Стратегічне планування інноваційного розвитку організації

Також заслуговує на увагу принцип термінології, який передбачає вивчення термінів і позначуваних ними понять, розробку та уточнення змісту та обсягу понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої грунтується дослідження. Визначення понять слід формулювати, базуючись на тлумачних та професійних словниках. Визначення обсягу і змісту поняття дають через родову ознаку і найближчу видову відмінність. Як правило, спочатку називають родове поняття, до якого поняття, що визначається, входить як складова [66, 243]. Саме цей принцип дасть змогу уточнити основні поняття дослідження, такі як: стратегія, розвиток, організація, планування, інновації, в результаті чого буде сформульовано основне поняття дослідження – «стратегічне планування інноваційного розвитку організації».

Дослідження стратегічного планування інноваційного розвитку організації, неможливе без застосування принципу всеоглядності [62, 78], який дасть нам змогу охопити найбільш важливі, необхідні сторони процесу розробки, впровадження та реалізації стратегічного плану, та відокремити із їх сукупності визначальну, інтегративну сторону, від якої залежать інші.

Як вже згадувалось вище, будь-яке дослідження неможливе без застосування методів. Метод являє своєрідний тактичний прийом дослідження.

Дослідження історії розвитку проблеми стратегічного планування інноваційного розвитку організації, потребує застосування логічного методу, за допомогою якого мислення відтворює реальний історичний процес у його теоретичній формі.

За допомогою  цього методу відображуються основні  етапи історичного розвитку об’єкта, його якісні зміни, акцентується увага на основній тенденції процесу історичного розвитку [67, 347]. Логічний метод дає основний принцип для всебічного вивчення історичного розвитку об’єкта, а коли вивчення ґрунтується на знанні сутності, то стають зрозумілими і різноманітні історичні подробиці, випадковості, відхилення. Звичайно ж, логічна форма не здійснюється ніде і ніколи, але вона відображає суттєві моменти історичного процесу, і тому необхідна для вивчення і розуміння об’єкта пізнання. Теорія предмета, таким чином, є джерелом розуміння його історії, а дослідження історії в свою чергу збагачує теорію, доповнює і розвиває її. Використовуючи його, ми розглянемо розвиток проблеми стратегічного планування інноваційного розвитку організації в історичному розрізі, акцентуючи увагу на окремих важливих аспектах, які змінювали хід подальшого розвитку вище зазначеної проблеми.

Для уточнення основних понять нам необхідно використати метод термінології,який дозволяє розглянути поняття з різних наукових позицій та спеціалізованих словників.  За його допомогою розглядаємо поняття, що стосуються проблематики, зокрема: стратегія, розвиток, планування, інновації та організацію, в результаті чого з’ясуємо основне поняття «стратегічне планування інноваційного розвитку організації»

В даному завданні також  присутній метод абстрагування (від лат. аbstraction - віддалення) – метод наукового пізнання, що полягає в мисленнєвому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета. За його допомогою формується ідеальний образ реальності – у випадку наукового дослідження створюється зручний об’єкт для теоретичного дослідження [67, 12]. Процес абстрагування є складним, двоступеневим: спочатку відокремлюється суттєве від несуттєвого, загальне від одиничного, важливе від неважливого, а потім установлюється незалежність або слабка залежність об’єкта пізнання від певних факторів для того, щоб відвернутися від них.Даний метод дасть можливість на основі певних поглядів вчених тих чи інших понять, прийнявши всі важливі сторони,виокремити власне, яке буде використовуватися у подальшому дослідженні.

Розкрити зміст, сутність та форми стратегії розвитку організації  допоможе  використання аналізу, який являє собою метод, за допомогою якого відбувається розчленування певної системи на складові частини.

Розрізняють прямий та структурно-генетичний різновиди аналізу. Прямий метод аналізу використовується для виділення окремих частин об’єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань. Саме цей метод дасть змогу виокремити елементи, які є складовими стратегії розвитку організації.

Ще один різновид аналізу  є структурно-генетичний, який вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об’єкта. Згаданий метод дасть змогу проаналізувати як всі складові стратегії розвитку: місія, ціль, задіяні учасники у розробці,впровадженні та реалізації стратегії, ресурси взаємопов’язані та мають вплив на всі інші складові об’єкта дослідження.

