Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості зовнішнього середовища вітчизняних орган

          МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

Кафедра менеджменту

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему “Зовнішнє середовище організації: поняття, елементи, характеристики, методи аналізу, особливості зовнішнього середовища вітчизняних організацій”

 

 

 

Студента 3 курсу,

спец. 6601, 4 групи

Гончаренко Антон  Олегович

(прізвище, ім’я  та по батькові)

 

________________________________

Дата здачі роботи на (підпис)

перевірку та рецензування _________

Реєстраційний номер _____ Науковий керівник

Курсова робота Іващенко В.І

захищена з оцінкою “______________” (прізвище, ім’я та по батькові)

___________________________

Дата захисту _____________ (підпис)

Комісія по захисту у складі:

__________________________ ___________

(прізвище, ім’я та по батькові) (підпис)

__________________________ ___________

(прізвище, ім’я та по батькові) (підпис)

__________________________ ___________

(прізвище, ім’я та по батькові) (підпис)

 

                                                    Київ 2012

 

План 

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Зовнішнє  середовище, як обєкт дослідження  ………………………5

2. Структура  національної інноваційної системи………………………16

3. Оцінка впливу зовнішнього середовища на ефективність вітчизняних організацій…………………………………………………38

Висновок  ……………………………………………………………….......58

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Одна з  найважливіших характеристик організації - її взаємозв’язок і її функціонування із зовнішнім середовищем. Жодна організація не може існувати сама по собі окремо від інших. Вони повністю залежать від навколишнього світу, від зовнішнього середовища відносно як своїх ресурсів так і споживачів, користувачів тими результатами, яких вона намагається досягти.

В управлінській  теорії поняття зовнішнього середовища з’явилося ще наприкінці 50-х років  ХХ століття. Це був важливий внесок в науку управління, адже підкреслювалася  необхідність для керівника (менеджера) розглядати свою організацію як цілісність, що складається із взаємопов’язаних частин, які, в свою чергу, переплетені  зв’язками із зовнішнім середовищем.

Що стосується зовнішнього середовища в Україні, то воно є складним і нестабільним. Зубожіння більшості населення, протистояння законодавчої і виконавчої влади, часті зміни уряду, велика кількість і слабкість політичних партій, незавершена суперечлива  приватизація, залежність від інших  країн в енергоносіях,  економічна криза, вкрай несприятлива екологія, великий рівень безробіття, значна тіньова економіка, знецінення моральних якостей - все це надзвичайно ускладнює політичний та бізнесовий менеджмент і створює велику нестабільність в зовнішньому середовищі.

Зовнішнє  середовище - надзвичайно складний об'єкт, про який вже написано і  ще буде написано багато книг, з мого боку середовище є не тільки джерелом створення політичних і бізнесових організацій, а й вирішальним  фактором подальшого розвитку цих інституцій. Зміни, що постійно відбуваються у зовнішньому  середовищі, змушують змінюватись і  організації. Політичні партії, зокрема, змінюють свої політичні лозунги, своїх  лідерів, уточнюють свої програми, вишукують  нові форми роботи в масах, утворюють  політичні блоки, коаліції, модернізують організаційну структуру тощо. Бізнес організації припиняють випуск старої продукції і освоюють виготовлення нової, шукають нових споживачів на ринку, використовують нові технологічні процеси, розділяються на дрібніші організації, або ж, навпаки, зливаються з іншими, виходять на ринки інших країн чи припиняють діяльність на тому чи іншому ринку.

Актуальність  обраної теми курсової : Ця тема є досить актуальною тому що в умовах нестабільності зовнішнього середовища важливо знати його особливості,фактори впливу на організації та вміти його аналізувати для успішної роботи організацій.

Метою даної курсової роботи є дослідження зовнішнього середовища організації та методів аналізу впливу його факторів,особливостей зовнішнього середовища  вітчизняних організацій через дослідження досвіду

вітчизняних та зарубіжних науковців.

Об’єктом дослідження є зовнішнє середовище організації зі всіма її елементами.

