Стратегічне планування інноваційного розвитку організації

При аналізі конкурентів  та інших зовнішніх факторів розробник  даного бізнес-плану ігнорує ринок,  на якому можна придбати аналогічну продукцію.

Не залишає без уваги  і частина, що стосується маркетингового аспекту компанії, де ініціатор ідеї нехтує відділом маркетингу.

Окрім аналізу стратегічного  плану нами було здійснено аналіз фінансової звітності, що передбачав обрахування деяких показників (показників рентабельності та ділової активності підприємства) на основі документації, що була надана організацією (див. таблицю 3.1 і 3.2).

Таблиця 3.1

Розрахунок показників рентабельності організації

 

Показники	Алгоритм  розрахунку за фінансовою звітністю	2010 рік	2011 рік
1. Рентабельність  продажу	(ф.2 р.195/ф.2 р.035)*100%	- 8%	9%
2. Рентабельність  операційної діяльності	(ф.2 р.100 (р.105) /ф.2 р.035)*100%	- 4%	12%
3. Рентабельність  власного капіталу	(ф.2р.220 (р.225)/ф.1р.380)*100%	- 7%	10%
4. Рентабельність активів	(ф.2 р.220(р.225)/ф.1 р.280)*100%	- 7%	10%

 

 

 

 

Таблиця 3.2

Розрахунок показників ділової активності організації

 

Показники	Алгоритм  розрахунку за фінансовою звітністю	2010 рік	2011 рік
1. Коефіцієнт  оборотності обігових коштів	ф.2р.035/(ф.1р.260+р.270)	0,8	1
2. Тривалість  обороту обігових коштів	360/ (ф.2р.035/(ф.1р.260+р.270))	450	360
3. Коефіцієнт  оборотності виробничих запасів	ф.2р.040/(ф.1р.100+р.120+р.130+р.140)	140	233,8
4. Тривалість  обороту виробничих запасів	360/(ф.2р.040/ (ф.1р.100+р.120+р.130+р.140))	3	2
5. Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості	ф.2р.035/(ф.1р.050+р.170+ р.180+р.190+р.200+р.210)	0,9	1,02
6. Тривалість  обороту дебіторської заборгованості	360 / (ф.2р.035/(ф.1р.050+р.170+ р.180+р.190+р.200+р.210))	400	353
7. Період операційного  циклу	тривалість  обороту виробничих запасів + тривалість обороту дебіторської заборгованості	403	355

 

Виходячи з отриманих  результатів, можна говорити, що підвищення рентабельності організації в 2010 р. у порівнянні з 2009. Аналогічну картину спостерігаємо і в коефіцієнтах ділової активності організації.

Проведене емпіричне  дослідження стало підставою до розробки нами стратегічної карти та створення проекту стратегічного розвитку на основі збалансованої системи показників.

 

 

3.2. Моделювання стратегічної карти інноваційного розвитку організації (на прикладі ТОВ Ековент-Комплект)

 

Нині інноваційна стратегія стає важливим фактором підвищення конкурентоспроможності та збереження виробничого та інноваційного потенціалу підприємств. Аналіз основних тенденцій в теорії і практиці інноваційного та стратегічного менеджменту, а також спільність їх функцій у процесі прийняття управлінських рішень дозволяють зробити висновок про те, що в економічному середовищі є певні зовнішні передумови і внутрішня спрямованість для розвитку зв’язків і поглиблення взаємодії двох типів менеджменту. Тому видається, що розвиток зв’язків і поглиблення взаємодії між стратегічним та інноваційним менеджментом має здійснюватися шляхом подальшого розвитку інструментарію стратегічного планування, що полягає в обліку інноваційного фактора при формуванні корпоративних і бізнес стратегій.

Особливе значення в  інноваційній діяльності підприємств сфери послуг тавиробництва займають технологічні інновації. Їх специфікою є не тільки переважання технологічних інновацій, але і комплексний характер інших типових інновацій, визначальну роль в яких відіграють нові або модифіковані технології. Високий науково-технічний потенціал, характерний для таких підприємств, робить технологію рушійною силою, яка визначає стратегічне становище підприємства. Нові технології є основою для модифікації і створення нових продуктів, що забезпечують конкурентоспроможність підприємства. Ці ж технології можуть стати ядром конверсійної програми. Їх використання в різних галузях народного господарства є відображенням дифузійних процесів інновацій, що забезпечують перехід до нового технологічного укладу в економіці. Для підприємств галузі виробництва характерно переважання як плідних, так і мінливих технологій. В цих умовах традиційні стратегії конкуренції повинні доповнюватися інноваційними стратегіями. При цьому, залежно від поєднання періодів життєвих циклів попиту, технології та продукту, можуть бути зроблені дії як по модифікації продукції для реалізації на традиційному та (або) новому ринках, так і дії, пов’язані зі зміною технології.

