Ефективність впровадження сучасних методів управління в діяльності підприємства туристичної галузі

Також слід зауважити, що система обліку, бюджетування та аналізу мають будуватися таким чином, щоб вони були корисні в процесі удосконалення праці персоналу, та в процесі навчання, кожен працівник має відчувати відповідальність за ті ресурси, що знаходяться в його розпорядженні. В компанії має бути внутрішній обмін послугами, знаннями, інформацією. В організації має бути постійне дослідження навколишнього середовища. Кожен працівник має збирати інформацію про те, які процеси відбуваються за межами організації.  В кожній організації має бути створений клімат який сприяє навчанню та дослідженню чогось нового. Головним принципом у роботі кожного працівника є вивчення та удосконалення своєї роботи. Головним принципом «управління знаннями» є постійний саморозвиток кожного працівника. Центральною ланкою планування кар’єри кожного працівника є індивідуальні потреби в навчанні кожного працівника. Для кожного працівника має виділяється бюджет для його саморозвитку, самореалізації, та відкриття новизни для підприємства.

Для того щоб впровадити та розвивати на підприємстві метод «управління знаннями» потрібно дослідити всі сильні та слабкі сторони персоналу з використанням методу збору інформації. Основним шляхом формування методу «управління знаннями» є формування умов для вільної та продуктивної розумової та інтелектуальної діяльності, адже інтелектуальний потенціал в діяльності будь – якої організації відіграє значущу роль.

Інтелектуальний потенціал – це сукупність знань персоналу компанії, їх особисті здібності та вміння, уміння вирішувати проблеми, що виникають в компанії, вміння креативно мислити, уміння правильно використовувати управлінські та підприємницькі здібності [4].

Потрібно зауважити, для пропонування креативних та творчих ідей персонал потрібно мотивувати, а також сприйняти новаторські ідеї, які були запропоновані. Якщо керівництвом організації не будуть сприйняті ідеї персоналу, не буде чіткої мотивації, персонал не буде зацікавлений впроваджувати нові ідеї, а як ми знаємо ідея та знання це основний актив на підприємстві, що підвищує ефективність її діяльності.

Процес управління знаннями повинен бути організований навколо завдань, характерних для управління на тактичному і стратегічному рівнях.

Процес управління знаннями має складатись з таких етапів:

-         пошук доступних знань в організації або за її межами;

-         максимальне використання доступних знань для виконання актуальних завдань організації;

-         навчання, поповнення знань у ситуаціях, коли їх бракує або необхідну інформацію важко знайти;

-         поповнення набутими знаннями наявного в даній організації активу знань;

При впровадженні методу «управління знаннями», кожна організація може зіштовхнутися з такими бар’єрами:

-         сприйняття проблеми персоналом включає в себе нездатність персоналу оцінити проблему та вирішити її , застарілі стереотипи мислення, звуження області проблеми;

-         культура мислення – звичка до опору змінам, надання переваги логіці, зневажаючи чуттям т інтуїцією.

-         зовнішні фактори впливу – відсутність такого роду підтримки як фізична, матеріальна та організаційна, відсутність довіри між керівництвом і підлеглим персоналом, неправомірне ставлення керівництва до своїх підлеглих.

-         емоційні фактори – відсутність бажання впровадження нових ідей під впливом страху потерпіти невдачу.

-         особливості особистості включають в себе обмеження здібностей, якими володіє людина при здійсненні діяльності (рис. 1.11)

Рис. 1.11. Бар’єри впровадження методу «управління знаннями»

Для того щоб управління знаннями на підприємстві мало позитивний характер обов’язково потрібна увага та довіра керівництва компанії до осіб, які генерують та впроваджують ідеї на основі своїх знань, визначення результатів діяльності осіб що генерують ідеї, їх моральне та матеріальне заохочення. До морального заохочення персоналу, що використовують творчий потенціал відносять підвищення кваліфікації працівників, перспектива росту по кар’єрній сходинці, надання можливості творчим працівникам представляти компанію на семінарах, наукових конференціях [5].

При використанні механізму моральної та матеріальної винагороди керівництво має прийняти до уваги такі аспекти:

-         перший крок визначити послідовність та порядок висування пропозицій в межах компанії, та залучення персоналу компанії впроваджувати нові ідеї

-         другим кроком є постановка мети та завдання перед персоналом компанії, та збільшення кількості нових ідей та пропозицій

-         третім кроком є оголошення результатів діяльності персоналу, що використовує свій інтелектуальний потенціал

-         четвертим кроком є матеріальна винагорода за ідеї, які втілені в діяльність організації

-         п’ятим кроком є постійна мотивація персоналу, що впроваджує новаторські ідеї в організації.

Роль знань та новаторських ідей грає в діяльності компанії велику роль. В останні роки помітно зменшилась кількість підприємств, які підтримують впровадження нових ідей та підвищення інтелектуального потенціалу, також досить помітно зменшилась кількість винахідників,раціоналізаторів та авторів промислових зразків. Ця проблема виникає з кожним роком через погіршення матеріальних та технічних умов в інноваційній сфері. Саме тому кожне підприємство має шукати способи і стимули, які здатні активізувати інтелектуальний потенціал, тому що знання – це є основний фактор який здатний вплинути на зміни в компанії [10].

