Облік, аналіз і аудит доходів у СТОВ «Словечне» Овруцького району Житомирської області

 

 

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансовий результат та розкриття її у звітності встановлені П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". Визначення фінансового результату полягає у достовірному розрахунку чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат.

Дані рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності" відображаються у фінансовій звітності (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Відображення  інформації про доходи і результати діяльності в фінансовій звітності

Шифр та назва  рахунку	Форми звітності
	Ф 2 (рядок)	Ф 5 (рядок)
70 «Дохід від реалізації»	010	-
71 «Інший операційний дохід»	060	440-490
72 «Дохід від участі  в капіталі»	110	500-520
73 «Інші фінансові  доходи»	120	530-540
74 «Інші доходи»	130	-
75 «Надзвичайні доходи»	200	-
79 «Фінансові результати»	220 (225)	-

 

В Примітках  до річної фінансової звітності, згідно П(С)БО 15 "Дохід" обов'язково повинна  наводитись наступна інформація про  доходи:

- облікова політика щодо визнання доходу, включаючи спосіб визначення ступеня завершеності робіт, послуг, дохід від виконання і надання яких визначається за ступенем їх завершеності;

- розподіл доходу за кожною групою доходів (дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів) (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи);

- сума доходу за бартерними контрактами в розподілі за групами доходів;

- частка доходу за бартерними контрактами з пов'язаними сторонами;

- при розкритті надзвичайних статей необхідно пояснити: внаслідок яких саме надзвичайних подій понесено витрати або отримано дохід.

Відповідно  до принципу висвітлення у фінансовій звітності повинна наводитись інформація про доходи, витрати та фінансові  результати, яка здатна впливати на прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Відомості узагальнюються в єдиній грошовій одиниці, що забезпечується завдяки дії принципу єдиного грошового вимірника.

З прийняттям національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку змінився підхід до формування доходів підприємств і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Але під час дослідження формулювання термінів про доходи, які застосовуються, спостерігаються окремі невідповідності. Згідно з П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" доходи - це "збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)". У п. 13 П(С)БО 3 визначено, що у статті "Дохід (виручка) від реалізації відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, а це значить, що до уваги вже не береться надходження активів або зменшення зобов'язань.

Окремі науковці вважають, що визначення доходу точніше  розкривається у Звіті про  фінансові результати згідно з п.13 П(С)БО 3, ніж у розділах "Загальні положення" П(С)БО 1 та П(С)БО 3.

Відповідно  до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" під час визначення фінансових результатів доходи необхідно порівнювати з витратами, що здійснюються для їх одержання. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів. Відповідно до П(С)БО 3 в статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" відображається загальний дохід (виручка) від реалізації.

Однак виручка  виникає тільки після сплати, а  дохід може виникати за фактом надання послуг (відвантаження товарів, продукції чи виконання робіт незалежно від дати сплати). Тому П(С)БО 3 допускає подвійність, якої немає в Законі. Однак згідно з П(С)БО 3 дохід відображається у звітності в момент надходження активу чи погашення зобов'язання, а витрати - в момент вибуття активу чи збільшення зобов'язання.

Особливістю обліку доходів є їх класифікація за видами діяльності. Згідно з П(С)БО 15 "Дохід" доходи в бухгалтерському обліку мають такі класифікаційні групи:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи;

- надзвичайні доходи.

У П(С)БО 15 "Дохід" визначено, що склад доходів, які  відносяться до відповідної групи, встановлено у П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

У статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції" відображається загальний дохід (виручка) від реалізації хлібопекарної продукції, без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків. Це означає, що до виручки від реалізації внесені непрямі податки, які не належать хлібопекарському підприємству. Звичайно, сюди вносяться доходи від основної діяльності, у той час як для фінансових доходів і доходів від іншої реалізації передбачено особливі рядки звіту.

Так, у статті "Інші операційні доходи" відображаються доходи від первісного визнання сільськогосподарської  продукції і біологічних активів, доходи від здачі майна в оренду, дохід від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаних активів, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), тобто від тієї реалізації, яка не належить до основної діяльності підприємства.

У П(С)БО 3 не розкрито зміст та визначення такої групи  доходів, як фінансові доходи (п. 7 П(С)БО 15). Проте існує визначення таких доходів, як дохід від участі в капіталі та інші фінансові доходи. У статті "Дохід від участі в капіталі" відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі. У статті "Інші фінансові доходи" відображаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). У статті "Інші доходи" - доходи, що не потрапили до інших операційних та фінансових: дохід від продажу корпоративних прав, цінних паперів; доходи від реалізації фінансових інвестицій; доходи від переоцінки основних засобів, вони можуть виникнути, коли на дату проведення останньої дооцінки об'єкта сума попередніх уцінок перевищує суму його попередніх дооцінок. Тоді сума останньої дооцінки, але не більша, ніж зазначене перевищення, зараховується до доходів звітного періоду. До інших доходів відносять також доходи від списання безнадійної кредиторської заборгованості, що виникла під час фінансової або інвестиційної діяльності; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті "Надзвичайні  доходи" відображаються доходи від надзвичайних подій. Серед них передусім суми страхових відшкодувань після надзвичайних подій (стихійних лих, пожеж, техногенних аварій тощо).

 

 

2.6. Система  управлінського обліку доходів

Особливості сучасної системи обліку фінансових результатів полягають у її зосередженні на потреби керівництва в релевантній інформації, яка в подальшому дає змогу приймати ефективні управлінські рішення. У зв'язку з цим постає питання і щодо організації бухгалтерської інформаційної системи управління результатами діяльності суб'єктів господарювання, що відповідає потребам ринкової економіки.