Вирішення цієї проблеми має грунтуватися на використанні методологічних принципів, що враховують сучасний стан, основні тенденції та закономірності розвитку підприємств. До принципів на яких повинен грунтуватися інноваційний розвиток варто віднести: науковуа обґрунтованість, комплексність, цілеспрямованість, критеріальність, стійкість, оптимальність; ієрархічність, безперервність, гнучкість, динамічність, інтегративність, точність; релевантність; альтернативність, декомпозиційність, адаптивність, максимізацію інноваційного потенціалу за рахунок зниження сукупних витрат;

Сформульовані принципи зберігають свою значущість для планування всіх типових інновацій, здійснюваних на таких підприємствах. Разом з тим, реалізація цих принципів для різних типів інновацій має свої особливості. Так, планування інновацій в галузі оборонної продукції креативного типу передбачає використання інструментарію, що дозволяє управляти інноваційним процесом на основі гнучких екстрених рішень.

Оскільки основна мета дослідження полягала в розробці моделі стратегічної карти організації, тому нами здійснено аналіз діяльності організації, в результаті чого на основі системи збалансованих показників (див. Додаток Є), розроблено стратегічну карту (див. Додаток Ж).

Стратегічна карта включає  чотири основні групи факторів, які  впливають на розвиток організації: персонал, процеси, клієнти та фінанси. Оскільки місія організації –  забезпечення клієнтів якісною продукцією та послугами, тому відштовхуючись від цього ми зосередили увагу на впровадженні нових якісних продуктів. Це дасть змогу не тільки підвищити іміджевий рівень, а й рівень зростання рентабельності підприємства.

 На нашу думку,  основними шляхами подолання проблем стратегічного планування є:

• розробка, вивчення та адаптація сучасних методів планування до змін зовнішнього середовища;
• участь усіх підсистем підприємства у плануванні;
• визнання того, що планування не є універсальним засобом негайного розв’язання проблем підприємства;
• контроль, аналіз і вдосконалення системи планування;
• встановлення ефективних зв’язків (із зовнішнім середовищем і всередині організації);
• розробка альтернативних планів і порядку їх застосування;
• встановлення ефективних зв’язків (із зовнішнім середовищем і всередині організації). Дійові та обґрунтовані плани можна розробити за участю всіх зацікавлених підсистем у середині підприємства та організацій із зовнішнього оточення підприємства.

Проте, на нашу думку, зазначені  проблеми та способи їх вирішення не вичерпують всієї проблематики впровадження стратегічного планування на підприємствах України, однак можуть слугувати орієнтирами для визначення напрямків дослідження причин, які перешкоджають його застосуванню.

 

Висновки до третього розділу

 

У практичні частині  дослідження нам вдалося виокремити фактори, які  перешкоджають впровадженню на сучасних підприємствах стратегічного  планування інноваційного розвитку, а  також надано низку рекомендацій, які варто брати до уваги сучасним менеджерам-практикам для ефективної реалізації закладеної місії. Окрім того нам вдалось побудувати стратегічну карту інноваційного розвитку організації на основі системи збалансованих показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Як  бачимо, дослідженню проблеми стратегічного планування інноваційного розвитку організацій присвячено чимало робіт. Зокрема, аналізуючи  еволюцію поглядів різних вчених на обрану проблему, варто зазначити, що витоки стратегічного планування започатковані з часів заснування Пруссією Генерального штабу в 1803-1809 рр. Незважаючи на величезну кількість досліджень, автори яких присвячують увагу вище зазначеній проблемі, стратегічне планування інноваційного розвитку і надалі залишається бути актуальним та має вагомий вплив на розвиток бізнесових структур суспільства та власне самої держави. Сучасний етап розвитку науки стратегічного менеджменту на теренах України характеризується переходом від етапу захоплення до етапу поширення та становлення серед науковців, що заангажовані в цій царині досліджень.

