Організація маркетингової діяльності торговельного підприємства

           Для виробників споживачів і для економіки країни в цілому торгівля – важливий складник  маркетингу , який має різновид . Торговельні організації можуть бути класифіковані декількома способами . По-перше за формою власності виділять окремі мережеві організації та торговельні організації договірних систем. По-друге , виокремлюють торговельні організації  за рівнем обслуговування: із самообслуговуванням, обмеженим або повним обслуговуванням. По-третє , їх можна класифікувати за типом товарного асортименту: за довжиною , глибиною , шириною й узгодженістю.

Існує три основні форми власності  в торгівлі : індивідуальна , корпоративна

мережа  й договірна система.

          Незалежна торговельна організація . Одна з найпоширеніших форм власності в торгівлі-незалежний бізнес , власником якого виступає особа . Великим магазином може володіти група людей .В Україні маленькі торговельні організації поширені в торгівлі продуктами харчування, автозапчастинами, книжками, господарськими та ювелірними товарами, подарунками та квітами . Споживачам приватний магазин може запропонувати зручність у пошуку продукції повсякденного попиту,якісне обслуговування,близькість і розуміння його потреб,а  також доброзичливу,майже родину атмосферу невеликої крамниці,яка у невеликих містечках виступає одним із важливих осередків місцевого життя.

        Корпоративна мережа. Друга форма власності – корпоративна мережа – це кілька торговельних закладів, які мають єдиного  власника.

          Договірні системи. Це групи незалежних магазинів , які об’єднують свої зусилля й діють за прикладом мереж. Існують три види таких систем: торговельні кооперативи , добровільні мережі під впливом гуртовика і франчайзингової системи.

Навіть  якщо більшість покупців майже не відчувають видозмін торговельних

точок, відмінність між торговельними  організаціями очевидніша, коли йдеться  про рівень обслуговування .У деяких універсальних магазинах покупцям надається дуже обмежений набір  послуг. Окремі бакалійні дозволяють покупцям самостійно упаковувати продукти харчування . Інші ж торговельні точки забезпечують покупцям широкий вибір послуг: від упакування подарунків до консультації власного гардеробу.

        Самообслуговування потребує того , щоб покупець виконував більшість

функцій  вибору і купівлі товарів , при  цьому торговельна точка забезпечує лише обмеженні послуги.

        Обмежене обслуговування . Торговельні організації  з обмеженим обслуговуванням надають першочергові послуги , такі як продажу кредит і повернення придбаного товару , проте не надають менш важливих наприклад індивідуальний підбір одягу. Універсами  (славнозвісні ЦУМи), як правило належать до торговельних підприємств з обмеженим обслуговуванням. Покупці при цьому відповідають за більшість функцій пошуку і вибору товарів, але вільні в тому щоб звернути до продавців-консультантів  у різних відділах магазину , таких як електроніка для дому ,тканини ,коштовності.

Повне обслуговування . Торговельні  організації  з таким обслуговуванням , до

яких  належать більшість спеціалізованих  магазинів і деякі універсальні, пропонують клієнтам багато різноманітних  послуг.

         Функції торговельного підприємства (за Бланком):

1) вибір найбільш  ефективної організаційної форми  діяльності ТП;

2) управління  технологічними процесами;

3) управління  процесом обслуговування покупців;

4) управління  персоналом;

5) управління  товарообігом;

6) управління  доходами;

7) управління  витратами;

8) управління прибутком;

9) управління  активами;

10) управління капіталом;

11) управління  інвестиціями;

12) управління  господарським ризиком;

13) управління фінансовим станом.

  

VІІ – контроль  за викТП в залежності від  характеру їх діяльності діляться  на 2 види:  

- підприємства  роздрібної торгівлі; 

- підприємства  оптової торгівлі. 

Роздрібні торговельні  підприємства класифікують:

·        за масштабом діяльності:

- малі (менше  15 працівників);

 середні (до 50 працівників);

- великі (більше 50 чоловік);

 за товарною  спеціалізацією:

- вузькоспеціалізовані;

- спеціалізовані;

- універсальні;

 за методом  обслуговування:

- самообслуговування;

- традиційний  метод обслуговування;

- підприємства, які здійснюють реалізацію за  каталогами, поштою, за замовленнями; 

·        за групами споживачів: 

- група людей,  доходи яких вище прожиткового  мінімуму;

- група на  рівні прожиткового мінімуму;

- менше прожиткового  мінімуму. 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

        Торгівля – найбільш рухлива і мінлива  частина каналів розподілу . Форми торгівлі що далі, то більше та швидше змінюються ,створюються нові гібридні форми, старі зникають, з’являються  нові. Причина цих безперервних змін  пояснюється двома концепціями : колесом торгівлі та життєвим циклом торгівлі.

