Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості зовнішнього середовища вітчизняних орган

Соціокультурні  чинники. Ці фактори формуються в  рамках конкретного суспільства  й відображають особливості основних поглядів, цінностей і норм поведінки  людей, що впливають на прийняття  управлінських рішень. До них належать: ставлення людей до самих себе й до інших, до суспільних інституцій, до природи, до основних культурних цінностей  тощо. Можна сказати, що однією з  основних причин, через яку так  повільно відбуваються ринкові перетворення в Україні, є перенесення управлінського досвіду західних країн на вітчизняне інституційне середовище, яке характеризується своїми традиціями і преференціями. Зокрема, на службове просування чи добір  кандидата на певну посаду часто  впливає не високий професіоналізм, а особиста відданість, належність до певної "сім'ї" чи клану. Основними  ментальними рисами наших громадян є дистанціювання від влади й недовіра до неї, крайній індивідуалізм, правовий нігілізм, нехтування законами, аргументація з позиції сили, а не знань. Усе це зумовлює небажання дотримуватися загальноприйнятих етичних норм ведення бізнесу й замість правила "Діяти так, щоб було вигідно всім" перевага надається нормі "Діяти так, щоб було вигідно мені". Ухиляння від норм етики у веденні бізнесу призводить до зростання плати за ризик. Цим поясняються й високі процентні ставки на кредити, що надаються банками, зокрема й труднощі, пов'язані з отриманням їх для розвитку бізнесу. Ці ж фактори мають враховувати комерційні банки під час надання кредитів для того, щоб забезпечити їх повернення. Приміром, банкрутство АКБ "Україна" пояснюється неповерненням кредитів їхніми клієнтами. Водночас у всьому світі такі фонди є найпотужнішим джерелом інвестицій. Отже, можна стверджувати, що соціально-культурні фактори також істотно впливають на економічну ситуацію в Україні.

Науково-технічні чинники. Нерівномірний перебіг  науково-технічного прогресу, розбіжність  у просторі й часі створення та використання технічних новинок  вимагають врахування підприємствами рівня й тенденцій техніко-технологічного розвитку й того, як його досягнення використовують конкуренти. Динаміка технологічного прогресу у високорозвинених країнах є просто фантастичною. Тому керівникам підприємств необхідно  аналізувати й можливий вплив  загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій. При цьому  велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть істотно вплинути на подальше використання наявних технологій, роблячи їх малоперспективними. Так, компанія "Полароїд" у жовтні 2001 р., після 30 літ існування на ринку  фотопослуг, оголосила про своє банкрутство. Причина — поява нових цифрових фотоапаратів, які буквально протягом секунд за допомогою комп'ютера й  кольорового принтера можуть виготовити скільки завгодно копій фотознімків. Крім того, підвищилася оперативність  роботи традиційних фотопослуг. Останнім аргументом на користь банкрутства  було різке зменшення чисельності  туристів у зв'язку із терактами  у США.

З іншого боку, пропонуючи ринкові науково-технічні розробки (передусім це стосується підприємств, які застосовують технології найвищого рівня, величезного інноваційного  потенціалу — комп'ютерні, лазерні, плазмові, біологічні), слід подбати  про їх належний інформаційний та інженерний супровід. Дуже часто перспективні науково-технічні, в тому числі й вітчизняні розробки не можуть знайти застосування через непідготовленість ринку до їх сприйняття. Тому потрібно заздалегідь готувати грунт для успішного просування новинки на ринок, використовуючи для цього всі можливості — від іміджевої інформації до участі в міжнародних виставках і презентаціях.

Екологічні  чинники. Всебічне обгрунтування підприємницької  стратегії передбачає її відповідність  критерію безпеки людини й навколишнього  середовища. До основних факторів впливу на довкілля, які слід враховувати  і прогнозувати в підприємницькій діяльності, належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем і великих технологічних утворень — гідротехнічних споруд, газо- і нафтогонів, тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому розташоване підприємство (до й після реалізації запланованої стратегії розвитку) й розміри можливих незворотних негативних наслідків. Нині, приймаючи рішення про ті чи інші технологічні аспекти випуску продукції, необхідно оцінювати не лише те, як спосіб виготовлення продукції вплине на довкілля, але і як після закінчення експлуатаційного терміну забезпечити процес утилізації продукції, щоб не завдати шкоди природі й людині.

