Концептуальні основи стратегічного управління

На час введення надзвичайного  становища, необхідно перерозподілити  обов’язки вищого керівництва.

☻Для розробки та реалізації надзвичайних заходів вводиться  в дію сітка  оперативних груп.

☻Оперативні групи і  зв’язок між ними організовуюють заздалегідь.

Зв’язки проходять випробування в некризових умовах, при чому розв’язуються  реальні стратегічні задачі так, нібито вони виникли несподівано.

 

31.    Стратегічна  сегментація

На ранніх етапах розробка стратегії починалась з визначення “в якій галузі ми працюємо” Малось на увазі загальноприйнята уява про  границі фірми, які обособляли фірму  і визначали зовнішні межі росту і диверсифікації, на які вона могла претендувати. На початку 60 років більшість середніх і всі великі фірми випускали різнорідну продукцію і виходили з нею на різні ринки. (ці процеси спостерігаються і в нас зараз, особливо серед підприємств ВПК)І якщо в першій половині століття більшість цих ринків росло до початку 60-хперспективи їх стали різними – від буму до упадку. Це розходження виникало через різницю в насиченні попиту, місцевих політичних, економічних і соціальних умов, темпах оновлення технологіїВ 70-х роках кожний підрозділ обслуговував цілу групу ринків з різними перспективами і в той же час декілька підрозділів могли працювати в одній області попиту.Екстраполяція попередніх результатів втратила свою надійність і, що важливіше, не дозволяла оцінити можливість зміни умов середовища з різних сторін, тому довелося навчитися погляду зовні, вивчати оточення фірми з точки зору окремих тенденцій небезпеки та можливостей, які витікають із стану такого оточення.Одиницею такого аналізу є стратегічна зона господарювання (СЗГ) – це окремий елемент оточення, на який фірма має або хоче отримати вихід.Оцінка перспектив з точки зору зовнішнього середовища вперше була зроблена в Міністерстві Оборони США, де розробили принципи розподілу бойових задач – еквівалент СЗГ. Стратегічна сегментація виникла на третьому етапі розвитку маркетингу. Існують 3 етапи розвитку маркетингу:

♫– масовий маркетинг, тобто продавець займається масовим  розповсюдженням, стимулюванням збуту  одного товару для всіх покупців відразу;

♫– товарно-диферинційований маркетинг – продавець виробляє декілька видів товарів різної якості в різній упаковці;

♫– цільовий маркетинг  розмежовує сегменти ринку, вибирає  один або декілька ринків.Сегментація  ринку – 

• розбивка ринку на чіткі групи покупців;
• вибір цільових сегментів для виходу на них зі своїми товарами;
• позиціювання товарів на ринку.

В сучасному світі  всі великі підприємства працюють одночасно  в багатьох різних сферах, не замикаючись  на якійсь галузі чи території.Стратегічний господарський центр – внутріфірмова організаційна одиниця, яка відповідає за вибір стратегії та її реалізацію в одній або декількох зонах господарювання.Поява СГЦ була однією з передумов розвитку управлінського обліку (центри прибутку)

 

 

34.   Вибір позиції (моделі) стратегії підприємства в умовах зростаючої конкуренції.

Одним із важливих елементів  стратегічного менеджменту є  вибір позиції (моделі) стратегії  підприємств в умовах зростаючої конкуренції. Для вибору позиції  в умовах конкуренції західні  фірми використовують матрицю, запропоновану Бостонською консультативною групою (БКГ). В ній співставляють стратегічні зони господарювання, в яких працює фірма.

По вертикалі задається  розмір матриці по критерію оцінки росту попиту, по горизонталі –  співвідношення ринку, що належить фірмі і її головному конкуренту.Для кожної СЗГ робиться оцінка темпів росту ринку, підраховують долю ринку, визначають ефективність СЗГ і одержані дані заносять у матрицю. *

“Дійні корови” –  галузі, що приносять прибуток.

“Зірки” – галузі, які розвиваються і в майбутньому будуть приносити прибуток.

“Дикі кішки” – прибуткові галузі в даний момент, які можуть перейти в зірки.

“Собаки” – неперспективні галузі.