Дослідження проблеми стратегічного планування інноваційного  розвитку організації (на прикладі ТОВ «Ековент-Комплект») базується на інструментарії, який включає в себе підходи, принципи та методи, у зв’зку з чим буде використаний системний підхід, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження стратегічного планування інноваційного розвитку організації потребуватиме наявності таких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.

Проанлізувавши  окремі погляди вчених на складові поняття в подальшому дослідженні  під стратегічним плануванням інноваційного  розвитку будемо розуміти адаптивний процес вибору збалансованих між собою напрямів його інноваційного розвитку у рамках обраної місії та прийнятої мети діяльності, а також обґрунтування обсягів,  способів залучення та використання всіх видів ресурсів, необхідних для забезпечення ефективної реалізації цих напрямів, виходячи з виробничого та інноваційного потенціалу підприємства.

Аналіз та узагальнення підходів до визначення поняття «стратегічне планування інноваційного розвитку підприємства» дозволив виділити його основні елементи. У результаті аналізу та систематизації підходів різних учених до інноваційного планування на підприємстві розроблено загальну систему стратегічного планування інноваційного розвитку підприємств.

Виявлено,  що одним із ключових факторів, котрий впливає на горизонти стратегічного інноваційного планування, є цикли зміни технологій і частота переходу на новий продукт.

Визначено,  що основною метою стратегічного  планування інноваційного розвитку підприємства є моделювання певного  числа сценаріїв майбутнього успішного інноваційного розвитку підприємства з певним стратегічним горизонтом.

Підсумовуючи, слід зазначити, що використання збалансованої системи показників дає змогу сформувати цілісніший, збалансований погляд на компанію, за якого жодна важлива область бізнесу не буде пропущена.

У практичні частині  дослідження нам вдалося виокремити фактори, які  перешкоджають впровадженню на сучасних підприємствах стратегічного  планування інноваційного розвитку, а  також надано низку рекомендацій, які варто брати до уваги сучасним менеджерам-практикам для ефективної реалізації закладеної місії. Окрім того нам вдалось побудувати стратегічну карту інноваційного розвитку організації на основі системи збалансованих показників.

Таким чином, можна зробити  висновки, що для стратегії розвитку вітчизняних підприємств потрібен свій модифікований підхід до стратегічного планування інноваційного розвитку, який би врахував вітчизняний та зарубіжний досвіди планування.

 

 

