Удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю

ЗМІСТ
			стор.
ВСТУП
РОЗДІЛ	1.	АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АПК
	1.1.	Теоретичні основи формування механізму  управління зовнішньоекономічною діяльністю
	1.2.	Нормативно-правова база при регулювання експортно-імпортних операцій аграрних підприємств
	1.3.	Стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств України
РОЗДІЛ	2.	Сучасний стан управління зовнішньоекономічною діяльністю ТОВ  „Байс -Агро" Уманського району Черкаської області
	2.1.	Організаційно-економічна характеристика підприємства
	2.2.	Оцінка сучасного стану  системи управління ЗЕД на підприємстві
	2.3.	Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства
РОЗДІЛ	3.	Шляхи вдосконалення  управління зовнішньоекономічною діяльністю ТОВ "Байс-Агро" Уманського району Черкаської області
	3.1.	Основні напрями розвитку системи  управління зовнішньоекономічною діяльністю в підприємстві
	3.2.	Проектування   діяльності підприємства на  перспективу
	3.3.	Перспективи подальшого здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Бай-Агро»  Уманського району Черкаської області
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. Однією з особливостей ХХІ століття є зростаюча економічна взаємозалежність усіх країн в умовах глобалізації, регіоналізації й диверсифікації товарних, фінансових, інвестиційних та інших ринків. Все це визначає специфіку та особливості зовнішньоекономічної діяльності, яка відіграє вирішальну роль у перебігу національних внутрішніх та посиленні міжнародних інтеграційних процесів, створенні передумов для нарощування темпів соціально-економічного розвитку.

Нині проблема ведення зовнішньоекономічної діяльності є найскладнішою для  товаровиробників як з точки зору умов торгівлі, так і постійно оновлюваних „правил гри” на світовому ринку. Особливо актуальним це питання є для підприємств агропромислового комплексу, керівники яких в першу чергу мають усвідомити необхідність активного та постійного регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК України, що може стати неконкурентоспроможним при набутті повноправного членства України в СОТ. Недостатній рівень спрацьованості та суперечливості окремих наукових положень, а також відсутність досконалого механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід вважати основними причинами нестабільності та все ще низької ефективності цієї діяльності в агропромисловому комплексі.

Все вищезазначене обумовлює вибір теми дипломної роботи тема є досить актуальною на сучасному етапі розвтку для сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення організації та підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Байс-Агро" Уманського району Черкаської області.

 

Відповідно до поставленої  мети в дипломній роботі вирішувалися такі завдання:

• дослідити і узагальнити проблеми і способи виходу сільськогосподарських підприємств на світові ринки;
• проаналізувати ведення зовнішньоекономічної діяльності підприємством;
• виявити можливості покращення його експортного потенціалу та виходу на зовнішній ринок;

- розробити перспективну стратегію підприємству щодо поліпшення зовнішньоекономічної діяльності.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "Байс-Агро" Уманського району Черкаської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів зовнішньоекономічної діяльності в ТОВ "Байс-Агро" Уманського району Черкаської області.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії та державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі.

Інформаційною базою для написання дипломної роботи слугували вітчизняні та закордонні видання, матеріали преси та фінансова звітність ТОВ "Байс-Агро" Уманського району Черкаської області.

 

 

РОЗДІЛ 1

АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКСПОРТНОГО  ПОТЕНЦІАЛУ АПК

 

1. Теоретичні основи формування механізму управління зовнішньоекономічною діяльністю

 

В руслі ринкових перетворень Україна  здійснює корінний поворот в  своїй зовнішньоекономічній політиці: попередня орієнтація на відносну замкнутість поступилась місцем курсу на «відкритість» економіки та її інтеграцію в систему світогосподарських зв’язків, лібералізацію всіх форм зовнішньоекономічної діяльності.

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні зв’язки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні – з іншого.

