Удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю

Більшість дослідників наголошують на недостатній захищеності та виникненні ряду проблем в окремих галузях аграрного сектора, тому агропромисловий комплекс України має залишатися одним із найбільш закритих для імпорту секторів економіки. [24,55].

Разом з тим, прогнозують зростання експорту деяких видів сільськогосподарських товарів, зокрема насіння соняшнику та зерна, які спричинять підвищення внутрішніх цін на ці види товарів, що наразі спостерігається.

Цінну інформацію для передбачення майбутніх перспектив розвитку сільського господарства, сільського населення, агропродовольчих ринків дає аналіз участі у СОТ країн Центральної та Східної Європи, передусім тих, що набули членства протягом перехідного періоду.

О Бойко вважає, що досвід Польщі, Румунії, Чехії та Угорщини (членів СОТ з 1995 року) свідчить, що не відбулося очікуваного ефекту "відкритих дверей" для експортних потоків цих країн. На це вказує від'ємне сальдо їх зовнішньоторговельного балансу. За п'ять років перебування у СОТ жодній із цих країн не вдалося досягти бажаного ефекту. Обмеження державної підтримки сільського господарства в Угорщині та Румунії призвело до того, що традиційно аграрно орієнтовані регіони перестали бути такими. Отже, якщо дотації сільгоспвиробникам буде обмежено, то АПК нашої країни має всі шанси залишитися немодернізованою галуззю, що відстає від відповідних показників АПК країн-партнерів по СОТ. Прикладом може слугувати цукровиробництво. В Угорщині через декілька років після вступу до СОТ було зведено до мінімуму кількість цукрових заводів, хоча кліматичні умови у цій країні сприяють культивації цукрових культур. Доцільно зауважити також, що в Україні рівень підтримки аграрного сектору прямими дотаціями у монетарному вигляді є більш низьким, ніж у деяких країнах СОТ та ЄС. Зокрема, у 2005 році в Угорщині субсидії складали 111 доларів США на душу населення, в Україні - 3,3 долара [22].

В.І Лобунець [46], зауважує, що перші роки членства у СОТ не сприятимуть підвищенню ефективності підприємств АПК. Без проведення модернізації, виробники аграрної продукції змушені будуть вільно конкурувати на ринку і будуть позбавлені державної підтримки у тих обсягах, які були, вишукувати внутрішні резерви для створення конкурентоздатної продукції за цінами, що не перевищуватимуть середні ринкові.

Враховуючи зарубіжний досвід членства країн в цій організації та характер змін у сільському господарстві під час підготовки вступу до СОТ, основними перевагами для аграрного сектора може стати: посилення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та галузі сільського господарства в цілому; створення сприятливого середовища для іноземних інвестицій; покращення доступу на ринки сільськогосподарських та продовольчих товарів за рахунок впровадження тарифних скорочень, підвищення якості товарів і послуг, здешевлення вітчизняних та імпортованих товарів і послуг та інші.

Характерною особливістю переваг, які отримають аграрний сектор і агропродовольчі ринки України, є їхня довготермінова перспектива. До довготермінових переваг варто віднести більшу відкритість ринків країн-членів СОТ. Так, дослідники прогнозують зростання і стабілізацію світових цін майже на всі сільськогосподарські товари в результаті виконання вимог СОТ щодо поступового зменшення захисту внутрішніх ринків і зниження рівня експортних субсидій. Ці тенденції будуть вигідними для експортерів з країн, де виробництво має обмежені фінансові можливості державного субсидування експорту, до яких належить і Україна.

Таким чином, завдяки більшій відкритості ринків країн-членів СОТ для експортерів української сільгосппродукції є перспективи розширити свою частку на світових ринках. Хоча український ринок сільгосппродукції також стане більш відкритим для імпорту. Країни, в яких експорт сільськогосподарської продукції переважає над імпортом, опиняться у більш виграшній ситуації від впровадження правил СОТ.

За період 2007 року загальний обсяг зовнішньоторговельних операцій України становив 110118 млн дол. США, в тому числі експорт - 49262 млн дол. США та імпорт - 60856 млн дол. США. Сальдо торгового балансу було від'ємним і становило мінус 11594 млн дол. США. Зовнішня торгівля продукцією агропромислового комплексу за 2007 рік характеризується позитивними показниками, зокрема експорт склав 6797 млн дол. США, що становить 13,8% від загального експорту України, імпорт - 4352 млн дол. США, або 7% від загального імпорту. Сальдо було позитивним і склало 2445 млн дол. США. Зовнішньоторговельний оборот продукції агропромислового комплексу становив 11150 млн дол. США, або 10% від всього обсягу зовнішньоторговельних операцій України [35].

Аналіз регіональної структури зовнішньої торгівлі сільськогосподарської продукції між Україною та зарубіжними країнами за 2007 рік (табл. 1.1) дозволяє зробити висновки про переважаючі тенденції в товарних потоках [35].

Таблиця 1.1

Регіональна структура зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією між Україною та зарубіжними країнами за 2007 рік* (млн дол. США)

*Джерело: розраховано за даними Державного комітету статистики України.

На сьогодні співробітництво з  Європейським Союзом є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України.

Зовнішньоторговельний обіг між Україною та країнами ЄС, який за 2008 рік склав 6,1 млрд. дол. США, що на 2,5  млрд. дол. США більше, ніж за попередній рік.

Частка ЄС в загальній структурі  зовнішньоторговельного обігу України  складає 34%, в той же час українська продукція в зовнішньоторговельному обігу ЄС займає менше 1%.

Експорт  2008 року склав 3,4 млрд. дол. США, (або 31,1% від загального експорту сільськогосподарської продукції України), що більше, ніж за  2007 рік на 1,4  млрд. дол. США або на 72%.

Імпорт в 2008 році порівняно з  минулим роком збільшився на 1,1 млрд. дол. США або на 71% та склав 2,6 млрд. дол. США ( що становить 39,6% від загального імпорту сільськогосподарської продукції України).

Найбільшу питому вагу в структурі  експорту до країн ЄС за  2008 рік  займали: насіння олійних культур (1,2 млрд. дол. США); зернові (948 млн. дол. США); олія (647 млн. дол. США); шкіри та шкури (227 млн. дол. США); залишки харчової промисловості (119 млн. дол. США).

Основними  товарами, які мають  тривалу позитивну динаміку експорту є зернові злаки, насіння олійних  культур, олія; питома вага яких у загальному експорті складає майже 80%.

Порівнюючи експорт 2007 – 2008 рр. до країн ЄС, спостерігається диверсифікація на 88,6% (на 4 млн. дол. США); волокна лляного  і пенькового – 87,6%: таким чином  у групі товарів з негативною динамікою експорт молока згущеного  зменшився (на 1,4 млн. дол. США); соків – 85,6% (на 80,6 млн. дол. США); шкіри з шкури ВРХ, овець, ягнят – 25,3% (на 81 млн. дол. США).

Місткість внутрішнього ринку є важливою потенційною конкурентною перевагою національної економіки України, а його подальше розширення - основним чинником розвитку вітчизняного виробництва. Загострення конкурентної боротьби за кожний сегмент ринку вимагатиме від національних виробників відповідних дій та розробки нових ефективних конкурентних стратегій.

Для внутрішнього ринку України в останні роки характерна стійка тенденція до розширення. Аналіз структури внутрішнього ринку та структури промислового виробництва доводить наявність значного експортного потенціалу низки галузей. Суттєво перевищують потреби внутрішнього споживання обсяги виробництва агропродовольчих товарів: зерна, олії, молокопродуктів. Це є відображенням значної експортної орієнтації агропродовольчих галузей України. Оскільки наведені галузі є базовими в структурі агропродовольчого виробництва, посилення конкуренції в них у процесі участі в конкурентній боротьбі на світовому ринку повинно стимулювати підвищення ефективності цих галузей та відповідно позитивно впливати на інші суміжні та взаємопов'язані ринки. Сучасний стан конкурентоспроможності українських товаровиробників знаходить свій прояв у структурі та динаміці експорту. Практично відсутні суттєві зміни структурних характеристик вітчизняного товарного експорту: з одного боку, вони обумовлені стабільною сприятливою ціновою кон'юнктурою на ринках, з другого - недостатньою диверсифікацією виробництва, підвищенням завантаженості наявних потужностей, а не створенням інноваційних виробництв. Незважаючи на високий рівень відкритості національної економіки, внесок України у загальний обсяг світового експорту товарів і послуг досить незначний. Хоча з виробництва і реалізації олії Україна випередила за період 2007-2008 років більшість своїх конкурентів.

Структура зовнішньої торгівлі України зумовлена спеціалізацією її економіки. В 1997 р. у структурі  експорту переважали чорні метали та вироби з них (38% всього експорту України у 1997 p.), продовольчі товари (більше ніж 9%), руди і мінеральне паливо (8%), продукція хімічної промисловості (більше ніж 10%) та машинобудування (майже 13%). В імпорті переважали мінеральне паливо (майже 46% усього імпорту), реактори ядерні, котли і устаткування для електроенергетики (більше ніж 11%), продукція інших галузей машинобудування (майже 9%), продукція хімічної промисловості (більше ніж 8%) та ін.[ 59]

Внаслідок впровадження режиму вільної торгівлі з країнами і Балтії зовнішньоторговельний баланс з цими країнами істотно покращується. Нині питома вага зовнішньоторговельного обороту з цими країнами перевищує 63% від загального товарообігу, в тому числі по експорту цей показник сягає 60%, а по імпорту — більше ніж 65%. (Основним торговельним партнером України залишається Російська Федерація, на яку припадає майже половина загальних обсягів торгівлі України. Росія задовольняє майже 100% потреби України в годинниках, швейних машинах; поставляє значну частину легкових і вантажних автомобілів, радіоприймальних пристроїв, програвачів, відеомагнітофонів, персональних комп'ютерів, одягу, взуття, тканин, целюлози, синтетичного каучуку, продукції кольорової металургії, риби і рибопродуктів, задовольняє майже 4/5 потреби в лісоматеріалах, майже 90% потреби в нафті і нафтопродуктах, понад 70% потреби в природному газі; частково поставляє електроенергію і деякі сорти чорного прокату.

В експорті з України  до Росії переважають чорні метали, які задовольняють майже половину потреби в них з боку Росії, а також труби, марганцева руда, трактори, сільськогосподарська техніка, прокатне устаткування (в тому числі доменне і сталеплавильне), металорізальні і деревообробні верстати, екскаватори, автомобільні крани, аміак, цемент, автобуси, скло, телевізори, касетні магнітофони, холодильники, вироби із золота, платини та срібла, цукор, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти та ін.

В останні роки зростає  експорт України до інших республік  колишнього Радянського Союзу, в тому числі за останні два-три роки експорт до Білорусі зріс майже на третину, до Молдови —в 1,6 раза, до Грузії — більше ніж у 10 разів, в Узбекистан -в 1,6 раза і т. д.

У цілому Україна має  позитивне зовнішньоторговельне сальдо з Білоруссю, Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, ТаджІ кистаном, Узбекистаном, Естонією. Разом з тим Україна має велике, від'ємне торговельне сальдо з Росією, Туркменією, Казахстаном.

Крім країн СНД і  Балтії, Україна розширює зовнішньоекономічні міцні зв'язки з багатьма розвинутими країнами світу. В останні роки найбільші експортні поставки Україна здійснювала до Китаю (майже 1,5 млрд. дол., або 10% загального обсягу експорту; Туреччини (майже 700 млн. дол., або близько 5%), Німеччини (майже 600 млн. дол., або 4%), Італії (близько 3%), Польщі (майже 3%), Угорщини і США (більше ніж по 2%), Словаччини (майже 2%).

Найбільші імпортні поставки в Україну надходять з Німеччини (більше ніж 1,3 млрд. дол., або майже 8% загального імпорту), США (майже 700 млн. дол., або 4%), Польщі (більше ніж 3%), Італії (більше ніж 2%), Франції (майже 2%), Великобританії (1,5%), Чехії, Словаччини, Угорщини, Куби та ін.

Сучасна зовнішньоекономічна  політика України спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою  інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового і зваженого збільшення ступеня відкритості національної економіки. Перш за все передбачається:

• підтримка національних товаровиробників шляхом використання можливостей міжнародно-правового  механізму захисту їх інтересів на світовому ринку;

• прискорення економічних  реформ шляхом гармонізації економічного законодавства відповідно до світової системи торгівлі (ГАТТ/СОТ);

• зняття технічних бар'єрів у торгівлі з провідними країнами — членами COT (США, ЄС), розширення торгівлі з якими забезпечує надходження валюти, стимулює розвиток і технічне оновлення промисловості, сприяє поглибленню виробничої кооперації, забезпечує істотне збільшення іноземних інвестицій.

Одним з головних завдань  щодо розвитку зовнішніх економічних зв'язків України є забезпечення просування товарів українського виробництва на нові зарубіжні ринки. Одночасно робитиметься все можливе для збереження традиційних ринків України з державами, які утворилися на теренах колишнього Радянського союзу. Саме ці країни в найближчій перспективі повинні бути найбільш привабливими для українського експорту. Розвиток гідного торговельно-економічного співробітництва з ними є одним з пріоритетів Укра'їни в зовнішньоекономічних зв'язках.

Важливим для розвитку взаємовигідних торговельно-економічних зв'язків з країнами СНД та іншими країнами світу є зміщення акценту з співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні господарюючих суб'єктів шляхом створення спільних підприємств, транснаціональних промислово-фінансових груп, виробничих корпорацій та інших господарських структур.

Загалом при обговоренні  проблем міжнародного руху капіталів  можна зазначити, що українським  виробникам необхідно ширше переходити до створення своїх філіалів і  змішаних товариств за кордоном як до ефективнішої й розвинутішої форми міжнародного економічного спілкування. Це дозволяє обійти багато обмежень і бар’єрів на шляху експорту української продукції до інших держав. Поширення національного режиму на іноземні інвестиції в Україні разом з тим необхідно підкріпити стимулюванням припливу ресурсів з-за кордону в окремі регіони країни, ширшим залученням іноземних інвесторів у процес приватизації і стабілізації правового поля діяльності інвесторів. Водночас це дозволить легалізувати експорт тіньової економіки, що досягає, за оцінками, 30-40% від обсягів експорту, що офіційно реєструється [49]