Управління процесом впровадження інновацій на суб’єкті ЗЕД – підприємстві сільгоспмашинобудування

А це, своєю чергою, змушує машинобудівні підприємства збільшувати накладні видатки, до 1000% і більше. Проте під І час проведення експертної оцінкйщіни на техніку накладні видатки значно зменшуються, що позбавляє машинобудівні підприємства простого відтворення виробництва. Тому вітчизняна сільськогосподарська техніка, попри мінімально, сформовану ціну, є дорогою і невигідною для машинобудівних підприємств. На наш погляд, держава має створити такі умови, щоб сільськогосподарські підприємства мали змогу закуповувати недорогу вітчизняну техніку і в достатній кількості. З огляду на неефективність Лізингового фонду, існує думка, що кошти, які йому виділяє держава, потрібно спрямувати на кредитування сільськогосподарського товаровиробника і у такий спосіб залучити кредити, із спекулятивних сфер.

Придбання вітчизняної техніки сприятиме, вирішенню ряду соціальних питань завдяки збільшенню кількості робочих місць — як на селі, так і на машинобудівних підприємствах, — і, отже, зниженню рівня безробіття і соціальної напруженості в аграрному секторі.

1.2 Розвиток техніки для АПК в нових економічних умовах

Підвищення продуктивності праці в АПК та задоволення потреб населення країни товарами повсякденного попиту неможливе без вирішення питань щодо технічного забезпечення реформованого аграрного сектору економіки. Однією з таких галузей є сільськогосподарське машинобудування, призване постачати сільськогосподарським товаровиробникам необхідну сучасну техніку і обладнання для виробництва і переробки сільгосппродукції.

З цих питань відбулося спільне засідання Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин і Ради директорів підприємств Державного департаменту тракторного і сільськогосподарського машинобудування Держпромполітики України. На засіданні схвалено проект

Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу». Рекомендовано Кабінету Міністрів визнати галузь машинобудування для АПК пріоритетним напрямком розвитку економіки України та доручено розробити і впровадити у 2001-2002 роках комплекс заходів, спрямованих на формування в регіонах країни інфраструктури ринку вітчизняної техніки і створення в галузі системи моніторингу, аналізу та прогнозування кон’юнктури ринку. Визначено основні напрямки державної підтримки розвитку галузі машинобудування для АПК, серед яких важливим є дотація с.-г. товаровиробникам на придбання складної техніки в розмірі до 40 відсотків її вартості.

Протягом 1998-2000 років, незважаючи на обмежене фінансування (15-20% від потреби), створено 143 найменування нової техніки, в тому числі 53, що розроблені за бюджетні кошти, і 90 - підприємствами галузі за власні кошти, кредити тощо. Серед них:

- 12 типів сучасних тракторів;

- 21 ґрунтообробне знаряддя;

- 2 зернозбиральні комбайни;

- бурякозбиральний, кормозбиральний та льонозбиральний комбайни;

- 7 видів обладнання для післязбиральної доробки картоплі;

- 12 типів устаткування для механізації тваринництва;

- 17 найменувань обладнання для переробки сільгосппродукції;

- 11 найменувань вузлів і агрегатів елементної бази машинобудування, обладнання для ремонту та технічного сервісу тощо.

Постановка на виробництво нових і модернізація існуючих машин та

обладнання, збільшення їх номенклатури дозволило, починаючи з 1997 року, щорічно нарощувати обсяги виробництва і реалізації техніки на 5-8 відсотків. В 2000 році обсяги виробництва склали майже 1.2 млрд.грн., темп росту до 1999 - року -105,4 відсотки. Обсяги реалізації продукції споживачам склали 1254,2 млн. грн., або 107,8 відсотків від обсягів реалізації минулого року.

За 4 місяці поточного року, за оперативними даними, виготовлено продукції на 472,2 млн.грн. і темп росту до відповідного періоду 2000 року становить 107,5 відсотки. Реалізовано продукції споживачам на суму 475.4 млн. грн., або 106,2 відсотки від обсягів реалізації за аналогічний період минулого року.

Збільшили обсяги виробництва товарної продукції, в порівнянні з відповідним періодом минулого року 62 підприємства галузі, в тому числі відкриті акціонерні товариства «Червона зірка» (м. Кіровоград) (220,3%), «Гідроосила» (м. Кіровоград) (215,2), «Херсонські комбайни» (384,7), Кам’янець-Подільськсільмаш» (583,1) «Барський машинобудівний завод» (Вінницька обл.) (137,7%), «Уманьферммаш» (118,6%), «Вінницький завод тракторних агрегатів» (158,5%), «Борекс» (м. Бородянка, Київська обл.) 110,9%), «Сумсільмаш» (130,6%) та інші.

