Управління процесом впровадження інновацій на суб’єкті ЗЕД – підприємстві сільгоспмашинобудування

Для колісних тракторів нормативні затрати за 10-12 тис. мотогодин складають 120%. Час вирішить, хто правий, хто неправий, скільки служитимуть трактори при річному виробітку 2000 мотогодин і які будуть затрати. Необхідно також врахувати витрати на створення ремонтно-обслуговуючої бази, закупівлю технологічного і діагностичного обладнання для подальшого технічного обслуговування та ремонтів. Невже комбайни «Джон Дір» передбачається ремонтувати поблизу сільської кузні, як це практикується з «Нивою» та «Доном». Ефект подібних ремонтів відомий.

Під гаслом створення ринкових відносин в аграрному секторі держава втратила контроль над ринком сільськогосподарської техніки. Це спричинило занепад вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Необхідно об’єктивно оцінювати, що високопродуктивна, надійна комфортна імпортна сільськогосподарська техніка зайняла належну нішу на ринку України.

На ринку, як відомо, є різний товар як за якістю, так і за ціною. А що ж твориться на ринку України? При бідності наших господарств домінує дорога імпортна техніка, яка господарствам не по кишені, а вітчизняна, яка доступна за ціною, — відсутня. У Росії вже 3 роки працює державний лізинг, за рахунок якого підтримуються товаровиробники. В Україні лише в цьому році формується мізерний лізинговий фонд.

Експортну політику держави можна побачити на конкретному прикладі — комбайні 1500Б. Ще в березні 1995 року на науково-практичній нараді в -УНИМЕСГ міністр АПК Юрій Михайлович Карасик заявив: "Дон-1500" російсько-український комбайн, тому що на 42% забезпечується комплектуючими заводів України. Певна, група, науковців і урядовців піддали комбайн нищівній критиці за якість, надійність, фантастичні витрати.

В результаті практично блокувалась купівля цих комбайнів, Критики забували, що на комплектуючі з вітчизняних заводів приходилось 52% відмов (двигуни, паси, гідравліка). Завод прийняв критику до виконання і, оскільки якість українських комплектуючих не підвищилась, прийнято рішення для підвищення надійності комбайнів закуповувати в Німеччині відповідні комплектуючі. Таким чином, Україна на рівному місці позбудеться 17000 доларів на кожному комбайні.

Ентузіасти розробили і випустили перші вітчизняні комбайни «Славутич» і «Лан». Але, на погляд автора, якій нещадній критиці вони піддались! І якщо професійна конструктивна критика допомагає виробникам, а нещадна і безкомпромісна - знищує.

Технічний сервіс вітчизняної та імпортної техніки - ахілесова п'ята для покупців. На світовому ринку в боротьбі за ринки збуту між конкуруючими з фірмами розпочалась так звана «війна гарантій». На жаль, територію України подібна «війна» не охопила. Навпаки, техніка на українському терені охоплена «війною» безвідповідальності як з боку вітчизняних машинобудівників, так і з боку зарубіжних імпортерів. Лише в цьому «технічному вінегреті» необхідно виділити ті фірми, які в контрактах на реалізацію найбільшою мірою враховують економічний стан господарств і забезпечують належний техсервіс.

Шість років критики і тупцювання на місці. І критики, і творці, і урядовці відповідальні за ганебне економічне становище сільського господарства. Необхідно виробляти вітчизняну техніку, а вдосконалення і комфорт будуть з часом, з підйомом рівня життя людей.

На зарубіжних комбайнах установлений бортовий комп'ютер вартістю 5000 доларів. Невже нам сьогодні вкрай необхідно заплатити 5000 доларів за автоматичний контроль? Наші фахівці здатні зробити значно дешевші вітчизняні комп'ютери і з тими ж функціями.

Чи маємо право, купуючи імпортну техніку, забувати, що тим самим інвестуємо іноземні фірми, сплачуємо заробітну плату до 50% від ціни машини? І це в той час, коли своїм робітникам не виплачується мізерна заробітна плата.

Безперечно, ніхто не відбирає права вибору у керівників і спеціалістів при купівлі тієї чи іншої машини. Кожен особисто має визначитися, куди вкладати кошти: в дорогі імпортні машини, чи купити простіші машини, а різницю в ціні вкласти у підвищення родючості землі та загальної культури землеробства і, врешті-решт, у підвищення врожайності.

Пам'ятаймо, що дорогі машини, які мають тривалий термін експлуатації, довгий час стоять, фізично та морально старіють і зношуються. Великі кошти заморожуються на тривалий строк.

Враховуючи той факт, що лише для поновлення та поповнення парку зернозбиральних комбайнів необхідно близько 11 млрд. доларів, Україна економічно неспроможна поновити машинно-тракторний парк за рахунок імпортної техніки. Не дивлячись на складність проблеми, вирішення необхідно знайти у виробництві вітчизняної техніки. Коштів ні в державі, ні в господарствах для поновлення та поповнення МТП немає. Разом з тим господарства за імпортну техніку, взяту в лізинг, сплачують близько.200 млн. доларів щорічно. Одночасно з тим у державі не знаходиться 50 млн. гривень для налагодження виробництва комбайнів "Лан".

У державі і в господарствах надто складне економічне становище і тому одні хотілось привернути увагу до іншої проблеми - яку техніку необхідно виробляти і яку закуповувати. Ми відкинули ідеологічні догми минулого, але разом з тим користуємося їхніми лозунгами: ми не такі багаті, щоб купувати дешеві машини. І купуємо дорогі імпортні машини сезонного використання.

Виробництво бурякозбиральних комбайнів "Борекс" свідчить: є інший шлях для того, щоб вижити в цей складний час. Сьогодні ми купуємо техніку, яка буде використовуватись у 2010 році. Чи потрібно так турбуватися за нащадків, купуючи їм машини, а не заводи для їх виробництва?

Фірма "Клаас" через 2 роки поновлює моделі зернозбиральних комбайнів "Домінатор", "Мега", "Лексіон".

"Лексіон-480" - суперкомбайн продуктивністю 40 т/год., але ж і коштує

430000 DМ. Цей факт змушує замислитися, яким напрямком рухатися: створювати сухопутні титаніки у вигляді зернозбиральних комбайнів, чи використовуючи альтернативні технології, спрощувати їхню конструкцію з метою здешевлення.

Для України раціонально мати близько 4000 високопродуктивних зернозбиральних комбайнів, 2000 кормозбиральник комбайнів, 4000 тракторів потужністю 300 к.с, які необхідно використовувати на умовах регіональних, артільних, державних і комерційних МТС. Така система дозволить створювати певну конкуренцію та знизити ціни на послуги.

Україна може дозволити собі купувати імпортні машини на таку суму, на яку експортувала сільськогосподарську продукцію.

Вітчизняне машинобудування сьогодні спроможне забезпечити АПК машинами для обробітку ґрунту, захисту рослин, збирання врожаю, заготівлі та приготування кормів, доїння, обладнанням для харчової та переробної промисловості тощо. Загальний рівень технічного забезпечення сучасних технологій виробництва товарної сільгосппродукції в Україні може складати 70% при сприятливому кредитно-фінансовому кліматі. Перехід економіки України до ринкових відносин забезпечив надходження від зарубіжних фірм широкого спектру техніки для реалізації сучасних технологій АПК.

В умовах сьогодення вітчизняні машини та обладнання ще не спроможні створити зарубіжним аналогам гідну конкуренцію. Особливо важлива функція держави — знайти оптимальне співвідношення між заходами захисту інтересів вітчизняних виробників та створенням умов насичення АПК. Вітчизняні підприємства здатні задовольнити потребу агропромислового комплексу в плугах, культиваторах, доїльному обладнанні, країна має власне тракторобудування, в достатній кількості може виробляти устаткування для хлібопекарського та цукрового виробництва тощо. Тому ввізне мито (від вартості техніки) складає: на плуги та культиватори - 20%, доїльне обладнання – 30%, трактори - до 30%, устаткування для хлібопекарського та цукрового виробництва - 20%. При відсутності власного виробництва в необхідних обсягах зернозбиральних комбайнів ввізне мито на них - 10%, на бурякозбиральні комбайни - 5%, на самохідні кормозбиральні комбайни - ставка ввізного мита нульова.

Слід зазначити, що при придбані імпортних машин безпосередньо - сільгосптоваровиробником для власних потреб ПДВ не сплачується. Це зменшує вартість техніки. Наведене свідчить, що держава здійснює заходи, щодо захисту вітчизняного виробництва техніки для АПК та водночас створює сприятливі умови для придбання сільгосптоваровиробниками сучасних імпортних машин та обладнання, які в даний час не виробляються в Україні.

Таким чином, регулюючі ставки митного збору, державна адміністрація впливає на імпортні потоки техніки змінюючи кон'юнктуру на користь власного виробника.

Більшість країн світового співтовариства здійснюють зовнішньоекономічні торгівельні зв'язки згідно вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Світової організації торгівлі (СОТ).

Приєднання України до системи міжнародної торгівлі сприятиме визнанню її як держави з розвиненою економікою, полегшить доступ українських товарів на міжнародні ринки (митні ставки зменшаться у 3-5 разів). Це має досить важливе значення для покращення експорту як промислових виробів, так і сільгосппродукції.

