Економічні аспекти управління виробничим потенціалом

 

      З наведеної таблиці бачимо, що виробництво хліба пшеничного формового скоротилося на 70%, тобто на ці 70% він був замінений на хліб ахлоридний.

      Виробництво хліба українського подового скоротилося  на 50% - виконано заміну на хліб білково  – пшеничний.

      Виробництво хліба Українського нового формового  та батону нарізного скоротилося  на 65% і 15% відповідно – виконано заміну на хліб білково – отрубний. 
 
 

Таблиця 3.6.

Структура валового прибутку Прогноз на 2010 рік

 

      Як бачимо змін  прибутку не виникло, але змінилися його структура. Хліб пшеничний формовий займає у структурі валового прибутку 0,48%  замість 1,6%.            Хліб український подовий займає 5% у структурі прибутку замість 10% належавши йому.

      Хліб  український новий формовий і батон нарізний займають 2,31% і 6,12%  замість 6,6% і 7,2% відповідно.

      Після введення нових продуктів підприємство має розробити стратегію їх збуту. У процесі формування стратегії збуту підприємство змушене враховувати наступні фактори:

1. Наявність  повної інформації про кількість  і концентрацію покупців, величини разової закупівлі, рівні доходів, закономірності поведінки у момент покупки;

2. Фінансові  можливості свого підприємства, конкурентноздатність, основні напрямки  ринкової стратегії, масштаби виробництва і наявність потужностей;

3. Повна  характеристика товарів - вид,  середня ціна, сезонність виробництва  і попиту;

4. Ступінь  конкуренції і збутова політика  конкурентів, їхня чисельність,  збутова стратегія і тактика; 

5. Особливості ринку, його фактична місткість, торговий досвід;

6. Порівняльна  вартість різноманітних збутових  систем.

      Головною  метою вибору методів і каналів  збуту є скорочення сумарної величини збутових витрат, що залежить від рівня  комерційної роботи і служби збуту. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІV ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Думка респондентів про  задоволення споживачів хлібобулочними виробами

1.Який хліб Вам найбільше до вподоби?

1. хліб білий подовий в/г
2. хліб Кишинівський 1/г і 2/г
3. хала плетена 1/г
4. хліб Український подовий 1/г і рж
5. хліб Бородинський рж
6. хліб Український новий 1/г і рж формовий
7. батон нарізний в/г
8. щось інше... (напишіть:......... )

2.Скільки  хліба (шт) в середньому Ви споживаєте на день?

1. менше 1
2. 1-2
3. 2
4. 3
5. більше 3

3.Якій марці виробника хліба Ви віддаєте перевагу?

1. Добродія
2. Вереск
3. Коровай
4. Агротон
5. Інші (напишіть які......................)
6. Марка не має значення

4. За якою найбільш привабливою ціною Ви б купували хліб (скаж за 1 шт)?

1. до 2 грн.
2. 2-3 грн.
3. більше 4 грн.
4. в залежності від того, на скільки я буду оцінювати в ньому потребу.
5. ціна для мене не має значення

5.Чи  має значення упаковка продукту?

1.    так
2.    ні

6. Вкажіть Ваш віковий інтервал:

1.    до 16 років
2.    16-35 років
3.    36-65 років
4.    більше 65 років

7. Укажіть Вашу стать:

1.   чоловіча
2.    жіноча

8. Скільки членів у Вашій родині?

1.   одна людина
2.   2-3 людини
3. 4-6 чоловік
4. більше чоловік (вкажіть скільки:............................)

9. Як Ви оцінюєте Ваш середньомісячний сімейний бюджет?

1. до 1000 грн.
2. 1000-2000 грн.
3. 2000-3000 грн.
4. більше 3000 грн.

 
 
 
 
 
 
 
 

Аналіз  отриманих результатів даних для прийняття маркетингових рішень

      Роблячи висновок по першому питанню, ми бачимо існування широкого спектру смаків споживачів. Проте, перевага все ж  віддається смакам більш стандартних. Найбільшим попитом 30% користується хліб Український подовий (1/г і рж), що дає поштовх до можливого збільшення випуску цього виду продукту.

      Щодо  другого питання, то воно показує, що 40% опитуваних в середньому споживають в сім'ї 1-2 штт  хліба на день, 30% споживають менше 1 хліба на день ( у  зв'язку зі станом здоров'я та дотриманням дієт), 10% опитуваних споживають сім'єю 3 хліба на день. Звідси можна зробити висновок, що в середньому споживається 2 хліба на день в одній сім'ї з 3 людей.