Висновки до розділу 1

Аналіз дослідження поняття управління та управління змінами на підприємстві туристичної галузі в магістерської роботи дозволить зробити наступні висновки:

1.                 Управління – це динамічний та складний процес, який здійснюється людьми для досягнення поставленої задачі та мети. Також можна сказати, що це цілеспрямована дія на об’єкт, яка спрямована на зміну його стану, або поведінку у зв’язку зі зміною певних обставин. Під управлінням туристичною організацією розуміється сукупність процесів та механізмів, що забезпечують діяльність компанії, та запровадження заходів, які здатні перетворити організацію в новий стан, який є бажаним, шляхом здійснення управлінських рішень. Питання щодо управління в діяльності туристичними компініями висвітлені в працях В. Гаворецкого, В. Квартальнова , також у працях таких закордонних вчених: Дж. Кейзера, Ч. Вітковськєго, Г. Голембскєго, Є. Альткорна , російських вчених Г. Папіряна, А. Дуровича та інших. Вагомий внесок у теорію дослідження сфери туризму та управління підприємствами в туризмі зробили такі українські вчені, теоретики і практики, як А. Гайдук, Г. Михайліченко, В. Кравців, Б. Петровський, Т.Сокол та інші.

2.                 У теорії управління туристичною компанією головною умовою ефективного управління є управління змінами. Управління змінам - це процес, який є необхідним для компанії для того, щоб можна було визначити нові потреби ринку, виявити вплив зовнішнього середовища, та сформувати головну стратегію для компанії, її місію та цілі, для того щоб в процесі своєї діяльності можна було отримувати максимальні результати. Поняття «управління організаційними змінами» досліджувались вітчизняними та зарубіжними авторами впродовж останніх років. До таких вчених які вивчали теорію та практику управління організаційними змінами можна віднести : О. Віханського, Є Брукінга, П. Друкера, С. Клімова, А. Лузіна, І. Прокопенка, Ю. Ушанова, Б. Твіса та інших.

3.                 В першій частині магістерської роботи проаналізовані зміни які можуть виникати на підприємстві туристичної галузі, зокрема: планові та реактивні зміни. Планові зміни виникають тоді, коли розробляється спеціальна програма, яка забезпечує здійснення планових змін, при цьому потрібно враховувати фактори що спричиняють виникнення змін. Цей вид змін, якщо він передбачений є ефективним способом реорганізації діяльності компанії. Реактивні зміни це зміни при яких менеджери в організації не складають плану, вони є дешево обходяться компанії, торкаються тих ланок для організації. Ці зміни це реакція на вплив зовнішніх факторів на діяльність компанії.

4.                 Проаналізовані фактори, що впливають на процес управління змінами на підприємстві туристичної галузі, зокрема фактор людських знань, та управління знаннями. Відповідно до Д. Ж. Скирме, управління знаннями — це "чітко окреслене і систематичне управління важливими для організації знаннями і пов'язаними з ними процесами управління, збирання, організації, дифузії, застосування і експлуатації з метою досягнення цілей організації". Р. Руглес стверджував, що "управління знаннями може бути визначене як підхід до збільшення або створення цінності шляхом активнішої підтримки досвіду, пов'язаного з ноу-хау та знанням, що і як робити, які існують однаковою мірою як у межах організації, так і поза нею". Докладніше сучасний метод «управління знаннями» на підприємстві туристичної галузі проаналізований в 3 розділі магістерської роботи.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТОМ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

2.1. Аналіз ринку туристичних послуг в Україні

Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення. Стан ринку туристичних послуг розмірний стану економіки і визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні, відтворюючи перебіг реформування суспільного життя.

Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг [42].

Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно актуальним, оскільки туризм є одним із важливих чинників виходу нашої економіки з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах. Туризм виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові української державності, входженню України до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних,морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня. Водночас, подальший розвиток туризму стримує відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що в свою чергу позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси. На даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства [56].

Швидке зростання фінансово-економічних позицій туристичної галузі призвело до того, що в більшості країн світу туризм став основним фактором регіонального розвитку. Органи територіального управління різних ієрархічних рівнів, від графств і районів до федеральної влади, піклуються про розвиток туризму і місцевостей, які володіють цінними рекреаційними ресурсами [57].

Протягом 9 місяців 2009 року Україну відвідали 16,5 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 18 % або майже на 3,7 млн. осіб менше, ніж за аналогічний період 2008 року.

Зменшення обсягів в’їзного потоку протягом 9 місяців 2009 року відбулося за рахунок падіння числа поїздок за всіма мотиваціями. Поїздки з приватною метою зменшилися на ↓18 %. Найбільше падіння спостерігається з таких країн: Білорусь (на ↓5 % або на ↓114,1тис.осіб), Польща (на ↓53 % або на ↓1,2 млн. осіб), Росія (на ↓7 % або на ↓391,1 тис. осіб), Румунія (на ↓27 % або на ↓299,7 тис осіб), Угорщина (на ↓29 % або на ↓236,5 тис. осіб).

Поїздки з організованого туризму зменшилися на ↓24 %. Найбільше падіння спостерігається з таких країн: Білорусь (на ↓33 % або на ↓82,1 тис. осіб), Ізраїль (на ↓30 % або на ↓19,5 тис. осіб), Молдова (на ↓49 % або на ↓6,3 тис. осіб), Польща (на ↓45 % або на ↓126,7 тис осіб), Росія (на ↓25 % або на ↓158,3 тис. осіб).

Поїздки з службовою метою зменшилися на ↓23 %. Найбільше падіння спостерігається з таких країн: Угорщина (на ↓42 % або на ↓9,3 тис. осіб), Німеччина (на ↓36 % або на ↓12,5 тис. осіб), Польща (на ↓39 % або на ↓57,2 тис. осіб), Словаччина (на ↓51 % або на ↓15,4 тис осіб), Туреччина (на ↓32 % або на ↓9,4 тис. осіб) [58].

Структура в’їзного туристичного потоку за мотивацією наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Структура в’їзного туристичного потоку за мотивацією