Ефективність впровадження сучасних методів управління в діяльності підприємства туристичної галузі

-         потрібно спонукати працівників до поглиблення їхніх професійних знань і майстерності, надати їм необхідні для цього можливість навчання і підтримку

-         потрібно виявляти і стимулювати позитивні якості працівників, укріплювати в працівниках впевненість у собі

Управлінський контроль - це одна з функцій управління, без якої не можуть бути реалізовані в повному обсязі всі інші функції. Контроль має забезпечувати правильну оцінку реальної ситуації і тим самим створювати умови внесення корективів у заплановані показники. Контроль виступає одним з головних інструментів розробки політики прийняття рішень, які забезпечують відміною заохочень, які втратили свою привабливість, і періодично додавайте нові [11].

Управлінський контроль - це процес спостереження й регулювання різних видів діяльності організації з метою забезпечення виконання організа­ційних задач. Ефективний управлінський контроль створюється на основі його об'єднання з процесом стратегічного планування. Ефективний контроль забезпечує основу для спостереження за здійсненням стратегічних планів таким чином, щоб менеджери могли визначати, наскільки добре виконується план і де необхідно внести зміни або застосувати регулюючі заходи [50].

Управлінська культура відіграє важливе значення в процесі управління підприємством. Поняття управлінської культури досліджували такі вчені як Т. Бойдел, М. Бурке, О. Віханський, А. Наумов та багато інших. Сьогодні в Україні створення системи і зміна методів управління пов’язані з безперервним науковим пошуком оптимального розв’язання складних економічних та соціально-політичних проблем, радикального оновлення всіх ланок управління.

Культура управління підприємством – це сукупність теоретичних та практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона один з вирішальних факторів успіху в управлінні. Перед нею стоїть завдання створити такий управлінський світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури. Її елементами є: глибина, світогляд, морально-етичні норми праці, відношення до праці, навички в організації роботи і виконанні її окремих сегментів, уміння володіти собою і розуміти трудовий колектив [44].

Управлінська культура проявляється також в досконалості роботи, у прагненні створити цілісну композицію. До того ж, така культура характеризує як індивідуальну діяльність управління, так і колективну роботу. Зрозуміло, що вона особливо важлива для керівника, адже головним у його професійній роботі є спілкування з людьми [55].

Особливості управлінської культури:

1.      управлінська культура існує в будь-якій організації, не має матеріальної форми.

2.      управлінську культуру неможливо виміряти кількісними показниками, не може бути формалізована чи декларована.

3.      управлінська культура є фактором мотивації,  індивідуальна і неповторна.

4.      управлінська культура має загальні риси, тому може бути класифікована.

Саме через поєднання в собі двох мистецтв - мистецтва управління та мистецтва виконання – управлінська культура набуває надзвичайного значення на сучасному етапі розвитку держави, оскільки вона постає не лише як сукупний показник управлінського досвіду, рівня управлінських знань, почуттів, зразків поведінки та функціонування суб'єктів управління, але і як певна  характеристика стану управління в Українській державі . Тому можна зробити висновок, що від ступеня її розвитку залежить ефективність усієї системи державного управління [8].

Крім того, недостатній рівень управлінського професіоналізму не лише гальмує поширення організаційної культури, але й стримує організаційний розвиток державної установи. Тому керівнику, який не володіє в достатній мірі елементами управлінської культури, важко, а то і неможливо, засвоїти елементи культури організації, не говорячи вже про те, щоб бути її активним носієм та поширювачем серед підлеглих.

Така управлінська неспроможність пояснюється тим, що управління, як особливим видом творчої діяльності,  на практиці не може існувати поза сферою моралі. До того ж, на наш погляд, відомим є той факт, що самі управлінці сьогодні усвідомлюють зв'язок своєї управлінської діяльності лише з ідеологією управління на рівні підприємства. Керівник за традиційним визначенням – це особа, офіційно призначена на відповідну посаду у якості організатора колективу, наділена необхідними правами та обов'язками, що несе документально визначену відповідальність та має владу, закріплену в посадових документах. Однак у сучасних умовах розвитку суспільства керівник будь-якого ієрархічного рівня зобов'язаний бути, перш за все, менеджером, який повинен активно впроваджувати ефективні інноваційні ідеї господарювання та досягнення науково-технічного прогресу, зважати на зміни в світовій економіці, своєчасно аналізувати кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміти перебудовувати виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку [17].

Зрозуміло, що управлінець нового типу повинен не стільки віддавати накази, скільки вміло організовувати, вести за собою, надихати та ефективно спонукати співробітників. Для цього йому необхідні: постійний ріст кваліфікації та знань, вміння співпрацювати з персоналом, знаходити способи досягнення поставлених цілей, ризикувати. Одним словом, в умовах кардинальних структурних змін, в тому числі в техніці та технології, на перше місце у сфері управління виходять питання підвищення рівня управлінської компетентності та організаційних вмінь керівників, що набуває першочергового значення для ефективного управління людськими ресурсами [44].

Отже, проаналізувавши проблематику управлінської культури є підстави зробити наступні висновки: основою створення нового типу управлінської культури має стати переосмислення управлінських відно­син та запровадження управління, яке повинно бути зорієнтованим на співробітника, тобто застосовувати  управлінський стиль, що дозволить працівникам висловлювати свою точку зору та брати участь у прийнятті рішень в контексті управлінської діяльності. Доцільність упровадженого механізму дає можливість співробітникам брати участь в організації своєї праці та делегувати їм відповідні повноваження  та відповідальність.

1.2. Особливості поняття «управління організаційними змінами»

Сучасна концепція менеджменту сприяла появі нової науки, яка називається «менеджмент організаційних змін», або управління організаційними змінами. Появі цього поняття сприяло те, що компанії під впливом розвитку інформаційних технологій, лібералізації торгівлі та глобалізації почали вносити зміни у свою діяльність, для того щоб бути конкурентоспроможними на ринку.

Поняття «управління організаційними змінами» досліджувались вітчизняними та зарубіжними авторами впродовж останніх років. До таких вчених які вивчали теорію та практику управління організаційними змінами можна віднести : О. Віханського, Є Брукінга, П. Друкера, С. Клімова, А. Лузіна, І. Прокопенка, Ю. Ушанова, Б. Твіса та інших.

Багато вчених, які вивчали поняття « управління змінами» давали цьому визначенню своє поняття. Наведемо в таблиці 1.4 визначення поняття «зміна», зарубіжними та вітчизняними вченими

Таблиця 1.4.

Визначення поняття « управління змінами»

На думку всіх авторів, що досліджували це поняття, можна зробити такий висновок, що «управління змінами» - це процес, який є необхідним для компанії для того, щоб можна було визначити нові потреби ринку, виявити вплив зовнішнього середовища[47].

Наведемо на малюнку 1.5. коротку характеристику змін, з якими зустрічається організація в процесі своєї діяльності.

Рис. 1.5.Види змін на підприємстві

Планові зміни виникають тоді, коли розробляється спеціальна програма, яка забезпечує здійснення планових змін, при цьому потрібно враховувати фактори що спричиняють виникнення змін. Цей вид змін, якщо він передбачений є ефективним способом реорганізації діяльності компанії.

Реактивні зміни це зміни при яких менеджери в організації не складають плану, вони є дешево обходяться компанії, торкаються тих ланок для організації. Ці зміни це реакція на вплив зовнішніх факторів на діяльність компанії.

Планові зміни на підприємстві проходять ряд таких етапів [30]:

1.      перший етап передбачає те що керівництво компанії на власний розсуд здійснює зміни в організації, при цьому передбачається підготовка організації до змін. При планових змінах компанія несе витрати часу та коштів на зміни в діяльності

2.      другий етап планових змін це реалізація та впровадження змін в діяльність компанії

3.      третій етап це адаптація змін які заплановані до діяльності компанії

4.      четвертим етапом буде поява нових змін.

Етап впровадження планових змін відобразимо на малюнку 1.6.

Рис. 1.6. Процес планових змін

Реактивні зміни проходять такі етапи:

1.      На підприємстві має виникнути проблема, яка спонукає проведенню реактивних змін

2.      Підприємство характеризується кризовим становищем, що веде за собою необхідності проведення змін

3.      Підприємство не має шляхів виходу із кризового становища

4.      Прийняття рішень щодо змін на підприємстві

5.      Проводиться процес планування реактивних змін на підприємстві

6.      Відбувається процес реалізації змін

7.      Виникає нова проблема, що веде за собою повторне впровадження змін на підприємстві

Етапи проведення реактивних змін відобразимо на малюнку 1.7.

Рис. 1.7. Етап проведення реактивних змін на підприємстві

Існує ряд факторів, які можуть впливати на процес управління змінами на підприємстві, основні з них наведені на малюнку 1.8.

Рис. 1.8.Фактори пливу на процес управління змінами

Фактор зміни управлінського процесу - це організація діяльності всередині компанії, процеси які впливають на прийняття рішень, інформаційні системи.

До факторів, що впливають на зміну ефективності, а заодно і на управління змінами всередині організації можна назвати зміни в фінансовій діяльності компанії, зміни економічні та соціальні.

Фактори що відносяться до змін в структурі компанії це: традиції, мотиви, стиль управління.

Досвідченість та компетентність персоналу в компанії, продуктивність їхньої праці, мотивація персоналу – це важливі фактори впливу на управління змінами в організації

На управління змінами впливає фактор зміни діяльності, який полягає у зміні або розширенні асортименту продукції та послуг, відкриття нових ринків.

Зміни технологічні – це різного роду технологічні процеси, обладнання та матеріали, які потрібні для роботи.

Отже, слід визначити, що зміни на підприємстві відбуваються під впливом багатьох факторів як внутрішніх так і зовнішніх, що впливають на управлінський процес та визначають внутрішнє середовище організації зовнішнє середовище.

До зовнішніх факторів впливу на діяльність компанії ми можемо віднести жорстку конкуренцію, політична та економічна нестабільність в країні, глобалізація ринку, технічні та інформаційні нововведення.

До внутрішніх факторів впливу зміни в застосуванні технологій, зміна мети та стратегії компанії, зміна обсягу та асортименту продукції.

На думку вчених в управлінні змінами на підприємствах велике значення мають знання працівників, тому виникає необхідність в управлінні знаннями, як стратегічного фактору, що забезпечує успіх компанії.

1.3. Сутність і характеристика поняття « управління знаннями»

В умовах економічної нестабільності кожна організація стикається з рядом перешкод, що зумовлює пошук нових шляхів виходу з кризових ситуацій, та забезпечення стабільності в діяльності. Кожне підприємство вибирає свій шлях реагування на перешкоди, деякі підприємства вчасно реагують на зміни, а також враховують їх, або ж існують такі підприємства які нехтують цими змінами, та в кінцевому випадку втрачають конкурентоздатність. Багато організацій впливають на зміни, що виникають за допомогою знань та інтелектуального потенціалу співробітників, які пропонують нововведення на підприємстві, що допоможуть забезпечити ефективність та успішність в діяльності підприємства.