Запропонована методика нормативного обліку за центрами відповідальності поєднує дві традиційні облікові системи за відхиленнями, що використовують в управлінській бухгалтерії: вітчизняну - нормативного обліку та зарубіжну - метод обліку стандартних витрат (Стандарт – Кост).

Концепції обліку за цими методами не суперечать одна одній. Відповідно за цих умов деякі їх компоненти можуть бути об'єднані в  одну комплексну систему нормативного обліку за центрами відповідальності.

Вагомий внесок у дослідження питань з теорії в методології обліку фінансових результатів у системі управління зробили вітчизняні вчені Ф. Бутинець, С. Голов, З. Гуцайлюк, В. Добровольськький, О. Карпенко, М. Кужельний, Л. Нападовська, В. Лінник, Я. Столяров, М. Пушкар, а також зарубіжні науковці, зокрема Є. Добровольский, М. Вахрушина, В. Чернова, В. Палій, Дж. Шанк, Б. Райан, К. Друрі та ін. Вивчення теоретичних праць вітчизняних і зарубіжних учених, а також практичної діяльності підприємств ресторанного господарства дало змогу підкреслити в умовах нестабільного розвитку галузі коло недостатньо опрацьованих питань. Зокрема, наявна облікова модель формування фінансових результатів є малоефективною за відсутності системи обліку та контролю результатів діяльності за центрами відповідальності.

Бухгалтерський  облік як інформаційна база управління має генерувати релевантну інформацію для прийняття як поточних, так  і стратегічних рішень щодо їх оперативності та ефективності. Використання нормативного підходу в організації внутрішньогосподарського обліку в управлінському інформаційному моделюванні має зацікавити не тільки науковців, а й фахівців, оскільки такий підхід дає змогу щодня виявляти і встановлювати розмір і причини відхилень фактичних витрат від нормативних; оперативно розкривати не враховані при плануванні резерви, своєчасно визначати і точно оцінювати результати діяльності центрів відповідальності (структурних підрозділів) для прийняття результативних і ефективних рішень. Система нормативного обліку за центрами відповідальності спрямована на вирішення тактичних і стратегічних завдань управлінського планування, тобто є універсальною, і може бути використана як один із облікових компонентів процесу бюджетування в інформаційній структурі управління будь-якого господарюючого суб'єкта незалежно від форм власності й сегмента діяльності.

Дослідження діючої практики господарювання суб'єктів  управління галузі дало змогу виявити, що важливим елементом організації внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку в умовах самостійного вибору способу встановлення облікової ціни, покупної (ціна придбання без ПДВ) чи продажної (ціна покупки з націнкою та ПДВ), на товарно-матеріальні (продовольчі) запаси може виступати стандартизація відкриття субрахунків за усіма синтетичними рахунками витрат основної діяльності. Стандартизація субрахунків потрібна для отримання в оперативному режимі даних системного дослідження про виконання конкретного обсягу продукції харчування за всіма стадіями фінансово-господарського контролю, який забезпечує відтворення всіх витрат, пов'язаних із діяльністю підприємств ресторанного господарства та отриманням очікуваного позитивного фінансового результату.

Використання  субрахунків в управлінській інформаційній системі внутрішньогосподарського контролю дасть можливість визначити причини відхилень фактичних витрат через виявлення основних чинників їх виникнення, що, в свою чергу, допоможе підвищити фінансові результати діяльності підприємств в умовах нестабільного становища в економіці.

За дебетом  субрахунків відхилень фактичних  показників від нормативних мають  бути відображені негативні відхилення (перевитрати), за кредитом - позитивні. В системі нормативного внутрішньогосподарського обліку за центрами відповідальності як позитивні, так і негативні відхилення на кінець звітного періоду доцільніше відносити на собівартість реалізованої продукції[5].

Застосування  розглянутої методики в автономній системі прийняття управлінських  рішень дає змогу виділити групи бюджетних, нормативних і фактичних результативних показників за кожним об'єктом відповідальності підприємств ресторанного господарства, а також визначити обсяги та структуру облікової інформації для потреб ефективного управлінського планування з організації внутрішнього контролю процесів виробництва й реалізації продукції харчування.

Вважаємо за доцільне на підприємствах використовувати  автономний підхід до побудови системи  взаємозв'язку між фінансовою та управлінською  бухгалтеріями, який передбачає ведення фінансової та внутрішньогосподарської (управлінської) підсистем обліку в паралельній системі рахунків. Це сприятиме підвищенню аналітичності облікової інформації, оскільки надасть можливість своєчасно визначати результати діяльності за кожним структурним підрозділом з одночасним налагодженням управлінського контролю за центрами відповідальності.

 

2.7. Удосконалення облікового процесу формування доходів підприємства

Для усунення проблеми обліку процесу реалізації, які існують нині у СТОВ «Словечне» запропоновано можливості їх поліпшення, для чого визначено роль у формуванні доходу моменту відображення доходу від реалізації в обліку.

На думку  Муляра В.П. існують певні невизначеності стосовно визнання доходів. Наприклад, щодо реалізації продукції, у ПСБО №15 наведені неоднозначні умови визнання доходу:

- передання покупцю ризиків і винагород від володіння продукцією;

- імовірність надходження до підприємства економічних вигод, пов'язаних з операцією продажу.

Згідно з  п. 16 МСБО 18 "Дохід", якщо підприємство передає покупцеві суттєві ризики й винагороди, то дохід може бути визнаним. Тобто залишається незначний ризик володіння, і таку операцію можна вважати реалізацією, а дохід визнавати. У п. 8 ПСБО 15 "Дохід" про незначний ризик не йдеться взагалі, лише зазначено, що дохід визнається, коли покупцеві передані "всі" ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію. Тому в разі залишення незначних ризиків за продавцем, дохід може й не визнаватися [53. С.1].