Для кожної СЗГ приймають  свій набір рішень, вони вимагають  постійного контролю і використовуються для розширення і перекидання капіталу в інші зони.

Для І – потрібен жорсткий контроль капіталовкладень, передача надлишку грошової виручки під контроль вищого керівництва. Ця галузь дає основну  масу прибутку, але інвестиції в  неї потребують детального аналізу перспектив її розвитку. Можливий варіант, що з часом І перейдуть в сферу.

ІІ – перспективні галузі, які в майбутньому можуть стати І і вимагають великої  кількості інвестицій.

ІІІ – вимагає детального дослідження. Можливо, що при деяких умовах вони перетворяться в ІІ або в ІV.

Від ІV по можливості позбавляються.

Таким чином матриця  допомагає у прийняті двох рішень:прийняттю  рішень про намічені позиції на ринку  і розподілу стратегічних грошових ресурсів між СЗГ. Але ця матриця  може бути використана не у всіх ситуаціях

 

35.   Матриця БКГ.

Матриця БКГ побудована так, що горизонтальна вісь показує  частку ринку, що займає кожен продукт (СОБ). Ця частка ринку виміряється  обсягом аналогічної продукції, реалізованої лідером. Тобто, якщо фірма  продає даного продукту менше, ніж лідер, то продукт попадає в праву половину матриці і буде переміщений навпроти відповідної частки, якщо більше – то в ліву половину матриці. Горизонтальна вісь варіюється від 0,1 до 10, розподіли нанесені за логарифмічної шкалою. Вертикальна вісь показує річний темп росту продукту даної галузі від 0 до 20% і більше; 10% виділяється як розділ між швидким і повільним ростом.

При цьому всі товари фірми диференціюються  на 4 групи:

☻Знак питання (важкі діти) – високий  темп росту, низька частка ринку. Для збільшення частки потрібні великі вкладення, що можуть перетворити продукт у зірку;

☻Зірка – високий темп росту, висока частка ринку. Продукт може давати досить грошей, щоб підтримувати своє існування, хоча можуть спостерігатися фінансові труднощі.

☻Дійна корова – низький темп росту, висока частка ринку. Продукт  дає більше надходження грошей, що можуть йти на пророблення знаків питання і вирощування зірок.

☻Собака – низький темп росту, низька частка ринку. Продукт вимагає  великої уваги і зусиль з боку керівництва. У той же час він не приносить грошей і прибутку або ж дає дуже низьку фінансову віддачу.

 

36. Управління стратегічним бором.

Стратегічний набір  – це система стратегій різного  типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу. Такий набір відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі. Основними вимогами до стратегічного набору є: орієнтація на досягнення реальних взаємозв’язаних цілей; ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору стратегій; ієрархічний характер, оскільки можна виокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечувальні стратегії для кожного зі скалярних ланцюгів прийняття рішень; орієнтація на можливість деякої компенсації взаємозв’язаних стратегій одна одною через неоднакову ефективність їх застосування на окремих проміжках часу; надійність, що передбачає всебічну обґрунтованість стратегічного набору, його зваженість; відображення господарських процесів у їх сукупності та взаємозв’язку; гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто врахування змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що зумовлює зміни у пріоритетах і змісті окремих стратегій, а також, перехід на резервні стратегії; баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та компенсаційними резервами.

Стратегічний набір має заповнити  стратегічну прогалину підприємства, тобто забезпечити умови для  його саморозвитку. Стратегічна прогалина – це інтервал між можливостями зумовленими наявними тенденціями зростання підприємства, і бажаними орієнтирами, необхідними для розв’язання нагальних проблем зростання та зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

38.   Конгломерат.

