Стратегічне планування на підприємстві Шифр групи: С1МЗ1

КУРСОВА РОБОТА

За темою:

Стратегічне планування на підприємстві Шифр групи: С1МЗ1

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………...…3

Розділ 1.  Теоретичні основи стратегічного планування...........................................................4

1.1        Сутність, мета, принципи та моделі стратегічного планування……………………...…4

1.2        Зміст і структура стратегічного плану…………………………………………………...6

1.3        Система стратегічних, поточних та оперативних планів……………………………..…8

Розділ 2.   Основні етапи процесу стратегічного планування………………………………10

2. 1  Визначення місії, цілей та завдань підприємства……………………………….……...10

2.1.1         Сутність і значення місії……………………………………………………………….10

2.1.2         Стратегічні цілі і завдання……………………………………………………………..11

2.2   Проведення аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства……..…..11

2.2.1    Багатофакторний системний аналіз (PEST-аналіз)…………………………………..12

2.2.2    Метод SWOT……………………………………………………………………………13

2.3   Розробка та вибір стратегії підприємства…………………………………………….15

2.3.1    Стадії та фактори вибору стратегій…………………………………………………...15

2.3.2    Основні підходи до формулювання стратегій………………………………………..16

2.3.3    Стратегічні альтернативи розвитку підприємства…………………………………...17

2.3.4    Основні конкурентні стратегії…………………………………………………………18

2.3.5    Розгляд і вибір базових конкурентних стратегій…………………………………..…21

2.4  Реалізація стратегії………………………………………………………………………23

2.4.1    Система стратегічного управління…………………………………………………….23

2.4.2    Вплив структури організації на ефективність функціонування системи стратегічного управління………………………………………………………………………24

2.5   Контроль і оцінка реалізації стратегії підприємства…………………………………27

2.5.1    Контроль і регулювання виробництва………………………………………………...27

2.5.2    Оцінка реалізації стратегії та ефективність діяльності підприємства ……………...29  

Розділ 3. Проблеми та напрями вдосконалення процесу стратегічного планування……...30  

3.1        Можливі проблеми на підприємстві…………………………………………………….30

3.2        Напрями вдосконалення процесу стратегічного планування на підприємстві…….…31

Висновки………………………………………………………………………………………..34

Додатки…………………………………………………………………………………………35

Список використаної літератури……………………………………………………………41

ВСТУП

"Якби ми могли спочатку знати, де ми

    знаходимося і куди рухаємося, то тоді ми

   могли б краще судити про те, що робити і як

                                                        робити".

Авраам Лінкольн

Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного пе­реходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є реор­ганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удо­сконалюванім організаційних і структурних відносин, перегляд за­старілих командних економічних зв'язків і методів керування.

У цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвит­ку підприємницької активності, діяльність підприємсгв і організа­цій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат — прибуток.

Практичне розв'язання проблем, пов'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства, не тільки сьо­годні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методо­логії і методів стратегічного керування.

Поняття "стратегія" в галузі управління підприємством як соціально-економічною системою має на увазі довгостроковий комплексний план дій з керівництва відповідним колективом, спрямований на досягнення місії організації.

Цей план переслідує чітко визначені цілі і будується на ре­альних можливостях організації, з огляду на умови, у яких вона функціонує.

Стратегічне планування є основою стратегічного керування й охоплює:

       суворе формування цілей організації, її структурних підрозді­лів і особистих цілей кожного члена колективу;

       встановлення головної мети розвитку організації і цілей, що відображають процес її адаптації до навколишнього середо­вища, тобто ліквідація (пом'якшення) погроз і розвиток мож­ливостей з урахуванням наявного потенціалу чи потенціалу, якого можна досягти;

       оцінку потенціалу організації і можливості його підвищення в перспективі (включаючи кадровий склад і внутріорганізацій-ні відносини);

       оцінку зовнішнього і внутрішнього соціально-економічного середовища, у якому діє організація, його можливих змін і,що випливають з цього, вимог до функціонування і розвитку підприємств;

       організацію і стимулювання діяльності персоналу підпри­ємства для досягнення стратегій;

       основні напрямки, методи й інструменти досягнення постав­лених цілей при існуючих можливостях і в ситуаціях, що скла­даються;

       забезпечення надійної реалізації поставлених цілей і завдань необхідними ресурсами;

       облік, контроль і аналіз досягнення цілей стратегічного пла­нування, їхню оцінку і висновки.