Предметом дослідження курсової є структура зовнішнього середовища , показники його аналізу та методи оцінки впливу зовнішнього середовища на ефективність вітчизняних організацій.

Основними завданнями курсової роботи є:   теоретичне дослідження основних аспектів структури зовнішнього середовища,структури НІС,розкриття методів аналізу зовнішнього середовища,та аналіз особливостей зовнішнього середовища вітчизняних організацій.

Науковці що досліджували це питання. Дослідження впливу зовнішнього середовища на діяльність організації мало значне відображення в економічній літературі як у вітчизняній так у зарубіжній. Почесне місце в дослідженні цього питання займають праці таких українських та зарубіжних науковців: І. Ансоффа, Х. Віссема, О. С. Віханського, П. Друкера, В Кінга, М. Х. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоурі, А. А. Томпсона, А. Дж. Стрікленда, В. Г. Герасимчука, Г. І. Кіндрацької, В. Д. Нємцова, Л. Є. Довгань, Д. М. Черваньова, А. В. Шегди, З. Є. Шершньової, С. В. Оборської   та інших.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Зовнішнє середовище, як об’єкт дослідження.

Будь-яка організація, підприємство є відкритою системою, що перебуває в постійній взаємодії з тими чи іншими елементами зовнішнього середовища. Дослідженню зовнішнього середовища слід приділяти достатню увагу, оскільки воно зумовлює рівень визначеності, в умовах якого приймаються управлінські рішення.

Будь-яку організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв’язаних  у єдине ціле окремих елементів. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім  середовищем.

До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, працівники тощо.

Зовнішнє середовище прямого  впливу містить: постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).

До зовнішнього середовища опосередкованого впливу включають: економічну, соціальну, політико-правову, технологічну, екологічну, міжнародну компоненти тощо.[29]

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських І суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, І національних і міждержавних інституціональних структур І та інших зовнішніх (відносно підприємства) умов і чинників, І що діють у глобальному оточенні.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та опосередкованої дії.

Середовище  прямого впливу на організацію утворюють  певні суб'єкти — споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти й  контрагенти. Це середовище ще називають  середовищем завдань, тому що до нього  входять елементи, які безпосередньо  пов'язані з операціями організації.

До найвагоміших факторів прямої дії належать закони України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму  й недопущення недобросовісної  конкуренції, урядові декрети й  постанови, нормативні документи галузевих  і територіальних органів управління, спрямованих на правове та організаційне  закріплення економічних відносин міждержавними владними структурами  й господарськими суб'єктами, напрацювання норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство  в країні може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств  і чинити перешкоди їхнім конкурентам. Стан законодавства характеризується не лише його складністю, а й мінливістю, інколи навіть і невизначеністю, що є особливо характерним для перехідного періоду.

Середовище непрямої дії охоплює  матеріально-технічні умови, суспільні  відносини та інституції, інші чинники, що впливають на організації опосередковано. Цим чинникам властивий високий  рівень варіативності, невизначеності й непередбачуваності. До основних з них, за якими підприємство має  уважно стежити й правильно оцінювати  пов'язані з ними загрози чи зиски  під час вироблення підприємницької  стратегії, належать економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні, екологічні й деякі інші.

         Ефективна діяльність організації припускає, що її менеджмент володіє навичками ведення операцій в умовах невизначеності середовища. Невизначеність – це недостатність інформації для прийняття рішень. 
          Існують дві базові стратегії організації в умовах високої невизначеності середовища: адаптація до змін зовнішнього середовища і вплив на середовище, з метою зробити його більш сприятливим для функціонування компанії. 
       Якщо організація зустрічається з високим рівнем невизначеності в плані конкуренції, державного регулювання, тоді можна використовувати стратегію адаптації. Це означає: 
1. Постійне спостереження за зовнішнім середовищем,координація взаємодії організації з його ключовими елементами. Необхідно в структуру апарату управління ввести посаду спостерігача, який буде виконувати дві функції: займатися пошуком і обробкою інформації про зміни за межами організації і представляти інтереси організації за її межами.