      З результатів по третьому питанню  бачимо, що у респондентів немає  чіткої визначеності у марці виробника хлібобулочних виробів. Можливо цьому сприяють різні смаки або ж просто байдужість. Так як ціна і якість майже не відрізняються. Проте деякі марки все ж визначилися, це «Агротон» і «Коровай».

      Щодо  четвертого питання, то тут спектр переваги припадає на ціну 2-3 грн/ 1 булка (80%). Ця ціна є найпривабливішою для покупців.

      За  результатами 5-го питання можна  зробити висновок,  що у 90% випадках упаковка тавару є бажаною, так я  більшість піклується про гігієнічність  покупки продуктів харчування будб якого походження.

      Шосте питання освітлює вікову категорію  опитуваних це 50% - 16-35 років, 40% - 36-65 років, 10% - більше 65 років.

      Сьоме питання освітлює стать опитаних. З них 50% жінки і 50% чоловіки.

      Останнє питання анкетування освітлює середньомісячний бюджет опитуваних. З них 20% опитуваних має середньомісячний бюджет 1000-2000 грн.,40% опитуваних мають середньомісячний бюджет 2000-3000 грн, 40% - мають середньомісячний бюджет більше 3000 грн.

Висновки 

     Проблема  вимірювання величини виробничого потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані. Знання виробничих потенціалів підприємств дозволяє визначити сумарний потенціал галузі й народного господарства, створює основу для забезпечення спряженості суміжних підприємств і виробництв. Значення виробничих потенціалів підприємств необхідні для виявлення витрат виробничих ресурсів (величин його елементів), що вимагаються для оптимізації народногосподарських або галузевих темпів і пропорцій розвитку, визначення напрямів інвестиційної політики. Величина виробничого потенціалу являє собою характеристику матеріальних умов відновлення продукції й підвищення її якості й може бути основою для прогнозування обсягів промислового виробництва.

     Виробничий  потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінювання рівноприскореного або різноспрямованого руху складових його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва. При наявності зазначених даних з'являється можливість більш об'єктивно визначати напрямки оптимізації структури потенціалу й шляхи його подальшого нарощування.

     При оцінюванні розміру виробничого  потенціалу підприємства насамперед необхідно  відповісти на такі питання: чи є виробничий потенціал простою сумою ресурсів; яким чином окремі ресурси включаються  в сукупний ресурс?

     Використання  натуральних показників досить ускладнене при оцінюванні таких складних елементів  виробничого потенціалу, як трудові  ресурси, технологія, інформація. Нарешті, елементи потенціалу значно відрізняються  між собою не тільки за змістом, а й за формою. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиниці, що характеризують їх. Агрегування ж різних якісних характеристик стає можливим лише в тому випадку, якщо вдається знайти який-небудь загальний принцип оцінки, вимірювання, що дозволяє одночасно виразити всілякі якості.

      Оскільки  елементи виробничого потенціалу підприємства завжди «працюють» разом, то в принципі можливе як їхнє спільне вимірювання, так і відособлене. Спільна оцінка елементів відразу ж дозволяє визначити величину потенціалу. Однак цей метод не дає уявлення про розміри окремих його елементів і тим самим позбавляє можливостей підвищити ефективність формування й використання виробничого потенціалу за рахунок маневрування його структурою. Відособлене вимірювання елементів потенціалу позбавлене цих недоліків. Але в цьому випадку неминуча певна похибка в оцінці значень елементів, зумовлена наявністю взаємозв'язків між ними. Вона може також збільшуватися внаслідок складностей з віднесенням тих або інших компонентів до тієї або іншої складової потенціалу, спричинених недоліками економічної термінології й регламентації оперативно-планової роботи на підприємствах.

     Найбільш  уніфікованим і універсальним вимірником елементів виробничого потенціалу, практика це підтверджує, є їхня ціна або вартість. Порівнянність показників потенціалу в грошовій оцінці в часі й просторі дозволяє виявити динаміку й структуру виробничих потенціалів підприємств і територіальних утворень, розходження й тенденції їхньої диференціації за цим показником, а також за ефективністю використання виробничого потенціалу. У цьому випадку сума вартостей елементів буде характеризувати величину всього виробничого потенціалу підприємства. Таким чином, визначення величини потенціалу пов'язане насамперед з оцінюванням вартості його елементів. 
 
 

Список  використаної літератури

     1. Гавва В.Н. Оценка потенциала  и отрасли. – Х.: ХАУ 2004.