Стратегія підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якого на підприємстві зважується комплекс проблем, пов’язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитку маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Розділ 1.  Теоретичні основи стратегічного планування

  1.1   Сутність, мета, принципи та моделі стратегічного планування

Стратегічне планування є однією з основних функцій стратегічного управління. Воно являє собою процес прийняття управлінських рішень щодо стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.[*]

Процес стратегічного планування посідає центральне місце в си­стемі стратегічного управління. Більшість західних і східних фірм використовують стратегічне планування для того, щоб змінити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та в середині підприємства. Основні передумови переходу до стратегічного пла­нування такі:

       необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств;

       потреба в об'єднанні різних напрямків діяльності підприємства в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації;

       наявність яскраво виражених конкурентних переваг і необхід­ність їхньої підтримки (у підприємств, що їх мають) або створення їх (в аутсайдерів), посилення конкуренції;

       інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв'язків з підприємствами, які використовують систему стратегічного планування;

       наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління;

       розвиток теорії та практики, стратегічного планування, які допо­магають перейти від методу «проб і помилок» до наукових методів передбачення й підготовки майбутнього та до майбутнього;

       наявність доступної інформації (глобальних інформаційних ме­реж) для вивчення сильних і слабких сторін підприємства, зовніш­нього середовища та умов конкуренції;

       посилення інноваційних процесів, генерація та швидке освоєння підприємствами нових ідей;

       необхідність впровадження високої культури управління, орієн­тованої на запобігання опору змінам та стимулювання розвитку під­приємства.

Крім того, існують макропроцеси, які стимулюють розвиток стра­тегічного планування. Понад 40 країн розвивають свою економіку за допомогою системи п'ятирічних планів. Наприклад, у Японії плану­валося 10 п'ятирічок, у Франції п'ятирічні плани застосовуються з 1947 року. Наявність таких планів орієнтує підприємства на певні напрямки та спонукає їх планувати свою діяльність.

Стратегічне планування — це систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка планів як специфічний вид діяльності — це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємо­пов'язаних етапів:

       встановлення цілей;

       визначення стратегій («стратегічного набору») та заходів щодо Їхньої реалізації;

       передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій;

       організація виконання планових завдань;

       облік, контроль та аналіз їхнього виконання.

Останні два етапи є переходом до впровадження цілісної системи стратегічного управління, оскільки зумовлюють необхідність органі­заційно-аналітичної та контрольно-координаційної діяльності не ли­ше в органах стратегічного планування, а й у ланках, де виконуються дії, визначені стратегічними планами та програмами.[*]

Мета стратегічного планування — встановити певний порядок дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспро­можного підприємства.

Реалізація мети стратегічного планування можлива, якщо воно відповідає таким основним принципам:

       цілевстановлення та цілереалізація — всі заходи та шляхи їхньо­го здійснення, передбачені в системі стратегічного планування, спрямовано на встановлення та досягнення цілей (стратегічних орі­єнтирів): система планування відповідальна за це. Відповідність цьому принципу свідчить про дієвість планів, які цінні тим, що да­ють змогу досягти результатів;

       багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змінюється, шляхом переходу на зазда­легідь обгрунтовані та визначені альтернативи;

       глобальність, системність, комплексність і забалансованість — орєнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльно­сті об'єкта та взаємозв'язок між ними; в межах стратегічного плану­вання готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації зовні та всередині підприємства;

       спадковість і послідовність — стратегічні зміни мають впрова­джуватися в певному порядку (про це йшлося під час розгляду «стратегічного набору») з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;

       безперервність — стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства у початкову позицію;

       наукова та методична обгрунтованість — використання поши­рених науково-методичних підходів допомагає розробляти реальні плани, узгоджені з параметрами зовнішнього та внутрішнього сере­довища;

       реалістичність, досяжність — врахування особливостей функ­ціонування об'єкта, відносно якого розробляються стратегічні пла­ни, та можливості досягнення певних параметрів;

       гнучкість, динамічність, реащія на ситуацію — урахування ча­сових характеристик і характеру змін, що відбуваються на підпри­ємстві згідно з етапами «життєвих циклів» (підприємства та пов'язаних з ним окремих підсистем); цьому сприяє наявність на­дійного зворотного зв'язку;

       ефективність і соціальна орієнтованість — забезпечення, з од­ного боку, перевищення результатів, передбачениих плануванням над витратами, потрібними для його здійснення; з іншого — розв'я­зання не лише суто виробничих проблем, а й участь у пом'якшенні суспільних проблем;

       кількісна та якісна визначеність — планування має дати певні орієнтири, які відіграватимуть роль контрольних точок, але не мож­на процес планування звести лише до розрахунків показників, забу­ваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити;

       довгостроковість заходів — орієнтація на розв'язання складних проблем, які існуватимуть у довгостроковій перспективі; неможли­вість усунення їх одномоментним заходом спонукає до обгрунтова­них, послідовних, складних заходів.

Період (часові характеристики) стратегічного планування зале­жить від специфіки підприємства, його галузевої приналежності, рі­вня невизначеності та динамічності середовища. Так, на підприєм­ствах різних галузей заміна технологічних процесів та оновлення продукції здійснюються через різні проміжки часу; їх, як правило, і враховують, визначаючи періоди, на які розробляються стратегічні плани: