Організація маркетингової діяльності торговельного підприємства

- підприємства  оптової торгівлі. 

Роздрібні торговельні  підприємства класифікують: 

·        за масштабом діяльності: 

- малі (менше  15 працівників); 

- середні (до 50 працівників); 

- великі (більше 50 чоловік); 

·        за товарною спеціалізацією: 

- вузькоспеціалізовані; 

- спеціалізовані; 

- універсальні; 

·        за методом обслуговування: 

- самообслуговування; 

- традиційний  метод обслуговування; 

- підприємства, які здійснюють реалізацію за  каталогами, поштою, за замовленнями; 

·        за групами споживачів: 

- група людей,  доходи яких вище прожиткового  мінімуму; 

- група на  рівні прожиткового мінімуму; 

- менше прожиткового  мінімуму. 

  

Підприємства  оптової торгівлі спеціалізуються  на комерційному посередництві у  встановленні господарських зв’язків між підприємствами-виробниками  товарів і роздрібними торговими  підприємствами, а також по закупівлі  і продажу товарів зі складів  і надання спеціальних послуг. 

  

Основні завдання оптових підприємств: 

- пошук постачальників; 

- закупка товарів,  їх доставка і зберігання; 

- формування  торгового асортименту; 

- організація  збуту; 

- маркетингові  дослідження; 

- інформаційні  і консалтингові послуги.онанням  договорів та надходженням товарів  на підприємство

. 
 

  

В ринковій економіці  торгівля є найбільш розповсюдженою сферою підприємницької діяльності та сферою застосування праці. 

Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення споживчих товарів  і послуг від виробника до споживача  посередництвом купівлі продажу. 

Торгівля –  форма економічного зв’язку між  виробництвом і споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.  

Торгівля виникла  на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді, коли окремі виробники  почали виготовляти продукції більше, ніж їм було потрібно для своїх  власних потреб. Попередником торгівлі був натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-общинного  ладу.  

Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий  суспільний розподіл – це відокремлення  скотарства від землеробства. Відповідно обмін ставав частішим явищем. Перехід  від випадкового до регулярного  обміну виник унаслідок другого  великого суспільного розподілу  праці – відокремлення ремесла  від землеробства.  

Значний поштовх  у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим, важливою економічною  передумовою розвитку регулярного  обміну була поява приватної власності  на знаряддя та засоби виробництва  і предмети праці.  

У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів споживання, де продукти праці  виробляються як товари, їх рух із сфери  виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного  обміну. Наявне товарне виробництво  і товарно-грошові відносини обумовлюють  наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:

матеріально-технічне постачання народного господарства;

закупівля сільськогосподарських  продуктів і сировини;

торгівля товарами народного споживання; 

На макроекономічному  рівні товарний обіг виступає як об’єктивна необхідність процесу відтворення. Якщо товари не будуть реалізовані, то виробництво не відшкодує свої витрати, не будуть вивільнені вкладені у товари грошові засоби. Торгівля сприяє реалізації виробленого суспільством сукупного  суспільного продукту за певний період. Нормальне функціонування сфери  товарного обігу означає, що потреби  населення задовольняються.  

Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм матеріальним змістом торгівлясамостійною  галуззю народного господарства.   представляє обмін одного виду праці  – товарів на інший еквівалентний  праці – гроші. В організаційному  відношенні торгівля є  

Вона є однією з могутніших галузей економіки  будь-якої держави як за обсягом  діяльності, так і за чисельністю  зайнятого в ній персоналу, а  підприємства цієї галузі є найбільш масовими.  

Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї функції (або зводить  її до мінімуму) і забезпечує процес просування товару від виробника  до споживача.  

Торгівля є  найважливішою сферою формування і  стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб.  

Під поняттям “функція”  слід розуміти коло питань, які відносять  до господарської діяльності, що вирішуються  тільки цією галуззю народного господарства.

Торгівля виконує  наступні функції:

доведення товарів  до споживачів;

продовження процесу  виробництва у сфері товарного  обігу (сортування, комплектування, пакування);

зміна форм вартості з товарної на грошову;

надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів. 

торгівля забезпечує задоволення попиту споживачів в  різноманітних товарах;

забезпечує найбільш ефективний зв’язок між виробництвом і споживанням;

сприяє підвищенню ефективності економічних зв’язків між галузями народного господарства;

забезпечує зайнятість населення, створення робочих місць;

забезпечує стійкість  грошового обігу;

приймає активну  участь у формуванні бюджету.  

