Управління поточними коштами підприємства

 

ВСТУП

 Актуальність теми.  В умовах ринкової економіки головною метою діяльності підприємства у відповідності з Законом України “Про підприємства в Україні” є одержання прибутку. Прибуток підприємства обумовлюється його доходами та витратами, причому доходи в значній мірі залежать від ринкової кон’юнктури, а витрати, в значно більшій мірі - від роботи самого підприємства і організації управління ними.

Поточні витрати є основною складовою  торговельної надбавки, отже оптимізуючи  їх розмір шляхом прийняття обґрунтованих  управлінських рішень щодо споживання ресурсів, підприємство буде мати конкурентні  переваги, обумовлені більш низькою  ціною на товари.

Раціоналізація використання ресурсів підприємства також зменшує потребу  підприємства в обігових коштах, що позитивним чином впливає на фінансовий стан підприємства, зокрема його платоспроможність.

З цих причин методи находження оптимального управлінського рішення стосовно поточних витрат висуваються на перший план в системі економічного управління підприємством.

Нові умови господарювання висувають  нові, більш жорсткі, вимоги щодо методичного  забезпечення  управління поточними  витратами. Від вміння передбачити  комерційну ситуацію, виявити фактори, що впливають на формування поточних витрат підприємства, завчасно вжити  заходи по оперативному регулюванню  розміру витрат і оптимізації  співвідношення ресурсів, витрат та результатів  залежить міра досягнення підприємством  мети його діяльності і забезпечення його конкурентоспроможності на ринку.

Велика практична потреба у  впровадженні сучасного механізму  управління поточними витратами  не підкріплена відповідними теоретичними розробками, які охоплювали б весь комплекс проблем щодо управління поточними  витратами торговельних підприємств  з урахуванням галузевих особливостей і сучасного стану економічного середовища в якому функціонують підприємства України.

Окремі аспекти щодо сутності та методів управління поточними витратами, що розглядались в працях закордонних  авторів: Друрі К., Ворста І., Ревентлоу  П., Яругової А., Шима Д., Сігела Д., Хана Д.; та авторів країн СНД і вітчизняних: Голова С.Ф., Карпової Т.П., Ніколаєвої С.А., Патрова В.В. не мають галузевої  конкретизації і потребують адаптації  до особливостей економічного розвитку нашої країни.

В працях економістів радянського  періоду: Баканова М.І., Капелюша С.М., Макарової  А.А., Хміля Ф.І. тощо досліджувались витрати обігу, що за економічною  природою відображають лише частину  поточних витрат, та методичні підходи  до деяких складових процесу управління ними.

Отже практична значущість та теоретична не розробленість проблем, пов’язаних з формуванням та функціонуванням  системи управління поточними витратами  підприємства, в комплексі визначили  вибір теми дослідження та її актуальність.

Метою даної дипломної роботи є дослідження механізму та методики управління поточними витратами на підприємстві, визначення основних шляхів та напрямків оптимізації їх розміру.

Завданням магістерської роботи є:

• розкрити теоретико-економічний зміст та класифікацію витрат;
• дослідити інформаційно-правове управління поточними витрата-ми;
• провести аналіз структури поточних витрат ЗАТ «Броварський завод пластмас»;
• розглянути фінансово-економічну  характеристику  підприємства ЗАТ «Броварський завод пластмас»;
• дослідити вплив поточних витрат на прибутковість підприємства;
• запропонувати шляхи та пропозиції щодо резервів зниження поточних витрат та удосконалення процесу управління поточни-ми витратами на підприємстві.

Об'єктом даної магістерської роботи є поточні витрати ЗАТ «Броварський завод пластмас».

Предметом дослідження виступають теоретичні та організаційно-мето-дичні питання управління поточними витратами підприємства, безпосеред-ньо від яких і залежить ефективність господарської діяльності.

Методами дослідження виступають: операційний аналіз та методи управління витратами, за допомогою яких проводилося прогнозування основних показників фінансової діяльності ЗАТ «Броварський завод пластмас».

Науковою новизною одержаних результатів  виступає:

• Удосконалено категоріальний апарат, що характеризує витрати торговельного підприємства: визначені поняття поточні витрати в вузькому і широкому розумінні, витрати обігу в вузькому і широкому розумінні, критерії понять поточні витрати.

• Визначені методичні підходи до нормування витрат, що  безпосередньо пов’язані з якістю обслуговування покупців.

• Визначені принципи нормування споживання ресурсів як оптимальної величини поточних витрат.
• Визначені критерії мінімально і   максимально   допустимого   розміру планової суми поточних витрат підприємства.
• Визначені критерії прийняття управлінських рішень щодо функціонування центрів прибутку.

 

 

 

 

 

 

Розділ І Теоретичні основи управління витратами підприємства

 

1.1 Витрати підприємства як об'єкт  управління

Витрати характеризують у грошовому виразі об’єм ресурсів, що є використаними у конкретних цілях і трансформуються у  собівартість продук-ції (робіт, послуг).

Управління  витратами – є засобом досягнення підприємством високого економічного результату. Воно зводиться не лише до зниження витрат, але розповсюджується на всі елементи управління. [16,13]

Управління  витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає  такі організаційні підсистеми: пошук  і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці  підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці).

Управління  витратами на підприємстві має певні  особливості . Першою особливістю витрат, як предмета управління є їхній динамізм. Вони знаходяться у постійному русі і швидко змінюються. Так, у ринкових умовах господарювання постійно змінюються ціни на ресурси і матеріали, комплектуючі вироби і деталі, тарифи на енергоносії  та послуги зв’язку і транспорту. І на самому підприємстві постійно оновлюється продукція, переглядаються норми матеріальних і трудових витрат, що відображається на собівартості продукції  та загальному обсязі фінансових витрат. Тому розгляд витрат у статистиці є дуже умовним і не відображає їх реального рівня.

Другою особливістю  витрат, як предмета управління є їх різноманіт-ність, що потребує застосування широкого спектру прийомів та методів в управлінні ними. Різноманітність витрат виявляється при їх класифікації, яка дозволяє виявити ступінь впливу окремих витрат на економічні результати діяльності підприємства, оцінити можливість дії на рівень тих чи інших видів витрат, і нарешті, відносити на виріб лише ті затрати, які необхідні для його виготовлення і реалізації. Не менш важливим є вірне віднесення затрат на виробничі підрозділи та окремі види діяльності підприємства.

Третя особливість  витрат полягає у важкості їх виміру, обліку та оцінки. Абсолютно точних методів виміру, обліку та оцінки немає.

Четверта  особливість витрат – це складність та можливе виникнення певних протиріч впливу витрат на економічний результат.

Управління  витратами на підприємстві вирішує  такі основні задачі, як:

• виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності;
• визначення витрат по основним функціям управління;
• розрахунок витрат по виробничим підрозділам підприємства;
• розрахунок необхідних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг);
• підготовка інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі та прийнятті рішень;
• виявлення технічних способів та засобів виміру і контролю витрат:
• пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства:
• вибір способів нормування витрат:
• вибір системи управління витратами, що відповідає роботі підприємства.

Виявлення й  використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного  працівника підприємства, передусім  спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються  норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо.

Установлені норми витрат - це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва [4,10]. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкуренто-спроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Порівняння  фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу  оцінювати роботу підрозділів з  використання ресурсів, з'ясовувати  причини відхилень фактичних  витрат , від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження.

Витрати підприємства можна класифікувати за різними  ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції  та відповідно для ціноутворення; для  визначення собівартості продукції, тобто  локальних затрат [7,90]. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація  витрат

 

Ознаки класифікації	Групи витрат
По відношенню до виробничого процесу	основні витрати накладні  витрати
По відношенню до обсягів виробництва	умовно-постійні витрати умовно-змінні витрати
За єдністю складу	одноелементні витрати комплексні  витрати
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	прямі витрати непрямі витрати
За доцільністю	продуктивні витрати непродуктивні витрати
За календарним періодом	поточні витрати одноразові  витрати

Продовження таблиці 1

 

За видами витрат

витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції

 

До основних відносять витрати, безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат, досягаючи в окремих галузях 90 % собівартості. Накладні витрати виникають у зв’язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і  постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні або загальногосподарські витрати).

Слід відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати  в певній мірі є умовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції  змінюються під впливом організаційно-технічних  заходів, величина постійних витрат – при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами.

За складом  витрати можуть бути одноелементними  або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів [18,310]. Характерним прикладом статті комплексних витрат загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За способом включення до собівартості витрати  поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються  до її собівартості на підставі первинних  документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, а саме:

• сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;
• інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати – це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Непрямий  розподіл витрат призводить до неточностей  у визначенні собівартості окремих  видів продукції, тому при організації  обліку повинна приділятися увага  збільшенню питомої ваги прямих витрат.