Система виробничого менеджменту продукції підприємства

       Як  свідчать розраховані показники  таблиці 2.9, обсяг виробництва зерна  озимої пшениці зменшилось на 89,72 % у 2010 році порівняно із 2008роком. В розрахунку на 1 грн виробничих витрат обсяг виробленого зерна збільшився на 74,47 %.

       Витрати праці на 1 га посіву збільшились на 0,77 %, а витрати виробництва – зменшилист на 1,47 % за досліджуваний період. В розрахунку на 1 ц зерна озимої пшениці витрати праці зросли на 12,68 %), а витрати виробництва збільшились на 70,85 % відповідно.

       Рівень  товарності зерна значно коливався: найменше його значення спостерігаємо  у 2008 році – 38,95 %, найбільше – у 2010 році (201 %). Ціна реалізації 1 ц озимої пшениці збільшилась на 31,68 %. Сума одержаного прибутку зменшилась на третину і становила у звітному році 1726 тис.грн. Як результат, рентабельність виробництва зерна озимої пшениці значно зменшилась: з 171 % у 2008 році до 42,93 % у 2010 році. 
 

       2.4. Шляхи удосконалення управління виробництвом зерна озимої пшениці на підприємстві 

       У комплексі заходів щодо удосконалення управління виробництвом продукції рослинництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості та зростання врожайності сільськогосподарських культур, що досягається, перш за все, завдяки чіткому плануванню процесу вирощування зерна озимої пшениці, а також впровадженню високорепродуктивних сортів.

       Визначення  планових розмірів виробництва озимої пшениці повинно включати планування посівних площ сільськогосподарських  культур, яке здійснюється, виходячи з потреби в конкретних видах  продукції рослинництва, конкурентоспроможності (ефективності) окремих культур, а  також обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріальних ресурсах.

       Обчислюючи  планову потребу в зерні озимої пшениці, враховують, по-перше, попит  на продукцію певного виду, асортименту  та якості на ринку, а по-друге – внутрішньогосподарські потреби в даній продукції. Основними напрямами реалізації продукції при цьому можуть бути:

• реалізація продукції за договорами з переробними, сільськогосподарськими, заготівельними, торговельними та іншими організаціями. При цьому особливу увагу приділяють виконанню державних і регіональних замовлень (за їх наявності) на продукцію;
• поставки за міжгосподарською кооперацією;
• експорт продукції;
• поставки відповідно до бартерних договорів;
• реалізація на міських ринках, у власних магазинах, населенню.

       До  внутрішньогосподарських потреб в  продукції рослинництва можна віднести:

• створення основних і страхових насіннєвих і фуражних фондів, а також задоволення потреби в кормах і насінні особистих господарств населення;
• видача і продаж продукції працівниками відповідно до чинного в господарстві положення про оплату праці;
• виділення для громадського харчування та у фонд допомоги;
• використання для переробки на підсобних промислових виробництвах господарства.

       Посівні площі озимої пшениці плануються окремо, залежно від того, для  чого вирощується зерно, тобто виробництво  продовольчого і фуражного зерна. На жаль, це не передбачено формами  планової документації та методичною літературою. У трьох грунтово-економічних  зонах України в структурі  зерна переважає продовольче, значну частину якого згодовують худобі. Співвідношення зерна продовольчого  і фуражного мало чим відрізняється  в цих зонах. Багаторічний досвід країн з ринковою економікою свідчить про доцільність збільшення питомої  ваги зернофуражних культур.

       В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце  належить показникам, які повинні  характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту. Рівень конкурентоспроможності визначають окремо щодо призначення культури, в даному випадку, озимої пшениці: продовольчого або фуражного зерна. Перше оцінюють, як правило, за такими показниками, як рівень рентабельності виробництва продукції, вихід валового або чистого доходу. Перевагу віддають показникові, що найповніше враховує умови конкретного господарства. Наприклад, для господарств з надлишком трудових ресурсів головним показником є максимальний вихід валового доходу з 1 га площі посіву. Для більшості господарств таким показником буде максимум чистого доходу. Рівень конкурентоспроможності фуражного зерна (його ефективність) характеризують такі показники: вихід кормових одиниць з 1 га посіву; якість кормів за виходом протеїну з 1 га та вміст його в одній кормовій одиниці; собівартість 1 ц кормових одиниць.

