Кадрова політика та система управління персоналом

 

Рис. 1.2. Форми оплати праці на підприємстві.  

 

Погодинна форма оплати праці передбачає оплату праці залежно від кількості відпрацьованого часу і рівня кваліфікації працівників.

Погодинна форма оплати праці застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи або вони взагалі не піддаються нормуванню, а також тоді, коли працівник не може вплинути на збільшення обсягу випуску продукції, який головним чином залежить від продуктивності обладнання.

Погодинна форма має  такі системи:

1. Пряма  погодинна. Заробітна плата робітника при прямій погодинній системі оплати праці визначається:

З_пр.пог.=Т_ф∙С_пог.,                                            (1.17)

де: Т_ф – фактично відпрацьований погодинником час, год.;

С_пог – годинна тарифна ставка погодинника (за розрядом робітника), грн.

2. Погодинно-преміальна. Застосовується тоді, коли необхідно стимулювати досягнення певних кількісних і якісних показників. Заробітна плата робітника при погодинно-преміальній системі оплати праці визначається:

З_{пог.прем.}= З_пр.пог+( З_пр.пог∙П_д  ∕  100),                             (1.18)

де:  З_{пог.прем} – заробітна плата робітника при прямій погодинній системі оплати праці, грн.;

П_д – процент преміальних доплат погодинника за певні якісні показники роботи, який визначається за розробленою на підприємстві шкалою, %.

3. Система  посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачується праця працівників, робота яких має стабільний характер.

Відрядна  форма оплати праці передбачає оплату праці залежно від кількості виготовленої продукції або обсягу виконаних робіт чи наданих послуг за певний проміжок часу і має такі системи:

1. Пряма відрядна система передбачає оплату праці лише за кількість виготовленої продукції за прямими відрядними розцінками. Вона стимулює підвищення продуктивності праці, але не заохочує поліпшувати якість продукції.

Заробітна плата робітника  при прямій відрядній системі  оплати праці визначається за формулою:

                                                                       n

З_пр.від.=∑N_фі ∙ Р_і,                                              (1.19)

            i=1

 

де: n – кількість різних видів продукції, що виготовляє робітник;

N_ф – фактичний випуск продукції і-го виду, штук;

Р_і – відрядна розцінка за і-й вид продукції, грн./шт.

Розцінка на певний вид  продукції визначається:

Р_і=tшт_і ∙С_в,                                                    (1.20)

де: tшт_і – норма часу на виконання і-ої операції, год.

С_в – годинна тарифна ставка робітника-відрядника за розрядом робіт, грн.

або Р_і= С_в / Н_вир,                                                         (1.21)

де Н_вир – норма виробітку робітника-відрядника за розрахунковий період, штук.

2. Відрядно-преміальна передбачає крім основного заробітку за прямими відрядними розцінками, виплату премій за досягнення певних кількісних та якісних показників.

Заробітна плата робітника  при відрядно-преміальній системі  оплати праці визначається за формулою:

З_{від.прем.}=З_пр.від.+ З_{пр.від.(}п_в+п_п.п∙п_п)/100,                            (1.22)

де:  З_{від.прем} – заробітна плата робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн.;

п_в – процент премії, який виплачується при виконанні показників преміювання;

п_п.п. – процент перевиконання показників преміювання;

п_п – процент премії, яка виплачується при перевиконанні показників преміювання.

3. При відрядно-прогресивний оплаті праці продукція, яка вироблена в межах встановленої норми (бази), оплачується за звичайними відрядними розцінками, понад встановлену норму – за підвищеними розцінками.

Величина загального заробітку визначається за формулою:

З_{від.прогр.}=N_в.б ∙Р_зв+(N_ф- N_в.б) ∙Р_підв,                  (1.23)

де:  N_в.б – обсяг випуску продукції, що відповідає вихідній базі для нарахування доплат, шт.;

N_ф – фактичний обсяг випуску продукції, шт.;

Р_зв, Р_підв – звичайна і підвищена розцінки за виготовлення одиниці продукції, грн.

Підвищена розцінка за виконання  операції при відрядно-прогресивній системі оплати праці визначається за формулою:

Р_підв= Р_зв(1+П_р.р./100),                                          (1.24)

де:  Р_зв – звичайна розцінка за виконання операції, грн.;

П_р.р. – процент зростання розцінки, який визначається за шкалою, розробленою на підприємстві залежно від процента перевиконання вихідної бази для нарахування доплат.

Процент перевиконання  вихідної бази визначається за формулою:

П_в.б.= N_ф/ N_в.б∙100-100 = (N_ф- N_в.б) / N_в.б∙100,                  (1.25)

де N_ф, N_в.б – фактичний обсяг випуску продукції та адекватний вихідній базі для нарахування доплат.

4. Непряма відрядна система оплати праці використовується для оплати праці допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників) та підсобників, заробітна плата яких залежить від результатів праці робітників, яких вони обслуговують.

