Управління карєрою в організації

• прийняття рішень;
• самодисципліна;
• аналітичні здібності;
• гнучка поведінка;
• уміння вірно розподіляти свій час;
• знання справи;

Управляти — значить спонукати інших до роботи. Вчитися цій складній справі бажано вже на ранішніх етапах кар´єри, до ЗО річного віку. Працівникам з високим потенціалом необхідно цілеспрямовано давати важкі, але посильні завдання, які вимагають колективних зусиль. Надати їм таку можливість — одне із найважливіших завдань системи підвищення кваліфікації.

Кожній організації  бажано мати спеціальні посади для  кандидатів у менеджери, на яких вони б виконували складну роботу, несли повну відповідальність за прибутки і збитки, за окремий підрозділ або групу людей.

Дуже довго  затримувати на одній і тій  же посаді перспективних керівників шкідливо (строк визначається конкретно з урахуванням специфіки посади, організації, особистості). Для організації цього процесу у кожній організації повинен бути план підвищення кваліфікації персоналу. Опитувані менеджери надають перевагу коротким, насиченим курсам, по 2-3 тижні один раз на рік. Можливі форми навчання: самопідготовка й вечірні заняття.

Будь-яка підготовка повинна бути зорієнтованою на сучасній і майбутній стан менеджера, потреби організації в цілому та окремого її працівника.

На основі опитування менеджерів дослідники зробили наступний висновок: Не може бути професійного успіху без високої комунікабельності

та уміння управляти людьми й делегування повноважень

Успіхи розвитку кар´єри менеджера безпосередньо  пов´язані з успіхами роботи трудового  колективу, удосконаленням стилю і  методів роботи, підвищенням своїх  особистих та ділових якостей. А все це разом визначає успіхи керівництва.

Уміння керувати — це не тільки знання справи. У керівництві важливими є якості, що стосуються особистості самого керівника — менеджера. Керівник повинен бути особистістю. Ділові його якості тільки тоді можуть проявитись повністю, коли вони підкріплені баченням сутності справи, критичністю суджень, методичністю, твердістю і витримкою.

Мистецтво керувати не є природнім, такі якості та здібності  можна розвивати. Тут необхідно  відрізняти знання, одержані при навчанні, і практичні знання. Одних теоретичних  знань недостатньо, потрібно уміти ще застосовувати ці знання на практиці. Теоретичні знання прокладають шлях практиці, тому керівник повинен постійно удосконалювати свої знання, якщо він бажає за рахунок якості керівництва досягти успіху як колективу так і особистого у своїй кар´єрі.

Керівництво — це багатогранний феномен, і той, хто хоче удосконалюватися в цьому, повинен знати його основні функції (див. схеми 1,2).

Численні дискусії на тему, яким повинно бути керівництво — авторитарним, колегіальним, кооперативним чи демократичним — продовжуються і сьогодні. Остаточних рішень ще немає, тому що завжди є люди, які хочуть, щоб ним керували. Вони прагнуть до цього не тільки, щоб постійно знати що й як робити, але і тому, щоб таким чином використати результати успіху, Досягти якого самостійно вони не можуть. Особистий успіх працівника здебільшого залежить від того, хто ним керує. Якщо керівник займається тільки собою, то шлях у подальшій кар´єрі буде закритим. Якщо ж керівник зрозумів, що його праця, його підлеглий також досягає успіхів, якими він гордиться, то в результаті можна стверджувати, що успіх досягнуто завдяки хорошому керівництву.

Керувати це не тільки віддавати накази та розпорядження підлеглим. Керувати — це також направляти, організовувати, мотивувати, контролювати, координувати та регулювати роботу підлеглих працівників.

Досягнення успіху в організаційній діяльності кар´єри менеджера

Організаційна діяльність менеджера передбачає перш за все самоорганізацію його дій. Він повинен сам повністю показувати зразок виконавчої дисципліни і вимогливості, прагнути до того щоб його рішення були чіткими, конкретними і реальними. Враховувати, що спільна діяльність людей, які організовані у колективи, дають більший ефект спільних зусиль ніж корисний результат суми окремих працівників.

Але позитивні  результати колективних зусиль не наступають автоматично. Для того, щоб цей результат досягти, необхідно організувати спільну роботу колективу, визначити функціонально пов´язані дії та відносини у загальній діяльності. Тому організованим ефектом колективної діяльності є додатковий корисний результат, який одержано при правильно організованій загальній роботі.

Організований ефект колективної діяльності сприяє:

• удосконаленню управління;
• покращенню морально-психологічного клімату в колективі;
• виявленню нових резервів підвищення ефективності праці за рахунок оптимізації взаємовідносин між працівниками;
• удосконаленню стилю і методів роботи керівника;
• підвищенню рівня організаторської роботи координування і концентрації практичної діяльності членів колективу, направленої на виконання загальних завдань, що стоять перед працівниками.

Кінцева ціль організаторської роботи полягає у забезпеченні ефективності загальної діяльності колективу. Тому керівник-менеджер повинен ясно усвідомлювати  кінцеву ціль, бачити шляхи до цієї цілі, розуміти свій статус як кваліфікованого спеціаліста, якому надалі права і який несе відповідальність за дії, реалізація яких приведе або не приведе до наміченої цілі.

Тобто менеджер повинен мати структуру своєї  організаторської діяльності, підлеглих працівників, види робіт і взаємовідносини з ними на основі методів одноосібного керівництва або колегіальності в залежності від рівня розвитку колективу, умов, цілі та часу дій.

Крім того, для  успішної організаторської діяльності менеджеру необхідно мати особливі якості, властивості та здібності як керівника колективу. Якщо їх немає від природи, вони повинні розвиватись, формуючи лідера, який має особливі якості особистості, що забезпечують успішне оволодіння мистецтвом керівництва.

