Шпаргалка по "Маркетинговая ценовая политика"

  Приймаючи рішення, вона зобов’язана консультуватися з міністром, до сфери компенсації якого входить галузь.

  Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м’ясо й молочні продукти, залізничні тарифи, тарифи на водо- і теплопостачання, електроенергію і газ, освіту й медичне обслуговування. У цілому регулюється близько 20 % споживчих цін.

133.   Регулювання цін та ціноутворення Греції.

  Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку. Держ. регулювання ціноутворення в Греції здійсн-ся як шляхом безпосер-го визначення цін і контролю за їх дотриманням, так і проведенням політики цін і доходів на певних етапах розвитку країни в рамках загальноек. політики чи в окремих галузях економіки. Нині ціни приблизно на 20 % найменувань споживчих товарів і послуг регулюються державними органами. Правовою основою регулювання цін є указ президента, затверджений у 1989 р. Він являє собою  Кодекс ринков рег-ня, відповідно до положень якого всі товари і послуги, що підлягають ціновому рег-ню, поділ-ся на 2 групи. Перша група — ТіП, встан-ня цін на які входить у компетенцію уряду та інших держ і частково держ організацій. Це с/г продукти масового вир-ва (пшениця, тютюн, родзинки), тарифи на електроенергію, громад. транспорт, зв’язок і поштові відпр-ня, авіапасаж перевезення та деякі інші послуги. Розгляд питань зміни цін зд-ся комітетом за поданнями різних міністерств і держав­них компаній або з ініціативи самого комітету чи уряду.До другої групи входять усі інші ТіП. Регулювання цін цієї групи товарів і послуг здійснює міністр торгівлі.

ТіП другої групи поділ-ся на три категорії:

1) істотні недостатні; 2) істотні достатні; 3) несуттєві.

На ТіП першої категорії встановлюється верхня межа ціни чи максимальний прибуток (у відсотковому чи абсолютному вираженні) окремо для оптового й роздрібного торговця (підприємства). До цієї категорії, насамперед, входять основні продукти харчування, на 10 з яких встановлюється верхня межа ціни (два види сирів, чотири види хліба, борошно одного сорту і цукор, на який встановлюється оптова ціна). До цієї категорії належать також безалкогольні напої, послуги ресторанів, барів, закусочних (низьких категорій), сільськогосподарські знаряддя, деякі види автомобілів і нові запчастини до них, бензин, мазут, дизпаливо, зріджений газ, послуги таксі — усього 121 позиція.

  Ціни на ТіП другої категорії — деякі види сировини та напівфабрикатів, вироби зі шкіри, гіпс, азбест, окремі види домашнього обладнання, послуги автостоянок, ресторанів вищих категорій і розважальних закладів, пунктів хімчистки (всього 86 видів) піддані менш суворій регламентації і контролюються тільки з метою запобігання одержання торгового надприбутку. При цьому питання отримання надприбутку вирішується в кожному конкретному випадку.

  Ціни на товари й послуги третьої категорії, що не вважаються товарами першої необхідності, формуються вільно, без участі органів державної влади.Список товарів, що входять у ту чи іншу категорію, досить рухливий. Наприклад, нині кількість товарів із твердо встановлюваною ціною скоротилася з 84 до 10. З 1979 р. міністр торгівлі одержав право визначати граничну ціну, граничний торговий прибуток чи припустиме збільшення ціни, у відсотках до існуючих, на усі види товарів і послуг другої групи. Для підготовки рішень щодо зміни цін у Міністерстві торгівлі створений Дорадчий комітет, у роботі якого беруть участь представники зацікавлених міністерств, федерацій промисловості, торговельних палат, кооперативів, різних галузевих союзів і та ін. Остаточне рішення приймає міністр торгівлі.

  Контроль за дотриманням регульованих цін і збір інформації про рівень цін, що складаються на ринку, здійснює спеціальний відділ Міністерства торгівлі. У веденні цього міністерства знаходиться також спеціальна служба — ринкова поліція, що систематично здійснює контроль над цінами на ринках і в магазинах. За порушення правил про ціни чи правил конкуренції Комітет з конкуренції уповноважений виносити рішення про стягнення штрафів у розмірі від 300 до 30 тис. дол. США.

134.   Регулювання цін та ціноутворення у Фінляндії. Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку. Фінляндію в 1980-ті рр. називали «скандинавською Японією», оскільки вона досягла високого рівня ек-го розвитку і посіла одне з провідних місць у світі за рівнем життя населення. І хоча економіка Фінляндії спирається в основному на приватну власність і вільне підпр-во — Д-ва відіграє роль важливого регулятора ек. розвитку країни і, зокрема, політики встановлення цін.