Заробітна плата при  непрямій відрядній системі оплати праці визначається за формулою:

а) для допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників)

З^н.в._{доп.роб.}=Т_ф.в.∙С_в∙К_вн,                                         (1.26)

де:  Т_ф.в.– фактично відпрацьований відрядником час, год.;

С_в – годинна тарифна ставка за розрядом відрядника, грн.;

К_вн – коефіцієнт виконання норм основними робітниками, яких обслуговує допоміжний робітник.

б) для підсобників

 

                                                                       n

З_під.^н.в=∑Р_н.в.і. ∙ N_фі,                                              (1.27)

            i=1

 

де: n – кількість основних робітників, яких обслуговує підсобник, осіб;

Р_н.в.і. – непряма відрядна розцінка підсобника за продукцією і-го робітника грн./шт.;

N_фі – фактичний обсяг випуску продукції і-м робітником, шт./зміну.

Непряма відрядна розцінка підсобника за продукцією і-го робітника  визначається за формулою:

Р_н.в.і. = С_зм / (n * Nпл_і),                                                    (1.28)

де:  С_зм – змінна тарифна ставка підсобника, грн.;

n – кількість основних робітників, яких обслуговує підсобник, осіб.

Nпл_і – плановий обсяг випуску продукції і-м робітником, шт./зміну.

5. Колективна  система оплати праці (бригадна).

При використанні цієї системи  спочатку розраховується заробіток  усієї бригади (З_бр), як при прямій відрядній системі, а потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

а) метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом проводиться  у такій послідовності:

- визначають загальну  кількість годино-коефіцієнтів ( Г - к_бр ), відпрацьованих бригадою, за формулою:

                                                        n

Г - к_бр = ∑Т_фі. ∙ К_і,                                              (1.29)

             i=1                                           

 

де: n – чисельність робітників у бригаді, осіб;

Т_фі. – фактично відпрацьований час і-м робітником, год./міс.;

К_і – тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника;

- знаходять суму бригадного  заробітку, що припадає на один  годино-коефіцієнт (З_1Г-к), грн.

З_1Г-к = З_бр / (Г-к_бр),                                                  (1.30)

де:  З_бр – заробітна плата бригади, грн.

Г-к_бр – загальна кількість годино-коефіцієнтів відпрацьованих бригадою.

- заробітна плата і-го  робітника бригади при розподілі  методом годино-коефіцієнтів розраховується за формулою:

З_і^м.г.к. = Т_фі∙К_і∙ З_1Г-к.                                         (1.31)

б) метод коефіцієнту виконання норм. Використовується за умови, що члени бригади працюють у різних умовах. Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

- визначають заробітну  плату бригади у випадку стопроцентного  виконання норм виробітку (Збр₁₀₀) за формулою:

                                                                       n

Збр₁₀₀ = ∑Т_фі. ∙ С_гі,                                              (1.32)

          i=1                                             

де:  n – чисельність робітників у бригаді, осіб;

С_гі – годинна тарифна ставка і-го робітника – члена бригади, грн./год.;

Т_фі – час, фактично відпрацьований і-м робітником, год./місяць.

- знаходять коефіцієнт  виконання норм бригадою:

К_в.н = З_бр/Збр₁₀₀.                                                     (1.33)

- заробітна плата і-го  робітника бригади при розподілі  методом коефіцієнта виконання  норм розраховується за формулою:

З_і^м.к.в.н.= Т_фі∙С_гі∙К_вн ,                                        (1.34)

В умовах становлення  ринкових відносин на багатьох підприємствах  знайшла використання безтарифна система оплати праці. Відповідно до неї заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Т_ф).

Кваліфікаційний рівень (К) встановлюється усім членам трудового  колективу залежно від виконуваних функцій і рівня кваліфікації.

КТУ виставляється всім працівникам і затверджується радою  трудового колективу.

Розрахунок заробітної плати при використанні безтарифної  системи здійснюється у такій  послідовності:

а) визначається кількість  балів (Б_і) зароблена кожним і-м працівником.

Б_і = Т_фі∙К_і ∙КТУ_і ,                                             (1.35)

де Т_фі – фактична кількість днів відпрацьована одним робітником:

б) визначається загальна сума балів (Б_заг), зароблена всіма працівниками підприємства:

                                                                    n

Б_заг = ∑Б_і ,                                              (1.36)

i=1                                                                                              

де n – чисельність працівників, осіб.

в) визначається доля (g) фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал:

g=ФОП/Б_заг.                                                            (1.37)

г) заробітна плата  і-го працівника при безтарифній  системі оплати праці визначається за формулою:

З_і = g∙Б_і.                                                              (1.38)   

6. Різновидом безтарифної системи оплати праці є контрактна система. Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці та ін. Договір може обумовлювати час знаходження виконавця на підприємстві (погодинна оплата праці) або конкретне виконання завдання (відрядна оплата).

7. Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитися у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Впровадження такої системи породжене тим, що існуючі системи оплати праці не викликають у працівників реальної зацікавленості в значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власником підприємства, адміністрацією, спеціалістами і робітниками створює умови для здорового психологічного клімату в колективі та процвітання підприємства.