Практика здійснення зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах відтворюється  через зовнішньоекономічні зв’язки  суб’єктів господарювання. До найбільш поширених видів ЗЕД, що здійснюються в агропромисловому комплексі України, належать: експорт та імпорт сільськогосподарської продукції, продукції харчової промисловості та робочої сили з сільської місцевості; надання послуг (сільськогосподарських, транспортних, страхових, агентських та ін.) іноземним та вітчизняним суб’єктам ЗЕД; наукова, науково-технічна, виробнича та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарювання, підготовка спеціалістів для АПК; спільна підприємницька діяльність; проведення сільськогосподарських виставок, ярмарок, біржових торгів, конференцій за участю аграрних суб’єктів ЗЕД; бартерні операції та зустрічна торгівля в аграрному середовищі; орендні, у тому числі лізингові, операції між суб’єктами ЗЕД; інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо та у виключній формі законами України.  

Зовнішньоекономічна діяльність передбачає диференціацію суб’єктів на дві  групи, а саме: держава, як суб’єкт  міжнародних відносин в особі  законодавчої, виконавчої та судової  гілок влади та суб’єкти господарської діяльності [8]. Учасниками експортно-імпортних операцій в агропромисловому комплексі виступають:

- фізичні особи, які здійснюють  сільськогосподарську діяльність, приймають участь в господарських  формуваннях, є власниками аграрної  продукції, володіють певними знаннями та практичними навичками, що становлять інтерес для іноземних партнерів;

- юридичні особи, тобто суб’єкти  аграрного підприємництва різних  організаційно-правових форм, які  є виробниками та/або власниками  конкурентоспроможної експортної агропродовольчої продукції та споживачами імпортних товарів

О. Киричеко виділяє три основні  етапи еволюції поглядів на зовнішньоекономічну  діяльність:

1. Класичні описові концепції міжнародної торгівлі (до ХІХ століття включно);
2. Регулятивні теорії розвитку зовнішньоекономічної діяльності (середина 70-х років ХХ століття);
3. Сучасні концепції системного підходу до управління міжнародним бізнесом (кінець ХХ століття) [39].

На першому етапі, відстоюючи особливу теорію міжнародної торгівлі, як Д. Рікардо, так і   А. Смітт, основою цієї теорії вважали відносну нездатність капіталу до переміщення між країнами. [47].

Відповідно до теорії А.Сміта, міжнародна торгівлі визначається як вигідна лише у випадку такого товарообміну між  країнами, коли країни торгують товарами, які в кожній з них виробляються з меншими витратами, ніж у країні – торгівельному партнері. Абсолютні переваги у виробництві товару, дають можливість країні спеціалізуватися на його виготовлені та бути експортером цього товару на міжнародному ринку, а їх відсутність перетворює її на країну-імпортера. Тобто, на противагу меркантилістам вперше було обґрунтовано доцільність не лише експорту, а й імпорту [57].

Д.Рікардо довів, що здобутки від  зовнішньої торгівлі для окремо взятої країни не обмежуються лише абсолютними перевагами та ввів у науковий обіг поняття «порівняльних переваг». Суть теорії порівняльних переваг складається з того, що якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти зі стосовно більш низькими витратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній із країн абсолютно більш ефективним ніж в іншій [58].

Протилежної думки дотримувалися  також відомі західні економісти (С. Кузнец, Г. Хаберлер, Г. Джонсон, Дж. Хікс, Г. Меййер та ін.), які у своїх працях посилено поширювали думку про те, що планування економічного зростання у країнах, що розвиваються, у сучасних умовах неможливе без врахування можливості допуску іноземного капіталу в їх економіку [61].

На другому етапі відбувається активне втручання держав у міжнародні ділові операції, які стають об’єктом ретельного планування. Для забезпечення успіху цих операцій обидві системи  створюють різноманітні державні і  міжнародні інститути.

Г.М. Дроздова відмічає, що сучасний етап розвитку зовнішньоекономічної діяльності характеризується усуненням соціально-політичного  протистояння двох систем у сфері  міжнародного бізнесу [32].

Більшість сучасних концепцій побудови зовнішньоекономічної політики країни будуються на економічних школах кейнсіанства та монетаризму. Основна теза кейнсіанства полягає у тому, що ринок, як система господарювання, має ряд недоліків, які призводять до економічних криз, а тому необхідним є жорсткий контроль держави над економічним життям, у тому числі і в сфері зовнішньоекономічних відносин. Для регулювання даної сфери необхідне створення системи наднаціональних органів управління. Представники школи монетаризму акцентували увагу на тому, що сукупний попит формується під детермінацією пропозиції грошей, а значить, система регулювання світогосподарських зв’язків повинна базуватися виключно на монетаристських засобах та виступали проти надмірної наднаціональної дефективності.

