Інформація як ресурс управління економічними системами

    Отже  при дослідженні різних обкатів  може виникати:

• Визначеність;
• Невизначеність:

 

недостовірність                невідомість                   незрозумілість

• суперечливість          
• неповнота                                                      фізична   лінгвістична
• неадекватність
• невизначеність.

    Існує 3 види невизначеності:

• Повна невизначеність, за якої економічні суб’єкт не може спрогнозувати власний розвито та розвиток економіки, в цілому:

    

• Повна визначеність, коли ймовірність настання прогнозованої  події  дорівнює 1:

    

• Часткова  невизначеність:

    

  де і- подія,

Р- ймовірність настання події,

              t- час,

              n-кінець періоду часу.

    Існує 3 ситуації, в яких необхідно приймати рішення:

1. Система визначена;
2. Ризикова ситуація (інформація неповна, але дають оцінку можливим станам середовища);
3. Невизначеність (немає інформації про ймовірність настання подій, або вона не може бути встановлена традиційним способом.

    Необхідно знати, як забезпечується виконання  встановленої програми, плану дій, які  справи з матеріально-технічним, фінансовим, енергетичним, інформаційним забезпеченням. Необхідно також мати вичерпну інформацію щодо стану ринкової кон’юнктури, економічної політики державних органів управління, діяльності конкурентів, партнерів, споживачів тощо. Невизначеність виникає і щодо вибору найбільш доцільного рішення з множини можливих (керувальний вплив).

    Ентропія - міра невизначеності системи. Зрозуміло, що з появою нових відомостей невизначеність може зменшитися. Чим більший обсяг зазначених відомостей, тим більше буде інформації про систему і тим менш невизначеним буде її стан. Тому кількість інформації можна вимірювати зменшенням ентропії тієї системи, для уточнення стану якої призначено відомості. Наприклад, коли стан системи цілком визначається, ентропія прирівнюється до нуля. Нехай Ix — інформація, здобута в результаті з’ясування стану системи Х. Вона дорівнює зменшенню ентропії: тобто кількість здобуваної інформації в разі повного з’ясування стану деякої фізичної системи дорівнює ентропії системи.

    На  практиці важливо вміти чисельно оцінювати ступінь невизначеності. Розглянемо випробування, яке має K рівноможливих результатів. Зрозуміло, що коли K = 1, результат випробувань не є випадковим і жодної невизначеності немає. Зі збільшенням K невизначеність зростає. Отже, числова характеристика невизначеності f(K) має бути f(1) = 0 і зростати зі збільшенням K. Розглянемо два незалежні випробування α і b. Нехай випробування α має m, а випробування b — n результатів. Добуток подій αb матиме mn результатів. Невизначеність випробування αb буде більшою і від α, і від b.

    Природно  припустити, що ступінь невизначеності випробування αb дорівнює сумі невизначеностей, які характеризують випробування α і b. Звідси дістаємо таку умову: f(mn) = f(m) + f(n).

    Визначимо вигляд цієї функції. Неважко переконатись, що логарифмічна функція y = log(x) — єдина, яка має наведені властивості:

    log 1 = 0;  log x2 > log x1 при x2 > x1;  log(mn) = log m + log n.

    Вибір основи системи логарифмів не принциповий, оскільки згідно з формулою logа = logbalogb перехід від однієї основи логарифмів до іншої зводиться до множення на коефіцієнт пропорційності.

    У теорії інформації за основу логарифмів беруть число 2, тобто f(K) = log2(K). Оскільки log22 = 1, то це означає: за одиницю вимірювання  невизначеності взято невизначеність, яка міститься у випробуванні, що має два рівноможливі результати (наприклад, у випробуванні з підкиданням монети).

    Отже, невизначеність існує практично  у всіх економічних процеах, таким  чином надзвичайно важливо ідентифікувати невизначеніть та визначити її ступінь  аби прийняти оптимальне управлінське рішення. 
 
 

    3. ВІДКРИТІ ТА ЗАКРИТІ СИСТЕМИ

    Система – це складний цілісний об'єкт, що складається  із взаємозв'язаних частин (елементів). Кожна система функціонує і має  не одну, а цілий набір структур.

     Кожна система має наступні елементи: входи, внутрішнє середовище, та виходи, зворотній зв’язок. На вході система зазнає впливу з боку середовища, а через вихід вона впливає на зовнішнє середовище. Графічно це можна зобразити так:

    

     вохди                                                                                      виходи 

    Рис. 1  Будова системи

    У теорії систем є дві категорії:

     1) Закрита система – система, яка не має «входів» та «виходів», відрізняється непроникними межами, протіканням внутрішніх процесів за рахунок внутрішніх ресурсів.

    2) Відкрита система – система, яка взаємодіє з середовищем, має проникні межі та яка використовує ресурси середовища.

    В теорії систем існують таеі поняття  як «чорний ящик» і «білий ящик». Системний аналіз у варіанті "чорного ящика" дозволяє вченому не досліджувати внутрішню структуру явища, розглядати його стан на основі порівняння "входу" в систему і "виходу" з неї. Варіант "білого ящика" передбачає розкриття всіх механізмів системи. Для цього встановлюють структуру системи, а потім кожен елемент досліджують балансовим аналізом. Але дослідження по принципу "білого ящика" до кінця не можуть бути проведені, залишається певна частина і на "чорний ящик".  
 
 
 

4. ХАРАКТЕРИСТИКА  ВІДКРИТИХ СИСТЕМ

    Як  ми вже зазначали, системи можуть бути відкритими і закритими. Відкрита система обмінюється матеріальними цінностями, енергією, інформацією з навколишнім середовищем, тобто взаємодіє з ним. Зв'язок підприємств із зовнішнім середовищем здійснюється через ринок, конкуренцію на ньому, рух капіталу, соціальні відносини, державне регулювання тощо. Зовнішнє середовище впливає на все, що відбувається всередині підприємства, визначає можливість його виживання. Отже, розвиток підприємства залежить від того, якими будуть економічні обставини, політичний і соціальний стан, ставлення до підприємництва, правова база.

    Якщо систкма хоче функціонувати стабільно в умовах змін зовнішнього середовища, воно мусить самокоригуватися. Відкриті системи мають бути здатні до самоорганізації, тобто переборювати внутрішні обмеження, досягати нових, стійкіших станів. Забезпечити свій економічний розвиток зможуть тільки ті системи, які одночасно з руйнуванням старої структури зможуть створити нову, адекватну зміненому зовнішньому середовищу стійку структуру.

      Економічні системи, що включають у себе як необхідний елемент людей, їхні спільності, є завжди соціально-економічними. Соціально-економічні системи — це, насамперед, відкриті системи, які не можна вважати цілком ізольованими від навколишнього середовища в якому-небудь аспекті — інформаційному, речовинному, енергетичному і т.д.

    Система і середовище знаходяться в постійній і складній взаємодії, впливаючи один на одного. Взаємодія системи з навколишнім середовищем описується рядом понять кібернетики і загальної теорії систем, такими, наприклад, як: стійкість, гомеостаз, рівновага, адаптація і т.п. 
Система знаходиться у рівновазі тоді, коли кожен її елемент знаходиться в стані рівноваги, обумовленому іншими елементами. Рівновага — найпростіший випадок стійкого стану системи. Вона характеризує стан системи, у якому вона залишається як завгодно довго при відсутності впливів середовища, що збурюють. 
Стійкість системи — це випадок більш складної рівноваги із середовищем, що виявляється в динаміці їхньої взаємодії. Система може змінювати свою поведінку, однак деякі її властивості залишаються при цьому незмінними. 
Поняття "гомеостаз" (грец. homeo — подібний + stasis — нерухомий) проясняє зміст стійкої рівноваги системи в динаміці взаємодії із середовищем. "Гомеостазом називають властивість системи зберігати в процесі взаємодії із середовищем значення істотних перемінних у деяких межах. Істотними називають характеристики, тісно пов'язані з основною якістю системи, порушення якої призводить до її деструкції". При різних станах середовища істотні перемінні залишаються стабільними, забезпечуючи рівновагу системи з зовнішнім середовищем. 
Система завжди є частиною зовнішнього середовища, тому у відповідь на зміни середовища система повинна пристосовуватися до функціонування в нових умовах. Адаптація — це процес такого пристосування у складному середовищі. Адаптація системи може виявлятися як саморегулювання, самонавчання, самоорганізація і самовдосконалення. При саморегулюванні система відповідає на зміни середовища цілком визначеною реакцією своїх елементів за жорстко заданою програмою. При самонавчанні система здатна змінювати програми регулювання і способи дій своїх елементів. При самоорганізації система змінює не тільки програму регулювання, а й свою внутрішню структуру. І нарешті, самоудосконалюючись, системи можуть перебудовувати свою структуру не тільки в межах заданого набору елементів, а й шляхом розширення набору елементів за рахунок середовища.

    Для управління відкритими системами необхідно  впливати або на входи системи, або  на певні аспекти зовнішнього  середовища, або і на те і на інше задля досягнення оптимальних результатів на виході. 
 
 
 

    ВИСНОВКИ

    Таким чином, система - система – це комплекс взаємодіючих елементів, які в своїй єдності створюють деяку цілісність. Практично в кожній існуючій системі присутня доля невизначеності. Для усунення невизначеності, або зведення до мінімуму її впливу на управлінське рішення – необхідна інформація.

      Отже, інформація як ресурс суспільства направлена на постійний розвиток і удосконалення інформаційних систем, які являють собою складні динамічні системи із зворотним зв’язком, що використовуються для забезпечення інформацією процесів ефективного управління в суспільстві. Кінцевою метою дії інформаційних технологій та інформатизації як ресурсу суспільства є оптимізація управління об’єктом, забезпечення найкориснішого ефекту за найменших зусиль.

    Однак, існує два види систем, які потребують різних підходів, щодо оптимізації  результатів їх діяльності : відкриті і закриті. Закрита система – система, яка не має «входів» та «виходів», відрізняється непроникними межами, протіканням внутрішніх процесів за рахунок внутрішніх ресурсів. Відкрита система – система, яка взаємодіє з середовищем, має проникні межі та яка використовує ресурси середовища. Для закритих сиситем необхідно мати інформацію лише про саму сиситему, і управляти  потрібно за допомогою цієї інформації. Відкриті ж системи зазнають впливу не лише від суб’єкта управління, а й від зовнішнього середовища, що також повинне бути враховане при прийнятті управлінського рішення. 
 
 
 
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

    1. Соціально-економічні проблеми інформаційного суспільства/ Під ред. д.е.н., проф. Л.Г.Мельника.- суми: ІТД «Університетска книга», 2005.- 430с.

    2. Тапскотт Д. Электронно-цифровое  общество. - М.: 2003.-436 с.

    3.  Генон Р. Кризис современного  мира // Избранные произведения. - М.: «Беловодье». 2004. - 304 с.

    4. Дятлов С.А. Информационная парадигма социально-экономического развития // Известия Санкт-Петербургского университета экономики и финансов. - СПб: Изд-во СПбУЭФ, 1995.-№3-4. - С.17-30.

    5. Пожуєв В.І. Інорматизація як ресурс сучасного суспільсва