. Бреславцева Н.А., Ткач В.И., Кузьменко В.А. Балансоведение: Учеб. пособ. – М.: «Издательство Приор», 2001. – 160 с.
18. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: «Скарби», 1998. – 384 с.
19. Дугинський Б.Л., Дугинська І.О. Моделі прийняття управлінських рішень. Вестник национального технического университета «Харьковский политехнический институт». Вып. 24 Технический прогресс и эффективность производства. – Харьков: НТУ «ХПИ», 2001. – 254 с.
20. Дугинський Б.Л., Дугинська І.О. До питання про стратегічне керування прибутком. Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип.. 79. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001.– 196 с.
21. Карлоф Б. Деловая стратегия. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.
22. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: Учеб. пособ. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 576 с.
23. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений / Пер. с англ. под ред. И.И Елисеевой. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 408 с.
24. Рельян Я.Р. Аналитическая основа принятия управленческих решений. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 174 с.
25. Ришар Ж. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 357 с.
26. Рашидов Р.С. Логико-математическое моделирование в бухгалтерском учете. – М.: Финансы и статистика, 1979. – 128 с.
27. Сайфулин Р.С. Экономико-математические методы в анализе хозяйственной деятельности. – М.: Финансы, 1978. – 208 с.
28. стоянова Е. Финансовый менеджмент. – М.: Изд-во «Перспектива», 1994. – 272 с.
29. Шароватова Е.А. Основы организации управленческого учета / Современный бухгалтерский учет. – 1998. – № 6. – с. 9-19.
30. Шим Джей К., Сигел Джоуэл Г. Методы управления стоимостью и анализа затрат. – М.: Изд-во «Филин», 1996. – 343 с.
31. Фатхудинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебник. – М.: Дело, 2001. – 448 с.