Економічні аспекти управління виробничим потенціалом

     Основними експертними оцінками невизначеності виступають: ступінь чіткості посадових  обов'язків, обсяг складності в роботі, своєчасність переналадки технології та випуску нової продукції, обсяг  творчої роботи, можливості альтернативної технології.

5. Виробничий  потенціал організації можна  оцінити за такими параметрами:

а) кваліфікаційний  рівень кадрів (рівень кваліфікації робітників, ступінь узгодженості взаємодій, готовність персоналу до нововведень);

б) ступінь  використання устаткування (фондоозброєність праці, ступінь завантаження устаткування, обсяг устаткування, що вводиться в експлуатацію);

в) резерви  конкуренції визначаються на підставі оцінки показників (обсяг витрат на НДДКР, частка витрат на маркетинг, збут продукції, кількість типорозмірів продукції);

г) фінансові  можливості (обсяг реалізації продукції, рентабельність продукції).

6. Взаємопов'язаність  технологічних одиниць у виробництві  визначають за кількістю та  складністю взаємозв'язків у вигляді  трьох типів взаємозалежності:

- кооперативної  (невзаємоліючі технологічні одиниці,  але взаємопов'язані постачанням  та збутом);

- послідовної  (вхід однієї одиниці є виходом  іншої);

- багатосторонньої (у кожної одиниці багато входів  та виходів).

     При збільшенні та ускладненні взаємозв'язків між технологічними одиницями збільшується потреба в координації, змінюється ступінь стандартизації, інші параметри управління.

     Кількісними показниками, що характеризують взаємозв'язок технологічних одиниць, є такі:

- віддаленість цехів та виробництв;

- обсяг  міжцехових постачань.[16]

     Аналіз  виробничої структури

     Аналіз  виробничої структури здійснюють за даними, зібраними на стадії діагностики. Виробничий процес кожного підприємства має свою конкретну форму, яка  визначає його структуру.

     На  основі виробничого процесу створюються  основні цехи, виділяються окремі виробничі дільниці, створюються  робочі місця і встановлюються виробничі  зав'язки та пропорції між окремими робочими місцями, виробничими дільницями та цехами.

     Склад виробничих ланок, а також організації управління виробництвом і обслуговування працівників, їх кількість, величина і співвідношення між ними по розміру зайнятих площ, чисельності робітників та потужності створює загальну структуру підприємства.

     До  виробничих ланок належать: основні, допоміжні та обслуговуючі цехи, а на підприємствах з безцеховою структурою - виробничі дільниці.

     Виробнича структура промислового підприємства визначається такими факторами:

- особливостями  технології виготовлення виробів,  які випускаються;

- масштабами  виробництва та трудомісткістю  її виготовлення;

- характером  і рівнем спеціалізації окремих  цехів, філій; 

- кооперацією  з іншими підприємствами та  внутрішньою кооперацію;

- рівнем  автоматизації виробництва; 

- рівнем  впровадження передових технологій.

     Виділяють: технологічний тип виробничої структури (ливарний, пресовий, гальванічний); предметний (та дільниці, сформовані за ознаками виготовлення певного виробу); змішана структура.

     Виробнича структура залежно від повноти  охоплення підприємством технологічних фаз або повноти виробничого циклу поділяється на:

- виробництво з повним охопленням технологічних фаз, які мають основні цехи з усіх стадій виробничого процесу, починаючи із заготівельної фази і закінчуючи збором виробу;

- виробництво з неповним охопленням технологічних фаз, які характеризуються відсутністю у виробничій структурі тієї або іншої технологічної фази основного виробничого процесу (підприємство може випускати тільки заготовки, штампи, колеса та ін.).[27]

     Основне виробництво може охоплювати: поточне виробництво, яким воно є, або особливості завантаження обладнання, як в енергетиці або в хімічній промисловості; виробничий процес (послідовний, непослідовний, паралельний спосіб організації виробничих операцій); запаси (створення постачання матеріалами та комплектуючими).

     Доцільно  згадати, що дуже велике значення має  допоміжне господарство (ремонтне, інструментальне, енергетичне, транспортне, обслуговуюче господарство).

     Виробничий  потенціал підприємства впливає  на ступінь використання устаткування, фінансові можливості, конкурентоспроможність.

Оцінюється  за такими параметрами:

- кваліфікаційний  рівень кадрів (рівень кваліфікації  робітників, ступінь погодженості  взаємодії, готовність персоналу  до нововведень);

- ступінь  використання устаткування (фондоозброєність праці, ступінь завантаження устаткування, обсяг устаткування, що вводиться в експлуатацію);                                                                                - резерви конкуренції (визначаються на підставі оцінки показників: обсяг витрат на НДДКР, доля витрат на збут продукції, кількість типорозмірів продукції");

- фінансові можливості (обсяг реалізації продукції, рентабельність продукції).

     Діагностика основних виробничих фондів

     Неабияке  аналітичне значення мають різні  показники структури основних засобів. Насамперед аналізується розподіл основних засобів підприємства на виробничі  основні засоби основного виду діяльності, виробничі основні засоби інших галузей і невиробничі основні засоби.