Разом з тим, через обмеженість обігових коштів, відсутність фінансування поставки техніки на умовах лізингу, ряд підприємств закінчили період з показниками, нижчими ніж в 2000 році, в тому числі ВАТ «Харківський тракторний завод» (93,2%), ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» (49,5%) та інші.

За цей період виготовлено 967 тракторів на суму 78,8 млн. грн., в тому числі 120 самохідних шасі на - 1,3 млн. грн., 724 двигуни на - 13,7 млн. грн., 19 сівалок на - 22,9 млн. грн., 976 плугів на - 3,8 млн. гривень.

Для проведення весняно-польових робіт в 2001 році споживачам реалізовано 830 трактори на суму 61,5 млн. грн., в тому числі 120 самохідних шасі - на 1,3 млн. грн. 765 двигунів - на 12,1 млн. грн., 1740 сівалок - на 27,3 грн., 934 плугів - на 3,6 млн. гривень.

Підприємства в необхідних обсягах і по номенклатурі забезпечують сільгосптоваровиробників запасними частинами до вітчизняної сільгосптехніки. За чотири місяці поставлено запасних частин споживачам на суму 138,6 млн. грн.

Здійснено ряд важливих заходів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної техніки з точки зору її якості та вартості, серед яких: впровадження нових технологій проектування, залучення технологій виробництво та наявних потужностей підприємств ВПК ( до випуску і створення продукції сільгоспмашинобудування залучено біля 350 підприємств проти 140 у 1996 році). Це дозволило збільшити експортний потенціал вітчизняної сільгосптехніки з 5 відсотків від обсягів виробництва у 1997 році до 15 відсотків у 2000 році.

В основному експорт здійснюється до Росії, Білорусії, Казахстану, Молдови та інших країн СНД. В поставках техніки на експорт беруть участь біля 40 підприємств Держсільгопмашу.

Передбачається створення спільних виробництв по зернозбиральних комбайнах, жниварках та обприскувачах в Республіці Казахстан, по тракторах, грунтообробній і бурякозбиральній техніці в Російській федерації тощо.

Держсільгоспмашем значна увага приділяється підготовці кадрового потенціалу галузі. У 2001 році в Національному аграрному університеті відбудеться перший випуск інженерів-конструкторів сільськогосподарського машинобудування, здатних на базі САПР забезпечити розробку сучасної сільгосптехніки на світовому рівні.

Зроблено перші кроки по формуванню ринку вітчизняної сільгосптехніки та послуг сільськогосподарським товаровиробникам в напрямку створення торгово-виставкових центрів та організації фірмових технічних центрів з гарантійного і після гарантійного обслуговуванню техніки. Передбачено, що забезпечення АПК технікою та організація її фірмового обслуговування має здійснюватись за схемою: завод - фірмовий центр - сільгосптоваровиробник.

В 2000 році такі центри створені на базі ВАТ «Червона зірка» (М.Кіро-воград) та ВАТ «Одессільмаш». Для забезпечення їх діяльності залучаються як коштів місцевих бюджетів, так і недержавних інвесторів.

Проводиться розширення мережі фірмових центрів з продажу, технічного обслуговування та ремонту складної сільськогосподарської техніки. В даний час діють фірмові технічні центри по технічному обслуговуванню тракторів ХТЗ, зернозбиральних комбайнів, кормо- та бурякозбиральної техніки, гідроапаратури, техніки для тваринництва та інші.

Мал. 1.1 Формування ринку сільськогосподарської техніки та послуг

Крім того, проводится часткова переспеціалізація підприємств райагротехсервісу на виконання поточного технічного обслуговування і ремонту техніки (по угодах).

Тобто, відбулося становлення галузі, яка готова в же у 2001 році виготовляти для АПК практично всю номенклатуру необхідної техніки і в потрібній кількості, а також надавати відповідні послуги в її ефективному використанні.

Проте, в державі склалася парадоксальна ситуація: з однієї сторони промисловість може дати всю номенклатуру і необхідну кількість техніки, з іншої сторони вона відсутня у сільгосптоваровиробників.

Так, до початку збиральних робіт, згідно погодженої Кабінетом Міністрів України «Програми виготовлення зернозбиральних комбайнів під реалізацію в 2001 році», передбачено виготовити та поставити сільгосптоваровиробникам 1200 зернозбиральних комбайнів, в тому числі 600 одиниць КЗС-9-1 «Славутич» виробництва ВАТ «Херсонські комбайни», по 300 одиниць комбайнів КЗС «Лан» та КЗС-7 «Обрій» виробництва відповідно концерну «Лан» (м. Олександрія) та ДП «Завод ім. Малишева (м. Харків).

Внаслідок обмеженого фінансування станом на 01.05.2001 року виготовлено 47 одиниць зернозбиральних комбайнів, в тому числі 43 - КЗС-9-1 «Славутич» і 4 - КЗС -1580 «Лан».

У виробництві знаходиться ще 369 комбайнів, але чи встигнуть завершити їх виготовлення залежить тільки від стану фінансування робіт.

Причиною цього є те, що в державі практично відсутній механізм і умови формування платоспроможного ринку сільськогосподарської техніки.

Не створена дійова система маркетингу машин і обладнання на рівні областей і районів.

Для придбання складної сільськогосподарської техніки не відпрацьований механізм довгострокового кредитування або дотацій сільгосптоваровиробників.

До цього часу не поставлений на комерційну основу лізинг техніки, недостатньо діє механізм щодо його ефективності та повернення коштів.

В зв'язку з економічними та структурними перетвореннями, які відбулися в агропромисловому комплексі, все гостріше постають питання розробки та впровадження нових технологій і відповідного їх технічного забезпечення. Проте, через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин значного прогресу в цьому плані поки що не досягнуто. Особливу стурбованість викликає відсутність обгрунтованих пропозицій, так би мовити «технологічний голод», щодо створення нових конкурентоспроможних машин і обладнання для використання в особистих, фермерських та інших господарствах. А тому ми чекаємо від науки нових пропозицій щодо технологій та нових технічних рішень, щоб реалізувати їх у конкретні машини.

1.3 Формування зовнішньоекономічної політики в галузі та регулювання імпорту техніки для АПК

Щодо експорту виробленої сільгосптехніки найбільшої шкоди завдала тривала суперечка з Росією. Флот благополучно поділили, але за цей час України втратила ринки збуту для сільгосппродукції.

Ємкий український ринок при відсутності вітчизняної техніки, як глибокий вакуум, втягує імпортну сільськогосподарську техніку. Тим більше, що країни - виробники надають необхідні кредити для сприяння експорту своєї продукції.

Шлях масової закупки імпортної техніки при відсутності експорту на еквівалентну суму веде в глухий кут. Зазначимо, що жодна країна не надає кредити для придбання технології та технологічного обладнання для виробництва сільськогосподарської техніки, а підтримує свого товаровиробника кредитним забезпеченням експорту готової продукції.

Понад 2 млрд. доларів кредитів для закупки імпортної продукції, а не технології, взяли підприємства системи АПК за останні 5 років. Понад 1 млрд. ще не повернуто.

Технічний рівень сільськогосподарської техніки провідних фірм світу надто високий, тому що, імпортні машини - це реалізована у металі відповідь високо розвинутої промисловості на попит суспільства з високим рівнем життя. Рівню життя відповідає високонадійна та висококомфортна техніка, і, відповідно, дорога за ціною. Відривати або не враховувати цей факт при покупці технологічних машин нерозумно.

Але фірми, бажаючи випередити конкурента, вже сьогодні випускають техніку такої якості та продуктивності, яка не може бути з найбільшою ефективністю використана на практиці.

Зазначене стосується і зернозбиральних комбайнів: врожайність -знижується, а продуктивність і комфорт комбайнів підвищується. Всі прекрасно розуміють, що при врожайності 20-30 цнт./га реалізувати потужність за рахунок збільшення робочих швидкостей неможливо. Для того, щоб повністю завантажити зернозбиральний комбайн, необхідна врожайність понад -60 цнт./га.

При закупці дорогої та високопродуктивної техніки виникає протиріччя соціально-економічного плану - сама ідея розпаювання і подрібнення землі на площі в 2-7 га не співпадає з ростом продуктивності техніки. В цьому напрямку не сказане визначальне слово науки. Друге протиріччя — врожайність знижується, а вартість техніки зростає. Як розуміти підтримку вітчизняного товаровиробника, коли державна організація "Хліб України" розробляє свої альтернативні проекти - і нав'язує виробникам систему німецької техніки вартістю 5 млн. DМ на 2000 га вирощування зернових.

При оцінці імпортної та вітчизняної техніки нема місця для прикметників, а лише для чисел. На жаль, покупці імпортної техніки не враховують числовий фактор сукупних затрат. За даними спілки американських інженерів-механіків, нормативні затрати на ремонт техніки за нормативний строк служби в процесі до початкової ціни зернозбиральних комбайнів за 2000 мотогодин складають 60% запасних частин фірми "Джон Дір" для своїх машин випускає на 0,25-0,30 долара на долар вартості. Затрати в 60% на ремонт складають у США при розвинутих комунікаціях, зв'язку, матеріально-технічній базі, наявності транспорту, дилерських центрів.