Конгломерат – це поєднання  групи слабо залежних між собою, різних за спрямованістю діяльності організаційних формувань, що мають  загальний орган управління, належать одному власникові. Результат конгломератної диверсифікації. Конгломератна диверсифікація – це процес освоєння нових видів продукції, що раніше не були характерними для діяльності підприємства та потребують створення нових підсистем у виробничо-збутовому потенціалі, укладання контрактів з іншими постачальниками для задоволення потреб нових для підприємства споживачів. Іншими словами конгломерат – це незв’язані диверсифіковані підприємства. Основна перевага незв’язаної диверсифікації базується на зниженні ризику для конгломерату в цілому. Зниження ризику пов’язане з тим фактором, що різні галузі можуть знаходитись на різних життєвих циклах, спади в одних компенсуються підйомами в інших. Приклад в с/г: створення на підприємствах цегельного виробництва, лісопильного виробництва та інших. В період загально-економічної кризи більше шансів на виживання мають структури типу концерни, організації які мають значні стратегічні відповідності між окремими сферами бізнесу.

39.    Стратегічні аспекти технології.

Технологія – це сукупність способів обробки чи переробки сировини та матеріалів. Одночасно, технологія – це наукова дисципліна, яка розробляє ці способи та методи.Технологія не у всіх галузях відіграє однакову роль. Вплив технології на виробництво продукції можна проілюструвати такими графіками: *

Для с/г характерний 3-й  варіант, при якому в с/г порівняно стабільний асортимент продукції, і зміна технології виробництва має більше значення, ніж поява нового продукту.НТП породжує нові технології або удосконалює існуючі. Інновації можна класифікувати:

☻радикальні (близько 15% від загального числа інновацій, частка у збільшення прибутку = 30%);

☻покращуючі (85% по кількості, частка у зростанні прибутку = 70%).

Покращання інновацій  дозволяє відносно монотонно підвищувати  ефективність або продуктивність технології. Створення радикально нової технології різко збільшує її ефективність.При виборі перспективних технологій потрібно співставляти капітальні вкладення і поточні витрати шляхом мінімізації приведених витрат:

С_і + Е_nК_і → min,

С_і – поточні витрати по і-тому варіанту технології;

К_і – капітальні вкладення …;

Е_n –нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, що обернений строку їх окупності.

Е_n = ,     Т = ,

Т – строк окупності;

_DD – додатковий чистий доход, одержаний завдяки капіталовкладенням.

44. Стратегія підприємств по відношенню до суспільства

Підхід підприємця до взаємовідносин фірми і суспільства  засновувався на трьох фундаментальних  положеннях:

1. що добре для „Дженерал моторс”, то добре для країни”;
2. „справа бізнесу – бізнес”
3. оснувався на теорії А.Сміта „Суспільство обслуговується кращим чином, коли прагнення до прибутку здійснюється при мінімально можливих обмеженнях з боку суспільства”

Розвиток фірми проходив у сприятливих соціальних умова, де основними

цінностями були: недоторканість приватної власності, свобода особистості, а основною метою – економічний прогрес.

 

45.   Негативні наслідки вільного підприємства

1) негативні побічні  явища пов”язані з діяльністю  фірми

-погане задоволення  потреб покупців (монопольні ціни, фальсифікація товарів, нав”язування покупцю невигідних товарів)

-конкуренція працює  гірше, ніж рекламувалося (дуже  незначна максимізація доходів,  конкуренція олігополістичного  типу опірного ведення

-порушення норм соціальної  поведінки (зговір щодо цін,  усунення конкуренції, підкуп, політичний вплив

-шкідливі побічні  соціальні явища (важкі умови  праці, несправедливий розподіл  праці, забруднення навколишнього  середовища)

-втручання в національну  політику (перенос інтересів приватного  бізнесу на зовнішню політику. Міжнаціональні протиріччя замість єдності нації. Домінування інтересів військово-промислового комплексу у військовій політиці)

2) Зрушення в соціальних  цінностях

-економічний ріст  втратив статус найважливішої  національної мети (переорієнтація  з кількісних на якісні характеристики рівня життя. Акценти на розвиток соціальної інфраструктури і соціального забезпечення. Підозріле, недоброзичливе відношення до підприємництва. Насичення споживацького попиту)

3)Зміни в ідеології

-заперечення капіталізму як соціальної філософії (заперечення приватної власності; вимоги перерозподілу доходів; національне планування; націоналізація промисловості; участь зацікавлених груп зовні у справах приватних фірм.

Негативні наслідки вільного підприємництва зумовили виникнення негативної реакції з боку суспільства, яка виражається у встановленні певних обмежень вільного підприємництва.