       Необхідність  урахування у процесі планування посівних площ обмежень у сівозмінах випливає з чітких вимог щодо чергування культур. Наприклад, типова польова 10-пільна сівозміна в господарствах Лісостепу  України передбачає таке чергування культур: 1 – багаторічні трави; 2 – озима пшениця; 3 – цукрові  буряки; 4 – кукурудза на зерно; 5 – горох, соя; 6 – озима пшениця; 7 – цукрові буряки, соняшник; 8 –  кукурудза на силос і зелений  корм; однорічні трави на зелений  корм; 9 – озимі пшениця, жито, рапс; однорічні трави на зелений корм; 10 – ярі зернові (ячмінь, овес) з  підсівом багаторічних трав. Подібні  сівозміни забезпечують таку структуру  посівних площ (%): зернові – 45-55, технічні – 18-20, картопля та овочеві – 1-5, кормові  – 25-35. Також доцільно розірвати  ланку сівозміни «кукурудза на силос  – озима пшениця», і по можливості – ланку «горох – озима пшениця». Майже щорічно та пшениця, яку  висівають після кукурудзи, –  зріджена, її доводиться або насівати, або пересівати, що пов’язано з  великими нераціональними витратами. Досліди Українського дослідного інституту  кормів, що проведені в зоні Лісостепу, переконливо свідчать про те, що в разі сівби після силосної кукурудзи  одержано 36 ц/га зерна озимої пшениці. Ряд господарств України, враховуючи кон’юнктуру ринку, частково замінюють посіви озимої пшениці на яру. Це дозволяє поставляти на ринок тверду пшеницю, зерно якої характеризується високим вмістом білка (18-24 %), що на 2-6 % більше, ніж в озимої. Крім того, така пшениця має відмінні хлібопекарські якості. Ціни на ярі сорти пшениці на 20-30 % вищі, ніж на озимі.

       Що  ж стосується обмежень у земельних  ресурсах, то на даний час воно не є таким жорстким, як раніше: у  підприємств є реальна можливість збільшити (або зменшити) земельні ресурси  за рахунок оренди землі.

       Крім  того, не менш важливу роль у зростанні  врожайності культур і, як наслідок, підвищенні рівня управління виробництвом продукції рослинництва, має ступінь  репродукції сортів насіння, що використовуються на підприємстві.Одним із чинників низької врожайності озимої пшениці  в Україні є використання для  посівів насіння невисокої репродукції  та застарілих сортів, що не відповідають сучасним вимогам високоінтенсивного землеробства. В сучасних умовах, коли сортооновлення відбувається протягом 6–8 років, дослідження в селекційних  центрах світу і України направлені на створення нових високопродуктивних сортів з високим потенціалом  врожайності, підвищеною стійкістю  до комплексу хвороб,  несприятливих  погодних умов, та високими показниками  якості зерна.

       В останні роки зими характеризуються невисокими мінусовими температурами, і загибель озимої пшениці від  вимерзання протягом останніх років  майже не відмічалась. Але при  цьому на перезимівлю озимої пшениці  впливає низка інших несприятливих  факторів: утворення крижаної кірки, початок вегетації озимої пшениці  під час тривалих відлиг, пізні  заморозки, які можуть пошкодити  врожай. Такі кліматичні зміни цілком вкладаються в глобальну концепцію  потепління.

       У зв’язку з цим українські дослідники займаються селекцією нових сортів, найбільш стійких до крижаної кірки  та інших несприятливих умов. Саме це і обумовлює необхідність пошуку нових сортів озимої пшениці, які  були б більш придатними, ніж існуючі. До озимих сортів пшениці з найвищою якістю зерна належать: Манжелія, Левада, Ларс, Елегія, Лінія 45, Миронівська 65, Перлина Лісостепу, Донецька 48, Одеська 267. На сьогоднішній день, за експертними висновками спеціалістів, потенційна врожайність вищезазначених сортів становить від 50 до 90 ц/га [20].

       Перелічені  сорти озимої пшениці відрізняються  один від одного за ступенем стійкості  до лімітуючих факторів середовища. Ці умови можна відтворити в польовому  експерименті протягом одного року і  на їх фоні оцінити зимостійкість  сортів. Розроблений на цій основі експрес-метод оцінки зимостійкості  сортів, названий «метод Мединця», використовується в Держсортомережі України з 1972 р. Його переваги над іншими методами полягають у тому, що зимостійкість  сортів можна оцінити не тільки в  роки з суворими, але і з м’якими  зимами, тобто щорічно. Суть методу полягає в тому, що зимостійкість  сортів оцінюють на фоні штучної затримки часу відновлення весняної вегетації, яка в умовах Лісостепу може варіювати  за роками від початку березня (іноді  кінця лютого) до 10-20 квітня. По кожному  сорту підраховують кількість рослин перед відходом в зиму, кількість  живих і загиблих рослин на 10-й  і 30-й день після відновлення весняної вегетації і проводять візуальну  оцінку зимостійкості сортів у балах  за такими показниками: 5 балів  – зрідження непомітне; 4 бали – збереглося 2/3 рослин; 3 бали – збереглося 1/2 рослин; 2 бали – збереглося 1/3 рослин; 1 бал – збереглося менше 20 % рослин; 0 балів – рослини повністю загинули.

       В результаті проведених досліджень серед  вищезазначених сортів озимої пшениці  фахівцями було виділено три сорти  з найвищим балом зимостійкості (5,0): Левада, Манжелія та Лінія 45.

