Инновационный потенциал предприятия

Також слід відзначити, що зростаючий вплив нововведень на розвиток економіки і бізнесу вже стали усвідомлювати більшість керівників підприємств. Лише з нововведеннями сьогодні пов'язу­ються найбільші успіхи в бізнесі та підприємництві, а тому це ви­магає пошуку і застосування сучасних методів і форм інноваційного менеджменту. Протягом останніх чотирьох років (2000 - 2004 рр.) із року в рік ситуація по впровадженню нових видів техніки постій­но змінюється, але загальна тенденція до зростання обсягів збері­гається, за винятком впровадження гнучких виробничих систем, виробничих модулів та верстатів з ЧПУ, для яких спостерігається приблизна незмінність ситуації.

Ефективний інноваційний розвиток підприємств значною мі­рою залежить від здійснення науково-технічних робіт, впроваджен­ня інновацій. Розподіл підприємств, які вели інноваційну діяльність, за галузями подано в табл. 1.2 [22; 48].

Таблиця 1.2

Розподіл промислових підприємств України, які вели інноваційну діяльність, за галузями народного господарства

              Аналіз інноваційної діяльності в промисловості показує, що в 2004 р. впровадження результатів інноваційної діяльності в маши­нобудуванні здійснювали 25,7% (для порівняння, у 1999 р.- 27,6%) підприємств від загальної їх чисельності в галузі, при 18,7% від  загальної  чисельності  промислових  підприємств   України   (хоча в 2002 р. ця частка складала лише 15%). Всього у вісьмох економічно розвинутих регіонах відвантажено інноваційної продукції 62,996 від загального обсягу по Україні, тоді як іншими 17 регіонами тільки 37,1%. Серед восьми регіонів лідирують Донецька (26,0%), Дніпро­петровська (10,0%), Харківська (9,0%) області. Слід зазначити, що найвищі показники щодо відсотка відвантаженої інноваційної про­дукції від загального обсягу відвантаженої продукції по кожному регіону мають Харківська (10,6%), Донецька (8,9%) і Львівська (8,0%) області, а найменший - Луганська область (2,3%) [63].

Встановлення питомої ваги всіх інноваційних розробок прово­дилось науково-дослідними організаціями. Здебільшого це НДІ та інноваційні структурні утворення на їх базі, що не мають можли­вості безпосереднього впровадження у серійне виробництво резуль­татів інноваційної діяльності, а відповідно етап комерціалізації інно­вацій не проходить до кінця, обмежуючись лише продажем патентів або виробничих зразків, і тільки 1,3% досліджень проводиться до­слідними заводами і 7,8% досліджень - іншими організаціями, в тому числі науково-дослідними та конструкторськими підрозділами на промислових підприємствах, які можуть забезпечити повноту інно­ваційного процесу по всіх етапах життєвого циклу інновації (рис. 1.1). Як свідчать попередні дослідження, осередок інноваційного потенціалу знаходиться на підприємствах, тому такий стан справ вказує на неефективність використання наявного потенціалу в повному обсязі, а отже, слід активізувати інноваційні процеси, в першу чергу саме на промислових підприємствах.

Рис. 1.1. Діаграма кількості виконаних розробок у 2004 р. за типами інноваційних організацій:

1 - науково-дослідні організації; 2 - конструкторські організації;

З - проектні та проектно-пошукові організації; 4 - вищі навчальні заклади;

5 - дослідні заводи; 6 - науково-дослідні та конструкторські підрозділи

на промислових підприємствах; 7 - інші організації

Аналіз статистичних даних, що характеризують процес ство­рення зразків нової техніки машинобудівними підприємствами Харківського регіону показує, що частка принципово нових зразків у загальному обсязі зразків безперервно знижується, а частка моди­фікованих і модернізованих зразків зростає.

Тенденція зростання частки модернізованої і модифікованої про­дукції з одночасним зниженням частки зразків принципово нової тех­ніки є результатом зниження науково-технічного потенціалу області, і якщо така тенденція збережеться в довгостроковій перспективі, то будуть мати місце негативні наслідки. Ряд розробок науково-технічних працівників регіону виконується на рівні світових стандартів. Науково-технічний потенціал має можливість при належній підтримці забез­печити виконання на високому рівні науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних та проектних розробок на всіх пріо­ритетних напрямах науково-технічного прогресу і майже по всіх прі­оритетних науково-технічних і соціально-економічних програмах як Для потреб економіки району, так і для України в цілому та окремих об­ластей і галузей. У зв'язку з цим до регіону можуть бути висунуті більші

за середні вимоги щодо науково-технічного прогресу та ефективності його використання в економіці, що є підставою для збільшення його частки в одержанні фінансування з Державного бюджету та позабюд­жетних державних фондів.

У загальному обсязі виконаних робіт у 2003 р. (627,3 млн грн) науково-технічні роботи становили 96% (601,9 млн грн); власними силами організацій виконано 85% НТР. За видами науково-технічні роботи розподілялися таким чином: 65% становили науково-техніч­ні розробки, 23% - науково-дослідні роботи і решту - науково-тех­нічні послуги.

Фінансування витрат на виконання наукових і науково-техніч­них робіт у 2003 р. здійснено на рівні 597,4 млн грн. Кошти органі­зацій підприємницького сектора складали 47,8% асигнувань, кошти Держбюджету - 30,1%, кошти з іноземних джерел - 18,7%.

Зниження обсягів інноваційної діяльності обумовлено низкою об'єктивних причин, пов'язаних не тільки з кризовим станом еко­номіки і перетвореннями, що відбуваються в ній, але і з відсутністю або нераціональним використанням резервів, що є на промислових підприємствах.