Основними завданнями торгівлі на сучасному етапі її розвитку є:

формування багатоукладної сфери торгівлі;

оптимізація соціальної, організаційної, функціональної і територіальної структури торгівлі;

контроль за діями монопольних утворень;

реалізація заходів, спрямованих на недопущення монополізації  ринків у разі банкрутства та ліквідації підприємства;

здійснення комплексу  заохочувальних заходів щодо реалізації на внутрішньому споживчому ринку товарів  вітчизняного виробництва;

визначення обсягів  і переліків товарної номенклатури критичного імпорту;

подальше посилення  режиму сертифікації якості імпортованих товарів;

вдосконалення нормативно-правової бази торгівлі;

підтримка розвитку громадських об’єднань споживачів. 

а сучасному  етапі розвитку торгівлі розрізняють  наступні її види:

в територіальному  розрізі – внутрішня і зовнішня;

за стадіями товарообігу – оптова, роздрібна. 

Основні тенденції  розвитку торгівлі на сучасному етапі:

суттєво розширилися  сфери діяльності торгівлі;

відбувається  злиття сфер промислової та торговельної діяльності;

відбувається  розвиток торговельно-сервісних комплексів;

розвиток організованих (спеціалізованих) міні-ринків замість  стихійних;

створення спеціалізованих  підприємств, орієнтованих на окремі контингенти  споживачів залежно від їх доходів;

відбувається  видозміна оптової торгівлі та збільшується її частка в посередницьких операціях;

впровадження  новітніх інноваційних, інвестиційних  та технологічних підходів у практику роботи оптових підприємств. 

Розвиток роздрібної торгівлі передбачається за такими функціональними  напрямками:

формування ефективного  конкурентного середовища для усіх суб’єктів господарювання;

забезпечення  господарської надійності та економічної  конкурентоспроможності кожного ринкового  суб’єкта (пряма інтеграція – через  мережу фірмових магазинів; непряма  інтеграція – торговельне підприємство зобов’язується реалізувати виготовлену  продукцію, а промислове підприємство – надавати ряд послуг, включно  технологічне оснащення, проведення рекламних  кампаній, надання кредиту, навчання персоналу, гарантійне і післягарантійне  обслуговування товарів; диверсифікація – страхування торговельних угод, організація майстерень, ательє, технічне обслуговування реалізованих товарів  та ін.; запровадження принципово нових  технологій позамагазинних форм торгівлі; розвиток торгівлі за каталогами, на замовлення);

запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально  важливих, але малоприбуткових і  неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності;

максимальна адаптація  структурної і територіальної організації  роздрібної торговельної мережі до стереотипів  і моделей поведінки споживачів та їх запитів (“престижні” та “доступні” магазини);

поєднання принципів  вільного (ринкового) і регульованого  формування роздрібної торговельної мережі;

впорядкування організації і ведення торговельної діяльності (удосконалення системи  ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності, впровадження у сфері торговельної діяльності системи контролю за якістю товарів згідно з рекомендаціями міжнародних стандартів ІSО-9000, впровадження штрихового кодування товарів як засобу автоматизованої ідентифікації їх характеристик, розвиток інфраструктури роздрібної торгівлі, удосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної продукції); 

Функції, що виконує  оптова торгівля щодо клієнтів-покупців:

оцінка кон’юнктури  і попиту;

перетворення  промислового асортименту в торговельний;

концентрація  товарної маси, зберігання товарних запасів, доставка товарів;

інформаційне  і консалтингове обслуговування. 

Функції, що виконує  оптова торгівля щодо клієнтів-постачальників:

інвестиційне  забезпечення процесу переміщення  товарів;

мінімізація комерційного ризику;

маркетингове  обслуговування. 

Напрямки розвитку оптової торгівлі:

створення стабільної територіально розгалуженої мережі оптових підприємств;

демонополізація каналів переміщення товарів  і створення конкурентного середовища в оптовій ланці;

інтенсивне формування інфраструктури оптового ринку;

впорядкування організації і ведення оптової  торговельної діяльності. 

Позамагазинні форми торгівлі 

Як у світі, так і в Україні у роздрібній торгівлі магазинний продаж становить 90-95%. Проте для поліпшення торгового  обслуговування, пришвидшення руху товару від виробника до споживача використовуються нові методи, а саме методи позамагазинного  продажу товарів.  

Для торгового  обслуговування населення поза магазином  можуть застосовуватися:

дрібнороздрібна стаціонарна мережа та дрібнороздрібна  пересувна мережа; (пересувні засоби торгівлі);

торгові автомати;

ярмарки і базари;

мережний маркетинг;

роздрібна посилкова (поштова) торгівля;

електронна торгівля (Інтернет-магазини).