Звіт по практиці

Третя стадія розвитку трупних плям — імбібіція —  звичайно настає через дві доби (48 год.) після смерті. Характеризується вона тим, що формені елементи крові  руйнуються, плазма, просочившись крізь стінки капілярів, просякає тканини, що їх оточують. При натисканні на трупні плями їх колір не змінюється.

Час появи та динаміка розвитку трупних плям залежить від причин та характеру смерті, температури зовнішнього середовища.

Трупне  заклякання Після смерті всі м'язи трупа розслаблюються, а через 1-2 год. починається їх поступове заклякання. При цьому м'язи щільнішають і начебто застигають в тому положенні й вигляді, в якому знаходилися при розслабленні. Якщо, наприклад, рука трупа була відведена вгору чи вбік від тулуба, то саме в такому положенні вона заклякає.

Охолодження трупа Відомо, що всі життєві процеси в організмі супроводжуються виробленням тепла. Воно передається потім навколишньому середовищу шляхом нагрівання повітря (конвекція), випромінювання (радіація) та витрат на випарювання рідини з поверхні шкіри й дихальних шляхів. Сталість температури тіла людини обумовлена теплопродукцією (внаслідок біохімічних реакцій при обміні речовин) та тепловіддачею, яка регулюється центральною нервовою системою (гіпоталамус).

Трупне  висихання Це явище спостерігається за умов, що сприяють випаровуванню вологи. На ділянках тіла, де порушена цілість верхнього шару епідермісу, випаровування вологи відбувається швидше, внаслідок чого утворюються плями коричнево-жовтого кольору (пергаментні). За зовнішнім виглядом вони нагадують садна, але, на відміну від прижиттєвих саден, у нижче розміщених тканинах під такою плямою крововиливів немає. У сумнівних випадках ці ділянки необхідно дослідити гістологічними та гістохімічними методами.

11. Пізні трупні явища, їх характеристика.

До пізніх трупних  явищ відносяться такі, які призводять до значних різких змін зовнішнього  вигляду трупа, його органів і  тканин. Пізні зміни в трупі  починаються, власне, зразу ж після  смерті, але розвиваються й проявляються повільніше й пізніше. До пізніх ознак смерті відносяться трупне гниття, муміфікація, жировіск, торф'яне дублення.

Трупне гниття Це дуже складний процес, що полягає у розкладанні білків під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. При цьому утворюються гнильні гази, які роздувають кишки, проходять через їх стінки у підшкірну клітковину, внаслідок чого шкіра набуває брудно-зеленого кольору. Пізніше брудно-зелене забарвлення поширюється на грудну клітину, шию. Труп зеленіє, що пояснюється утворенням сірчастого заліза внаслідок з'єднання сірководню, який виділяється у процесі гниття, із залізом крові. Внаслідок утворення газів труп роздувається до значних розмірів (трупна емфізема). З часом під верхнім шаром шкіри з'являються пухирі, наповнені сукровичною рідиною, згодом вони лопаються, і шкіра звисає клаптями.

Прояви трупного гниття залежать від причини смерті, умов зовнішнього середовища тощо.

Трупи мертвонароджених дітей, як правило, стерильні й не мають гнильних мікробів, а тому, по-перше, гниття, звичайно, затримується на досить довгий час і, по-друге, його перші ознаки з'являються не на черевних покровах, а на найбільш вологих частинах тіла, куди потрапляють ззовні гнильні мікроби.

Муміфікація Це один з видів природної консервації — висихання трупа. Воно має місце, якщо труп знаходиться в умовах, за яких швидко та інтенсивно втрачає вологу (в піску, крейдяному ґрунті), або ж коли є хороший протяг (на горищах, у печерах, склепах). Втрачаючи значну кількість вологи (до 80% і більше), труп перетворюється на скелет, обтягнутий шкірою; вона дуже суха, щільна, має рудувато-коричневий колір. Внутрішні органи висихають, зменшуються в об'ємі, і врешті-решт руйнуються, перетворюючись на безформену однорідну масу. Для муміфікації трупа дорослої людини за сприятливих умов потрібно один-два місяці, а дитячого трупа — досить двох-трьох тижнів. Такий зменшений у масі муміфікований труп може зберігатися протягом десятків і навіть сотень років.

Судово-медичне  дослідження муміфікованого трупа, внаслідок його доброго зберігання, дозволяє встановити вік, стать, довжину тіла, певні анатомічні особливості особи, якій він належить; у деяких випадках — навіть її ідентифікувати.

Торф'яне дублення Вкрай рідкісним є вид природного зберігання трупа, що утворюється у випадках попадання мертвого тіла в торф'яні болота та ґрунти. Там під дією гумусових кислот відбувається дублення шкіряних покровів. Вони стають цупкими, набувають темно-рудого кольору. Білки й вапно розчиняються, внутрішні органи і м'які тканини значно зменшуються в об'ємі, або й зовсім руйнуються, кістки м'якнуть, легко розрізаються. У такому стані трупи можуть знаходитися сотні років. Дослідження проводиться так само, як і при утворенні жировоску.

Природна консервація  трупа можлива й у випадках попадання його в інші умови — низька температура зовнішнього середовища (замерзання трупа); висока концентрація солей, занурення в нафту, дьоготь. Труп за цих обставин зберігається досить довго, і його можна дослідити повністю за звичайною схемою.

12. Судово-медичні можливості при огляді трупа на місці його виявлення.

Під місцем події  розуміють ділянку місцевості чи приміщення, де безпосередньо сталася  певна пригода і яке підлягає слідчому огляду. Найчастіше це водночас є і місцем вчинення злочину (вбивства, зґвалтування, крадіжки). Огляд місця події, як правило, здійснює слідчий, але згідно з ст. 227 КПК України, його має право проводити й прокурор.

Оглядають місце  події у присутності не менш як двох понятих — не заінтересованих  у справі дієздатних осіб. Поняті мають право звертати увагу слідчого на будь-які обставини, що стосуються слідчих дій, та висловлювати зауваження з приводу виконаного, які обов'язково заносяться до протоколу.

Треба пам'ятати, що зовнішній огляд трупа є  складовою частиною огляду місця події, хоча частіше він оформляється як окрема самостійна слідча дія. Проводячи її, лікар повинен встановити й відобразити у протоколі: розташування та позу трупа; зовнішній вигляд його одягу та взуття; характер пошкодження одягу, наявність на ньому слідів, плям тощо; індивідуальні особливості частин тіла, їхніх ушкоджень і слідів на тілі; ознаки переживання тканин; особливості ложа трупа, предметів на ньому, безпосередньо біля нього. Значну увагу приділяють виявленню трупних змін та їх характеру, а також встановленню загальних даних про особу трупа.

Робота лікаря регламентується "Правилами роботи лікаря-спеціаліста в галузі судової  медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення (події)".

Огляд місця  події і трупа на місці виявлення  організує та проводить слідчий, тому всі учасники огляду діють за його вказівками і за його дозволом. Фахівець у галузі судової медицини робить огляд трупа, обстановки, що оточує його, з метою виявлення, фіксації та вилучення для подальшого дослідження речових доказів (слідів крові, волосся, відбитків рук, ніг, протекторів тощо) та різних предметів (знаряддя травми, одяг та інше). Завданням лікаря є і зіставлення знайдених слідів із змінами та ушкодженнями на трупі, з метою всебічного встановлення та чіткого з'ясування обставин події. Як і кожна слідча дія, огляд місця пригоди документується шляхом внесення відомостей про все знайдене до "Протоколу місця події". Цей документ складається з вступу, опису та заключної частини.

13. Правила і порядок судово-медичного дослідження трупа.

Безумовно, ще до детального огляду трупа, лікар, який бере участь в огляді місця події, повинен  пересвідчитися, що перед ним мертва людина. На це вказують абсолютні ознаки смерті (трупні плями, трупне заклякання, охолодження, висихання тощо). Смерть можна діагностувати й за наявності несумісних з життям ушкоджень тіла.

Пересвідчившись, що на місці дійсно знаходиться труп, судмедексперт повинен з'ясувати, чи є ознаки, які дозволяють встановити, де настала смерть: на місці виявлення  трупа чи ні. Для цього звертають увагу на відповідність розташування трупних плям та пози трупа, наявність чи відсутність слідів переміщення трупа, плям крові при зовнішніх ушкодженнях тощо.

Після цього  встановлюють стать, довжину тіла та приблизний вік покійного. Не змінюючи пози трупа, вказують його положення щодо оточуючої обстановки, фіксують це шляхом відео-, кіно- чи фотозйомки. Позу трупа детально описують у протоколі, визначаючи, як він розміщується (лежить обличчям догори чи вниз, на боці, сидить, стоїть тощо), зазначають наявність на трупі та в оточуючій обстановці ознак, які дозволяють скласти думку про те, що відбулося (знаряддя травми: ніж, сокира, рушниця; сліди крові, сперми, інших виділень людини, волосся; частини одягу, сліди транспортних засобів і т. ін.). Особливу увагу звертають на наявність ознак боротьби та самооборони.