Ще один з методів, який присутній в завданні – класифікація, сутність якого полягає у сукупності правил створення системи класифікаційних ознак та зв’язки між ними. Взагалі, класифікація – це багатоступінчатий послідовний поділ обсягу імені з метою систематизації, поглиблення і отримання нових знань стосовно членів поділу. Результатом класифікації є система впорядкованих знак та різновидів явища, що досліджується [5, 86]. Використання методу дозволить розподілити різновиди стратегій розвитку за різними ознаками: внутрішньо-організаційні, зовнішньо-організаційні; стратегії локального та глобального характеру, внутрішньо-національні, міжнародні тощо.

З’ясувати сутність та особливості стратегічного планування інноваційного розвитку можливе за рахунок використання методу систематизації, що представляє собою специфічний метод дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об’єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають систематизації, визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення. Результатом систематизації є відповідна впорядкована наукова система об’єктів і знань про них. Метод дасть можливість побачити сукупність складових (підсистем), які наповнюють систему стратегічного планування та які взаємодіють між собою впливаючи один на одного. Серед останніх: суб’єкт, об’єкт, функції, принципи, методи та інструменти, цілі та основні завдання інноваційного розвитку організації.

Одне з останніх завдань теоретичної частини  дослідження, а саме оцінка ефективності стратегічного планування інноваційного  розвитку потребує використання методу класифікації, про сутність якої мова йшла раніше. Зазначений метод допоможе з’ясувати та згрупувати показники, за якими можна оцінити ефективність обраної стратегії, за відповідними критеріями. Увагу буде зосереджено на системі збалансованих показників(СЗП) Нортона-Каплана, а саме на чотирьох основних підсистемах: фінанси, персонал, внутрішні процеси, клієнти. Окремі показники будуть взяті до уваги при побудові стратегічної карти інноваційного розвитку організації в останньому завданні дослідження.

В даному завданні присутній також метод ідеалізації, під час якого відбувається відволікання від реальних якостей предмета з одночасним введенням в зміст поняття ознак, які відсутні в дійсності. В результаті створюється так званий «ідеалізований об’єкт», яким ми можемо оперувати в теоретичному мисленні при відображенні реальних об’єктів. Саме сукупність показників чотирьох підсистем згідно СЗП будуть свідченням ідеального об’єкта на основі якого повинен будуватись стратегічний план інноваційного розвитку організації.

У практичній частині дослідження  ми проаналізуємо стан стратегічного  планування ТОВ «Ековент-Комплект». Це потребує аналізу документів, який дасть змогу з’ясувати наявність, перш за все, розробленого стратегічного плану та у випадку його наявності – змістовну відповідність до вимог. Інший метод який буде використано SWOT-аналіз, який допоможе виокремити сильні і слабі сторони внутрішнього середовища та можливості і загрози зовнішнього середовища ТОВ «Ековент-комплект», які впливають на його функціонування та розвиток.

В останньому завданні дослідження, на основі отриманих результатів  де буде використано метод моделювання, результатом якого стане розроблена модель стратегічної карти організації.

Також в цьому завданні присутній метод екстраполяції (від extra – над, і polio – змінюю, виправляю) – метод наукового дослідження, який полягає в розповсюдженні висновків, отриманих із спостережень над однією частиною об’єкта, на весь об’єкт. Або ж – висновків, отриманих про один об’єкт із класу, на весь клас таких об’єктів. Це своєрідне розширення, поширення висновків на більше поле об’єктів [57, 186]. Конкретно вивчивши обраний предмет на методологічному та теоретичному рівнях, проаналізувавши процес стратегічного планування у ТОВ «Ековент-комплект» ми розробимо стратегічну карту інноваційного розвитку для організацій, що займаються наданням послуг, тобто поширимо отримані висновки на більш глобальний рівень.

Протягом всього дослідження  буде домінувати аксіоматичний метод, який полягає у побудові наукової теорії, за якої деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил [62, 15].

В процесі дослідження  використовуємо гіпотетико-дедуктивний метод (грец. гіпотеза - основа, припущення) – спосіб пізнавальної дійсності, що полягає у побудові гіпотетико-дедуктивної моделі для теорії, структура якої вивчається. Вище зазначений метод дасть можливість висунути гіпотезу та протягом вивчення проблеми довести твердження, що висувалось на початку дослідження [63, 47].

Для побудови відповідних  висновків ми використаємо метод узагальнення, що являє собою метод наукового знання, за допомогою якого здійснюється сходження до загальних ознак та властивостей певного класу об’єктів, перехід від одиничного до особливого і загального, від менш загального до більш загальног [62, 225]. Отримання узагальненого знання означає більш глибоке відображення дійсності, проникнення в її сутність. Узагальнити – це означає зробити висновок, відобразити основні результати в загальному положенні, надати узагальненого значення будь-чому.

Отже, дослідження  стратегічного планування інноваційного  розвитку організації, неможливе без застосування інструментарію, який включає в себе підходи, принципи та методи, у зв’зку з чим буде використаний системний та діяльнісний підходи, а також такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження стратегічного планування інноваційного розвитку організації потребуватиме наявності таких теоретичних методів як:логічний метод, метод термінології, метод аналізу, метод класифікації, абстрагування, систематизації, узагальнення, ідеалізації, гіпотетико-дедуктивний та аксіоматичний метод. Сукупність вище зазначених підходів, принципів та методів дасть змогу досконало пізнати проблему стратегічного планування інноваційного розвитку організації.

3. Основні поняття дослідження 

Дослідження, яке  нам необхідно здійснити потребує уточнення деяких понять, серед яких розвиток, стратегія, організація, планування, інновації, в результаті чого з’ясуємо основне поняття дослідження «стратегічне планування інноваційного розвитку організації» які необхідні у процесі розв’язання проблеми, яка постає перед нами.

Отже, з’ясуємо, в чому полягає сутність поняття стратегії.

Поняття»стратегія» первинно тлумачилося як мистецтво або наука ведення воєнних дій. Свідченням цього є давньокитайський  трактат  про  військове  мистецтво «Мистецтво війни», автором якого є Сунь-Цзи, датований п’ятим століттям до нашої ери [13, 79].

Історичний  розвиток основних підходів науковців  до визначення поняття «стратегія» з позицій менеджменту представлений у додатку А.

Аналізуючи  наведені  визначення сутності поняття «стратегія», в їх

структурі  можна  визначити  наступні  елементи: 1) базове  поняття або дія; 2) інструменти реалізації стратегії; 3) результат реалізації.

Під  інструментами  реалізації  стратегії  більшість  авторів  розуміють вибір напрямків та адаптацію курсів дій щодо розміщення, розподілу та координації ресурсів підприємства, враховуючи позиції у навколишньому середовищі. Варто зазначити, що у ряді визначень, зокрема, М. Мескона, М. Альберта,  Ф. Хедоурі,  Н.В. Шеховцевої,  Р.А. Фатхутдінова,  З.Е. Шершньової та С.В. Оборської,  А. Наливайка,  В.А. Бєлошапки  та Г.В. Загорного, даний структурний елемент відсутній.

Щодо  третього елементу структури визначення поняття «стратегія»,–результату  реалізації,  – формулювання  авторів розділились на  три групи.  
Перша  група  авторів,  зокрема,  А.Д. Чандлер,  А. Стрікленд,  А. Томпсон, М. Мескон,  М. Альберт,  Ф. Хедоурі,  В. Колпаков,  – визначають його як досягнення цілей.

Представники  другої  групи  авторів,  такі  як  І. Ансофф,  М. Портер, П.С. Дойль, Н.В. Шеховцева, А. Наливайко, визначають результат реалізації стратегії як оптимізацію довгострокової норми прибутку, зміцнення позицій підприємства, задоволення потреб клієнтів, максимальну віддачу від капіталовкладень або зміцнення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках.

Що стосується третьої  групи авторів,  зокрема,  Оборська С.В., Оберемчук В.Ф., Бєлошапка В.А. формулюють результат реалізації стратегії як розвиток організації. На нашу думку, саме цей підхід до визначення результату реалізації стратегії варто вважати найбільш змістовним, оскільки досягнення цілей можна розглядати як процес розвитку підприємства, а результати реалізації стратегії, окреслені другою групою авторів, можна вважати окремими характеристиками цього процесу. Таким чином, можна зробити висновок, що, як би не був сформульований результат реалізації стратегії, будь-яка стратегія підприємства орієнтована на забезпечення його розвитку.

На  основі проведеного аналізу поняття  стратегія, можна визначити як довгостроковий план, що містить управлінські рішення щодо вибору цілей і напрямків діяльності і моделі дій стосовно розміщення, розподілу, координації ресурсів підприємства для забезпечення його розвитку.

Оскільки  наше дослідження пов’язане зі стратегією розвитку, то зупинимось також на сутності поняття розвиток.