Для фінансово-економічного аналізу велике значення має поділ  виробничих основних засобів основної діяльності підприємства на дві частини: активну та пасивну. До активної частини  у більшості галузей промисловості належать машини та устаткування, які безпосередньо взаємодіють з предметами праці. Пасивну частину формують основні засоби, які створюють умови для здійснення виробничого процесу, - будівлі, споруди, передавальні пристрої , транспортні засоби. Зростання питомої ваги активної частини є показником прогресивності структури основних засобів, підвищення технічної оснащеності підприємства, воно майже всюди сприяє збільшенню випуску продукції, фондовіддачі. Далі аналізуються показники забезпечення основними виробничими засобами на одного працівника основної діяльності підприємства.

     Оцінка  показників динаміки вартості основних засобів на одного працівника не може бути однозначною. їх аналіз і висновки з нього можна робити лише спираючись на аналіз використання основних засобів і насамперед активної частини.

     Для оцінки технічного рівня підприємств  слід також використовувати динаміку показників, які характеризують технічну озброєність праці, -фондоозброєність і енергоозброєність робітників, досягнутий рівень механізації раці.

     Важливе значення для оцінки матеріально-технічної  бази підприємства мають величини його виробничої потужності та показники  аналізу її використання. Заслуговує також на увагу аналіз правильності самого розрахунку виробничої потужності.

     Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції (у натуральному вираженні  й в оптових цінах) за рік (добу, зміну). Вона обчислюється виходячи з  оптимального завантаження устаткування і виробничих площ, проектних показників продуктивності устаткування, прогресивних норм трудомісткості виробів, з урахуванням застосування передової технології і ефективної організації виробництва та праці.

     Розраховану величину виробничої потужності підприємства зіставляють з виробничою програмою  за бізнес-планом і з фактичним обсягом виробництва продукції. У результаті першого зіставлення одержують коефіцієнт планового використання виробничої потужності (Квп):

     Рівень  безперервності виробництва характеризується співвідношенням між технологічною  трудомісткістю виробу або всієї продукції підприємства та виробничою трудомісткістю

     Найбільш  узагальнюючу всебічну оцінку рівня  організації виробництва дає  показник його ритмічності (Кр).

     Недоліком цього коефіцієнта є неврахування при обчисленні ритмічності випадків перевиконання планових завдань в окремі відрізки часу, проте він дає переконливу характеристику стану організації* виробництва і резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення ритмічності.

Фондовіддача - це економічний показник ефективності використання засобів праці, який показує, скільки продукції (у грошовому вираженні) випускається на підприємстві у розрахунку на 1 гривню основних виробничих засобів.

            Для аналізу основних засобів використовується також показник фондоємності (обернений щодо фондовіддачі); він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуск продукції вартістю в 1 гривню.

           Для поглиблення аналізу використання основних виробничих засобів підприємства необхідно вдатися до вивчення показників функціонування їх основної продуктивної частини - машин і обладнання. Воно можливе лише у разі організації на підприємстві системи управлінського обліку роботи обладнання.

     Якщо  потреби підприємства у сировині та матеріалах враховані не повною мірою, план матеріально-технічного постачання складено із заниженням проти виробничих та інших потреб, це призводить до простоїв або неповного завантаження обладнання і робітників, аритмізує виробничий процес, знижує обсяг випуску продукції, її якість.

     Планова потреба підприємства у надходженні  матеріальних ресурсів визначається балансовим методом за формулою М = Мпл - МП + Мн,

Де М - планове надходження матеріальних ресурсів від постачальників та інших  джерел (власне виробництво матеріалів і відходи власного виробництва);

Мпл - планова  потреба підприємства у матеріальних ресурсах;

Мп, Мн - відповідно очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду  і норматив залишків на кінець періоду.

     Економне  і раціональне використання матеріальних ресурсів виражається через показники матеріалоємності продукції.

     Загальна  матеріалоємність продукції - це вартісний  показник оцінки витрат матеріальних ресурсів на весь обсяг виробленої підприємством продукції. Він обчислюється як питома вага матеріальних витрат у вартості товарної продукції за оптовими цінами без податку на додану вартість і акцизного збору. Тобто матеріалоємність характеризує вартість витрачених сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергоносіїв на 1 гривню товарної продукції. Зворотним показником до матеріалоємності є матеріаловіддача, яка характеризує обсяг товарної продукції, що випускається при витраті матеріальних ресурсів вартістю в 1 гривню.

     Питома  матеріалоємність - це характеристика витрат матеріальних ресурсів на випуск одиниці конкретних виробів. Цей показник може також визначатися для характеристики витрат конкретних видів матеріальних ресурсів на одиницю продукції. Тоді кажуть про металоємність, енергомісткість продукції.[21] 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ ІІ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Характеристика ТОВ «Укр. – Вереск»

Загальні відомості про ТОВ «Укр - Вереск»

        Товариство з обмеженої відповідальністю «Укр.-Вереск» створене відповідно до законодавства України й зареєстровано 2 лютого 2006 р.

   Із  статуту видно, що метою створення  і діятельности товариства є задоволення  споживацького попиту в товарах, продукції та  послугах для отримання  прибутку.

   Види  діяльності ТОВ   «Укр -   Вереск»:

• виробництво хліба та хлібобулочних  виробів;
• виробництво муки;
• виробництво круп.