Після цього  проводиться детальний зовнішній  огляд трупа за тими ж правилами, що й при його розтині. Уважно досліджують  ознаки смерті, зазначають у протоколі  ступінь вираження трупних явищ у певний час огляду. Одразу ж звертають увагу на трупні плями. Як правило, це найперші ознаки смерті, і у своєму розвитку вони проходять певні стадії. Встановлюють відповідну стадію трупних плям шляхом вивчення зміни кольору при дозованому натисканні. Водночас відмічають їх вигляд, Інтенсивність, колір та фази. За характером плям можна іноді запідозрити причину смерті. Потім визначають наявність і ступінь трупного заклякання. Для цього роблять спробу відвести нижню щелепу, зігнути чи розігнути кінцівки в суглобах. За допомогою електричних медичних і ртутних термометрів вимірюють температуру трупа в паховій ямці та прямій кишці. Все це заноситься до протоколу, де зазначають дані про погоду, бо вона може впливати на розвиток трупних явищ.

Дальше починають ретельний огляд одягу трупа: чи відповідає він порі року, застібнутий він чи ні, чи є на ньому сліди від дії зовнішніх факторів.

Треба пам'ятати, що при вивченні трупа на місці  знаходження та при транспортуванні  до моргу первісний вигляд одягу  може змінитися. Тому дані, отримані у процесі огляду, підкріплюють зйомками. Звичайно на місці події одяг не знімають, лише послідовно оголюють для огляду окремі частини тіла з метою виявлення ушкоджень, які описуються з позначенням локалізації, форми, розмірів, особливостей.

Після закінчення огляду трупа його відправляють для  судово-медичного дослідження.

14. Ексгумація трупа: приводи і порядок проведення.

Треба зупинитися ще на одному різновиді огляду місця  виявлення трупа - ексгумації (виймання трупа із землі). Ця слідча дія проводиться з різною метою - для встановлення причини смерті особи, тіло якої поховали без розтину, виявлення патологічних змін, зокрема різноманітних ушкоджень, які не були встановлені при первинному дослідженні тощо.

Ексгумація  може бути проведена як на кладовищі, так і в інших місцях. Коли ексгумація здійснюється на кладовищі, то після огляду могилу розкривають, визначають глибину поховання та стан домовини. Останню виймають і відправляють до моргу. Крім того, беруть зразки ґрунту з-під домовини та зі стінок могили для подальшого судово-токсикологічного дослідження.

Якщо ж ексгумація відбувається не на кладовищі, то детально описують положення трупа, його позу, наявність на ньому та поряд з ним сторонніх предметів. Труп витягують з ями, розміщують на землі (бажано покрити її дошками, брезентом, целофановою плівкою тощо) і проводять огляд як звичайно. Потім труп запаковують, найкраще - у спеціальний целофановий мішок і відправляють до моргу.

При дослідженні  ексгумованих трупів, якщо відоме ім'я померлого, користуються загальноприйнятою схемою. Водночас треба пам'ятати, що зміни в трупі, які сталися після похорону, можуть бути оцінені як прижиттєві. З метою уникнення помилок, необхідно здійснити гістологічні та гістохімічні дослідження. У випадках підозри на смерть від отруєння, окрім органів та тканин трупа, на дослідження відправляють зразки ґрунту, одягу, дощок домовини.

Шкіру, кістки, а якщо можливо — й внутрішні  органи з ушкодженнями, вилучають  для лабораторних досліджень.

Водночас для  подальшого лабораторного дослідження беруть зразки ґрунту з ями, у якій перебував труп, а також з навколишніх ділянок. Може виникнути необхідність взяти зразки комах на різних стадіях розвитку для ентомологічного дослідження.

15. Експертиза трупів новонароджених.

Судово-медичне  дослідження трупів новонароджених має свої особливості. Приводом до цієї експертизи є: виявлення трупу новонародженого, мати якого невідома; народження мертвої  дитини у домашніх умовах чи у якомусь  іншому місці поза лікувальною установою, наприклад у дорозі; звертання до пологового будинку з мертвою дитиною; при підозрі на насильну смерть дитини. Ця підозра особливо зростає, якщо знайдено труп новонародженої дитини, мати якої невідома.

Щодо особливостей дослідження трупів новонароджених, то тут йдеться не лише про особливу техніку розтину трупа, а й про те, що, крім визначення причини смерті, необхідно вирішити ще цілу низку специфічних питань, притаманних лише даному виду судмедекспертизи.

Насамперед  треба пам'ятати, що причина смерті новонародженого та виявлені на його трупі ушкодження можуть бути пов'язані з пологами. Приховуючи небажану вагітність, жінка часто вибирає для пологів потаємні місця, наприклад горища, господарські будівлі, покинуті житла тощо. На самоті, без сторонньої допомоги, вона може заподіяти плоду важкі, а іноді й смертельні ушкодження. Саме це має враховувати судово-медичний експерт при дослідженні трупа новонародженої дитини. Ці ушкодження бідолашна жінка спричиняє ненавмисно. Та, на жаль, трапляється, що породілля навмисно вбиває свою дитину.