Система виробничого менеджменту продукції підприємства

       На  підприємстві відпрацьовано сівозміни, системи обробітку грунту, удобрення  культур, захисту посівів від бур’янів, шкідників та хвороб, системи машин, системи догляду за посівами. Культури висіваються не нижче другої репродукції. У системі обробітку грунту господарство перейшло на мінімальний ґрунтозахисний обробіток грунту, при якому під озимі культури грунт обробляється на 5 – 6 см. Це дозволило втричі зменшити витрати пального й коштів на обробіток грунту й вкладатися в нормативні строки проведення технологічних операцій по вирощуванню культур.

       Підготовку  ґрунту в приватному підприємстві починають  без розриву в часі після збирання попередника. Утримання поля чистим від бур’янів і сходів падалиці від збирання попередника до сівби  пшениці є важливим заходом боротьби з багатьма шкідниками пшениці і  хворобами. Поле, що йде під чистий пар після соняшника, дискують боронами БДТ-7у двох напрямках, щоб подрібнити післяжнивні рештки і рівномірно розподілити їх по площі та створити умови для проростання бур’янів і основного обробітку ґрунту.

       Передпосівний обробіток проводиться старанно відрегульованими на глибину обробітку  лапами культиватора АКПН-6. Нерівномірно по глибині оброблений посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це в свою чергу, призводить до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі і розтягнутості появи їх в часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння.

       Серед хлібних культур озима пшениця  є однією з найвибагливіших до родючості ґрунту. Добрива підвищують її урожайність на всіх типах ґрунтів. На утворення 10 ц зерна і відповідної  кількості соломи пшениця забирає  з ґрунту 30-40 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 18-25 кг калію. Система удобрення пшениці  складається з основного удобрення, внесення добрив у рядки під час  сівби та підживлень під час вегетації. В основному удобренні, яке вносять  під основний обробіток ґрунту, використовують гній та гнойові компости.Органічні добрива використовують шляхом підживлень.

       Підживлення проводять у кілька строків в  найбільш відповідальні фази розвитку рослин. Перше підживлення проводять  способом розсівання рідкої форми органічних добрив на початку весняного відростання рослин. Доза – 2 літри гумісолу на 200 літрів. Вони прискорюють укорінення рослин, листкоутворення, загальну кущистість. Друге підживлення – від фази флагового листка і колосіння до початку формування зерна для підвищення озерненості колоса і виповненості зерна. Це підживлення більше, ніж попереднє впливає на якість зерна. Використовують його обприскуючи посіви водним розчином гумісолу (1:100).

       Для вирощування товарного зерна  в ПП «Агроекологія» використовують кондиційне насіння наступних сортів: Тітона і Олиній, яке має лабораторну схожість не нижчу 92 %, чистоту не меншу 98 %, силу росту більше 80 %, масу 1000 зерен більше 40 г. Важливо, щоб насіння було не лише добре очищене, а й розсортоване на фракції за величиною. Вирівняне насіння з меншою масою 1000 зерен забезпечує вищу урожайність, ніж невирівняне – з вищою масою 1000 зерен. З невирівняного насіння розвиваються різні за силою рослини. Слабкіші з них пригнічуються і гинуть взимку та під час весняно-літньої вегетації. До невирівняного насіння важко підібрати оптимальну глибину загортання, норму висіву. Не можна висівати не протруєне насіння. З ним передаються хвороби, які не можна знищити пізніше. Протруювати його треба не пізніше, як за 5 діб, а краще за 2-3 тижні до сівби. Кращий спосіб протруєння – інкрустування – покриття полімерною плівкою, до складу якої входять протруйники і можна додавати мікроелементи та фізіологічно активні речовини. Ефект інкрустування вищий тоді, коли насінина повністю вкрита захисною плівкою. Для досягнення цього важливо перед протруюванням насіння звільнити від пороху (пилу), а протруєння проводити на машинах ПСШ-5, КПС-10, КПС-40 або інших.

       Сіють озиму пшеницю 10-20 вересня, щоб до зими рослина сформувала добре розвинений вузол кущення і мала 2-4 пагони. Кращий спосіб сівби – вузькорядний (міжряддя 7,5 см) та звичайний рядковий (15 см) сівалками СПУ-6, СЗ-3.6А, СЗП-8, СЗП-12, СЗП-16. Особлива увага приділяється регулюванню норм висіву та глибини загортання насіння. На норму висіву слід перевіряти кожний висівний апарат. Середніми нормами висіву насіння в Лісостепу є 4-5 млн. схожих насінин на 1 га. Ці норми уточнюють залежно від сорту, величини насіння, попередника, родючості, забур`янення поля, строку сівби тощо. Максимальна урожайність пшениці досягається, коли на час збирання на кожному квадратному метрі посіву є 450-600 неуражених, добре розвинених продуктивних пагонів. Цієї мети досягають шляхом встановлення оптимальної норми висіву та здійснення заходів догляду за посівами, спрямованих на боротьбу з бур’янами, хворобами, шкідниками, виляганням посівів. Боротьба з бур’янами повинна максимально досягатись шляхом якісного обробітку ґрунту, а також встановленням оптимальних норм висіву і строків сівби.

