Стратегічне планування маркетингової діяльності підприємства

Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Апреля 2012 в 23:57, дипломная работа

Описание работы

Актуальність дослідження. Україною зроблений вибір свого дальшого розвитку – перехід до ринкової економіки і вихід на світовий ринок. Адміністративно-командна економіка залишила тяжкі наслідки. Розпочатий в таких умовах перехід ринкової економіки пов’язаний із значними труднощами. Повільно проходила реалізація економічних реформ. Продовжувалось падіння виробництва, поглиблювалась економічна криза.

Содержание

Зміст
Вступ ........................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретичні основи стратегічного планування маркетингової діяльності підприємства .........................................................................................7
1.1. Сутність стратегічного планування ...............................................................7
1.2. Зміст і послідовність стратегічного плануваня …………………………..11
1.3. Стратегічне планування маркетингової діяльності у досягненні мети підприємства ….....................................................................................................15
1.4. Доцільність розробки системи стратегічного планування
на сучасних підприємствах ……………………………………………………..21
1.5. Оцінка стратегічного планування маркетингової діяльності
підприємства …………………………….............................................................25
Розділ 2. Аналіз стратегічного планування маркетингової діяльності ТОВ "Конкорд-Тревел" ……………………………………………………………….30
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства ………………30
2.2. Маркетингове дослідження підприємства ………………………………..41
2.3. Особливості стратегічного планування маркетингової діяльності на підприємстві ……………………………………………………………………..46
2.4. Оцінка ефективності та удосконалення стратегічного планування маркетингової діяльності ТОВ "Конкорд-Тревел" ……………………………56
Висновки …………………………………………………………………………64
Список використаних джерел ………

Работа содержит 1 файл

Стратегічне планування маркетингової діяльності підприємства.doc

— 673.50 Кб (Скачать)

       Тому стратегічне планування  має такі характерні ознаки:

   По-перше, на відміну від довгострокового  екстраполятивного планування, коли прогноз розроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища: були виділені стратегічні зони господарювання (СЗГ) та стратегічні господарські центри (СГЦ).

       СЗГ - це окремі сегменти зовнішнього  середовища або ринково-продуктові  сегменти, на які фірма має  чи хоче отримати вихід. У  відповідності з СЗГ в середині  фірми віділялись виробничі підрозділи, відповідальні за стратегію розвитку СЗГ - стратегічні господарські центри. Згодом СЗГ здобули назву ‘’стратегічні поля бізнесу’’. Поле бізнесу - це продукт, котрий знаходиться у тісному звязку з ринком збуту.

       По-друге, важливою ознакою стратегічного планування являється аналіз як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей підприємства.

       По-третє, методика стратегічного  планування предбачає розробку  багатоваріантної стратегії. Кожен  варіант орієнтований на розвиток  підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернaтив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому.

       За визначенням Х. Кунца - це генеральна програма дій, яка окреслює головні цілі організації і розподіл ресурсів для їх досягнення [23, c. 108].

       За своїм змістом стратегія  являється специфічним довгостроковим  плановим документом, результатом  стратегічного планування.

         Стратегії мають ряд особливостей:

  1. процес розробки стратегії не завершується якоюсь негайною дією. Він закінчується встановленням загальних напрямків, рухаючись по яких фірма досягне успіху.
  2. сформульована стратегія використовується для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в такому пошуку заключається в тому, щоб допомогти зосередитись на визначених ділянках і можливостях та відкинути все інше яке несумісне зі стратегією.
  3. під час формування стратегії не можна передбачити всі можливості, які виникнуть в майбутньому.Тому доводиться користуватись неповною і неточною інформацією.
  4. поява більш точної інфрмації спроможна піддати сумнівну обгрунтованість первісного стратегічного вибору. Тому успішне використання стратегії неможливе без зворотного звязку.

       Однією з умов формулювання  фірмою своєї стратегії являється  виникнення раптових змін в навколишньому середовищі. Їх причиною може бути насичення ринку, технологічні зрушення, непередбачений успіх нового товару, поява числених нових конкурентів і т.д.

       Маючи пред собою такі труднощі, фірма повинна вирішити дві  надзвичайно критичні прблеми:

  1. Вибрати новий напрямок росту із багатьох альтернатив, які важко підлягають оцінці.
  2. Направити зусилля численного колективу в потрібне русло.

       Відповідь на ці питання і  розкриває сутність розробки  та реалізації стратегії. В  такі моменти стратегія становиться життєво необхідним упрвлінським інструментом, за допомогою якого фірма може протистояти зміні умов навколишнього середовища. 

1.2. Зміст і послідовність  стратегічного планування

    У розробці стратегії враховується багато факторів: характер діяльності підприємства, його структура і кадровий потенціал, особливості галузі, тенденції розвитку макроекономічних процесів, стан правової бази, що регламентує умови господарської діяльності, та ін.

    Горизонт  стратегічного планування, тобто  часовий інтервал, на який ведеться планування, звичайно змінюється від одного року до п'яти і в кожному конкретному випадку залежить від стабільності економічного стану і передбачуваності майбутнього, терміну впровадження прийнятих стратегічних рішень, середньої тривалості часу, необхідного для реалізації конкретної ідеї від її зародження до практичного впровадження. 
Кількість і зміст етапів розробки стратегічних планів, а також сама їхня форма можуть істотно змінюватися залежно від конкретних умов [34, c. 59].

    До числа чинників, що впливають на послідовність і зміст робіт із стратегічного планування і управління, належать:

      форма власності підприємства; його  тип (спеціалізоване чи диверсифіковане), галузева приналежність; 

    рівень  концентрації виробництва (велике, середнє чи мале підприємство);

    рівень  розвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури; стан маркетингової  орієнтації підприємства; рівень освоєння методів стратегічного планування і т.д.

    У цілому процес стратегічного планування і управління обов'язково передбачає використання широкого кола інформаційних джерел й інтенсивної аналітичної роботи,

    Таким чином, у розробці стратегії планування умовно виділяють такі етапи:

    - стратегічний аналіз і прогностичне  забезпечення;

    - визначення мети і завдань  підприємства;

    - варіантна розробка стратегії  (власне стратегічне планування);

    - реалізація;

    - контроль за виконанням;

    - оцінювання і коригування стратегічного  плану.

    Стратегічний  аналіз і прогностичне забезпечення розробки стратегії. 
На цьому етапі формується інформаційна база стратегічного планування і управління, досліджуються тенденції розвитку широкого кола процесів і явищ у галузі, на ринках збуту, у цілому в економіці, що впливають на умови функціонування підприємства. При цьому визначаються найважливіші проблеми і чинники розвитку організації, перспективи і потенційні загрози, пов'язані з процесами, що відбуваються в навколишньому середовищі.

    Метою першого етапу робіт є якісний  і кількісний аналіз поточного стану  і врахування багатьох чинників, що впливають на результати виробничо-господарської діяльності підприємства. Це дає змогу визначити сильні його сторони, можливості і загрози, пов'язані з впливом навколишнього середовища, вийти на сукупність необхідних рішень з основних напрямків діяльності об'єкта управління і приступити до їхньої попередньої варіантної розробки [45, c. 89].

    Визначення  цілей і завдань  підприємства.

    На  основі першого етапу робіт визначаються глобальні цілі підприємства (його "місія", "програмна заява"), що служать вихідною базою для  встановлення пріоритетних напрямків виробничо-господарської діяльності. Формуються також критерії розподілу ресурсів і намічаються конкретні кількісні завдання підприємства, визначення яких забезпечує можливість концентрації сил і засобів для досягнення поставлених цілей. Це дає змогу визначити фундаментальні завдання розвитку об'єкта управління, склад і обґрунтованість яких безпосередньо впливають на ефективність стратега.

      Варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування).

      На цьому етапі розробляються альтернативні варіанти стратегічних планів, програм і дається їхня порівняльна оцінка, аналізуються і підтверджуються вищою ланкою управління стратегічні розробки підрозділів, забезпечується узгодженість різних планів, програм та інвестиційних рішень. Широко використовується методика "портфельного планування", коли формується не один варіант стратегії, а складається пакет ("портфель") можливих стратегій, що розробляється для стратегічних господарських підрозділів (СГП). З такого портфеля і робиться відбір найкращої для конкретних умов стратегії.

    Варіантна розробка стратегії розвитку підприємства включає:

    - вибір стратегічних альтернатив,  їх аналіз і визначення базової  стратегії;

    - формування функціональних стратегій,  включаючи стратегію маркетингу, фінансову, НДДКР, розвитку виробництва, зовнішньоекономічної діяльності, соціального розвитку, організаційних змін, екології і т.ін.

    Реалізація, контроль за виконанням і коригування  стратегічного плану. На цьому етапі широко використовуються різноманітні підходи. Реалізація стратегії може забезпечуватися через єдиний стратегічний план підприємства або через плани і програми стратегічних господарських підрозділів (у цьому випадку на рівні організації забезпечується розподіл ресурсів і здійснюється загальний контроль), або шляхом включення окремих стратегічних завдань (у першу чергу, інвестиційних і науково-технічних) в оперативно-тактичні плани і програми [17, c. 149].

    У будь-якому випадку головним завданням  етапу реалізації є просування в  напрямку стратегічних цілей при максимально можливому пристосуванні до реальних умов, що складаються на підприємстві. Коригування планів на цьому етапі забезпечує безперервний циклічний характер стратегічного планування, орієнтацію його на максимальне врахування змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі.

    Результативність  стратегічного управління залежить від організації процесу стратегічного  планування. Як правило, ресурси планування розподіляються неефективно. Значно більше зусиль витрачається на інформаційний  аналіз порівняно з розробкою і впровадженням стратегії. Це неминуче призводить до неповної реалізації запланованого. За деякими оцінками, до 95 % стратегічних планів за останні двадцять років не були виконані повністю. Збільшення рівня докладених зусиль на етапах розробки і впровадження, а також накладання фаз процесу шляхом виділення змін, впровадження яких можна починати до закінчення розробки стратегії, гарантує більш успішну реалізацію стратегічного плану.

      Процес стратегічного планування  є безперервним річним циклом робіт, в якому беруть участь практично всі підрозділи підприємства. Як правило, кінцевий варіант плану і бюджету розглядає комітет зі стратегічного планування, а затверджує плани вище керівництво.

    Розглянемо  календарний план процесу стратегічного планування, розроблений відомою американською корпорацією "Міннесота Майнінг енд Мен'юфекчерінг" ("ЗМ") [12, c. 215].

    У підрозділах на нижньому рівні організаційної структури корпорації аналізуються сильні і слабкі сторони підприємства, зовнішні сили, конкуренти, а також визначаються ресурси, необхідні для досягнення цілей корпорації. Ці плани передаються у стратегічні центри бізнесу для розгляду і узгодження. Узагальнені плани далі подаються в комітет зі стратегічного планування, що складається з віце-президентів, які представляють чотири відділення корпорації. Плани кожного центру розглядаються не менше, ніж двома віце-президентами. Результати розгляду обговорюються з керівництвом центру, узгоджуються всі розбіжності між керівництвом відділення і центру. В липні правління корпорації розглядає загальний стратегічний план і затверджує пріоритети бюджетних витрат, які потім передаються у відділення і нижче. У підрозділах розробляються плани дій і формуються бюджети. На вищих ланках плани агрегуються і, нарешті, у грудні на засіданні правління затверджується остаточний варіант стратегічного плану і бюджет. 

1.3. Стратегічне планування  маркетингової діяльності у досягненні мети підприємства

    Основою стратегічного менеджменту є  стратегічне планування, яке тут  розуміється як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку бізнесу. До питань стратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їхнє коригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього стану підприємства і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізація ресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення заявлених довгострокових цілей (збільшення прибутку, зниження собівартості, вихід на міжнародний ринок, збільшення масштабів діяльності, створення спільних підприємств і т.ін.).

    Історично стратегічному плануванню в бізнесі  передувало довгострокове планування, що практикувалося в 50-х і 60-х роках XX ст., 
коли ринки ще розросталися і політика компаній базувалася на уявленнях про безупинне зростання. Кризові явища у світовій економіці початку 70-х років, що супроводжувалися такими явищами, як насичення попиту, посилення конкуренції, зміни в технології, нестабільність зовнішнього середовища змусили переглянути методи планування, які стали неадекватними проблемам, що виникли. Сформувалося розуміння, що сила компанії базується на можливості розвинути потенціали стратегічного успіху - стратегічні переваги, тобто ринкові переваги, такі як високі стандарти якості продукції (послуг), низькі витрати, ефективна мережа розподілу, високий імідж. Звичайно стратегічні переваги випливають з аналізу, по-перше, особливостей фірми порівняно з її конкурентами і, по-друге, сприятливих і несприятливих чинників навколишнього середовища. Останнім часом до цих позицій додають ще дві: здатність до швидких змін у стратегії й організації у відповідь на зміни навколишнього середовища, а також культуру організації в плані сприйняття і реалізації стратегії.

Информация о работе Стратегічне планування маркетингової діяльності підприємства