  У політиці ціноутворення державі належать важливі функції. Через Міністерство торгівлі здійснюються планування та контроль над цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії (особливо бензин), продукцію вино-горілочної промисловості. Значна роль державного сектору в кредитуванні підприємництва, орієнтованого на реалізацію товарів і послуг за цінами, доступним для середніх і нижчих шарів населення. Фірми, що організують продаж товарів за низькими цінами, одержують від держави кредит на значні терміни під низькі відсотки. У цілому сис-ма ціноутворення Фінляндії відрізняється гнучкістю і стимулюванням споживання, особливо в галузі роздрібних цін і послуг.

  У соціально орієнтованій ринковій економіці Фінляндії через ціни, податкове регулювання забезпечується проведення низки заходів, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення. Взяти, приміром, торгівлю овочами, фруктами, цитрусовими. У цій північній країні цілий рік є досить представницький вибір таких продуктів за невисокими цінами. Держава заохочує торгівлю вітамінізованими продуктами, не обкладаючи податком їх ввезення у країну, а в деяких північних районах існують також пільги на їх реалізацію.

  Практично всі національні програми у найважливіших галузях економіки Фінляндії ґрунтуються на планово-розрахунковому ціноутворенні, тому що ринкове ціноутворення ефективно регулює лише поточні потреби суспільства.

  Таким чином, держава в цивілізованих країнах не усувається від контролю за ціноутворенням на внутрішньому ринку і від раціонального регулювання цін, причому вирішує ці завдання різноманітними методами, з урахуванням особливостей розвитку ринкової економіки в кожній із них..

  135.   Регулювання цін та ціноутворення у Франції.

Вивчення досвіду ціноутворення та регулювання цін закордонних країн дозволяє зрозуміти його закономірності й тенденції, використовувати отримані знання для формування цінового механізму в Україні в період переходу її економіки до ринку. Незважаючи на дію принципу вільного встановлення цін в умовах ринкового господарства Франції роль держави зводиться до прямого рег-ня цін на с/г продукцію, газ, електр-гію, трансп. послуги або до здійснення контролю над цінами в умовах конкуренції. Державний сектор в економіці Франції займає невелику питому вагу у ВНП і включає галузі-монополісти (наприклад, газову промисловість, електроенергетику і транспорт), а також деякі галузі, що працюють у режимі ринкової конкуренції (наприклад, нац і комерц банки, страхові компанії й окремі фірми). У першому випадку Д-ва встановлює всі ек параметри д-ті галузей-монополістів, у тому числі обсяг інвестицій, оплату праці та ціни на готову прод-ю, а в другому — Д-ва впливає на ек параметри господ д-ті цих галузей, спонукаючи їх на конкуренцію з приватним сектором. Така специфіка економіки Франції визначила співвідношення між регульованими та вільними цінами на товари й послуги: приблизно 20 % цін регулюються державою, а інші 80 % знаходяться в режимі вільного ринкового ціноутворення. Слід зазначити, що Франція є однією з промислово розвинутих країн, де існував досить твердий режим держ. регулювання цін, що частково зберігається дотепер.

Твердий контроль над цінами існував у Франції протягом майже 40 років, сприяв на етапі інфляційного розвитку економіки та низької загальносвітової кон’юнктури стабілізації економіки країни.

  У травні 1973 р. уряд оголосив про лібералізацію цін на промислову продукцію, відповідно до якої блокування цін було скасовано в більшості секторів економіки. Однак програма лібералізації здійснювалася досить обережно. На першому етапі лібералізації цін були відібрані галузі, де існувала досить сильна конкуренція (наприклад, годинникова та шарикопідшипникова пром-ть), а також галузі, де через специфіку вироблених товарів не спостерігалося різких стрибків у цінах (наприклад, молочноконсервна та кондитерська промисловість), і, нарешті, такі галузі, які завдяки системі соціального забезпечення мали стабільний ринок (наприклад, фармацевтична промисловість).

  Протягом першої половини 1980-х рр. процес лібералізації цін продовжувався і до 1986 р. з-під державного контролю було звільнено близько 90 % цін на промислову продукцію.

  Лібералізація цін не означала повного припинення будь-якого втручання держави в процес ціноутворення. Перехід від політики прямого втручання в справи управління підприємствами (на рівні мікроекономіки) до системи глобального регулювання (на рівні макроекономічних процесів) для економіки означав лише зміну форми втручання — перехід від твердих методів до методів непрямого впливу на ринок і ціни. Тому одночасно з рішенням про лібералізацію цін було прийнято й інше рішення про цінову конкуренцію в промисловості, яким заборонялося створення всякого роду союзів виробників, імпортерів, оптових і роздрібних торгов­ців. Одночасно заборонялося укладання будь-яких угод про мінімальні ціни, або про ціни, що рекомендуються, на промислову продукцію, товари народного споживання та послуги.

142.   Розкрийте зміст стратегії ціноутвор-я, що орієнтується на поточні ринкові ціни.