СПИСОК ВИКОРСИТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Антонюк Л.Л.  Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К. : Вид-во «КНЕУ», 2003. – 326 с.
2. Арсеньев Ю.Н. Управление персоналом. Технологии. – М.: Юнити-Дана, 2005. – 192 с.
3. Бабець Є.К., Максимчук А.Г., Стасюк В.П. Основи менеджменту: Навчальний посібник – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 496 с.
4. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. – К.: МАУП, 2004. – 216 с.
5. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: підручник. – К.: АБУ, 2002. – 480 с.
6. Блауберг И.В. Понятие целостности и его роль в научном познании / И.В.Блауберг, Э.Г.Юдин. – М.: Знание, 1972. – 48 с.
7. Бутник О.  Використання потенціалу формування інноваційного розвитку в сучасних економічних умовах / О. Бутник // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №4. – С. 18–21. 
8. Бухалков М.И. Управление персоналом. Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 400 с.
9. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - Видання 3-е, вип. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 440 с.
10. Великий енциклопедичний юридичний словник / за редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ Юридична думка, 2007. – 992 с.
11. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Современная экономическая энциклопедия. – СПб: Лань, 2002. – 880 с.
12. Виноградський М.Д., Бєляєва С.В., Виноградська А.М. Управління персоналом: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 504 с.
13. Володькина М. В. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. - К.: Знання, 2004. – 149, [3] с.
14. Вороновська А.Б. Еволюція концепції управління людськими ресурсами // Києво Могилянська Бiзнес Студiя. – 2004. – №7. – С. 57-61.
15. Всероссийской научно-практической конференции, 3-5 травня 2005 р., Казань. – Казань: КГФЭИ, 2005. – С. 156-159.
16. Геєц В.М. Інноваційні перспективи України: монографія / В.М. Геєц, В.П. Семиноженко.  – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
17. Дейнека А.М.  Лісове господарство: еколого-економічні засади розвитку: монографія / А.М. Дейнека. – К.: Вид-во «Знання», 2009. – 422 с.
18. Державна програма розвитку промисловості на 2003 – 2011 роки [Електронний ресурс] – офіційний веб-сайт Державного агентства з інвестицій та інновацій – Режим доступу до програми: http://www.in.gov.ua/files/content/dergavna_prog123.pdf. –Назва з екрану.
19. Дорофієнко; НАН України, Ін-т економіки пром-сті України, Акад. екон. наук України. – Донецьк: Юго-Восток, 2008. – 303 c. 
20. Евстратов А.Ю. Аналитическая оценка методов оценки стоимости кадрового потенциала индивидуального  работника и предприятия в целом // Управление персоналом. – 2008. – №21. – С. 52-55.
21. Економіка та організація інноваційної діяльності:  Підручник -  Третє видання / [Волков О. І., Денисенко М. П., Гречан А. П., та ін.] – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 662 с.
22. Економічний словник. тлумачно–термінологічний / за ред. В.А.Конопліцького – К.: КНТ, 2007. – 580 с.
23. Економічний словник–довідник / за ред. С.В. Мочерного. – К.: Феміда, 1995. – 368 с
24. Єлісєєва О.К. Методи та моделі в управлінні персоналом: Монографія / О.К. Єлісєєва, О.О. Третьяк; Під ред. д.е.н., проф. В.М Узунова, к.т.н. О.К. Єлісєєвої. – Дніпропетровськ: «ІМА-прес», 2006. – 188 с.
25. Жданов В.П. Управление персоналом в условиях антикризисного управления // Антикризисный СЕО. – 2009. – №12. – С. 40-41.
26. Животова И.К., Кухар В.М. Корпоративная культура: стремление к совершенству // Управление компанией. – 2008. – № 3. – С. 65-70.
27. Жуков В.Р. Управление инновационно-инвестиционной деятельностью предприятия – Донецк.: «Пегас», 2006 – 120 с.
28. Жуковська В.М., Миколайчук І.П. Управління персоналом. Практикум: Навч. посібник. – К.: КНТЕУ, 2008. – 293 с.
29. Завлин П.Н. Инновационный менеджмент. Справочное пособие – СПб.: Наука, 1997. – 356 с.
30. Загородній А.Ф., Вознко Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Знання, 2000. – 587 с.
31. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №36. c. 266.
32. Захаркіна. Л. С. Теоретико-методологічні основи стратегічного планування інноваційного розвитку підприємств машинобудування // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Випуск
33. Золотогоров В.Г.  Экономика: Энциклопедический словар / В.Г. Золотогоров. – 2-е изд., стереотип. – Мн.: Книжный дом, 2004. – 720 с.
34. Инновационный менеджмент. Методическое пособие в двух частях. Часть 1. – К.: Изд. концерна «РАМО», 1991. – 112 с.
35. Ілляшенко С.  М.  Управління портфелем замовлень науково-виробничого корпорації : Монографія /  С.  М.  Ілляшенко,  О.  М.  Олефіренко;  за заг.  ред.  С. М.  Ілляшенка –  Суми :  ВТД «Університетська книга», 2008. – 272 с.
36. Ілляшенко С. М.  Управління інноваційними розвитком:  проблеми,  концепції,  методи:  Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. –278 с.
37. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Академія, 2005. – 400 с.
38. Карлоф Б. Деловая стратегия: пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.