Динамічність зовнішнього середовища та взаємозв'язок його факторів ускладнюють, перешкоджають точному і одночасному  врахуванню всіх можливих наслідків  постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються в зовнішньому середовищі, стає на заваді також відсутність  певного (часто значного) обсягу достовірної  інформації. Зважаючи на це, керівники  підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, які слід враховувати, віддавати перевагу тим із них, які  найістотніше впливають на результати діяльності. Особливу увагу слід звертати на аналіз середовища прямої дії. Важливою особливістю факторів прямої дії  є інтенсивність і постійний  характер впливу, спрямованість на зміну базових внутрішніх перемінних підприємств. Це потребує оперативної  розробки господарських заходів  щодо пом'якшення їхніх негативних наслідків або, навпаки, повнішого  використання сприятливих можливостей.

Слід зауважити, що діяльність багатьох сучасних підприємств  не обмежується лише внутрішнім ринком. В епоху глобалізації компанії намагаються працювати в тих країнах, які пропонують для цього найкращі умови. Це забезпечує збільшення обсягів збуту, а отже, і прибутків. Стрімкий розвиток комунікаційних технологій зробив набагато простішим управління на відстані, й потужні компанії швидко з цього скористалися, ставши транснаціональними компаніями Так, компанія Colgate-Palmolive присутня в 194 країнах світу й посідає вагоме місце на ринках, що розвиваються; американські компанії McDonalds, IBM, Coca-Cola значну частину своїх прибутків отримують саме від міжнародних операцій. І кожна з цих компаній певним чином адаптувала свій товар і практику ведення бізнесу до умов різних країн.

Але вихід  на зовнішні ринки буде успішним для  компанії, якщо вона ретельно продумає всі нюанси роботи на новому ринку, оскільки складові зовнішнього середовища можуть істотно різнитися від  звичного, притаманного вітчизняному ринку.

Основні необхідні для розуміння  міжнародного бізнесового середовища фактори можна згрупувати у три великі сфери (мал. 1,1).

Мал. 1,1. Основні фактори міжнародного середовища

Зокрема, законодавчо-політичне середовище зумовлює більший або менший ступінь  ризику, який супроводжує ведення  бізнесу в іншій країні. В різних країнах діють різні закони та обмеження, що робить торгівлю досить проблематичною або невигідною. Ті чи інші країни можуть захищати своїх  виробників митними тарифами, квотами, системою податків. Наприклад, торговельні  стосунки України з Росією постійно лихоманить через уведення обмежень на ввезення цукру, карамелі чи труб великого діаметра; зміна закону про сплату і відшкодування ПДВ Росією спричиняє  відповідні заходи України, а це робить проблематичним укладання довгострокових угод, бо те, що було вигідним учора, стає невигідним сьогодні.

Тероризм, політична  нестабільність також збільшують ризик  ведення бізнесу. Зокрема, неспокій на Балканах зменшив привабливість  туристичного бізнесу в цьому  регіоні, хоча природні умови для  його здійснення просто чудові.

Соціокультурне  середовище впливає на стиль повсякденного  життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Відмінності в культурі особливо помітні між східними й західними  регіонами, між країнами, де домінантною  релігією є мусульманство, і країнами із протестантською етикою. Панівні  в суспільстві цінності багато в  чому визначають функціонування організації  і найпоширеніший у ній стиль  управління. Так, японські й американські організації за стилем управління істотно  різняться, хоча обидва стилі управління в цих країнах є високоефективними.

Ефективне управління на міжнародному рівні передбачає, що менеджер добре орієнтується у  власних культурних цінностях. І  тільки після цього він отримує  можливість правильно інтерпретувати культуру країни, в якій йому доведеться працювати, поважаючи її релігію, традиції, мову. Так, менеджери японської компанії Matsushita Electric у мусульманських країнах  надають працівникам спеціальні кімнати для молитов і дозволяють відвідувати їх упродовж зміни двічі. Особливий підхід до навчання своїх  працівників вмінню адаптуватися до нових умов дав змогу цій компанії успішно працювати на ринках 38 країн.

Отже, якщо бізнес має перспективи для розвитку в інших країнах, то слід до цього  готуватися заздалегідь, розробляючи  стратегію проникнення на нові ринки  з урахуванням ключових чинників відповідного ринкового середовища. Звичайно, з надходженням нової інформації і зміною обставин необхідно своєчасно внести поправки в розроблену стратегію, контролюючи рівень ризику й використовуючи засоби його мінімізації. [19]

Для вітчизняних  організацій необхідність враховувати  всі чинники зовнішнього середовища особливо актуальною стала останнім часом. Це пов'язано з швидкими змінами  в економічних умовах діяльності підприємств.