       Тому  для підвищення рентабельності виробництва  зерна озимої пшениці в ПП «Агроекологія» ми пропонуємо провести оновлення насіннєвого фонду підприємства, використовуючи саме ці сорти.

       В ПП «Агроекологія» планується посіяти озиму пшеницю трьох нових сортів: Левада, Манжелія і Лінія 45 (з найвищою зимостійкістю) на трьох ділянках, що зумовлено необхідністю дотримання сівозміни. Відповідно насіння озимої пшениці сорту Левада планується посіяти після чорного пару; сорту Манжелія – після багаторічних трав; Лінія 45 – після гороху. Загальна площа, відведена під озиму пшеницю не повинна перевищувати 308 га, в тому числі під сорт Левада – 120 га (площа чорного пару, що може бути відведена під озиму пшеницю), а також площа посіву сорту Лінія 45 повинна становити 54 га (площа під попередником). Крім того, валовий збір зерна озимої пшениці сорту Манжелія повинен бути не менше 1200 ц.

       Затрати праці на 1 га культури становлять 24,7 люд.-год. При вирощуванні та збиранні врожаю озимої пшениці у господарстві може бути відпрацьовано до 7600 люд.-год. Сума повної собівартості зерна озимої пшениці не повинна перевищувати 610 тис. грн.

       Визначимо такі площі посіву озимої пшениці  вказаних сортів, щоб обсяг валової  товарної продукції у грошовому  виразі був максимально можливим. Урожайність зазначених сортів становить  відповідно 52,9 ц/га, 50,9 ц/га і 48,7 ц/га. Середня  закупівельна ціна насіння зазначених сортів:    87 грн/ц, 85 грн/ц і 84 грн/ц відповідно. Витрати виробництва  на 1 га посіву сорту Левада становить 2200 грн, Манжелія – 2100 грн, Лінія 45 – 2050 грн.

       Позначимо змінними х₁, х₂, х₃шукані площі посіву трьох сортів насіння озимої пшениці на відповідних ділянках. Урожайність відповідних сортів культури – у₁, у₂, у₃; ціна реалізації 1 ц зерна – р₁, р₂, р₃; витрати праці на 1 га посіву – l₁, l₂, l₃, а також витрати виробництва на 1 га посіву позначимо відповідно с₁, с₂, с₃.

       Загальна  виручка від реалізації зерна  озимої пшениці нових сортів в  даному випадку буде виступати цільовою функцією, що має наступний вигляд:

       Z_max =  х₁ х у₁ х p₁ + х₂ х у₂ * p₂ + х₃ х у₃ х p₃;

       Z_max =  Σ х_i х у_i х p_i . 

        Система обмежень за земельними, матеріальними та людськими  ресурсами підприємства:

       х₁ + х₂+ х₃≤ 308;

       х₁≤ 120;

       х₃= 54;

       х₂ху₂≤1200;

       (с₁хх₁ + с₂хх₂ + с₃хх₃)/1000 ≤610;

       (l₁хх₁ + l₂хх₂ + l₃хх₃) ≤ 7600.

       Розв’яжемо  поставлену задачу у середовищі MS Excel з використанням засобу «Поиск решения» (додаток Е).

       Як  свідчать розраховані дані додатку  Е:

• цільова функція: z = 1191,2 грн;
• шукані величини: х₁ = 120 га; х₂ = 54 га; х₃ = 113,5 га.

       Отже, для отримання максимальної виручки  в розмірі 1191,2 тис. грн, потрібно посіяти  насіння озимої пшениці сорту  Левада на площі 120 га, сорту Манжелія – 54 га, сорту Лінія 45 – на площі 113,5 га. При цьому загальна площа  посіву становитиме 287,5 га, повна собівартість зерна становитиме 610 тис. грн, а витрати  праці – 7100,3 люд.-год. Валовий збір озимої пшениці даних сортів відповідно складе: 6156,0 ц, 2721,6 ц та 5525,7 ц.

       Визначимо економічну ефективність виробництва  зерна озимої пшениці нових сортів у ПП «Агроекологія» на прогнозний період (табл. 2.10).

       Аналізуючи показники таблиці 2.10 спостерігаємо позитивну динаміку збільшення виробництва зерна озимої пшениці нових сортів на 3492,3 ц або на 32,0 % у 2012 році порівняно з 2011 роком. При цьому витрати виробництва на 1 га посіву збільшаться на 31,8 грн (1,5 %). Проте витрати праці та виробництва в розрахунку на 1 ц зерна зменшаться приблизно на 30 %. Розмір прибутку збільшиться у 7,1 раз, у тому числі на    1 га посіву – в 7,6 раз. Як наслідок рівень рентабельності становитиме 95,3 %, тобто зросте на 81,6 %.

       Таблиця 2.10

Рівень  економічної ефективності виробництва зерна  озимої пшениці нових  сортів ПП «Агроекологія», 2011 р. та 2012 р.