     Концепція  колесом торгівлі  розкривається Рис1.1, яким чином на ринку з’являються нові форми торговельних точок. Зазвичай вони виникають як магазини низького статусу з невеликою націнкою на товар. Із часом ці торговельні точки доповнюють свої магазини оснащенням і асортиментом для підвищення привабливості і водночас ціни зростають . Згодом поліпшується обслуговування і збільшується плата за товари, потім торговельні точки стикаються з конкуренцією нових форм  торговельних організацій , які виникають у вигляді закладів з низьким статусом із невеликими націнками  і колесо торгівлі обертається , оскільки цикл починає повторюватися.

       Життєвий цикл торговельного підпрємства. Зростання й занепад , який переживають торговельні організації така само, як і товари , називають життєвим циклом торговельної організації. На рисунку …………………

        Раннє зростання  -  це етап появи нової точки , як різко виділяється на тлі інших конкурентів. Її ринкова частка на цьому етапі поступово збільшується,

хоча  на невеликі прибутки можуть бути низькими  з огляду  на великі початкові  витрати, на наступному етапі – під  час прискореного розвитку – часта  ринку і прибуток  і сягають  своїх найбільших показників. Як правило, в цей період відкривається багато торговельних точок  подібного типу ,бо компанії зосереджується на розподіленій матриці позиціювання  торговельної організації .       Також на ринок входять запізнілі конкуренти . Битва за свою ринкову частку , як правило, триває до початку зрілості постає складне завдання  - відтягнути мить переходу до етапу занепаду , на якому різко скорочується частка ринку і зменшується прибуток. Щоб уникнути подальшого спаду торговельним організаціям  потрібно шукати спосіб утримувати своїх клієнтів 

Дані точки  продовжують підвищувати

                                          рівень обслуговування 
 

Із  часом точки під-

вищують рівень

обслуговування.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 . Особливості маркетингової  діяльності на  торговельних підприємствах

ідприємство –  це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом  державної влади або органом  місцевого самоврядування для задоволення  суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої  господарської діяльності.  

Господарська  діяльність – діяльність суб’єктів  господарювання у сфері суспільного  виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання  робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.   

Торговельне підприємство – первинна, основна ланка сфери  торгівлі, її самостійний господарюючий  суб’єкт з правом юридичної особи, що створений для закупівлі, реалізації, а також зберігання товарів, надання  різного роду супутніх послуг в цілях  задоволення потреб ринку та отримання  прибутку. 

Основні ознаки підприємства: 

- організаційна  єдність; 

- відокремлене  майно; 

- майнова відповідальність; 

- власне ім’я. 

З організаційно-економічної  точки зору підприємство – це сукупність матеріальних, трудових та фінансових засобів. 

  

З правової позиції  підприємство може мати 2 види самостійності: 

1) повна економічна  самостійність (самофінансування); 

2) оперативно-господарська  самостійність (підприємства комунальної  власності). 

  

Основними обмеженнями  діяльності підприємства є: 

1) обмеження  обумовлені попитом → обсяг  реалізації ≤ попит споживачів; 

2) обмеження,  обумовлені ресурсами → ресурси  витрачені ≤ наявні ресурси; 

3) фінансові  обмеження → грошові витрати  підприємства ≤ грошові кошти,  які є в розпорядженні. 

  

В практиці господарювання кожне торговельне підприємство здійснює наступні види діяльності: 

- вивчення ринку  товарів; 

- інноваційна  діяльність (впровадження технічних,  організаційних нововведень, освіта  працівників); 

- торгово-виробнича  діяльність (визначення обсягу товарообігу  та його структури, збалансування  виробничих потужностей з обсягом  товарообігу); 

- комерційна  діяльність (організація закупівлі  і збуту товарів); 

- післяпродажний  сервіс (охоплює встановлення, налагодження  технічно-складних товарів і гарантійне  обслуговування); 

- економічна  діяльність (стратегічне і поточне  планування, облік і звітність,  ціноутворення, систему оплати  праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічна  і фінансова діяльність); 

- соціальна діяльність (забезпечення належних умов праці  і соціального клімату). 

Функції торговельного  підприємства (за Бланком): 

1) вибір найбільш  ефективної організаційної форми  діяльності ТП; 

2) управління  технологічними процесами; 

3) управління  процесом обслуговування покупців; 

4) управління  персоналом; 

5) управління  товарообігом; 

6) управління  доходами; 

7) управління  витратами; 

8) управління  прибутком; 

9) управління  активами; 

10) управління  капіталом; 

11) управління  інвестиціями; 

12) управління  господарським ризиком; 

13) управління  фінансовим станом.

  

VІІ – контроль  за викТП в залежності від  характеру їх діяльності діляться  на 2 види:  

- підприємства  роздрібної торгівлі;