2. Прогнозування  і планування змін у зовнішнім  середовищі, як найважливіший з видів діяльності фірми. Планування використовується при високому рівні невизначеності зовнішнього середовища. 
Гнучка структура. Дослідження показують, що вільна, гнучка структура дозволяє більш ефективно адаптуватися до зовнішніх змін і проводити внутрішні трансформації. Розрізняють два види організаційних структур: ієрархічні та органічні, порівняльний аналіз яки наведено у табл.3. 
Таблиця3 
Характеристика органічної і ієрархічної структури:

3. 4. Злиття  і створення спільних підприємств.  Такі підприємства створюються  для реалізації складних, зв'язаних  зі значними інвестиціями проектів  коли одна з компаній не має достатнього досвіду.  
      Другий варіант стратегії організації в умовах невизначеності середовища полягає в тім, що компанія прагне вплинути на його фактори. До широко розповсюджених способів впливу на середовище відносяться реклама і зв'язки з громадськістю, політична діяльність і членство в асоціаціях. 
1. Реклама і зв'язки з громадськістю. 
Реклама є дуже ефективним методом керування попитом на продукцію компанії. Компанії витрачають великі кошти для того, щоб впливати на потреби споживачів. Реклама – розповсюджений метод зниження рівня невизначеності середовища щодо показників. 
Методи встановлення і підтримки зв'язків із громадськістю спрямовані на формування суспільної думки про саму компанію, її іміджу, а не про її товари. 
2. Політична діяльність – спроби організації вплинути на законодавство і державне регулювання. Багато організацій мають у законодавчих органах свої лобі. 
3. Торгові асоціації. Багато організацій, що мають подібні інтереси, поєднуються в торгові асоціації і спільні зусилля намагаються вплинути на зовнішнє середовище.[32]

 

Загальний стан економіки, тенденції її розвитку час  від часу змінюють економічне середовище господарювання. Для вироблення власної  стратегії розвитку підприємства слід постійно діагностувати його і оцінювати  зміни з погляду можливих для  себе наслідків. До цих факторів належать: рівень і темпи інфляції, зростання і спад виробництва, коливання курсу національної валюти щодо валют інших країн, оподаткування, умови одержання кредиту і відсоткова банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність контрагентів тощо. Останнім часом дуже великого значення набула глобалізація — економічний фактор, який робить сильних суб'єктів ринку ще сильнішими, а слабких — ще слабшими, переводить конкурентну боротьбу на нові рівні.

Вплив економічних  факторів на діяльність українських  підприємств може проілюструвати фінансова  криза 1998 р., яка справила величезний негативний вплив на підприємства, що працювали з імпортною продукцією, але для підприємств-експортерів  фінансовий "обвал" відкрив нові можливості — їхня продукція стала  конкурентоспроможнішою на зовнішніх  ринках. Вплинула криза й на стан продовольчого ринку України — поступово зникли іноземні делікатеси, знову з'явилася вітчизняна продукція, оскільки платоспроможність населення зменшилася й купувати якісні товари західного виробництва може тепер лише невелика частина заможних людей у нашій країні. З іншого боку, низька купівельна спроможність громадян робить непривабливим український ринок для основної маси потенційних західних інвесторів, оскільки їх цікавлять в основному великі ринки. Отже, надії на економічне зростання завдяки припливу іноземного капіталу залишаються для України примарними.

Політичні чинники. Ця група факторів постійно має бути в полі зору керівників підприємств  передусім у нестабільному соціально-економічному й політичному середовищі, яке  складається в період трансформації  економічних відносин. Нестабільна  політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, водночас досить добре почувають  себе торговельні підприємства. У  період зростання політичної активності (виборчі процеси, зокрема) відкриваються  нові можливості для засобів масової  інформації — вони стають надзвичайно  рентабельними (завдяки високій  вартості політичної реклами) і можуть збільшувати свої тиражі, набуваючи  іміджу "правдоносіїв".

Політичні фактори  впливають і на стосунки між іноземними партнерами. Так, через "касетний скандал" (2000 р.) погіршився імідж України  на зовнішньому ринку, й багато вже  підготовлених до ухвалення угод не було підписано, що завдало значних  збитків українській стороні.