Але поряд з цим зменшаться митні ставки на імпорт що полегшить доступ іноземної сільгосптехніки на ринок України. Тому існує вірогідність втрати деяких вітчизняних виробників через низький рівень їх продукції. Наші підприємства змушені будуть постійно оновлювати номенклатуру виробів та робити їх конкурентоспроможними.

З метою забезпечення реалізації державної політики, щодо захисту інтересів вітчизняних товаровиробників, створення умов для приєднання України до системи ГАТТ/СОТ указом Президента України затверджена Концепція трансформації митного тарифу України.

Концепція передбачає поступове (термін - до 2005 року) зменшення чинних ставок ввізного мита. Мають встановлювати ставки мита по окремих групах товарів, у тому числі високі ставки ввізного мита на ті сільськогосподарські машини та обладнання, аналоги яких виробляються в Україні. Одночасно встановлюються низькі ставки мита на ті види машин та обладнання які не виробляються в Україні й потрібні для розвитку агропромислового комплексу.

По основних групах машин та обладнання для АПК передбачається до 2005 року трансформувати ставки ввізного мита до нульових.

Іншим важелем регулювання імпорту є кредитна політика.

Складність нинішньої ситуації в агропромисловому комплексі України полягає в тому, що більшість сільгосптоваровиробників неплатоспроможні, а вітчизняні підприємства сільгоспмашинобудування не маючи обігових коштів не можуть здійснювати виробництво без попередньої оплати або, в кращому випадку, дають відстрочку платежів за поставлену техніку на один-два місяці. Одержати кредити від вітчизняних комерційних банків для більшості сільгосптоваровиробників практично не можливо через короткостроковість кредитів та надвисокі ставки (50-60% річних). В наслідок відсутності у державі кредитних ресурсів на сьогодні єдиним реально доступним джерелом кредитування АПК є іноземні кредити, повернення яких гарантується урядом. Зараз до АПК спрямовано 60% від загального обсягу таких кредитів, що надходять до України.

Серед діючих кредитних ліній слід виділити кредитну програму Ексімбанку США. В рамках цієї кредитної лінії фінансуються проекти закупівлі та створення спільного виробництва американської сільськогосподарської техніки компаній «John Deere", “New Holland”, "Саsе". Строк виплати боргу за кредитом - до 5 років відсоткова ставка - 7-8%.

Ліміт кредитної лінії Німеччини на 1998 рік становить 300 млн. DМ, строк виплати боргу - в середньому 5-7 років, відсоткова ставка - 5-6%.

Знаходяться на розгляді проекти залучення кредитів від Канади, Чехії, Японії, Туреччини, Греції, Польщі.

Валютні кредити що надаються під гарантії уряду, дозволяють закуповувати товари тієї країни, кредити лінією якої позичальник вирішив скористатися.

Процес отримання гарантії уряду для придбання сільгосптехніки досить складний і потребує переконливого засвідчення валютної самоокупності проекту відповідними документами, доведення здатності позичальника (юридична особа - резидент України) своєчасно та в повному обсязі виконати зобов'язання по поверненню кредиту.

Досить складна процедура отримання іноземних кредитів повинна забезпечити, але, нажаль, не дає повної гарантії повернення кредитів: за невиконання позичальником виплат, які взяті під гарантії уряду, з Державного бюджету виплачено близько 240 млн. доларів.

В умовах гострого дефіциту бюджетних коштів з боку держави не забезпечується необхідна фінансова підтримка АПК для оснащення сучасною технікою, проте уряд надає гарантії (при досить суворих вимогах і контролі) на придбання імпортної техніки за рахунок іноземних кредитів.

1.4 Інвестиційна привабливість сільськогосподарського машинобудування і шляхи її реалізації в процесі приватизації підприємств

Збори акціонерів ЄБРР, що відбулися в Києві 9-12 травня 1998 року, викликали нову інвестиційну хвилю в Україні, але на шляху її реалізації стоїть кризовий стан економіки і законодавча нестабільність. Не оминуло це і

сільськогосподарське машинобудування, кризовий стан якого загальновідомий.

Навіть у колишньому Союзі, коли машинобудування для АПК знало кращі часи, воно ніколи не було пріоритетним і завжди працювало за залишковим принципом. І лише зараз воно відкрите для впровадження найсучасніших технологій, використання найбільш надійних матеріалів і визнане пріоритетною галуззю. На здійснення інновацій й інвестицій в модернізацію і технічне переозброєння діючих підприємств, закінчення незавершеного будівництва і розміщення потужностей відповідно до завдань його диверсифікації, реконструкцію технічної бази відповідно до завдань перепрофілювання, будівництво нових потужностей відповідно до завдань імпортозаміни та освоєння нової продукції, створення спільних підприємств в пріоритетних напрямках розвитку, реструктуризацію організацій і підприємств машинобудування для АПК потрібні значні капіталовкладення.