  Цей метод належить до конкурентної моделі ціноутворення. Його широко застосовують на олігопольних ринках металу, паперу, мінеральних добрив тощо, де коливання цін на однорідні товари незначні. У такій ситу­ації фірми орієнтуються передусім не на власні витрати чи попит, а на ціни конкурентів.

  Поведінка фірм адекватна їх становищу на ринку. Дрібні фірми „прямують за лідером", змінюючи власні ціни лише в разі відповідних дій ринкового лідера.

  Іноді вони дозволяють собі маленькі знижки чи надбавки, як, приміром, власники невеликих автозаправних станцій.

  Цей метод ціноутворення має популярність. У тих випадках, коли еластичність попиту складно виміряти, фірмам здається, що рівень поточних цін ніби втілює колективну мудрість галузі, є запорукою справедливої норми прибутку і дає змогу зберігати ринк рівновагу.

137.  Ринкова кон’юнктура: поняття та сутність.

Слово кон’юнктура в широкому розумінні означає сукупність умов, що склалися на ринку у певний момент часу. Першою рисою кон’юнктури є її мінливість і часті коливання. Одні коливання відбивають дію сил, що корот­кочасно впливають на кон’юнктуру, інші — результат чинників, що довгостроково чинять вплив на стан ринкової кон’юнктури. Другою рисою кон’юнктури є її виняткова суперечливість. Це знаходить своє вираження в тому, що різні показники кон’юнктури в один і той же час свідчать про наявність протилежних тенденцій — підйому й спаду Третьою рисою кон’юнктури є її нерівномірність, що особливо добре видно, коли збігається напрям динаміки розвитку різних показників, але не збігаються темпи: виробництво одних товарів падає чи зростає швидше, інших — повільніше. Четвертою рисою кон’юнктури є те, що, незважаючи на виняткову суперечл-ь, вона являє собою єдність протилежностей, що складаються в процесі відтворення суспільного капіталу.

  Вивчаючи кон’юнктуру, слід аналізувати не тільки особливості внутрішньої сфери обігу, а й вплив міжнар відносин, міжнар торгівлі та світового ринку. Вирізняють загальногосп-ку кон’юнктуру та кон’юнк­туру окремих галузей економіки чи окремих товарних ринків.

  Найважл елементом методології аналізу та прогнозу ринкової кон’юнктури є встановл-ня активності й хар-ру дії циклічних чинників, визначення фази циклу, термінів переходу циклу в наступну фазу і його динаміки в перспективі. Крім циклічних закономірностей, на розвиток кон’юнктури впливають також інші чинники, які у свою чергу поділяються на ті, що діють постійно, і ті, що не діють постійно. До постійних чинників, що впливають на кон’юнктуру, належать: НТП; концентрація вир-ва й капіталу; державно-монополіс­т. капіталізм; мілітаризація екон-ки; інфляція; сезонність у вир-ві й спож-ні тов-в. До непостійних нециклічних чинників належ: соц конфлікти (страйки, бойкоти); стихійні лиха (повені, урагани, посухи, землетруси); спекулятивні чинники; міжнар та внутр політичні кризи, надзвич обстановка тощо.

138.   Розкрийте зміст встановлення ціни в рамках товарного асортименту. Підхід до ціноутворення принципово інший, якщо товар є частиною товарної номенклатури. У цьому разі підприємство розробляє систему цін, що може забезпечити одержання максимального прибутку за товарною номенклатурою в цілому. Визначення цін ускладнюється тим, що різні товари взаємозалежні з погляду попиту і витрат і стикаються з різним ступенем конкурент­ної протидії Підприємство звичайно пропонує на ринок не окремий товар, а цілий товарний асортимент. У цьому разі виникає необхідність встановлення ступінчастих цін на різні товари. Визначаючи цінову сходинку, варто враховувати розходження у витратах на різні товари, розходження в оцінках їхніх властивостей споживачами, а також ціни конкурентів. Завдання продавця полягає в тому, щоб визначити якісні розбіжності виробів, які відчуваються покупцем та обґрунтовують різницю в цінах.

139.   Розкрийте зміст закону попиту та наведіть криву попиту для звичайн. Товарів Попит — платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них ТіП. Закон попиту показує зв'язок між цінами й кількістю товарів і послуг, які можуть бути придбані по кожній з даних цін.

  Закон попиту - це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред'явлено попит, зменш-ся і навпаки (при ін незмінних умовах). Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни спонукають споживачів купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковане принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернативних товарів. Ефект заміщення вираж-ся в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими. Крива попиту - це крива, яка показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час. крива попиту для звичайних товарів: Нормальні блага, а також нижчі блага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу так, що зі зниженням ціни їх споживання збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується, а зі зниженням ціни – зростає, крива попиту має від’ємний нахил, є спадною. Винятком є товар Гіффена – нижчий товар, який займає значне місце у видатках спож-а і для якого не вик-ся закон попиту, для нього ефект доходу перевищ ефект заміни, а крива попиту має додатн нахил і є висхідною: