Шпаргалка по "Менеджменту"

Згідно ст.175 КЗпП України заборонено залучення  жінок до ро-боти у нічний час. Водночас встановлені виключення, що допуска-ють застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викли-кано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максимальних тер-мінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабіне-том Міністрів України. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. до роботи у нічний час можуть залучатися також жінки-медичні пра-цівники, робітниці підприємств харчової промисловості.

Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох  років, до:

-          нічних робіт;

-          надурочних робіт;

-          робіт у вихідні дні;

-          направляти їх у відрядження. Спеціальні гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материн-ством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають мало-літніх дітей, понад гарантії, встановлені для всіх працюючих жінок. Жінкам у зв'язку з материнством встановлюються пільги і компен-сації у сфері робочого часу і часу відпочинку.

Неповнолітні, тобто  особи, котрі не досягли 18 років, у  трудо-вих правовідносинах прирівнюються  у правах до повнолітніх осіб, а  в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та інших умов ко-ристуються додатковими пільгами, встановленими законодавством України.

З метою захисту  життя, здоров'я та працездатності неповнолітніх  встановлено мінімальний вік  прийняття їх на роботу (ст. 188 КЗпП України). Не допускається прийняття на роботу осіб, молодше 16 років. Але за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Допус-каються також до роботи учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які досягли 14 років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює

 

81. Охорона  праці у колективному договорі.

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці  на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Колективний договір (угода) є найважливішим документом у  системі нормативного регулювання  взаємовідносин між роботодавцем і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.

Згідно ст. 47 Конституції  України[2] кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від  визначеної законом.

Законами України, що входять до Кодексу Законів про Працю[3] «Про охорону праці" та "Про колективні договори і угоди", передбачено внесення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці в колективні договори та визначення обов'язків сторін з цих заходів.

Колективний договір повинен обов'язково містити зобов'язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або профзахворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону праці"[4] рекомендовано включати до розділу "Охорона праці" договору заходи із поліпшення умов праці інвалідів, жінок, підлітків, надання їм пільг за виконання вимог щодо охорони праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

82. Оцінка рентабельності капіталу та діяльності.

Рентабельність (від нім. rentabel — дохідність, прибутко-вість) — це рівень прибутковості, що вимірюється  у відсотках. Підприємство вважають рентабельним, якщо доходи від реаліза-ції  продукції (робіт, послуг) покривають витрати  виробництва і, крім того, забезпечує суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Об’єктом оцінки рентабельності є будь-яке підприємство, а суб’єктами можуть виступати як працівники підприємства, так і сторонні для підприємства аналітики.

Основні завдання аналізу (оцінки) рентабельності:

•оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;

•виявити зміни  рентабельності протягом певного періоду;

•визначити  чинники, які вплинули на зміну рентабельності;

•визначити  резерви зростання рентабельності.

Найчастіше оцінюють рентабельність підприємств потенційні інвестори з метою доцільності  інвестування коштів, власники та виконавчі  директори підприємства проводять  оцінку рентабельності з метою прийняття  необхідних управлінських рішень, спрямованих на підтримання або підвищення рівня рентабельності.

Усі показники  рентабельності можна поділити на чотири ос-новні групи:

•показники  рентабельності щодо реалізації;

•показники  рентабельності щодо активів;

•показники  рентабельності щодо власного капіталу та зо-бов’язань;

•показники  рентабельності витрат і продукції.

Першої група  включає такі показники:

1. Рентабельність  за валовим прибутком (маржинальним  до-ходом). Визначаєтья як (відношення  валового прибутку (маржи-нального  доходу) до (чистого доходу) і розраховується за формулою

Rв.п.=ВП(МД)/ЧД(ВР)

де Rвп — рентабельність по валовому прибутку (маржинальному  доходу);

ВП(МД) — валовий  прибуток (маржинальний дохід);

ЧД(ВР) — чиста  виручка від реалізації (чистий дохід);

Показує, скільки  гривень (копійок) валового прибутку при па-дає на 1 грн чистої виручки. Може визначатися й у процентах. Чим вище цей показник, тим краще.

2. Рентабельність  за операційним прибутком (ОП) (Rоп). Ви-значається як відношення  суми операційного прибутку до  чисто-го доходу (виручки) від реалізації і розраховується за формулою

Rо.п=ОП/ЧД(ВВР)

3. Рентабельність  за чистим прибутком (RЧП). Визначається  як відношення суми чистого  прибутку (ЧП) до чистого доходу (ви-ручки)  від реалізації і розраховується  за формулою

Rч.п=ЧП/ЧД(ВР)

Друга група включає такі показники:

1.Рентабельність  активів (RА). Визначають як відношення  чистого прибутку до середньої  величини активів підприємства (А)  і розраховується за формулою

Rа.=ЧП/А

Показує, скільки  чистого прибутку припадає на 1 грн  вкладе-них активів (інвестицій).

2. Термін окупності  активів (інвестицій) (ТОА(І)). Визнача-ється  відношенням 100 % до рентабельності  активів, вираженої у процентах  і розраховується за формулою

 ТОА(І)=100% / RА%

де RА% — рентабельність активів виражена у процентах.

Показує, за який період будуть компенсовані чистим прибут-ком  інвестовані в активи кошти, тобто  за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий їх рівень рента-бельності за аналізований період.

3. Рентабельність  необоротних активів (RНА). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини необорот-них активів (НА) і розраховується за формулою

Rн.а.=ЧП/НА

Характеризує  величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів.

4.Рентабельність  оборотних активів в RОА=ЧП/ОА

5. Рентабельність  виробничих фондів. Визначається  як відношення валового або  чистого прибутку до середньої  величини ви-робничих фондів (ВФ) і розраховується за формулою

Rв.ф..=ВП(ЧЧП)/ВФ

Показує величину валового (чистого) прибутку, що припадає на кожну гривню виробничих ресурсів (фондів) підприємства.

Третя група  включає такі показники:

1. Рентабельність  власного капіталу (RВК).

RВК.=ЧП/ВК

2. Рентабельність  позикового капіталу (RПК). Визначається  як відношення чистого прибутку  до середньої величини позикового капіталу (ПК) і розраховується за формулою RПК.=ЧП/ПК

3.Рентабельність  діяльності підприємства (RД). Визначається  як відношення прибутку від  звичайної діяльності (ПЗД) до  сере-дньої величини власного  та позикового капіталу або  суми всіх активів (валюти балансу) і розраховується за формулою  RД=ПЗД/К

Визначає, який прибуток одержало підприємство на 1 грн  ка-піталу, тобто характеризує ефективність використаних ресурсів підприємства.

Четверта група  включає такі показники:

1. Рентабельність операційних витрат (RОВ). Визначається як відношення прибутку від операційної діяльності (ПОД) до вели-чини операційних витрат (ОВ) і розраховується за формулою  RОВ=ПОД/ОВ

Характеризує  прибутковість операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн понесених операційних ви-трат, тобто вигідність для підприємства виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, продажу товарів, понесених інших витрат операційної діяльності

2. Рентабельність  продукції за валовим прибутком  (RПВП). Ви-значається як відношення валового прибутку (ВП) до собівартос-ті реалізованої продукції (СРП) і розраховується за формулою: RПВП=ВП/СРП

3.Рентабельність  витрат діяльності (КВЗД). Визначається  як відношення загального прибутку  від звичайної діяльності (ПЗД) до всіх витрат від звичайної діяльності (ВЗД): КВЗД=ПЗД/ВЗД

Характеризує  витратну рентабельність, показує, скільки  при-бутку припадає на кожну гривню всіх понесених за звітний пері-од витрат.

 

 

 

83.Оцінка  фінансового стану підприємства  на перспективу.

Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничогосподарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від

результатів його виробничої, комерційної та

фінансовогосподарської  діяльності. Тому на ньо

го впливають  усі ці види діяльності підприємства.

В першу чергу  на фінансовому стані підприєм

ства позитивно  позначаються безперебійний ви

пуск і реалізація високоякісної продукції.

Фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик  діяльності кожного підпри

ємства .

Фінансовий стан підприємства визначається

такими елементами:

1) прибутковість  роботи підприємства;

2) оптимальність  розподілу прибутку, що залишився  у розпорядженні підприємства  після сплати податків і обов’язкових  платежів;

3) наявність  власних фінансових ресурсів  не лише мінімально необхідного  рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;

4) раціональне  розміщення основних і оборотних  фондів;

5) платоспроможність  та ліквідність.

Основними завданнями аналізу фінансовго стану є:

— дослідження  рентабельності та фінансової

стійкості підприємства;

— дослідження  ефективності використання

майна (капіталу) підприємства, забезпечення під

приємства власними оборотними коштами;

— об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

— оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

— аналіз ділової  активності підприємства та його становища  на ринку цінних паперів;

— визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Одним із альтернативних напрямів оцінки фін.стану підприємства є прогнозування його банкрутства, що здійснюється на основі самостійного дослідження із використанням дескриптивної статистики (зокрема, дискримінантного аналізу) або на основі розроблених моделей, окремі з яких розглянуто нижче.

Загалом прогнозування (оцінка ймовірності банкрутства  під-приємства має на меті ідентифікацію  потенційної загрози банк-рутства  з метою своєчасного формування доходів, спрямованих на нейтралізацію  негативних тенденцій розвитку фінансової си-туації на підприємстві.

аналіз імовірності  банкрутства підприємства може здійснюватися  на основі як неформалізованих, так  і формалізованих моделей. Найбільшого поши¬рення в сучасній фінансовій літературі набули моделі Альтмана, Спрінгейта та інших авторів, які по суті являють собою моделі обробки вхідної інформаційної бази на основі розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства — об’єкта дослідження.