Ефективність впровадження сучасних методів управління в діяльності підприємства туристичної галузі

На сьогоднішній день інтелектуальні ресурси вважаються основними ресурсами в організації. Завдяки інформаційній революції виникає процес розширення доступу до знань, що допомагає змінити відносини між організацією та персоналом, що призводить до зміни організаційної структури, та корпоративної культури. Для успішного здійснення змін в організації велике значення має висока професійна підготовка фахівців, їхня освіта, підтримка розвитку новаторських ідей. Ці фактори є залогом успішності компанії, що підвищує її конкурентоздатність на ринку.

Знання – є субстанцією, яка складає основу всіх соціальних та економічних процесів. З самого початку процес передачі знань був частиною освітніх установ, а потім знання придбали новий товарний вид. На сьогоднішній день знання є не тільки товаром, але і корпоративною практикою. Тому виникає гостра необхідність учити навичкам роботи зі знаннями й умінню управляти знаннями [10].

Знання співробітників і організацій у цілому стають цінним ресурсом, що починає враховуватися нарівні з іншими матеріальними ресурсами.

Існує багато афоризмів  про поняття « знання», наприклад: « знання це знаряддя а не ціль» Л. Толстой, «Знання - настільки дорогоцінна річ, що її не ганебно добувати з будь-якого джерела» Абу-ль-Фарадж, «знання – сила» Френсіс Бекон, «знати необхідно не тому, щоб тільки знати, але для того, щоб навчитися робити», Максим Горький.

На сьогоднішній день існує така думка, що управління знаннями в Україні не перспективно, однак можна спростувати таке твердження. Сьогодні, в обстановці гострої конкурентної боротьби, щоб приймати адекватні рішення, важливо чітко знати, якою сумою знань володіє організація. На щастя, майже всі компанії володіють величезним вихідним багажем даних і практичного досвіду. Поки ця інформація розосереджена в базах даних, сховищах документів, повідомленнях електронної пошти, звітах про продажі та у головах співробітників. Проблема полягає в тому, щоб організувати доступ до цих даних, додавши ним зручну для використання форму. Це не завжди просто, а коли потрібно до того ж вирішити ці задачі швидко, так, щоб прийняти на основі аналізу інформації невідкладне рішення, задача може виявитися практично нездійсненною - якщо ви не маєте у своєму розпорядженні систему управління цією інформацією [16].

Поняття "управління знаннями" народилося в середині 90-х років у великих корпораціях, де проблеми обробки інформації придбали особливу гостроту, ставши критичними. З'ясувалося, що основне вузьке місце - це обробка знань, накопичених фахівцями компанії, саме такі знання забезпечують їй перевагу перед конкурентами. Знання, що не використовується і не зростає, і, у кінцевому рахунку, застаріває і стає марним, точно так само, як гроші, що зберігаються, не перетворюючись в оборотний капітал, у кінцевому рахунку, знецінюються. Знання, які поширюється, здобувається й обмінюється, навпаки, генерують нові знання [40].

Існують десятки визначень поняття «знання», але в системах знання - це фундаментальний ресурс, що базується на практичному досвіді фахівців і на даних, використовуваних на конкретному підприємстві. Наведемо в таблиці 1.9 визначення поняттю « управління знаннями», що досліджувались в деяких джерелах.

Таблиця 1.9.

Дослідження поняття « управління знаннями» у відомих джерелах

Продовження таблиці 1.9

У літературі можна знайти найрізноманітніші визначення поняття управління знаннями. Відповідно до В. Р. Буковіца та Р.Л. Уільямса "управління знаннями є процесом, за допомогою якого організація накопичує багатство, опираючись на свої інтелектуальні чи засновані на знаннях організаційні активи". Інтелектуальні чи засновані на знаннях активи у даному визначенні трактуються як те, що міцно пов'язане з людьми або випливає з організаційних процесів, систем і культури і має стосунок до іміджу організації, особистих знань працівників, інтелектуальної власності, ліцензій, а також таких структур, пов'язаних зі знаннями, як банки даних, технології, що використовуються як всередині організації, так і за її межами . Проте це ті активи, які зазвичай знаходяться поза межами безпосередньої зацікавленості, наприклад, головних бухгалтерів та підготовлених ними балансів та фінансових підсумків, де увага зосереджується передовсім на фізичних та фінансових активах підприємства.

Відповідно до Д. Ж. Скирме, управління знаннями — це "чітко окреслене і систематичне управління важливими для організації знаннями і пов'язаними з ними процесами управління, збирання, організації, дифузії, застосування і експлуатації з метою досягнення цілей організації". Р. Руглес стверджував, що "управління знаннями може бути визначене як підхід до збільшення або створення цінності шляхом активнішої підтримки досвіду, пов'язаного з ноу-хау та знанням, що і як робити, які існують однаковою мірою як у межах організації, так і поза нею".

Із наведених визначень можна сказати, що управління знаннями охоплює широке коло напрямків діяльності, пов'язаних водночас як і з мудрістю чи розумом окремих осіб, так і з різноманітною інформацією, яку ми використовуємо у нашій діяльності.

Таким чином, управління знаннями - загальна назва для методик, що організують процес комунікацій у корпоративних співтовариствах, направляючи його на витяг нових і відновлення існуючих знань, що допомагають співробітникам, вчасно вирішувати задачі, приймати рішення і починати необхідні дії, одержуючи потрібні знання в потрібний час. Такі методики на 80% використовують гуманітарні технології, і тільки на 20% - рішення в області інформаційних технологій [41].

Слід відмітити, що в останні роки змінилися обсяги знань та інформації, яка є здебільшого цілком доступною в організаціях та навколишньому світі, шляхи їх отримання, накопичення, утримування, передачі та заміни на те, що ми називаємо конкурентними перевагами. Знання, що "вплетені" в організаційну структуру, перетворюються на потужний фактор конкурентоспроможності. Світова практика розробила певну типологію ініціатив, які заохочують працівників організацій до творчого ставлення. Усвідомлене ставлення вищого керівництва до необхідності управління процесом створення знань призводить до впровадження змін у структуру компанії.

Ілюстрацією до даного твердження можуть бути приклади ініціатив підприємств у сфері управління знаннями, подані у таблиці 1.10

Таблиця 1.10

Приклади ініціатив підприємств у сфері управління знаннями

Продовження таблиці 1.10.

У компаніях, де не застосовуються методики управління знаннями, вирішення задач і прийняття рішень регулярно здійснюється в умовах недостатньої поінформованості співробітників, які використовують тільки власний досвід і знання, що не завжди відповідає необхідній для вирішення нових задач компетенції. Передача знань відбувається під час спілкування чи комунікації між людьми, спрямованої на одержання необхідних знань для вирішення задач чи прийняття рішень. Тож можна сказати, що для успішного розвитку та конкурентоспроможності компанія має приділяти особливу увагу «знанням», тобто має бути вироблений навчальний підхід до вироблення стратегій і політики компанії, персонал компанії має брати участь у виробленні стратегій, місії та цілей компанії на основі своїх знань та досліджень, також має бути присутня інформаційна відкритість між працівниками, для розуміння прийняття управлінських рішень.