У ринковій економіці керівникам доводиться враховувати зміни зовнішнього  середовища, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього  світу щодо постачання ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання  організації, менеджер зобов'язаний уміти  виявляти суттєві чинники зовнішнього  середовища. Більш того, він повинен  запропонувати відповідні способи  реагування на зовнішні дії. Адже вижити і ефективно функціонувати в  мінливому середовищі може лише та організація, яка вчасно перебудується  та пристосується до навколишнього  середовища. Даючи визначення зовнішнього  середовища, не потрібно намагатися обійняти неосяжне та враховувати абсолютно  всі його чинники. Керівник повинен  виділяти тільки ті аспекти зовнішнього  середовища, які вирішальним чином  впливають на успіх організації. Виходячи з цієї передумови, за основу визначення зовнішнього середовища можна узяти слова Дж. Бела: "Зовнішнє середовище організації включає  такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові  організації і джерела трудових ресурсів, що релевантні щодо операцій організації". Всі названі чинники  прямо і безпосередньо впливають  на операції організації, тому їх можна  віднести до середовища прямої дії.

Проте термін "зовнішнє середовище" включає  ширший спектр чинників: економічні умови, споживачів, профспілки, конкуруючі організації, природні чинники, чинне законодавство  та інші складові. Ці взаємопов'язані  чинники впливають на функціонування організації, на її виробничу, інноваційну, комерційну, фінансову діяльність. Зовнішнє середовище та організація  не просто співіснують, вони взаємодіють  найактивнішим чином та взаємо проникають.

Чинники зовнішнього середовища поділяються  на дві основні групи — мікро  середовище і макросередовищ, або  прямої та непрямої дії. На рис. 1.2 зображена узагальнена схема функціонування організації, що розглядається з позицій її реальної або можливої взаємодії з основними економічними суб'єктами і середовищами. Чинники прямої дії представлені у вигляді прямокутників з прямими та зворотними зв'язками. Вони безпосередньо впливають на функціонування організації та випробовують на собі вплив її операцій. До цієї групи відносять постачальників трудових, фінансових, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, конкурентів, контактні аудиторії засобів масової інформації. Чинники непрямої дії представлені на схемі у вигляді широких стрілок односторонньої дії. До цієї групи належать економічні, природні, соціально-політичні, нормативно-правові та інші чинники.

У процесі  проведення операцій організація вимушена в першу чергу враховувати  вимоги зовнішнього середовища прямої дії. Так, продаючи свою продукцію на ринку, організація має враховувати  купівельний попит на неї, а також  позицію конкурентів. Організація, звичайно, прагне продати більше продукції  за якомога вищими цінами, але чи буде вона куплена взагалі, якщо ціни виявляться неприйнятними для споживача  або значно вищими за ціни на аналогічну продукцію конкурентів? Інтереси вступають  у протиріччя і при покупці  необхідних матеріальних ресурсів у  постачальників, при отриманні кредитів в банках, визначенні рівня заробітної плати та умов праці, а також при  виплаті різних податків до бюджету.

Окрім чинників прямої дії керівник повинен враховувати  також зовнішнє середовище непрямої дії. Воно не робить прямого впливу на операції організації, оскільки при  цьому узгоджуються інтереси обох сторін, немає альтернативи. Середовище непрямої дії не впливає на стан організації  в даний момент. Водночас такі чинники, як нові технології, економічний спад, інфляція, політичні зміни в сусідній державі, ставлення преси до певного  бізнесу або конкретного бізнесмена позначаються на діяльності організації  в майбутньому та можуть навіть виявитися  вирішальними. Вплив чинників непрямої дії опосередкований через зміну  чинників середовища прямої дії.

Мал. 1,2

Наприклад, економічний спад призведе до скорочення кількості робочих місць, а отже, — до зменшення доходів населення і попиту на вашу продукцію. Або застосування нової технології вашим конкурентом дасть йому виграш у формі продукції, що зміцнить його позиції на ринку та знизить ваші. Тому менеджер зобов'язаний передбачати вплив чинників середовища непрямої дії та вчасно реагувати на них.