       Озиму пшеницю в ПП «Агроекологія» збирають прямим комбайнуванням в перші дні повної стиглості і коли вологість зерна знизиться до 16-18 %. Одночасно з обмолотом солому подрібнюють і вивозять з поля. Якщо посіви полягли або забур’янені зеленими бур’янами, то застосовують роздільне збирання: скошують посіви у валки, а після висихання, коли зерно досягне вологості 14-17 %, обмолочують зерновими комбайнами з одночасним подрібненням і утилізацією соломи. Висота зрізу рослин при прямому комбайнуванні регулюється залежно від цілей використання соломи, стану ярусності стеблостою, а при роздільному залежно від висоти стеблостою. Неполеглі посіви скошують на висоті 15-20 см, а при висоті стеблостою більше 110 см - на висоті 20-27 см щоб валок лежав на стерні. Полеглі посіви скошують під кутом проти полеглості на максимально можливому низькому зрізі. Обмолот слід проводити добре відрегульованими комбайнами. Використовують різні комбайни: «Лан», Мега 360, Дон-1500, Джон Дір.

       Для визначення розміру прямих витрат та їх нормативів на 1 га та     на 1 ц на кожному аграрному підприємстві доцільно складати технологічні карти, які також дають змогу запланувати  витрати по кожній технологічній  операції при вирощуванні тієї чи іншої культури. У додатку Д  наведена технологічна карта по озимій пшениці, що вирощується в ПП «Агроекологія». 
 

       2.3. Ефективність управління  виробництвом зерна  озимої пшениці  на підприємстві 

      Проблема  підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного та соціального розвитку суспільства.

      Економічна  ефективність виробництва - це співвідношення між масою затрат минулої та знову  приєднаної живої праці та масою  продуктів, одержаною за допомогою  цих затрат. Разом з тим ефективність є формою відображення мети виробництва. Вона вказує на кінцевий корисний  ефектвід застосування засобів виробництва  і живої праці, віддачу сукупних витрат.

       Як економічна категорія ефективність виробництва відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

       Основним  завданням розвитку сільського господарства на сучасному етапі є досягнення найкращих результатів при найменших  затратах. Тривалий час питанням економіці  виробництва в сільгосппідприємствах  не надавали великого значення. Сьогодні питання про рентабельність, а  отже і економічну ефективність набуває  все більшого значення, тому що це важливий економічний показник, який характеризує результати господарської діяльності.

       Одним із стратегічних завдань будь-якого  аграрного підприємства є підвищення економічної ефективності виробництва  в цілому або конкретної культури, адже досягнення даної мети сприятиме  зростанню доходів господарства, що є основою розширення і вдосконалення  виробництва, підвищення оплати праці  та поліпшення культурно-побутових  умов працівників галузі.

       Економічна  ефективність визначається відношенням  результату до понесених витрат на його досягнення і характеризується системою натуральних та вартісних  показників. Система показників економічної  ефективності виробництва зерна  включає такі показники, як урожайність, собівартість 1 ц, ціна реалізації 1 ц, прибуток на 1 ц, рівень рентабельності та інші.

      Собівартість 1 ц зерна - це показник, який відображає сукупність затрат на її виробництво  та реалізацію. Прибуток характеризує рівень доходності від реалізації продукції. Рівень рентабельності відображає співвідношення між прибутком від реалізації продукції та її собівартістю.

       Спочатку  розглянемо фінансовий результат від  реалізації продукції рослинництва та питому вагу зерна озимої пшениці  у даному результаті         в ПП «Агроекологія» за 2008-2010 роки в таблиці 2.8.

     Таблиця 2.8

Фінансовий  результат від  реалізації озимої пшениці  в 

ПП  «Агроекологія», 2008-2010 рр.

       Аналізуючи  табл. 2.8 ми можемо сказати, що найбільше  озимої пшениці було реалізовано  в 2009 році (63010ц), а найменше в 2010 році (18250ц), в зв’язку із зменшенням посівних площ. Найвища ціна реалізації за 1 ц. озимої пшениці спостерігається в 2010 році.

       Сума  виручки від реалізації продукції рослинництва в 2010 році збільшилась у порівнянні до 2008 року на 2088 тис. грн. або на 51,40%. Аналізуючи виручку від озимої пшениці ми бачимо тенденцію зменшення виручки в 2010 році на 514 тис. грн. в порівнянні до 2008 року.

       В 2008 році приватне підприємство не мало прибутку від озимої пшениці, так  як виручка від реалізації дорівнювала  повній собівартості.

       Відобразимо динаміку виручки від реалізації продукції рослинництва, у тому числі  озимої пшениці, за досліджуваний період за допомогою діаграми на рисунку 2.2. 

Рис. 2.2 Динаміка виручки від реалізації продукції рослинництва, в тому числі  озимої пшениці, в ПП «Агроекологія», 2008-2010 рр. 

       Як  бачимо з рисунку 2.2, розмір виручки  від реалізації продукції рослинництва змінюється.Питома вага озимої пшениці в загальній структурі рослинництва в 2008 році складала 55%, а в 2010 році склала лише 28%.

       Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва  є показник рівня рентабельності, який  показує ступінь прибутковість  підприємства. Він визначається шляхом зіставлення одержуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами. Рентабельність характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від  реалізації продукції повністю відшкодовує  витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення. Цей показник характеризує величину прибутку, що припадає на кожну одиницю спожитих ресурсів.

       Визначимо досягнутий рівень економічної ефективності виробництва  озимої пшениці в ПП «Агроекологія»за період з 2008 по 2010 роки (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Досягнутий  рівень економічної  ефективності виробництва  озимої пшениці ПП «Агроекологія», 2008-2010 рр.