              Досить обґрунтованими є причини ускладнень в оновленні асортименту продукції відповідно до запитів ринку і недостатньо динамічному технічному переозброєнні підприємств:

■    відсутність необхідних фінансових коштів;

■    відтік кваліфікованих фахівців з підрозділів НДР і ДКР промислових підприємств;

■    погіршення взаємозв'язку з НДІ і КБ, які раніше забезпечували підприємства науковими і конструкторськими розробками;

■    відсутність взаємодії між споживачами продукції, маркетологами і конструкторами, технологами і економістами - не­досконалість організаційної структури підприємства;

■    відчувається брак нових ідей і напрацювань по високорента­бельних і виробах, що добре продаються, які можна було б виготовляти на наявному обладнанні, а якщо такі ідеї є, то вітчизняні фахівці не вміють оформити їх в привабливому

для інвесторів вигляді, спрогнозувати ринок збуту, довести високу економічну ефективність, оцінити ризики тощо;

■              психологічні проблеми, пов'язані з впровадженням нової про­дукції і технічним переозброєнням.

На основі розглянутого статистичного матеріалу можна зро­бити такі висновки про стан інноваційної сфери промислових під­приємств:

■    відбувається структурна перебудова інноваційної діяльності, результатом якої є перехід пріоритетів у впровадженні до технологічних інновацій;

■    фінансування інноваційних процесів здійснюється, голов­ним чином, за рахунок власних коштів промислових підпри­ємств;

■    спостерігається невелике зростання створення зразків но­вої техніки, яке досягається за рахунок зростання видів, що модернізують або модифікують її;

■    машинобудівні і металообробні підприємства відіграють основоположну роль в освоєнні нових видів промислової продукції;

■    в освоєнні нових видів промислової продукції також наміти­лася структурна перебудова.

1.2. Аналіз чинників, що впливають на організацію інноваційної діяльності

на підприємстві

Інноваційний процес на підприємстві являє собою досить спе­цифічний, масштабний, складний і різноманітний за своїм змістом об'єкт управління, який потребує використання спеціальних форм і методів управлінського впливу для ефективного розвитку, що забезпечує управління інноваційною діяльністю. За визначенням А. К. Казанцева, кінцева мета інноваційного менеджменту полягає в забезпеченні довготривалого функціонування підприємства, що веде інноваційну діяльність, на основі ефективної організації інно­ваційних процесів та забезпечення високої конкурентоспромож­ності інноваційної продукції шляхом раціонального використан­ня матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [28]. Критеріями ефективності організації інноваційних процесів на підприємстві в сучасних умовах виступають такі, що дозволяють порівнювати витрати на інноваційну діяльність і прибутки від реалізації інно­ваційної продукції. Прибутковість інноваційного підприємства ви­ступає при цьому не як мета, а як найважливіша умова і результат здійснення інноваційної діяльності. Менеджмент покликаний за­безпечити ефективне й узгоджене функціонування всіх зовнішніх і внутрішніх елементів інноваційного підприємства.

Об'єктом управління в інноваційному менеджменті є інновації, інноваційний процес і економічні відносини між учасниками ринку інновацій (продуцентів, продавців, покупців) [8].

Процес управління інноваціями здійснюється через рух ін­формації: зовнішньої, командної, інформації про стан об'єкта до управління ним і після управління тощо. Рух інформації - цс її збір, збереження, обробка, передача, контроль за її рухом і оцінка резуль­тативності її використання для впливу з боку суб'єкта управління на об'єкт управління [8].

Зміст інноваційного менеджменту визначається складом функ­цій і процесів управління, здійснюваних в ході підготовки і прове­дення інноваційних заходів. Під функціями менеджменту розуміють склад загальних задач управління, що вирішуються при здійсненні інновацій. У теоретичних роботах і в практичній діяльності викори­стовуються різні систематизації функцій інноваційного менеджмен­ту. Так, згідно з класифікацією П. М. Завліна, можна виділити дві групи функцій: основні і такі, що забезпечують [28].

Основні, або предметні, функції менеджменту є найбільш загаль­ними для всіх видів і будь-яких умов здійснення інновацій. Основні функції менеджменту відображають зміст основних стадій процесу управління Інноваційною діяльністю і виділяють предметні галузі управлінської діяльності на всіх ієрархічних рівнях. Успішний ме­неджмент в будь-якій інноваційній структурі повинен передбачати здійснення таких основних предметних функцій: планування, орга­нізація, мотивація і контроль.

Функції інноваційного менеджменту, що забезпечують, вклю­чають управлінські процеси й інструменти, які сприяють ефек­тивному здійсненню основних предметних функцій управління на підприємстві. До них можна віднести соціально-психологічні і технологічні або процесуальні функції. Соціально-психологічні функції пов'язані в основному з характером виробничих відносин у колективі і поділяються на два різновиди: делегування і мотивацію. Головна передумова успішного менеджменту в інноваціях полягає в гармонізації відносин між людьми - учасниками інноваційних про­цесів, у створенні та підтримці сприятливого виробничого і психо­логічного клімату на підприємстві. Це значною мірою досягається засобами раціонального делегування повноважень і мотивації пра­ці виконавців.

Інший критерій групування функцій інноваційного менеджмен­ту пропонує І. Т. Балабанов - за принципом визначення формуван­ня структури системи управління. Розрізняють два типи функцій:

■   функції суб'єкта управління (прогнозування, планування, організація, регулювання, координація, стимулювання, конт­роль);