В.С. Суханський зазаначає, що важливість вчення таких економістів і нині мають теоретичну цінність, формуючи ядро сучасних концепцій росту та розвитку зовнішньоекономічної діяльності [61].

Л.О. Лісова виділяє ряд факторів історичного розвитку економічних  зв'язків між країнами:

1. Розвиток продуктивних сил сприяв збільшенню масштабів виробництва, поліпшенню умов транспортування, що й створювало умови для зовнішньоторговельного обміну;
2. Розвиток великого машинного виробництва підсилив потребу великих промислових центрів в сировині, продовольчих товарах, що знаходились в інших країнах;
3. Розвиток спеціалізованого масового виробництва вимагав  ємного ринку, що перевищував би національний попит на вироблені товари;
4. Зовнішня торгівля дозволила підвищити прибуток виробника за рахунок зниження витрат на сировину, робочу силу, збільшення обсягів виробництва, використання техніки й технології світового рівня;
5. Конкуренція зводить світові ціни до рівня суспільно необхідної інтернаціональної вартості товару, що нижче, ніж у менш розвинених країнах, і вище, ніж у розвинених країнах. Тому товар розвиненої країни продається на світовому ринку за ціною більш високою, чим на національному ринку. Країни з низьким рівнем розвитку також можуть мати переваги від зовнішньої торгівлі: на виробництво товару (імпортованого) на національному підприємстві витрати праці були б більшими, ніж її витрачено на виробництво товару, що є еквівалентом при обміні на імпортований товар і виробленим національним товаровиробником;
6. Вивіз капіталу веде до розширення зовнішньоекономічного обігу [42].

На думку Г.М. Дроздової в Україні, поняття „зовнішньоекономічна діяльність” (ЗЕД) з’явилося в 1987 р. з переходом  на нову систему управління економіки  й початком здійснення зовнішньоекономічних реформ. Одним з центральних напрямків  даних економічних реформ були децентралізація зовнішньої торгівлі, надання підприємствам права безпосереднього виходу на зовнішній ринок і стимулювання розвитку ЗЕД на рівні господарських суб’єктів [32].

Починаючи з 90-х років, передумовами глобалізаційних процесів у світі  стали:

• науково-технічний прогрес;
• міжнародний поділ праці;
• економічна інтеграція, світового ринку;
• функціонування різноманітних форм власності в країнах-партнерах, а також на міжнародному рівні.

Тому, при аналітичних характеристиках  зовнішньоекономічних аспектів співпраці, вченими та практиками було сформульовано два поняття: "зовнішньоекономічні зв’язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД), останнє з яких змінило існуюче раніше значення й характер зовнішньоекономічних зв’язків. На відміну від ЗЕЗ, які являють собою різні форми, засоби і методи зовнішньоекономічних відносин між країнами, ЗЕД висвітлює зовнішньоекономічну діяльність на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об’єднань і т.д.) з повною самостійністю у виборі іноземного партнера, номенклатури товару для експортно-імпортної угоди, у визначенні ціни й вартості контракту, обсягу й строків поставки і є частиною їхньої виробничо-комерційної діяльності як із внутрішніми, так і із закордонними партнерами [38].

В. Новицький визначає, «зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) як таку форму господарювання, яка виходить за межі національних кордонів і пов’язана з залученням до багатоетапного циклу економічних відносин різнонаціональних їхніх суб’єктів.» [51].

На думку Балабанова І. Т. та Балабанова А. І. під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють комплексну систему різноманітних форм міжнародної співпраці держав та їх суб’єктів у всіх галузях економіки [21].

В. С. Сухарський та Є. Т. Рубинська дещо ширше розкривають це поняття і формулюють його визначення як сукупність напрямів, форм і методів торговельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці [61].

Т. І. Ломаченко у свою чергу вважає, що зовнішньоекономічна діяльність є найбільш складним напрямком виробничо-господарської діяльності підприємства. Вона вимагає врахування особливостей світового ринку: в їх основі лежать міжнародний поділ праці та обмін продукцією, які передбачають, що виробництво та споживання в окремих країнах тією чи іншою мірою пов’язані між собою [52].