39. Кибанов А.Я. Основы управления персоналом: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 304 с.
40. Колесникова О.П. Как создать эффективную систему корпоративного обучения // Управление персоналом. – 2008. – №17. – С. 57-61.
41. Корінько М.  Інновації у діяльності суб’єктів господарювання /  М.Корінько //  Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №5. – С. 149–154.
42. Корпоративное управление инновационным развитием: монография / под ред. Ю. П. Анискина. – М.: Издательство «Омега-Л», 2007. - 411 с.
43. Корпоративное управление инновационным развитием: монография / под ред. Ю. П. Анискина. – М.: Издательство «Омега-Л», 2007. - 411 с.
44. Косьмина Е.А.  К проблеме управления потенциалом персонала // Управление персоналом. – 2008. – №20. – С.45-47.
45. Крамаренко В.І. Управління персоналом фірми: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 272 с.
46. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: навчальний посібник. Видання друге, перероблене і доповнене. – К.: «Кондор», 2005. – 308 с.
47. Крылов Э.И. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятий: учеб.пособ / Э.И. Крылов, И.В.Журавкова. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 384 с.
48. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність : Навч. посібник для ВНЗ. – 3-є вид. перероб. та доп. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 376 с.
49. Маликов Б.В., Кейматова Б.А.  Генетическая онтология структуры управления интеллектуальным капиталом предприятия // Управление персоналом. – 2008. – №20. – С. 42-44.
50. Маркетинг. Менеджмент. Інновації: монографія /  за заг. ред. С.М. Ілляшенко.  – Суми: ТОВ «ТД «Папірус», 2010. – 624с.
51. Менеджерський словник: Навчально-довідникове видання / За ред. Колеснікова Г.О. – К.: ВД Професіонал, 2007. – 288 с.
52. Мережа С.І. Інноваційна діяльність у промисловості: сучасний стан та напрямки активізації в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2005 – №9(51). – с.155-159
53. Мистецтво управління персоналом. Таланти і лідери. Книга 1. Бібліотека журналу «Управління компанією» / Відповід. ред. Наврузов Ю.О., Черепухіна Н.А. – К.: Видавництво Олексія Капусти 2002. – 300 с.
54. Михайлова Л.І. Економічні основи формування людського капіталу в АПК. – Суми: Видавництво «Довкілля», 2003. – 326 с.
55. Михайлова Л.І., Коваль Г.І., Євшанюк П.П. Інвестування людського капіталу як фактор економічного зростання АПК // Регіональні перспективи. – 2001. – №5-6. – С. 259-260.
56. Нильс-Горан Оливье. Оценка эффективности деятельности компании. Практическое руководство по использованию сбалансированной системы показателей: пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2004.  – 304 с.
57. Новейший философский словарь: 2-е изд., переработ. и дополн. – Мн.: Интерпрессервие; Книжный Дом, 2001. – 1280 с.
58. Нортон Д, Каплан Р. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию. – К.: Олимп-Бизнес, 2010. – 320 с.
59. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник – К.: Скарби, 2002. – 336 с.
60. Райзберг Б.А. Системный подход в перспективном планировании / Б.А.Райзберг, Е.П.Голубков, Л.С.Пекарский. – М.: Экономика, 1975. – 271 с.
61. Санто Б. Сила инновационного саморазвития / Б. Санто // Инновации. – 2004. – № 2. –  С. 6-7.
62. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень: Підручник. – 2-ге вид.; перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 317 с.
63. Сурмин А., Туленков Н. Методология социологического исследования. –К.: МАУП – 231 с.
64. Тарасюк Г. М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: «Каравела», 2003. – 432 с.
65. Управление нововведенями /  За ред. В.Н. Войтоловского, А. М. Лайкова. – Л.: ЛФЭИ, 2006. – 570 с.
66. Философский энцеклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 576 с.
67. Філософський словник / за ред. В.І. Шинкарука. – 2 вид. перероб. і доп. – К.: УРЕ, 1986. – 800 с.
68. Фокина И.А. Интеллектуальный капитал – прорывной фактор экономики // Управление персоналом. – 2008. – №22. – С.44-45.
69. Фомова В.А. Конкурентоспроможність організацій в умовах кризи: экономика, маркетинг, менеджмент. – М., 2002. – 222 с.
70. Хашир Б.О. Инновационные технологии эффективного регионального развития малого предпринимательства лесного комплекса : монография / Б.О. Хашир, P.P. Апсалямов, М.Р. Пшидаток, О.З. Хуажев . – Краснодар: КубГТУ, 2008. – 326 с.
71. Хобта В.М. Управління інвестиціями: Навчальний посібник. Донецьк: ДонНТУ, 2005. – 394
72. Царев В.В. Оценка индивидуальной стоимости работника комерческого предприятия. Управление персоналом. – 2008. – №24. – С. 34-39.
73. Циба Т. Є. Особливості і механізми стратегічного планування // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 2. – С. 159–172.
74. Шубін О. О. Стратегія управління як основна частина системи менеджменту підприємства // Журнал європейської економіки. - 2003. – Т.2. – № 4.- С. 505-510
75. Энциклопедический словарь работника кадровой службы. Под общ. ред. В.М. Анисимова. – М.: ИНФРА – М, 1999. – 650 с.
76. Юрассов И.А. О нетрадиционных средствах развития эмоционального интелекта // Управление персоналом. – 2008. – №16. – С.42-43.