Розробка програми маркетингу для підприємства ( на прикладі ДП «Березнівський лісгосп»)

     Сучасна система управління виробництвом ґрунтується на ринковій концепції. Це, насамперед, врахування ринкового попиту, вимог споживача до кількісних і якісних характеристик продукції. Раціональне господарювання можливе лише в тому випадку, якщо передумовою орієнтації виробництва і збуту продукції будуть вимоги ринку. Маркетинг можна розглядати як інструмент регулювання виробництва і збуту, а отже, і ринкових відносин. При цьому споживач диктує свої умови на ринку, вимоги до властивостей продукції, а виробник до них активно пристосовується. Створюється замкнутий і постійно діючий процес безперервного впливу споживача на виробництво. Вплив попиту на ринок - процес зі зворотними зв'язками. У цьому проявляється характерна риса маркетингу.

     Під маркетингом розуміють таку систему  управління підприємством, яка спрямована на вивчення та врахування попиту і вимог ринку для обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на випуск конкурентоспроможних видів продукції, що відповідають визначеним техніко-економічним характеристикам, у заздалегідь встановлених обсягах. Реалізація визначеної асортиментної структури має забезпечити підприємству одержання максимальних прибутків або стабільне становище на ринку. Філософія маркетингу полягає у випуску виробником такої продукції, якій заздалегідь забезпечений збут, досягненні підприємством визначеного рівня рентабельності та одержанні маси прибутку. Суть маркетингової діяльності відображає об'єктивні умови розвитку ринку.

     Основними принципами маркетингу як системи управління є: обґрунтований вибір стратегічних цілей діяльності й розвитку підприємств; ефективне поєднання виробництва новітньої продукції, продукції, що випускається, та призначеної до зняття з виробництва; комплексний підхід до узгодження цілей із ресурсами і можливостями підприємства, визначення шляхів для досягнення цілей (розробка програм маркетингу з продукції і у виробничому відділі); досягнення оптимального сполучення в управлінні підприємством елементів централізації й децентралізації.

     Основними функціями маркетингу як елементу системи  управління є: урахування вимог ринкового попиту і запитів споживачів на основі комплексного дослідження ринків, розробка технічної політики і проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок; визначення оптимальної номенклатури виробів, що випускаються, і структури виробництва на основі економічного розрахунку; прийняття власних ефективних рішень; розробка збутової політики, визначення вигідних каналів збуту, системи товароруху і стимулювання збуту. Реалізація виробів передбачає зворотний зв'язок із ринком для коригування розрахунків у маркетингових програмах. Маркетингова програма є основою планування виробництва виробів.

     В умовах науково-технічного прогресу (що створив науково-технічну базу, математичний апарат аналізу і прогнозу для  розрахунків і вибору оптимального варіанта) маркетинг став не тільки можливим, але й необхідним, об'єктивно закономірним явищем. 
 
 
 
 

3.2 Розробка стратегії і тактики підприємства на внутрішньому ринку України

      В сучасних умовах розвитку ринкового  середовища та зростаючої мінливості характеру діяльності підприємства виникає необхідність стратегічного підходу до управління зокрема до планування діяльності підприємства.   Стратегія підприємства – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і для підприємства проблеми, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку.  За своїм змістом стратегія розвитку підприємства – це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування – це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства.        Розробка стратегій підприємств – це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.  Напрямки маркетингової стратегії:         1. стратегія диверсифікації – передбачає використання потужностей підприємства як для виготовлення і збуту основної, так і диверсифікованої (другорядної) продукції, яка за певних умов на ринку може стати основною.   2. стратегія інтернаціоналізації – передбачає виготовлення продукції на спільних підприємствах, створених на межах економічних просторів ЄС та СНД.  3. стратегія сегментації – передбачає виробництво і збут продукції для певних сегментів споживачів як на внутрішньому так і на міжнародних ринках.  При цьому кожен з цих напрямів може використовувати три типи маркетингової стратегії :              - атакуючу             - оборону             - відступу         Як правило стратегічне планування здійснюється на термін до п'яти років, а його реалізації у вигляді програми тактики маркетингу планується на 1 рік.  Стратегія підприємства на 2011-2015рр. наведена в таблиці 3.1, а програма реалізації тактики маркетингу підприємства на 2011 рік в таблиці 3.2

                                                                        Таблиця 3.1 Методика реалізації маркетингової стратегії ДП «Березнівський лісгосп» на внутрішньому ринку протягом 2011-2015 рр.

                                                                        Таблиця 3.2 Програма реалізації тактики маркетингу ДП «Березнівський лісгосп» на внутрішньому ринку України у 2011 році

Із даної  таблиці можна зробити висновок, що підприємство має зосередити свою увагу на новій продукції, виходу на нові ринки, завоювання довіри споживачів.

      Оцінимо привабливість внутрішніх регіональних ринків України, для оцінки їх привабливості  найчастіше використовують матричний метод, який має вагові функції, що присвоюються досліджуваним ринкам за десятьма показниками, наведені в матриці.           Для порівняння ринків між собою обирають вагові функції за кожним з десяти показників.           Після цього підводиться підсумок щодо кількості балів, набраних кожним ринком.             Той ринок, який набрав найбільшу кількість балів є найпривабливішим. 

     Матриця для оцінки маркетингової ситуації та привабливості внутрішніх регіональних ринків України для продукції ДП «Березнівський лісгосп» 

      Висновок: оскільки ми дослідили три ринки, то рейтингова привабливість регіональних ринків має наступний вигляд :

I  - ринок Рівненської області ( R=254);

II - ринок Полтавської області ( R=220);

III – ринок Одеської області ( R=210).

      Отже, найпривабливішим для нашої промисловості  є ринок Рівненської області. 
 
 
 

            3.3 Розробка міні-програми маркетингової діяльності підприємства

      Розробка  програми маркетингу (плану виробництва продукції) є найважливішим розділом плану господарської діяльності та розвитку будь якого підприємства. Продукція підприємства створюється у двох формах: натуральній і вартісній, тому виробнича програма має дві складові:

1. обсяг виробництва в натуральних вимірниках
2. вартість обсягу виробництва продукції

      З урахуванням цього здійснюються розробка і формування виробничої програми.

      Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи:

• вихідні дані про попит, який був виявлений у процесі вивчення ринку;
• портфель замовлень на продукцію та послуги інших споживачів, що відображає його постійні прямі зв’язки ;
• державні контракти (державне замовлення), які передбачають гарантоване державою забезпечення оплати поставок і необхідних бюджетних асигнувань. Будь яке інше пряме втручання держави в процеси господарювання, що базуються на ринкових відносинах, є недопустиме.

      Розробка  міні-програми підприємства:

• визначаються завдання і цілі підприємства в кількісних показниках і термінах їх досягнення;
• оцінка шляхом аналізу і прогнозу ринкових умов показників, які можуть бути реально досягнуті;
• порівняння показників, що є бажаними для підприємства, з показниками, які є найбільш реальними з позицій розвитку конкретних ринків і дій конкурентів;
• розробляються і аналізуються засоби управлінської політики, які здатні звести до мінімуму різницю у бажаному та реально існуючому рівню розвитку підприємства;
• встановлюється порядок і черговість використання найбільш ефективних заходів для досягнення бажаних результатів, а також пропонуються найбільш альтернативні заходи, які можуть відіграти важливу роль у випадку непередбачуваної ситуації на ринку;
• формулюються головні, скореговані на реальній основі цілі програми і перераховуються конкретні заходи управлінської політики для їх реалізації.