Сучасні умови  діяльності організацій у конкурентному середовищі пред´являють якісно нові вимоги до організаторської діяльності менеджерів, їм треба чітко відповісти на такі запитання:

• Що треба робити?
• Як розподілити роботу між працівниками ?
• Кого поставити відповідальним виконавцем ?
• Які і як давати вказівки при виконанні роботи ? та ін.

Сучасним менеджерам треба враховувати, що структура  особистості здатної до організаторської діяльності складаються із трьох необхідних елементів:

1. Загальних  здібностей (голи необхідні, але недостатні).

2. Специфічних  властивостей (без них немає організатора).

3. Індивідуальних  відзнак, що дають можливість  окреслити типи організаторів.

Вважається, що тільки разом ці три характеристики складають узагальнену модель організатора як діяча і що вони пов´язані з направленістю особистості, підготовленістю її до організаторської діяльності та рядом особистих якостей, які можна назвати загальними якостями. Ці якості у структурі особистості організатора проявляються не тільки у здібних людей, але і у тих, хто організатором може і не буде. Такі загальні якості наведені на схемі.

Загальні якості особистості менеджера

До специфічних  організаторських властивостей, без  яких немає організатора відноситься  організаторське почуття. Під ним розуміється наступне:

• здатність швидко і глибоко розпізнавати психологію іншої людини;
• здатність змінювати тон голосу у спілкуванні;
• здатність знаходити форму спілкування;
• здатність використовувати засоби та мотиви дії;
• здатність легко визначити на що здатен той чи інший працівник;
• здатність легко відчувати зміни у взаємовідносинах у колективі;
• уміло характеризувати людей, знаходити їх симпатії та антипатії.

Виходячи із перелічених специфічних організаторських властивостей (почуття) можна сформулювати такі організаторські здібності менеджера:

Індивідуальні відзнаки менеджерів дають змогу  визначити такі типи організаторів:

1. За рівнем (діапазоном) управління:

• вищого — керівники організацій;
• середнього — керівники структурних підрозділів організацій;
• нижчого — керівники секторів, груп, бригад організації.

2. За наявністю  практичного досвіду керівної  роботи:

• молоді керівники — зі стажем керівної роботи до 5 років;
• досвідчені керівники — зі стажем керівної роботи від 5 до 10 років;
• високопрофесійні керівники — зі стажем керівної роботи більш 10 років.

3. За віковими  ознаками:

• керівники у віці до 35 років;
• керівники у віці від 35 до 45 років;
• керівники у віці старше 45 років.

4. За статевими  ознаками:

• керівники чоловіки;
• керівники жінки.

5. За наявністю  спеціальної освіти:

• керівники без вищої спеціальної освіти;
• керівники з вищою спеціальною освітою;
• керівники з науковим ступенем.

У структурі індивідуального підходу в організаторській діяльності менеджера важливим є психологічний такт. Він показує здібності менеджера знайти підхід до людей з уважливістю, повагою, чуйністю, умінням вибирати єдино вірний засіб відносин з працівником, тонкощами сприйняття суб´єктивних особливостей людей.

Якщо менеджер проявив психологічний такт, знайшов  вірний тон розмови, використав частку іронії, щоб збити, загасити зароджуваний спалах і це моментальна реакція, то такий менеджер здатен забезпечити єдність організаторської діяльності у різних складних і непередбачених умовах діяльності організації.

Психологічний такт менеджера — це уміння завжди залишатись самим собою, зберігати особисті якості, тоді люди будуть розуміти й довірити йому. Важливу роль у роботі менеджера має інтуїція, як почуття, здогадка істини, що основана на попередньому досвіді, без логічного роздуму. Завдання менеджера полягає у тому, щоб інтуїтивне зробити усвідомленим. В організаторській роботі менеджер впливає на підлеглих своїм прикладом, словом, переконаннями, доказуючи їх логічну послідовність, пояснюючи і роз´яснюючи, що і як треба робити.

Менеджерам треба  враховувати, що здатність впливати на інших виражається у вимогливості організатора. Під вимогливістю мається на увазі не випадкове, епізодичне, одноразове виникнення вимоги, а постійна стабільна вимогливість як до себе, так і до підлеглих в однаковій мірі.

Розділ 3.

Дослідження розвитку ділової  кар’єри  менеджера на підприємстві ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів”.

3.1. Аналіз господарської  діяльності підприсмства  ВАТ „Корюківська

ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів” („КФТП”) - один з найкрупніших виробників у  Європі шпалер, різних видів паперу та картону з об'ємом реалізації 265 млн. грн. на рік.

На ВАТ „КФТП” задіяні наступні фонди:

1.Цех шпалер.

- Шпалеро-друкувальні  машини фірми „Фішер і Крекке”  - 4 шт. (дві з них мають 5 друкарських  секцій і дві по 6). Загальна  проектна потужність - 60000 тук (35 млн.  рулонів) на рік. 

- Шпалеро-друкувальна  машина фірми „Плевен” - 1 шт. Проектна потужність - 4000 тук (2.2 млн. рулонів) на рік.

- Шпалеро-друкувальна  машина „Нільс” - 1 шт. Проектна  потужність 4000 тук на рік (2,2 млн.  рулонів).

- Шпалеро-друкувальна  машина фірми „Заурессиг” - 1 шт. Проектна потужність 4000 тук на рік. Ведуться пусконалагоджувальні роботи.

- Шпалеро-друкувальна  машина фірми „Шторк” - 1 шт. Проектна  потужність - 1500 тук (0,9 млн. рулонів)  на рік. 

- Каширувальна  машина фірми „Заурессиг” - 1шт. Проектна потужність - 3000 тук (1,7 млн.  рулонів) на рік.